Ухвала суду № 87160922, 27.01.2020, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/146/20

Провадження № 2-з/541/3/2020

У Х В А Л А

27 січня 2020 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого – судді Андрущенко-Луценко С.В.,

за участю секретаря судового засідання – Калініченко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миргороді заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

в с т а н о в и в:

24.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області із позовом до ОСОБА_2 , Приватного підприємства «Райагропостач» про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу, третя особа: приватний нотаріус Миргородського міського нотаріального округу Пазинич Руслан Вікторович.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, згідно якої, просив суд: накласти арешт на 21/100 часток комплексу будівель по АДРЕСА_1 , продані ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу, серія і номер 321 від 06.03.2018, який посвідчив приватний нотаріус Миргородського міського нотаріального округу Пазинич Р.В..

Вважає, що неприйняття судом заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення.

На судовий розгляд заяви сторони не викликалися, оскільки, згідно вимог ч.1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши доводи заяви про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Ст.150 ЦПК України передбачені види забезпечення позову, до яких зокрема належить накладення арешту на майно.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Верховним Судом України у постанові від 25.05.2016 по справі №6-605цс16 зроблено висновок, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті – це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та вважає за необхідне застосувати такий вид забезпечення позову, як накладення арешту на майно, для ефективного захисту та поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Керуючись ст. ст. 149-153, 157, 353 ЦПК України, -

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

З метою забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного підприємства «Райагропостач» про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу, третя особа: приватний нотаріус Миргородського міського нотаріального округу Пазинич Руслан Вікторович, накласти арешт на частину будівель, загальною площею 528,5 кв.м., що складається з приміщень: склад А-2 загальною площею 205,9 кв.м., цех Б-1 загальною площею 200,1 кв.м., цех В-1 загальною площею 122,5 кв.м., розташовані на орендованій земельній ділянці Миргородської міської ради Полтавської області площею 0,87328 га, кадастровий номер 5310900000:50:060:0236 та складає 21/100 (двадцять одну соту) частину будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , відповідно до договору купівлі-продажу від 06.03.2018, зареєстрованого в реєстрі за №321, посвідченого приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу Пазинич Р.В..

Копію даної ухвали направити заявнику ОСОБА_1 , відповідачам ОСОБА_2 , ПП «Райагропостач» та третій особі приватному нотаріусу Миргородського міського нотаріального округу Пазиничу Р.В. – для відому, та до Відділу реєстрації прав на нерухоме майно виконавчого комітету Миргородської міської ради – для негайного виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду на протязі п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційних скарг через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області, що не перешкоджає зверненню ухвали до негайного виконання.

Суддя: С. В. Андрущенко-Луценко