Вирок № 87158703, 27.01.2020, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/3531/19

провадження №: 1-кп/398/170/20

ВИРОК

Іменем України

"27" січня 2020 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Авраменка О.В.,

з участю секретаря судового засідання Міщенко С.А.,

прокурора Васильківа І.М.,

потерпілої ОСОБА_1 та її представника - адвоката Бесараба В.І.,

обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника - адвоката Дубовенка В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олександрія кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019120000000195 від 06 серпня 2019 року за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Олександрія Кіровоградської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, маючого на утриманні малолітню дитину, працюючого вантажником ПНПП «Теплокомунсервіс», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України

В С Т А Н О В И В:

06 серпня 2019 року близько 06 години 00 хвилин, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ВАЗ 210930, реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушуючи вимоги п. п. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху України, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, згідно з актом огляду - 0,98%, керував технічно справним автомобілем, який на праві приватної власності належить ОСОБА_3 .

Під час руху у зазначений час, в світлу пору доби, по вулиці 6-го Грудня, напроти буд. 89, у напрямку вул. Героїв Сталінграда в м. Олександрія Кіровоградської області, ОСОБА_2 , в порушення вимог п. п. 12.4, 12.9 ПДР України (п. 12.4. - у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.; 12.9. Водієві забороняється: б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7...,) рухаючись в межах населеного пункту з перевищенням допустимої швидкості в даних дорожніх умовах, а саме 73...76 км/год., грубо порушуючи вимоги п. п. 1.5, 2.3. «б» і «д» ПДР України, (п. 1.5 Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п. 2.3 Для забезпечення безпеки руху водій повинен: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічнім станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху) та маючи об`єктивну можливість завчасно виявити на проїзній частині пішохода ОСОБА_4 , який переходив проїзну частину зліва-направо, не вжив заходів щодо зменшення швидкості руху керованого ним транспортного засобу аж до повної його зупинки, чим грубо порушив вимоги п. 12.3 ПДР України (у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, не вжив заходів до зменшення швидкості, аж до повної його зупинки), у результаті чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з висновком судово-медичної експертизи №271 від 25.09.2019 року отримав тілесні ушкодження у вигляді: сполучної тупої травми тіла: Субарахноїдальних крововиливів у ліву лобну та потиличну ділянки, крововиливу у м`які тканини голови з внутрішньої поверхні на лобі зліва, крововиливи у воріт легень, переломів ребер справа по передній паховій лінії 7, 8 ребра, по середній ключичній лінії 5 ребро, зліва по середній ключичній лінії 6 ребро та по передній пахвовій лінії 7, 8, 9 ребра, розривів селезінки, численних розривів печінки, розрив хребта по суглобовій поверхні між 12 грудним та 1 поперековим хребцями, багато уламковий перелом правої гомілки на рівні верхньої та середньої третин, повний косо-поперечний перелом лівої гомілки на рівні середньої третини, синці: 1) на лобі зліва; 2) на спинці носа зліва; 3) в проекції лівої вилиці; 4) по передній поверхні грудної клітини; 5) по передній поверхні грудної клітини зліва; 6) по тильній поверхні правої кисті у основи 3, 4, 5 пальців, садна: 1) у середній третині лівого плеча по передній поверхні; 2) на правому; 3) по передній поверхні правої гомілки у верхній третині; 4, 5, 6, 7) по тильній поверхні лівої кисті в кількості 4-х; 8) від нижнього кута лівої лопатки до реберної дуги зліва зона осаднення; 9) в проекції лівої сідниці зона осаднення; 10) по лівій поверхні тулуба від 9 ребра до рівня лівого тазостегнового суглобу зона осаднення; 11,12,13,14,15,16) по задній поверхні лівого стегна у верхній та середній третинах в кількості 6-ти, рани: 1) на лівому лікті з переходом на ліве передпліччя; 2) по тильній поверхні правої кисті у основи 1-го пальця; 3) по задній поверхні лівого стегна у нижній третині; 4) по задній внутрішній поверхні лівої гомілки у середній третині; 5) по задній зовнішній поверхні правої гомілки у середній третині; 6) по передньовнутрішній поверхні правої гомілки у верхній третині. Дані тілесні ушкодження утворились в наслідок дії предмету(ів) з ознаками тупого твердого. Комплекс тілесних ушкоджень класифікується як тілесне ушкодження тяжкого ступеню. Враховуючи характер тілесних ушкоджень можна казати, що вони були спричинені незадовго до моменту смерті. Смерть ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4, настала внаслідок шоку як результат сполучної тупої травми тіла, що супроводжувалася вищезазначеними травмами та крововтратою понад 1500 мл.».

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 , свою вину в пред`явленому йому обвинуваченні визнав у повному обсязі, фактичних обставин, викладених у обвинувальному акті, не оспорював, оскільки в ньому все викладено вірно. Додатково пояснив, що 06 серпня 2019 року близько 06-00 год. ранку пішов на стоянку, яка знаходиться по вул. Луначарського в м. Олександрія, прогрів двигун автомобіля. Виїхав зі стоянки по вул. Луначарського, потім повернув на вул. 6-го Грудня та рухався в напрямку вул. Г. Сталінграду. Проїхав метрів 500 та в автомобілі почали запотівати вікна. Видимість проїзної частини була метрів 10-20, швидкість руху - 60-70 км/год. Він відкрив ліве водійське вікно і включив пічку, подивився на проїзну частину - інших автомобілів та пішоходів він не бачив. Зайняв крайню праву смугу руху, щоб нікому не заважати, але швидкість не зменшував, побачив перед собою пляму, натиснув на гальма, як потім виявилось - це була людина, після чого він вийшов з автомобіля в стані шоку, зателефонував в поліцію і попросив їх викликати швидку. Приїхала швидка, оглянула людину, він весь час був на місці ДТП. Не оспорює факту, що керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Пропонував відшкодувати збитки, але потерпіла відмовилась. Погоджуються з обставинами, які викладені в обвинувальному акті, просить вибачення у потерпілої, вину визнає повністю. Цивільний позов визнав повністю.

Суд, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого, матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, відомостей, які мають значення для вирішення долі речових доказів, документів на підтвердження процесуальних витрат та доказів на підтвердження цивільного позову. Учасники судового провадження проти цього не заперечували. Суд з`ясував, що обвинувачений та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та немає сумнівів у добровільності їх позиції. Суд роз`яснив учасникам судового провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, заслухавши показання обвинуваченого, дослідивши матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, відомості, які мають значення для вирішення долі речових доказів, документи на підтвердження процесуальних витрат та докази на підтвердження цивільного позову, суд приходить до висновку про те, що обвинувачений вчинив інкримінований йому злочин і його дії вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Згідно із ст. ст. 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Вчинений обвинуваченим злочин відповідно до ст. 12 КК України належить до тяжкого злочину.

Досліджуючи дані про особу обвинуваченого встановлено, що він одружений, має на утриманні малолітню дитину, офіційно працевлаштований. За місцем проживання скарг та заяв щодо нього не надходило, за місцем роботи характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку в лікаря психіатра та нарколога не перебуває. Повністю відшкодував моральну шкоду, завдану потерпілій внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з досудовою доповіддю від 06 грудня 2019 року ризик вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюються як середні. На думку органу пробації виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства, в тому числі для окремих осіб. Відповідно до ч. 1 ст. 314-1 КПК України при призначенні покарання обвинуваченому судом враховується зазначена досудова доповідь.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно з ст. 66 КК України, суд визнає добровільне відшкодування шкоди та щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, згідно з ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Підстав для застосування ст. 69 КК України до обвинуваченого судом не встановлено.

Із врахуванням всіх обставин справи: характеру і тривалості злочинного посягання, наслідків, які завдані кримінальним правопорушенням потерпілій, особи обвинуваченого, наявності обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, суд вважає, за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 статті 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керування транспортними засобами, яке застосовується у випадках, коли вчинення злочину було пов`язане з грубим або повторним порушенням порядку користування таким правом.

Суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_2 додаткове покарання у виді позбавлення права на керування транспортними засобами, зважаючи на тяжкі наслідки, які настали внаслідок порушення обвинуваченим вимог ПДР України, вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння та з метою недопущення вчинення ним у майбутньому подібних правопорушень. Застосування цього покарання не матиме негативного впливу на можливість отримувати обвинуваченим засоби для існування.

При цьому, з огляду на те, що ОСОБА_2 вперше притягується до кримінальної відповідальності, враховуючи щире каяття обвинуваченого, усвідомлення ним своєї вини, в повному обсязі відшкодував моральну шкоду потерпілій, враховуючи його належну процесуальну поведінку під час досудового розслідування та судового розгляду, а також позицію потерпілої, яка не наполягали на суровому покаранні та просила не позбавляти волі обвинуваченого, суд вважає, за можливе застосувати ст. 75 КК України, і звільнити обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши обвинуваченому іспитовий строк та поклавши на нього обов`язки, відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, які сприятимуть його виправленню, оскільки саме таке покарання, на думку суду, з урахуванням положень ч. 2 ст. 50 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.

У кримінальному провадженні потерпілою пред`явлено цивільний позов до обвинуваченого про відшкодування моральної шкоди в розмірі 200 000 грн. та до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» страхового відшкодування в розмірі 70 189,00 грн.

В ході судового розгляду потерпіла подала до суду заяву про відмову від позову в частині позовних вимог до обвинуваченого про відшкодування моральної шкоди в розмірі 200 000 грн., у зв`язку з повним відшкодуванням шкоди.

За змістом ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. Крім того, визначено випадки залишення позову без розгляду.

В той же час, КПК України не регламентує дії суду щодо цивільного позову у випадку відмови цивільного позивача від позову.

Частиною 5 статті 128 КПК України встановлено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що провадження щодо цивільного позову потерпілої в частині позовних вимог до обвинуваченого підлягає закриттю.

Що стосується позовних вимог до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування в розмірі 70 189,00 грн., суд зазначає наступне.

Цивільний відповідач - ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» позовні вимоги не визнав в повному обсязі, надав письмові заперечення, в яких зазначив, що вимоги до страховика не підлягають розгляду у кримінальному провадженні, для визнання Страховиком певної дорожньо-транспортної події страховим випадком та прийняття рішення про виплату чи відмову у виплаті страхового відшкодування необхідний вирок суду відносно ОСОБА_2 . При цьому зазначив, що потерпіла звернулася до страхової компанії з відповідною заявою про виплату страхового відшкодування з пропуском тридцятиденного строку, встановленого ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Оскільки, позивач не виконав вимоги ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», то відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 3 зазначеного Закону метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно зі статтею 6 зазначеного Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом ст. ст. 9, 22 - 31, 35, 36 зазначеного Закону настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. З огляду на зазначене сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу. Потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування.

Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/1435668 від 03 серпня 2019 року, виданого ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», застраховано цивільно-правову відповідальність, забезпеченим транспортним засобом є автомобіль ВАЗ 210930, державний номерний знак НОМЕР_1 , строк дії договору з 03 серпня 2019 року до 02 серпня 2020 року. Пунктом 4 полісу встановлено страхову суму на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров`ю в розмірі 200 000,00 гривень, за шкоду заподіяну майну - 100 000,00 грн., п. 5 визначено розмір франшизи в розмірі нуль гривень.

Подія, яка відбулася 06 серпня 2019 року за участю забезпеченого транспортного засобу, є страховим випадком. Як вбачається з наданих заперечень страхової компанії заява про відшкодування безпосередньо до страхової компанії подана 12 вересня 2019 року, але потерпілою подано цивільний позов в межах кримінального провадження, страхова компанія залучена до участі у справі як цивільний відповідач, а тому, на думку суду, звернення потерпілої безпосередньо до страхової компанії з пропуском тридцятиденного строку, встановленого ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не є підставою для відмови в позові.

За змістом п. п. 27.1., 27.4. ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Враховуючи викладене, відповідно до досліджених та документально підтверджених витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, позовні вимоги потерплої про стягнення з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» страхового відшкодування підлягають задоволенню в розмірі 20 113,00 грн.

Відповідно до п. 27.3. ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Згідно з свідоцтвом про одруження, померлий ОСОБА_4 був чоловіком потерпілої ОСОБА_1 .

Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет на 2019 рік» встановлено у 2019 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 4 173 гривні.

За таких обставин потерпілій підлягає сплаті страхове відшкодування у розмірі 50 076,00 грн. ( 4 173,00 грн. х 12 = 50 076,00 грн.).

Отже, цивільний позов потерпілої в частині стягнення з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» страхового відшкодування в загальному розмірі 70 189,00 грн. підлягає задоволенню.

Підстави для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком суду законної сили відсутні.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.

Питання речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від відбування основного покарання з іспитовим строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Провадження у справі щодо цивільного позову ОСОБА_1 в частині позовних вимог до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 200 000,00 грн. закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку із відмовою позивача від позову в цій частині.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (адреса місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 40, код за ЄДРПОУ 20602681) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_2 ) страхове відшкодування в розмірі 70 189 (сімдесят тисяч сто вісімдесят дев`ять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати за проведення експертиз в сумі 5 024 (п`ять тисяч двадцять чотири) гривні 20 копійок.

Скасувати арешт, із забороною розпорядження та користування майном, накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 вересня 2019 року на автомобіль ВАЗ 210930, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_3 .

Речовий доказ - автомобіль ВАЗ 210930, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_3 , та переданий на зберігання ОСОБА_2 - залишити останньому.

Вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя О.В.Авраменко