Рішення № 87158025, 16.01.2020, Вишгородський районний суд Київської області

16.01.2020 Справа № 363/3916/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2020 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Рудюка О.Д.,

за участю секретаря Клименко В.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення майна в натурі, припинення спільної часткової власності, встановлення порядку користування та вселення,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 в жовтні 2016 року звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що йому належить 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі рішення Вишгородського районного суду Київської області від 05.04.2005 року. Інша 1/2 частина вказаного будинку належить відповідачу ОСОБА_2 , згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Позивач зазначає, що згідно довідки № 265/02-33 від 03.08.2016 року за АДРЕСА_1 рахується земельна ділянка 0,33 га з них - 0,08 га під будівництво та обслуговування житлового будинку та 0,25 га для ведення ОСГ. Між співвласниками існує спір щодо користування житловим будинком та земельною ділянкою на якій він розташований. Дійти згоди щодо поділу в добровільному порядку не вдалося, а тому позивач вимушений звернутися до суду, на підставі викладеного просить виділити позивачу зі спільної часткової власності в натурі 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 ; припинити право спільної часткової власності на 1/2 частину житлового будинку; встановити порядок користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 , виділивши в натурі 1/2 частину земельної ділянки пропорційно до частки позивача у праві власності на житловий будинок; вселити позивача в житловий будинок АДРЕСА_1 .

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 03.11.2016 року по даній справі відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с. 17).

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 18.01.2017 року по даній справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання про технічно можливі варіанти поділу житлового будинку та користування земельною ділянкою з урахуванням розміру часток співвласників будинку(а.с. 38).

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 01.10.2019 року по даній справі закрито підготовче судове засідання та призначено до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні (а.с. 143).

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Просить суд задовольнити позов у повному обсязі, виділити в натурі його 1/2 частину в запропонованому експертом варіанті № 2 житлового будинку згідно додатку 2 схема ІІ варіанту та встановити право користування земельною ділянкою згідно додатку 3 висновку експерта з другим варіантом.

У судовому засіданні відповідач заперечив вказуючи, що з позовом не згодний.

Заслухавши пояснення позивача, відповідача, дослідивши письмові докази, суд, приходить до наступного.

Згідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Судом встановлено, що на підставі рішення Вишгородського районного суду Київської області від 05.04.2005 року, свідоцтва про державну реєстрацію прав від 06.01.2011 року, номер витягу 28602714- ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є власниками кожен по 1/2 частки житлового будинку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6-8). Однак в матеріалах справи правовстановлюючі документи, щодо права власності спірного майна на ім`я відповідача відсутні. Даний факт встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами по справі.

Житловий будинок АДРЕСА_1 складається з таких приміщень: 1-1-вітальня, 12,2 кв.м.; 1-2 - кухня 9,1 кв.м.; 1-3 житлова, 5.7 кв.м., 1-4 - житлова 7,3 кв.м.; 1-5 жилова 21.4 кв.м., І-веранда 6,5 кв.м, ІІ-коридор - 9,2 кв.м., ІІІ-кладова - 6,5 кв.м., загальна площа 77,9 кв.м., житлова площа 55,7 кв.м., зазначений за планом літерою «А» (а.с.9-11).

Згідно довідки №265/02-33 від 03.08.2016 року виданої виконавчим комітетом Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області вбачається, що згідно записів поземельної книги за ОСОБА_3 рахується земельна ділянка загальною площею 0,33 га, з них 0,25 га для ведення особистого селянського господарства та 0,08 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована по АДРЕСА_1 (а.с. 12).

На даний час між співвласниками відсутня домовленість з приводу порядку користування спірним домоволодінням, до складу якого входить й житловий будинок та земельна ділянка, на якій він розташований, що стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про реальний поділ спірного домоволодіння та земельної ділянки.

На виконання ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 18.01.2017 року судовим експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Наугольна Н.І. надано висновок від 29.03.2019 р. за № 20239/17-43/6547/19-43 за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи (а.с. 102-124).

Із вищевказаного висновку експерта вбачається, що поділити будинок АДРЕСА_1 між співвласниками на 1/2 та 1/2 частини у відповідності з вимогами будівельних норм, можливо при умові відступу від рівності часток співвласників. Поділ будинку необхідно виконувати з одночасним проведенням будівельних робіт з реконструкції будинку з приведенням приміщень новоутворених квартир у відповідність до вимог ДБН. На схемі поділу будинку місце розташування та розміри підсобних приміщень (кухонь і санвузлів) зображені умовно, оскільки проведення цих робіт потребує розробки проектної документації.

Сторонам запропоновано два варіанти поділу будинку № 13: за першим варіантом фактичні частки співвласників в будинку становлять: І-співвласник 45/100 частини - на 4,55 кв.м менше, ІІ співвласник 55/100 - на 4,55 кв.м більше; за другим варіантом фактичні частки співвласників у будинку становлять: І співвласник - 40/100 - на 10,35 кв.м. менше, ІІ співвласник - 60/100- на 10,35 кв.м більше.

Також, експертом надано в даному висновку щодо порядку користування земельною ділянкою, в якому зазначено, що виконується визначення порядку користування земельною ділянкою площею 0,0810 га цільовим призначенням - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель, що розташована по АДРЕСА_1 . Ідеальні частки співвласників у земельній ділянці складають: І-співвласник- 1/2 частка - 405 кв.м.; ІІ-співвласник -1/2 частка - 405 кв.м..

Інструментальна зйомка земельної ділянка площею 0,25 га для ведення особистого селянського господарства в матеріалах справи відсутня. При проведенні натурного обстеження встановлено, що межі даної земельної ділянки відсутні, не визначені на місцевості. Тому визначити порядок користування земельною ділянкою площею 0,25 га не видається можливим до визначення меж в натурі.

Поняття спільної часткової власності викладено в ч. 1 ст. 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому.

Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі.

Відповідно до ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання (ч. 2 ст. 364 ЦК України).

Таким чином, у разі виділу співвласник отримує свою частку у майні в натурі і вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається.

На відміну від виділу, за якого право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється із спільної власності у разі поділу (ст. 367 ЦК України) спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників.

Виходячи з аналізу змісту норм ст. ст. 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України вбачається, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просить поділити домоволодіння в натурі відповідно до варіанту поділу, запропонованого експертом, тобто поділити спірне домоволодіння між сторонами в частках, що дорівнюють кожному по 1/2 частині домоволодіння.

Як встановлено в судовому засіданні, спірне домоволодіння не можливо поділити згідно ідеальних часток співвласників по 1/2 кожному. Розподіл можливий з відступом від ідеальних часток співвласників. Сторони не дійшли згоди щодо жодного запропонованого експертом варіанту поділу. Позивачем ставиться питання щодо поділу будинку за варіантом 2 запропонований експертом. Однак позивач в ході судового розгляду не змінив позовні вимоги з розрахунку поділу будинку з урахуванням відступу від ідеальної частки співвласників. Крім того, при такому поділу будинку позивачем не ставиться питання про сплату компенсації вартості відступу від ідеальної частки, яка належить відповідачу.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 152 ЖК УРСР обов`язковою умовою проведення переобладнання і перепланування жилих будинків (квартир), що перебувають у приватній власності, є отримання дозволу на це виконавчого комітету відповідної місцевої ради депутатів, якщо таке переобладнання передбачає втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, та потребують отримання документів, що дають право на їх виконання.

Переобладнання та перепланування будинку повинно відповідати проектній документації, будівельним нормам і правилам. До елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, тощо.

Водночас, при поділі житлового будинку в натурі у разі необхідності його переобладнання та перепланування до ухвалення рішення в матеріалах справи повинні бути надані відповідні висновки: технічний висновок про відповідність перепланування будівельним нормам і правилам, санітарно - епідеміологічним вимогам, пропонованим до будинків і приміщень, і правилам пожежної безпеки; висновки органів державного архітектурно-будівельного контролю, пожежної і санітарної інспекцій та інших відповідних органів про можливість встановлювати у кожному виділеному житловому приміщенні окремих лічильників, вентиляційних каналів, пов`язаних із цим переобладнанням і переплануванням; висновки інших служб, зокрема, погодження для встановлення відокремленого газо-, водо- та енергопостачання.

До такого аналогічного правового висновку також прийшов Верховний Суд у постанові від 05 вересня 2018 року (провадження № 61-10614св18).

Відповідно до вищевказаного висновку судової будівельно-технічної експертизи № 7412/18-43/3621/19-43 від 14.03.2019 року запропоновано два варіанти поділу спірного житлового будинку. Як при першому, так і при другому варіанті поділ будинку можливий лише при умові проведення ремонтно-будівельних робіт з реконструкції будинку з приведенням приміщень новоутворених квартир у відповідність до вимог ДБН та зазначено, що квартири, для влаштування яких співвласникам пропонуються приміщення житлового будинку повинні бути забезпечені інженерними устаткуваннями: автономними системами електропостачання та слабких струмів, газопостачання, опалення, водопостачання та водовідведення.

Позивачем в свою чергу, суду не надано доказів на підтвердження того, чи відповідають будівельним, архітектурним, санітарним, пожежним та іншим нормам житлові приміщення, які фактично залишаться в користуванні сторін після обрання першого чи другого варіантів, сторонами не надано. Також не надано дозволи щодо реконструкції, переобладнання та перепланування будинку виконкомом місцевої ради.

Аналізуючи зібрані у справі докази, за наявності заперечень зі сторони відповідача щодо запропонованих експертом варіантів поділу житлового будинку суд, ураховуючи спеціальні норми, які регулюють дані правовідносини, а також керуючись загальними засадами цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, з урахуванням прав та інтересів усіх співвласників об`єктів нерухомого майна, вважає, що вимоги позивача про виділ його 1/2 частки за варіантом № 2 запропонованого експертом, а також припинення права спільної часткової власності , що складає 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 є не обґрунтованими, оскільки хоч і є наслідком реалізації прав позивача на виділ належного його майна та здійснення своїх правомочностей щодо нього, при цьому порушуються права інших осіб та такий виділ завдасть їм шкоди.

Щодо позовних вимог позивача про встановлення порядку користування земельною ділянкою, виділивши в натурі 1/2 частину пропорційно до частки позивача у праві власності на житловий будинок, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу належить 1/2 частина житлового будинку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Вишгородського районного суду Київської області від 05.04.2005 року.

Згідно рішення Вишгородського районного суду Київської області від 05.04.2005 року позивач та відповідач є спадкоємцями по закону після смерті бабусі ОСОБА_3 , які в установленому законом порядку прийняли спадщину шляхом вступу у володіння спадковим майном, а саме житловим будинком АДРЕСА_1 .(а.с. 7-8).

Згідно довідки № 265\02-33 від 03.08.2016 року виданої виконавчим комітетом Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області вбачається, що згідно записів поземельної книги за ОСОБА_3 рахується земельна ділянка загальною площею 0,33 га, з них 0,25 га для ведення особистого селянського господарства та 0,08 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована по АДРЕСА_1 (а.с. 12).

З посиланням на ст.ст. 92, 116 та п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу України, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 Земельного кодексу України є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як вбачається з матеріалів справи земельна ділянка площею 0,08 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, на якій розташований житловий будинок власниками якого є сторони не була належно оформлена, правовстановлюючі документи не виготовлялись та державна реєстрація не вчинялася, а тому не набули на неї права власників.

Згідно роз`яснення, наданими в листі ВССУ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

Отже, до позивача, як до спадкоємця перейшли права спадкодавця щодо переоформлення нерухомості, а виділення позивачу в натурі 1/2 частину земельної ділянки пропорційно до частки позивача у праві власності на житловий будинок не відповідатиме вимогам закону, оскільки за життя спадкодавець ОСОБА_3 не набула права власності на земельну ділянку, так як не була зареєстрована за нею у встановленому законом порядку.

Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку на зазначену земельну ділянку необхідно здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.

Суд позбавлений правової можливості перебирати на себе повноваження органів, яким законом надано право на реєстрацію права власності.

Щодо позовних вимог позивача про вселення його в житловий будинок АДРЕСА_1 , суд зазначає про наступне.

Позивач в якості доказів перешкоджання йому в користуванні належною частиною житлового будинку надав суду висновок Вишгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області від 17.08.2016 року, однак даний доказ не може бути взятий до уваги, тому,що відповідно до наданого висновки вбачається, що ОСОБА_1 08.08.2016 року прибувши до будинку виявив відсутність особистих речей.

Відповідно до позовної заяви та пояснень позивачем не доведено, а в судовому засіданні не встановлено яким чином відповідач ОСОБА_2 перешкоджає позивачу ОСОБА_4 у користуванні житловими приміщеннями за адресою, АДРЕСА_1 .

Оскільки факт перешкод з боку відповідача під час судового розгляду не встановлений, а позивачем не доведений наявними у справі доказами, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині про вселення його в житловий будинок АДРЕСА_1 не підлягають задоволенню.

Статтею 13 ЦПК визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів суд вважає що позов не підлягає до задоволення.

Враховуючи вище викладене та керуючись ст.ст. 183, 356, 358, 364, 367, 379, 380, 382 ЦК України, ст.ст. 116, 118, 125 ЗК України, ст.ст. 3, 4, 13, 15, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273-279 ЦПК України, суд, -

вирішив:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення майна в натурі, припинення спільної часткової власності, встановлення порядку користування та вселення - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).

Дата складення повного судового рішення 24 січня 2020 року.

Суддя О.Д. Рудюк