Вирок № 87157390, 23.01.2020, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/2679/18

провадження №: 1-кп/398/89/20

ВИРОК

Іменем України

"23" січня 2020 р. колегія суддів Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Авраменка О.В.,

суддів Крімченко С.А., Орловського В.В.,

з участю секретаря судового засідання Міщенко С.А.,

прокурорів Запорожця С.М., Проценка А.П., Гуцола В.А.

потерпілої ОСОБА_1 та її представник - адвоката Руссу Н.О.,

обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисників - адвокатів Череднічено Л.П. та Тимченка Б.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олександрія кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018120070001479 від 08 травня 2018 року, за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Олександрія Кіровоградської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, не маючого на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 березня 2019 року за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 вчинив злочин проти життя та здоров`я особи за наступних обставин:

07 травня 2018 року близько 21 год., ОСОБА_2 , перебуваючи вдома за адресою: АДРЕСА_1 , хвилювався з приводу розірвання відносин із ОСОБА_3 . Причиною розірвання відносин було те, що матір ОСОБА_3 - потерпіла ОСОБА_1 забороняла їм зустрічатись. В цей момент у ОСОБА_2 виник умисел на вчинення вбивства ОСОБА_1 з метою помсти останній. Задля досягнення злочинного результату ОСОБА_2 заздалегідь підготовив ніж та близько 23 год. 30 хв. прибув до будинку АДРЕСА_2 , де проживають ОСОБА_1 разом із чоловіком ОСОБА_4 Близько 23 год. 40 хв., ОСОБА_2 зайшов у будинок, вхід до якого в той час був вільний. В подальшому, ОСОБА_2 , вичікуючи сприятливий момент для вчинення злочину відносно ОСОБА_1 , сів біля дверей, через які здійснюється вхід із коридору до кухні будинку. В цей час ОСОБА_1 вирішила вимкнути світло на вулиці та з цією метою виходила у коридор. ОСОБА_1 , відкривши двері та перебуваючи на порозі дверей, побачила ОСОБА_2 . Останній, маючи на меті умисне вбивство ОСОБА_1 та заздалегідь підготовивши ніж для вчинення вказаного злочину, діючи умисно та цілеспрямовано, керуючись злочинним наміром та розуміючи настання тяжких наслідків для потерпілої, дістав правою рукою із кишені ніж, яким спричинив ОСОБА_1 один прямий удар в область грудей. В цей час ОСОБА_1 почала чинити опір ОСОБА_2 та схопила правою рукою за лезо ножа. Останній, бажаючи довести умисел до кінця, вирвав ніж з руки ОСОБА_1 , та наніс один удар махом в область шиї потерпілої зліва. Після цього, потерпіла ОСОБА_1 почала гучно кликати на допомогу та від вказаних ударів ОСОБА_1 впала назад та при цьому вдарилась потиличною частиною голови об стіл, що знаходився у кухні.

В подальшому, ОСОБА_2 , вважаючи, що вчинив всі дії для досягнення злочинного результату, зник з місця події. Однак, ОСОБА_2 не довів злочин до кінця з причин, що не залежали від його волі, так як чоловік потерпілої - ОСОБА_4 викликав швидку медичну допомогу, яка забрала ОСОБА_1 до Олександрійської центральної міської лікарні №1, де останній надали професійну медичну допомогу.

Відповідно до висновку експерта №432 від 03 липня 2018 року ОСОБА_2 спричинив ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді: ран в ділянці шиї зліва з пересіченням зовнішньої яремної вени; рани в потиличній ділянці, рани в ділянці грудної клітини справа в проекції 7-го ребра, яка подовжується в раньовий канал, що проникає в плевральну порожнину з утворенням гемопневмотораксу; рани в ділянці 3-го пальця правої кисті. Рана в ділянці грудної клітини відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, яка є небезпечна для життя в момент спричинення. Всі інші тілесні ушкодження у вигляді ран відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров`я.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину визнав частково, оскільки умислу на вбивство потерпілої у нього не було. Пояснив, що в травні 2018 року, ввечері він прийшов за адресою: АДРЕСА_2 , хотів поговорити з ОСОБА_3 - дочкою потерпілої, думав, що вона вдома. Вона навчалася в іншому місті, тому він не знав, коли вона буде вдома. Він неодноразово бував у неї вдома, тому добре знав розташування. Приблизно за місяць до події вони з ОСОБА_3 припинили відносини, він приходив до неї і в день, і ввечері, намагався з нею поговорити. Підійшов до хвіртки, вона була зачинена, він перескочив через паркан. Підійшов до будинку. Двері в будинку були зачинені, але не на замок. Він штовхнув двері, в той момент вийшла потерпіла. Там, де він перебував світло не горіло, далі у кухні горіло світло, він впізнав потерпілу по силуету. В нього з потерпілою були неприязні стосунки, оскільки потерпіла забороняла йому до них приходити і спілкуватися з дочкою. Перед тим, за місяць він мав конфлікт з однолітками, і тому останнім часом носив при собі ніж для самооборони. Так як матір ОСОБА_3 була вдома, він подумав, що вона не дасть йому поговорити з ОСОБА_3 . Коли він помітив потерпілу, витяг ніж і наніс один удар у середину тулуба, куди саме не знає, бо було темно. Після цього потерпіла ухватилася рукою за ніж, якою саме він не знає. Зав`язалася боротьба. Коли саме сталося поранення шиї він не знає. Він намагався забрати ніж. Він злякався і хотів втекти, а потерпіла схопилася рукою за ніж. Він вихопив ніж і втік. Перескочив через паркан і побіг в напрямку міста. Так як він не медик, то не міг надати медичну допомогу, а телефону на той час він не мав, тому не міг викликати швидку. Він не телефонував і не надсилав погрожуючі смс-повідомлення ОСОБА_3 , так як не мав телефону. До того дня відкритого конфлікту з потерпілою він не мав, однак був ображений на неї. Він не мав на меті спричинити смерть потерпілій. Ніж він викинув по дорозі. В подальшому, в день затримання, той ніж був вилучений працівниками поліції та він сам показав місце, де його викинув. Він визнає вину в частині нанесення тяжких тілесних ушкоджень, але намірів вбити потерпілу він не мав. Щиро розкаюється, просить вибачення у потерпілої, але не має фінансової можливості відшкодувати матеріальні збитки. Не може пояснити чому він наніс їй удар ножем. Коли він побачив потерпілу, то діяв спонтанно. Зараз він розуміє, що нанесення потерпілій тілесних ушкоджень не розв`яже проблему. Цивільний позов, як в частині матеріальних збитків в розмірі 13 357,98 грн., так і в частині моральної шкоди в розмірі 50 000,00 грн., обвинувачений визнав у повному обсязі. Крім того, зазначив, що щиро розкаюється у вчиненому.

Незважаючи на часткове визнання вини ОСОБА_2 , його вина у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується дослідженими судом фактичними даними, що містяться в наступних джерелах доказів:

Показаннях допитаної судом потерпілої ОСОБА_1 , яка пояснила, що 07 травня 2018 року близько 21 год. вона з чоловіком перебували вдома. У чоловіка помер брат, вони повернулися з похорон і відпочивали вдома, прилягли і не зачинили вхідні двері. В будинку працював телевізор і комп`ютер. Ворота і хвіртка до домоволодіння були зачинені. Вона прокинулася, а чоловік спав. Вона вирішила перевірити чи зачинені вхідні двері до будинку. Увімкнувши світло з будинку у коридорі, вона пройшла через кухню. ОСОБА_2 чекав на неї у коридорі, він мав час вийти з будинку, після того як вона увімкнула світло в коридорі. Коли почала відчиняти двері коридору відчула різкий удар у груди, вона схопилася за ніж і перерізала собі палець. ОСОБА_2 вихопив ніж і турнув ножем по шиї. Вона гучно закричала і впала на підлогу. Підвестися з підлоги вона не могла, оскільки дуже цабеніла кров. Чоловік відразу викликав швидку, яка приїхала дуже швидко. В машині швидкої допомоги вона почала втрачати свідомість. Їй відразу зробили дві операції і перевели до відділення реанімації, оскільки в неї пошкоджена легеня. Пізніше зробили ще чотири операції. Щомісяця вона проходить флюорографію для перевірки чи не набирається рідина до легень. Вона впізнала ОСОБА_2 : він був одягнений у куртку з капюшоном, в якій 01 травня 2018 року приходив до них. ЇЇ дочка раніше зустрічалася з ОСОБА_2 , але останні пів року вони не спілкувалися. За весь час знайомства з ним в неї лише раз була з ним суперечка з приводу навчання її дочки. Дочка закінчила ліцей відмінно і вступила до університету, а ОСОБА_2 хотів, щоб вона сиділа вдома в с. Сургани, а він буде заробляти кошти для них. Це було до 01 вересня 2017 року. Потім вона поїхала вчитися до університету, коли приїздила додому, то ОСОБА_2 приходив до них додому. Більше суперечок в них не виникало. З часом вони припинили спілкування, а 01 травня він прийшов до їхнього будинку і попросив дочку вийти з ним погуляти, сказав, що їде на заробітки до Росії. Дочка розмовляла з ним за двором і нічого про їхню розмову не казала. Пізніше сусідка сказала, що бачила їх за двором і дочка плакала. В стосунки дочки вона не втручалася і причини припинення відноси з ОСОБА_2 дочка не повідомляла. Вона завжди до ОСОБА_2 добре відносилася, а він так з нею вчинив, тому вважає, що він має понести суворе покарання, так як він умисно йшов на злочин. Цивільний позов підтримує у повному обсязі 13 357,98 грн. матеріальної шкоди, це лише ті витрати на які вона зберегла чеки і 50 000,00 грн. моральної шкоди.

Показаннях допитаного судом свідка ОСОБА_3 , яка повідомила, що є дочкою потерпілої. Навчається на денному відділенні в університеті в м. Дніпро і проживає у гуртожитку. В ніч коли все сталося, їй зателефонував батько в проміжок часу з 23 години до 02 години ранку, але вона спала і не відповіла на дзвінок. О 04 годині ранку вона побачила пропущений виклик і зателефонувала батькові. Він був дуже схвильований і повідомив, що хтось зайшов до їхнього будинку. В той час слухавку взяв слідчий і почав розпитувати про матір. Вона зрозуміла, що щось трапилося. На питання слідчого вона повідомила прізвище ОСОБА_2 та місце його проживання, а також повідомила місце його знаходження за допомогою скріншота з мобільного телефону. Вранці вона пішла на заняття, а після занять почала телефонувати матері. Матір слухавку не брала, натомість сусідка по її лікарняному ліжку відповіла і повідомила, що вона в лікарні. Вона почала телефонувати батькові, який також не розповів, що трапилося, сказав лише, що маму на всякий випадок поклали до лікарні. За декілька днів вона приїхала додому і батько розповів, що ОСОБА_2 напав на маму. Вона зустрічалася з ОСОБА_2 протягом двох років. 01 травня 2018 року ОСОБА_2 прийшов до неї і запрошував її прогулятися. Він повідомив, що через два дні їде до Росії. Коли вони відійшли від двору він дістав ніж, потім її скрутив і почав погрожувати, що заріже. Навпроти них стояв чоловік, який все бачив. Розмовляли дуже емоційно. Брат виходив з двору і перепитав чи все добре. Сусідка також проходила і запитувала чи все в неї добре. Тому їй вдалося втекти від нього. Про погрози того дня вона нікому не казала. ОСОБА_2 погрожував, що прийде до неї додому. Навіть після нападу на її матір, телефонував і погрожував їй в смс-повідомленнях: «Бійся, я прийду до тебе і твоїх родичів», а після 07.05.2018 року знову почав писати: «Якщо мати твоя ще жива, то я прийду». Мати добре знала ОСОБА_2 , батьки добре до нього відносилися. Причиною розірвання їх стосунків стало те, що взимку він прийшов до них додому. Рився в її телефоні, де побачив її фото з другом і почав влаштовувати сцени ревності, побив її. На той час в будинку спав її брат, який вивів ОСОБА_2 з будинку. Після цього вони припинили стосунки. До її навчання в м. Дніпро, він майже щотижня приходив до них додому. Коли вона почала проживати в м. Дніпро, то пропонувала ОСОБА_2 жити разом, бо Дніпро більше місто, там більше можливостей, але він був категорично проти. ОСОБА_2 хотів нашкодити їй і напав на її матір. Після інциденту взимку, коли вона сказала йому не приходити і не телефонувати більше їй, думала, що стосунки на цьому між ними припинені. 01 травня їй також надійшло смс-повідомлення з погрозою їй і її матері, про що вона нікому не повідомила.

Показаннях допитаного судом свідка ОСОБА_8 , який є сином потерпілої та братом ОСОБА_3 , та повідомив, що близько з ОСОБА_2 не спілкувався, коли до нього вітався, той міг нахилити голову і пройти мимо. ОСОБА_2 зустрічався з його сестрою. Взимку він ночував у будинку батьків, серед ночі сестра повідомила, що ОСОБА_2 її побив, на той час він перебував у її кімнаті. Після чого він вигнав ОСОБА_2 з будинку. Пізніше сестра показувала смс-повідомлення з погрозами, які надходили від ОСОБА_2 01 травня 2018 року ОСОБА_2 прийшов до них додому. Сестра вийшла з ним за двір. В той час він проходив мимо них, і запитав, чи все добре, сестра сказала, що все добре, але була засмучена. Він пішов далі. Лише через два місяці після нападу на матір, сестра розповіла, що 01 травня 2018 року ОСОБА_2 погрожував їй ножем. Після події на телефон сестри надходили смс-повідомлення від ОСОБА_2 з погрозами матері і сестрі.

Показаннях допитаного судом свідка ОСОБА_9 , яка повідомила, що в травні 2018 року, точної дати не пам`ятає, на вулицю приїхала швидка медична допомога, а після неї ще одне авто, як потім виявилося - поліція. До неї прийшов слідчий і запросив до будинку ОСОБА_1 бути понятою. Там дізналася, що сталося. Ознайомилася з протоколом і підписала його. Вилучалися відбитки пальців і мазки крові на підлозі в кухні, а також з холодильника. Були присутні працівники поліції, господар і вона з чоловіком. Спочатку зайшли слідчі, щоб вони не наслідили, а потім проводили відеозйомку.

Показаннях допитаного судом свідка ОСОБА_10 , який повідомив, що він живе навпроти потерпілої. В травні 2018 року, точної дати не пам`ятає, вночі він почув, що на вулицю приїздила швидка допомога, на ношах когось забрала швидка. Пізніше до них прийшов ОСОБА_4 з працівником поліції і запропонували бути понятими. Він з дружиною були понятими під час огляду місця події, який проводили від хвіртки, а закінчили в будинку. Там проводили відеофіксацію. Знімали відбитки пальців і сліди крові, як зазначали бурої речовини, з вхідних дверей, з підлоги у кухні, з холодильника. Все вилучене помістили до конвертів, які потім вони підписали. Потім склали протокол, який вони підписали. Потерпілу він не бачив.

Показаннях допитаного судом свідка ОСОБА_4 , який повідомив, що є чоловіком потерпілої. Обвинуваченого також добре знав, оскільки він декілька років зустрічався з його дочкою. Потім дочка поїхала навчатися до університету в м. Дніпро. Взимку дочка приїхала з навчання і прийшла додому разом з ОСОБА_2 . Вночі дружина почула, що дочка плаче і пішла до неї, коли повернулася, то розповіла, що ОСОБА_2 вдарив ОСОБА_3, а їх старший син вигнав його з будинку. Після того вони припинили стосунки. З`явився ОСОБА_2 01 травня 2018 року і просив дочку сходити з ним погуляти, але вона повернулася засмученою додому. Їм з дружиною нічого не пояснювала. 07 травня 2018 року він з дружиною повернулися додому (АДРЕСА_2) з похорон його брата і лягли відпочити. Вхідні двері з вечора вони не зачиняли. Серед ночі він прокинувся від крику дружини. Вибіг до кухні, де побачив лежачу на підлозі дружину в крові. Крім, крику дружини він більше нічого не чув. В кухні горіло світло, а далі було темо. Дружина показувала на вхідні двері та казала: «він там в капюшоні». Він вийшов на двір, але нікого не побачив. Дружина лежала і не могла дихати, була пораненою, він викликав швидку медичну допомогу. Швидка приїхала за декілька хвилин, надали дружині медичну допомогу і відвезли до лікарні. Потім приїхала поліція і почала запитувати чи є в нього підозрювані, він зразу вказав на ОСОБА_2 , який раніше зустрічався з його дочкою. Оскільки він не знав його прізвища та інших даних, то почав телефонувати дочці. Коли додзвонився до дочки, то нічого про поранення дружини їй не сказав. Повідомив лише, що хтось заліз до їх будинку. Вона сказала, щоб написав заяву в поліцію на ОСОБА_2 , бо він їй погрожував. Також сусідка сказала, що 01 травня 2018 року ОСОБА_3 плакала за двором, коли розмовляла з ОСОБА_2 , той їй погрожував, і її чоловік прогнав його.

Показаннях допитаного судом свідка ОСОБА_12 , який повідомив, що працює фельдшером швидкої допомоги, перебував на чергуванні і 08 травня 2018 року близько 01 години виїжджав на виклик, через «103» про ножове поранення, за адресою: АДРЕСА_2 . На підлозі лежала жінка - потерпіла ОСОБА_1 , поряд був її чоловік. Вона була в на півсвідомості, стан був важким, дихання порушено. В неї була колото-різана рана на шиї з лівої сторони і в грудну клітину. Не пам`ятає хто саме сказав, що незнайомець вдарив її ножем в коридорі. Поранення були видимі. Вони надали їй першу медичну допомогу, поставили крапельницю і відвезли до лікарні. Все відбувалося дуже швидко, близько 10 хвилин надавали потерпілій першу допомогу і за 5-8 хвили вони доїхали до лікарні.

Показаннях допитаного судом свідка ОСОБА_13 , яка повідомила, що 08 травня 2018 року близько 10 години вона їхала на велосипеді біля річки Інгулець. ЇЇ зупинили працівники поліції і запросили бути понятою. Була ще одна жінка, їй невідома, також понята. В траві лежав ніж без ручки, близько 15 см. Там був присутній також обвинувачений, який в їх присутності повідомив, що ручку від цього ножа він викинув до річки. Лезо забрали і поклали до коробки. Було складено протокол, який вони підписали. Коли її запросили, то ніж вже лежав у траві, де він там узявся їй невідомо.

Показання допитаного судом свідка ОСОБА_14 , яка в засіданні пояснила, що вона є матір`ю обвинуваченого. ЇЇ син зустрічався з дочкою потерпілої - ОСОБА_3 . В них були добрі відносини. В травні 2018 року вони з сином проживали в с. Сургани Олександрійського району Кіровоградської області. 07 травня 2018 року ввечері коли вона лягала спати, близько 22 години, син був вдома. Зранку, коли вона прокинулася, син спав, вона готувала сніданок, коли приїхали працівники поліції. Вона розбудила сина, і його забрали. Поліцейські повідомили лише, що її сина підозрюють у вчиненні злочину. Пізніше вона намагалася поговорити з сином про звинувачення, але він не хотів розмовляти на цю тему. Син ріс нормальною дитиною, закінчив школу, поступив до технікуму. Завжди дружив з однолітками, агресії не проявляв. Весною він закінчував технікум і збирався до армії. Алкоголь і наркотики він не вживав. До психіатрів за допомогою з приводу поведінки сина не зверталися. Він спокійний і врівноважений.

Фактичними даними, що містяться у наступних джерелах доказів:

- протоколі огляду місця події від 08 травня 2018 року з фототаблицями та відеозаписі зазначеного огляду місця події, переглянутому в судовому засіданні, в ході якого оглянуто домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 . Під час огляду місця події виявлено та вилучено в кухні з холодильника білого кольору - сліди пальців рук та сліди РБК, з поверхні підлоги кухні - сліди РБК, з поверхні вхідних дверей - сліди пальців рук та сліди РБК (т. 1 а. с. 112 - 121);

- протоколі огляду місця події від 08 травня 2018 року з фототаблицями та відеозаписі зазначеного огляду місця події, переглянутому в судовому засіданні, в ході якого оглянуто місцевість за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Радянська, біля річки Інгулець. Під час огляду встановлено, що це територія вкрита зеленою травою та деревними насадженнями, та вилучено лезо ножа срібного кольору, яке знаходилося у траві, який поміщено до білого паперового конверту (т. 1 а. с. 125 - 131);

- протоколі слідчого експерименту від 22 червня 2018 року та відеозаписі зазначеного слідчого експерименту, переглянутому в судовому засіданні, за участю потерпілої ОСОБА_1 , яка перебуваючи на території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , пояснила та показала, що 07 травня 2018 року о 23 год. 30 хв., вона увімкнула світло у кухні та намагалася вийти з будинку, відкривши двері до коридору лівою рукою, вона одразу відчула удар до середини грудей, предметом схожим на ніж. Вона намагалася вихопити ніж правою рукою, однак особа, яка завдала удар, вхопила ніж і завдала удар у ліву сторону шиї. Вона впала на підлогу і закричала. Вибіг її чоловік, однак нападника не зміг наздогнати. Крім того, потерпіла повідомила, що всі удари завдав їй ОСОБА_2 , з яким зустрічалася її дочка (т. 1 а. с. 157 - 161);

- висновку експерта №441 від 26 червня 2018 року, відповідно до якого встановлено, що кров на марлевому тампоні-змиві з підлоги, належить ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 180 - 182);

- висновку експерта №447 від 14 червня 2018 року, відповідно до якого встановлено, що кров ОСОБА_2 належить до групи Ав за ізосерологічною системою АВ0 (т. 1 а. с. 190 - 191);

- висновку експерта №446 від 14 червня 2018 року, відповідно до якого встановлено, що кров ОСОБА_1 належить до групи 0бв за ізосерологічною системою АВ0 (т. 1 а. с. 193 - 194);

- протоколі слідчого експерименту від 13 травня 2018 року та відеозаписі зазначеного слідчого експерименту, переглянутому в судовому засіданні, за участю обвинуваченого ОСОБА_2 , який перебуваючи на території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , пояснив та показав, як 07 травня 2018 року близько 24 год. 00 хв., він проник до зазначеного будинку та перебував у коридорі. В цей час потерпіла відкрила двері та він наніс їй ножем удар в грудну клітину, після чого вибіг з будинку. Потім, перебуваючи на місцевості, яка знаходиться в м. Олександрія Кіровоградської області по вул. Радянська біля парку, обвинувачений пояснив та показав де та як він викинув ніж, яким наніс тілесні ушкодження потерпілій (т. 2 а. с. 144 - 153, 173).

- висновку експерта №432 від 03 липня 2018 року, відповідно до якого встановлено, що згідно медичної документації у ОСОБА_1 малися тілесні ушкодження у вигляді: ран в ділянці шиї зліва з пересіченням зовнішньої яремної вени; рани в потиличній ділянці, рани в ділянці грудної клітини справа в проекції 7-го ребра яка подовжується в раньовий канал, що проникає в плевральну порожнину з утворенням гемопневмотораксу; рани в ділянці 3-го пальця правої кисті. Зазначені тілесні ушкодження утворилися від травматичного контакту з об`єктом, що мав властивості колюче-ріжучого, про що свідчать рівні краї ран, могли утворитися в строк вказаний в ухвалі суду. Рана в ділянці грудної клітини відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, яка є небезпечна для життя в момент спричинення. Всі інші тілесні ушкодження у вигляді ран відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров`я. Тілесні ушкодження ОСОБА_1 не могли утворитися при падінні, як з висоти власного зросту, так і при падінні на тверду плоску або виступаючу поверхню. Механізм виявлення тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 відповідає механізму, на який вказує потерпіла ОСОБА_1 в протоколі проведення слідчого експерименту від 22 червня 2018 року. Механізм тілесного ушкодження в ділянці грудної клітини ОСОБА_1 відповідає механізму, на який вказує ОСОБА_2 в протоколі слідчого експерименту за його участю від 13 травня 2018 року, але кількість травматичних впливів не відповідає кількості наявних тілесних ушкоджень у потерпілої (т. 1 а. с. 195 - 197).

Також судом досліджено висновок судово-психіатричного експерта №217 від 05 червня 2018 року, відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_2 в момент вчинення правопорушення психічним захворюванням не страждав, не знаходився в тимчасовому хворобливому стані, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Підпадає під дію ч. 1 ст. 19 КК України. У відношенні інкримінованого правопорушення, ОСОБА_2 слід вважати осудним. В даний час ОСОБА_2 психічним захворюванням не страждає. Застосування заходів медичного характеру не потребує (т. 1 а. с. 233 - 235).

Крім того, судом досліджено витяг з ЄРДР (т. 1 а. с. 99), доручення про проведення досудового розслідування (т. 1 а. с. 100), повідомлення про початок досудового розслідування (т. 1 а. с. 101), протокол про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення (т.1 а. с. 102), постанови про призначення групи прокурорів у кримінальному провадження (т. 1 а. с. 101 -102, 103, 109, 110,), постанову про доручення здійснення досудового розслідування (т. 1 а. с. 106), постанову про призначення слідчого, який здійснюватиме досудове розслідування (т. 1 а. с. 107), постанову про призначення групи слідчих (т. 1 а. с. 108), письмові заяви ОСОБА_1 про надання дозволів на проведення слідчих експериментів на території її домоволодіння (т. 1 а. с. 156, т. 2 а. с. 143), протокол огляду предметів від 07 липня 2018 року, відповідно до якого оглянуто: змив з підлоги та контрольний змив, вилучений під час огляду місця події, змив з поверхні холодильника та контрольний змив, вилучені з місця події, змив з поверхні вхідних дверей та контрольний змив, вилучені під час огляду місця події, лезо від ножа (т. 1 а. с. 217 - 218), повідомлення про підозру від 23 липня 2018 року (т. 1 а. с. 221- 222), які підтверджують достовірність, можливість використання та допустимість інших досліджених судом доказів. Також судом досліджені докази наявності та розмір процесуальних витрат (т. 1 а. с. 198) та відомості, що мають значення для вирішення долі речових доказів (т. 1 а. с. 219).

Зазначені вище докази колегія суддів визнає належними, допустимими, достовірними, так як отримані у передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку, в матеріалах кримінального провадження відсутні об`єктивні дані які б свідчили, що ці докази здобуті з істотним порушенням прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України.

Судом не були допитані свідки обвинувачення ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які неодноразово викликались в судові засіданні, однак на виклик суду жодного разу не з`явилися. В подальшому прокурор відмовився від допиту зазначених свідків та сторона захисту не наполягала на допиті вказаних свідків (т. 2 а. с. 118).

Згідно з ч. 2 ст. 92 КПК України обов`язок доказування належності та допустимості доказів, покладається на сторону, що їх подає.

Наданий як доказ винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінуємо злочину рапорт Начальника СРПП Олександрійського РВП Олександрійського ВП ГУНП Дацька С.П. від 08.05.2018 року про те, що 07.05.2018 року о 24.48 год. надійшло повідомлення від ОСОБА_4 проте, що його дружині невідомий громадянин наніс два ножових поранення в шию та область грудей, суд визнає недопустимим доказом, оскільки рапорти є внутрішнім документом, яким працівник поліції повідомляє начальника про певну подію та не є процесуальним джерелом доказів в розумінні вимог КПК України, зокрема, ст. 84 КПК України.

Також, стороною обвинувачення як докази винуватості надано та судом досліджено:

- протокол огляду місця події від 08 травня 2018 року з фототаблицями та відеозаписі зазначеного огляду місця події, переглянутому в судовому засіданні, в ході якого оглянуто домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Вхід до будинку через дерев`яні двері, які відчинені на момент огляду. За вхідними дверима розташований коридор розміром 1,5 м х3 м, справа на ліво знаходилася ванна кімната з білою ванною, вішалкою на стіні та двома відрами синього та срібного кольору, далі кімнати та кухня. З приміщення кухні вилучено речі, а саме з крісла вилучено: чоловіча чорна кофта з капюшоном та написом червоного кольору, чоловічі штани темно-синього кольору, чоловічі кросівки з написом «Nike», які упаковані до картонної коробки з підписом понятих та слідчого (т. 1 а. с. 149 - 155);

- протокол огляду предметів від 10 травня 2018 року з фототаблицями, відповідно до якого проведено огляд штанів чоловічих темно-синього кольору зі слідами зношеності та забрудненості, кофти чоловічої з капюшоном чорного кольору, з суцільним карманом з переду, з написом червоного кольору зі слідами зношеності та плямами на рукавах; кросівок марки «Nike» 43 розміру, прошнуровані чорними шнурками, після проведення огляду речові докази упаковано до картонної коробки з біркою та підписами понятих (т. 1 а. с. 162 - 164).

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, зазначений огляд місця події проводився без дозволу слідчого судді на проведення обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншоговолодіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.

Під житлом особи розуміється будь-яке приміщення, яке знаходиться у постійномучи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а також всі складові частини такого приміщення (ч. 2 ст. 233 КПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 233 КПК України слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді.

В той же час, стороною обвинувачення суду не було надано ухвали слідчого судді про надання дозволу на обшук зазначеного домоволодіння та вилучення речей, зазначених у протоколі огляду місця події від 08 травня 2018 року.

За змістом ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння як здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов . Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.

За таких обставин, суд визнає недопустими доказами протокол огляду місця події від 08 травня 2018 року з фототаблицями та відеозапис зазначеного огляду місця події (т. 1 а. с. 149 - 155), а також протокол огляду предметів від 10 травня 2018 року з фототаблицями (т. 1 а. с. 162 - 164), оскільки зазначені докази отриманні з істотним порушенням прав людини і основоположних свобод.

Крім того, в ході судового розгляду судом досліджено ряд доказів, які, на думку суду згідно положень ст. 85 КПК України не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження. Тому суд визнає нижчеперелічені докази неналежними доказами у даному кримінальному провадженні:

- зберігальну розписку ОСОБА_14 від 10 травня 2018 року щодо отримання на зберігання речей, які були вилучені під час обшуку в АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 165);

- заяву ОСОБА_14 від 10 травня 2018 року про добровільну видачу речей її сина ОСОБА_2 , а саме: чоловічих кросівок чорного кольору, кофти з капюшоном чорного кольору та штанів темно-синього кольору ( т. 1 а. с. 166);

- висновок експерта №440 від 26 червня 2018 року, відповідно до якого неможливо встановити належність крові на марлевому тампоні-змиві з поверхні холодильника (т. 1 а. с. 172 - 174);

- висновок експерта №442 від 24 червня 2018 року, відповідно до якого неможливо встановити належність крові на марлевому тампоні-змиві з поверхні вхідних дверей (т. 1 а. с. 176 - 178);

- висновок експерта №443 від 26 червня 2018 року, відповідно до якого встановлено, що на кофті, штанях та взутті, що належать ОСОБА_2 слідів крові не знайдено (т. 1 а. с. 184 - 185);

- висновок експерта №78 від 18 червня 2018 року, відповідно до якого встановлено, що на змивах з клинка кухонного ножа слідів крові не знайдено (т. 1 а. с. 187 - 188);

- висновок експерта №237 від 05 липня 2018 року, відповідно до якого сліди пальців рук, вилучених в ході огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 , (сліди рук з холодильника та з вхідної двері кімнати) належать ОСОБА_4 та іншій особі - не ОСОБА_2 , не ОСОБА_1 , не ОСОБА_8 ( т.1 а. с. 200 - 216).

Твердження обвинуваченого про відсутність в нього умислу на вбивство ОСОБА_1 та твердження захисту про необхідність перекваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 121 КК України спростовуються наступним.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 року №2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК), суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.

В ході розгляду справи судом встановлено, що між обвинуваченим та потерпілою мали місце неприязні стосунки, оскільки ОСОБА_2 вважав причиною припинення відносин зі своєю дівчиною ОСОБА_3 саме її матір - потерпілу ОСОБА_1 . При цьому, показами свідків підтверджується, що обвинувачений неодноразово висловлював погрози фізичної розправи на адресу сім`ї Лакідон, як до вчинення кримінального правопорушення, так і після.

З показів свідків, обвинуваченого, потерпілої та слідчих експериментів з обвинуваченим та потерпілою вбачається, що ОСОБА_2 заздалегідь взявши з собою ніж, прибув за місцем проживання потерпілої та проник до її будинку. При цьому обвинувачений наніс ножем удар в життєво важливий орган потерпілої - грудну клітину, після чого потерпіла почала чинити опір - схопила за лезо ножа, однак ОСОБА_2 продовжив свої злочинні дії, вирвавши з рук потерпілої лезо ножа, знову наніс їй удар в життєво важливий орган - шию.

Зазначене також підтверджується висновком експерта №432 від 03 липня 2018 року, відповідно до якого встановлено, що у потерпілої ОСОБА_1 малися тілесні ушкодження у вигляді: ран в ділянці шиї зліва з пересіченням зовнішньої яремної вени; рани в потиличній ділянці, рани в ділянці грудної клітини справа в проекції 7-го ребра яка подовжується в раньовий канал, що проникає в плевральну порожнину з утворенням гемопневмотораксу; рани в ділянці 3-го пальця правої кисті.

Про направленість умислу обвинуваченого на позбавлення життя потерпілої свідчить як знаряддя злочину - ніж, так і характер та локалізація тілесних ушкоджень, кількість нанесених ударів, нанесення ударів у життєво важливі органи, а також поведінка обвинуваченого після вчинення злочину, який, побачивши, що потерпіла від його ударів ножем впала, не надав їй допомогу та залишив місця вчинення кримінального правопорушення.

Отже, колегія суддів приходить до висновків, що дії обвинуваченого охоплювалися умислом на умисне протиправне заподіяння смерті потерпілій та в момент скоєння злочину обвинувачений усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання, вчинив всі дії, які вважав необхідними для доведення злочинного умислу до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.

Таким чином, оцінюючи у сукупності всі досліджені докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, колегія суддів вважає, що зібраними по справі доказами поза межами розумного сумніву підтверджується вина обвинуваченого у вчиненні закінченого замаху на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України.

Згідно із ст. ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Колегія суддів, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, колегія суддів виходить з того, що відповідно до ст. 12 КК України вчинений обвинуваченим злочин є особливо тяжким умисним злочином.

Досліджуючи дані про особу обвинуваченого встановлено, що він навчався в Державному навчальному закладі «Олександрійський професійний ліцей» з 01 вересня 2015 року по 23 лютого 2018 року та за місцем навчання характеризується посередньо. За місцем проживання скарг та зауважень відносно обвинуваченого не надходило. Обвинувачений не одружений, не має на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, офіційно не працює та суспільно-корисною працею не займається. На обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

На час вчинення кримінального правопорушення до кримінальної відповідальності не притягувався. В той же час, коли дане кримінальне провадження перебувало на розгляді в суді, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України, за яке вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 березня 2019 року був засуджений до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік (т. 2 а. с. 154 - 157).

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Суд не визнає щирим каяттям жалкування з приводу вчиненого, оскільки щирим каяття вважається тоді, коли воно ґрунтується на визнанні особою своєї вини в скоєнні злочину, який їй інкримінується, виявленні жалю з приводу вчиненого та бажанні виправити ситуацію, що склалася. Обвинувачений в судовому засіданні вину у закінченому замаху на вбивство не визнав, ухилявся від явки до суду з метою уникнення відповідальності, шкоду, завдану злочином потерпілій навіть частково не відшкодував, а тому суд не вбачає підстав для визнання щирого каяття обставиною, що пом`якшує покарання.

Підстав для застосування ст. 69 КК України до обвинуваченого судом не встановлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 68 КК України за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Виходячи із зазначених вище обставин, відношення обвинуваченого до скоєного, який лише частково визнав свою вину, матеріальну та моральну шкоду потерпілій не відшкодував, даних про його особу, його вік та стан здоров`я, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, враховуючи його процесуальну поведінку під час досудового розслідування та судового розгляду, та позицію потерпілої, яка наполягала на суровому покаранні, суд вважає, за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання, на думку суду, з урахуванням положень ч. 2 ст. 50 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.

У відповідності до ч. 4 ст. 70 КК України за правилами ч. ч. 1 - 3 ст. 70 КК України призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими статтею 72 КК України.

Судом береться до уваги та обставина, що ОСОБА_2 , після ухвалення вироку Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області від 25 березня 2019 року (т. 2 а. с. 154 - 157), яким його засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» коли особа, щодо якої було застосовано таке звільнення, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

У кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_1 пред`явлений цивільний позов до обвинуваченого про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 13 357,98 грн. та моральної шкоди в розмірі 50 000,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 КПК України цивільний відповідач має право визнавати позов повністю чи частково або заперечувати проти нього.

Обвинувачений в повному обсязі визнав цивільний позов потерпілої.

Дослідивши матеріали, якими обґрунтовується цивільний позов потерпілої, на основі всебічного, повного й об`єктивного дослідження обставин справи, з`ясувавши характер і розмір матеріальної та моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, суд, з урахуванням положень ст. ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, приймаючи до уваги визнання обвинуваченим позовних вимог, та враховуючи, що визнання позову обвинуваченим не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, приходить до висновку, що цивільний позов, заявлений потерпілим підлягає задоволенню.

Ухвалою суду від 09 серпня 2019 року обвинуваченому ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який обчислюється з 09 серпня 2019 року. В подальшому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 неодноразово було продовжено, востаннє - до 26 січня 2020 року.

Для забезпечення виконання вироку в частині призначеного обвинуваченому покарання, яке слід відбувати в місцях позбавлення волі, та з метою забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, пов`язаних з виконанням вироку, суд вважає за необхідне залишити обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до часу вступу вироку в законну силу.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України та призначити йому покарання у виді 8 (восьми) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 березня 2019 року, яким ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, виконувати самостійно.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без змін - тримання під вартою.

Строк відбування покарання рахувати з 23 січня 2020 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в строк покарання за цим вироком строк попереднього ув`язнення з дня фактичного затримання з 09 серпня 2019 року по 22 січня 2020 року включно із розрахунку день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 13 357 грн. 98 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином та 50 000 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, а всього - 63 357 (шістдесят три тисячі триста п`ятдесят сім) гривень 98 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати за проведення судової експертизи в розмірі 1 144 (одна тисяча сто сорок чотири) грн. 00 копійок.

Речові докази: змив з підлоги та контрольний змив, змив з поверхні холодильника та контрольний змив, змив з поверхні вхідних дверей та контрольний змив, лезо від ножа вилучені під час огляду місця події, які передано на зберігання до Олександрійського ВП ГУНП в Кіровоградській області - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду, через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий О.В. Авраменко

Судді С.А. Крімченко

В.В. Орловський