Ухвала суду № 87153153, 23.01.2020, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 182/398/18

1-кп/214/364/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2020 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі колегії суддів:

головуючого - судді Прасолова В.М.

суддів - Чернової Н.В., Ткаченка А.В.

при секретарі - Улятовській М.О.

за участю прокурора - Красилича С.О.

за участю захисників - Перевертайло Л.Т., Івріної І.Л., Кудлюка О.І., Танька Б.О.

за участю обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі кримінальне провадження № 12017040340001896 за обвинуваченням ОСОБА_1 за ст.ст. 257, 187 ч.4, 115 ч.2 п.1,6, 289 ч.3, 185 ч. 5, 263 ч. 1 КК України, обвинуваченого ОСОБА_2 за ст.ст. 257, 187 ч.4, 185 ч.5, 289 ч.3 КК України, ОСОБА_3 . за ст.ст. 257, 187 ч.4, 15 ч.2 ст.115 ч.2 п.6, 289 ч.3, 263 ч. 1 КК України, ОСОБА_4 за ст.ст. 257, 187 ч.4, 289 ч.3, 185 ч. 5 КК України, суд, -

ВСТАНОВИВ:

В ході судового засідання при обговоренні питання про доцільність продовження обвинуваченим строку тримання під вартою, прокурором заявлено клопотання про продовження строку тримання обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 під вартою.

В обґрунтування клопотань зазначив наступне. ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, п. п. 1, 6 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України. За вчинення вказаних кримінальних правопорушень передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, або довічне позбавлення волі. Наполягає, що причетність ОСОБА_1 у скоєнні ним суспільно небезпечних діянь, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: показаннями потерпілих та свідків, висновками отриманих судово-медичних та криміналістичних експертиз, протоколом огляду місця події та протоколами проведених обшуків, речовими доказами. Обвинуваченому ОСОБА_1 . Орджонікідзевським міським судом обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який у подальшому продовжувався. Вказує, що на теперішній час є обґрунтовані підстави вважати, що ризики передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували під час обрання найсуворішого запобіжного заходу ОСОБА_1 та у ході продовження вказаного запобіжного заходу, не зменшились та продовжують існувати. Зазначає, що, ОСОБА_1 може переховуватися від суду, оскільки, вчинив особливо тяжкі злочини та усвідомлює що за даний злочин може понести покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки до моменту затримання постійного джерела доходів не мав, іншою суспільно корисною працею не був зайнятий, не мав ніякого іншого громадського навантаження, що може спонукати його до вчинення інших корисливих злочинів, з метою отримання матеріальних цінностей, необхідних для проживання; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Вказує, що застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту, фактично не зможе забезпечити реальне запобігання спробам вчинити ним дії, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України; у разі обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання ОСОБА_1 може впливати на свідків, потерпілого, з метою зміни ними своїх показань та неповідомлення про свій незаконний вплив слідчому, прокурору та судді та покинути відомі суду його можливі місця перебування, внаслідок чого не можна фактично контролювати його виконання; на теперішній час не надійшло жодних звернень про передачу ОСОБА_1 комусь на поруки, що виключає застосування до нього вказаного запобіжного заходу; враховуючи те, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення із застосуванням насилля, то відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України виключається можливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді застави. Зазначає, що ОСОБА_1 скоїв вказані злочини по заздалегідь розробленому плану з застосуванням вогнепальної зброї, в спосіб небезпечний для життя та здоров`я особи, що спричинило тяжкі наслідки, тобто останній створює реальну суспільну загрозу та небезпеку для людей. Відповідно до приписів ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Вважає, що враховуючи дані щодо особи обвинуваченого ОСОБА_1 , зазначені вище, та обставини справи, особливу тяжкість вчинених злочинів та публічних інтересів, які виправдовують продовження строку тримання під вартою, що узгоджено висновками, викладеними в п. 79 Рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», зміна запобіжного заходу є недоцільним, продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Застосовуючи чи продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , судове рішення повинно забезпечувати не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що питання проте. Чи є тривалість тримання під вартою розумною, не може вирішуватись абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (наприклад, рішення ЄСПЛ «Нечепорук і Йонкало проти України» від 21.07.2011, Осаковський проти України» від 17.07.2014).

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України. За вчинення вказаних кримінальних правопорушень передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, або довічне позбавлення волі. Вказує, що причетність ОСОБА_3 у скоєнні ним суспільно небезпечних діянь, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: показаннями потерпілих та свідків, висновками отриманих судово-медичних та криміналістичних експертиз, протоколом огляду місця події та протоколами проведених обшуків, речовими доказами. Обвинуваченому ОСОБА_3 Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який у подальшому продовжувався Орджонікідзевським міським судом та Апеляційним судом Дніпропетровської області. Вважає, що на теперішній час є обґрунтовані підстави вважати, що ризики передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували під час обрання найсуворішого запобіжного заходу ОСОБА_3 та у ході неодноразового продовження вказаного запобіжного заходу, не зменшились та продовжують існувати. Наполягає, що ОСОБА_3 може: переховуватися від суду, оскільки, вчинив особливо тяжкі злочини та усвідомлює що за даний злочин може понести покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі; вчинити інше кримінальне правопорушення, з метою отримання матеріальних цінностей, оскільки вищевказані злочини вчинив саме з такою метою; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Вказує, що застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту, фактично не зможе забезпечити реальне запобігання спробам вчинити ним дії, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України; у разі обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання ОСОБА_3 може впливати на свідків, потерпілого, з метою зміни ними своїх показань та неповідомлення про свій незаконний вплив слідчому, прокурору та судді та покинути відомі суду його можливі місця перебування, внаслідок чого не можна фактично контролювати його виконання; на теперішній час не надійшло жодних звернень про передачу ОСОБА_3 комусь на поруки, що виключає застосування до нього вказаного запобіжного заходу; враховуючи те, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення із застосуванням насилля, то відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України виключається можливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді застави. Вказує, що ОСОБА_3 скоїв вказані злочини по заздалегідь розробленому плану з застосуванням вогнепальної зброї, в спосіб небезпечний для життя та здоров`я особи, що спричинило тяжкі наслідки, а тому останній створює реальну суспільну загрозу та небезпеку для людей. Відповідно до приписів ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Враховуючи дані щодо особи обвинуваченого ОСОБА_3 , зазначені вище, та обставини справи, особливу тяжкість вчинених злочинів та публічних інтересів, які виправдовують продовження строку тримання під вартою, що узгоджено висновками, викладеними в п. 79 Рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», зміна запобіжного заходу є недоцільним, продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Застосовуючи чи продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 , судове рішення повинно забезпечувати не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що питання проте. Чи є тривалість тримання під вартою розумною, не може вирішуватись абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (наприклад, рішення ЄСПЛ «Нечепорук і Йонкало проти України» від 21.07.2011, Осаковський проти України» від 17.07.2014).

ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 185 КК України. За вчинення вказаних кримінальних правопорушень передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років. Вказує, що причетність ОСОБА_4 у скоєнні ним суспільно небезпечних діянь, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: показаннями потерпілих та свідків, висновками отриманих судово-медичних та криміналістичних експертиз, протоколом огляду місця події та протоколами проведених обшуків, речовими доказами. Обвинуваченому ОСОБА_4 Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою який у подальшому продовжувався. Зазначає, що на теперішній час є обґрунтовані підстави вважати, що ризики передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували під час обрання найсуворішого запобіжного заходу ОСОБА_4 та у ході продовження вказаного запобіжного заходу, не зменшились та продовжують існувати. Наполягає, що ОСОБА_4 може: переховуватися від суду, оскільки, вчинив особливо тяжкі злочини та усвідомлює що за даний злочин може понести покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років, не має дружини, дітей, інших непрацездатних осіб на утриманні, тобто міцних соціальних зв`язків, які б могли стримати його не покидати обраного ним місця проживання або території України; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачений до моменту затримання постійного джерела доходів не мав, іншою суспільно корисною працею не був зайнятий, не мав ніякого іншого громадського навантаження, що може спонукати його до вчинення інших корисливих злочинів, з метою отримання матеріальних цінностей, необхідних для проживання; незаконно впливати на потерпілого, свідків у даному кримінальному провадженні: даний ризик підтверджується тим, що обвинувачені ознайомлені з матеріалами провадження, знаючи дані потерпілих, свідків, можуть незаконно впливати на потерпілого, свідків, з метою уникнення від кримінальної відповідальності; перешкоджати кримінальному провадження іншим чином.Вважає, що застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту, фактично не зможе забезпечити реальне запобігання спробам вчинити ним дії, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України; у разі обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання ОСОБА_4 може впливати на свідків, потерпілого, з метою зміни ними своїх показань та неповідомлення про свій незаконний вплив слідчому, прокурору та судді та покинути відомі суду його можливі місця перебування, внаслідок чого не можна фактично контролювати його виконання; на теперішній час не надійшло жодних звернень про передачу ОСОБА_4 комусь на поруки, що виключає застосування до нього вказаного запобіжного заходу; враховуючи те, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення із застосуванням насилля, то відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України виключається можливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді застави. Зазначає, що ОСОБА_4 скоїв вказані злочини по заздалегідь розробленому плану з застосуванням вогнепальної зброї, в спосіб небезпечний для життя та здоров`я особи, що спричинило тяжкі наслідки, тому останній створює реальну суспільну загрозу та небезпеку для людей. Відповідно до приписів ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Враховуючи дані щодо особи обвинуваченого ОСОБА_4 зазначені вище, та обставини справи, особливу тяжкість вчинених злочинів та публічних інтересів, які виправдовують продовження строку тримання під вартою, що узгоджено висновками, викладеними в п. 79 Рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», зміна запобіжного заходу є недоцільним, продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Застосовуючи чи продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , судове рішення повинно забезпечувати не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що питання проте. Чи є тривалість тримання під вартою розумною, не може вирішуватись абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (наприклад, рішення ЄСПЛ «Нечепорук і Йонкало проти України» від 21.07.2011, Осаковський проти України» від 17.07.2014).

Зазначає, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 185 КК України. За вчинення вказаних кримінальних правопорушень передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років. Вказує, що причетність ОСОБА_2 у скоєнні ним суспільно небезпечних діянь, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: показаннями потерпілих та свідків, висновками отриманих судово-медичних та криміналістичних експертиз, протоколом огляду місця події та протоколами проведених обшуків, речовими доказами. Обвинуваченому ОСОБА_2 . Орджонікідзевським міським судом обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який у подальшому продовжувався Апеляційним судом Дніпропетровської області. Наполягає, що на теперішній час є обґрунтовані підстави вважати, що ризики передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували під час обрання найсуворішого запобіжного заходу ОСОБА_2 та у ході продовження вказаного запобіжного заходу, не зменшились та продовжують існувати. Зазначає, що ОСОБА_2 може: переховуватися від суду, оскільки, вчинив особливо тяжкі злочини та усвідомлює що за даний злочин може понести покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачений до моменту затримання постійного джерела доходів не мав, іншою суспільно корисною працею не був зайнятий, не мав ніякого іншого громадського навантаження, що може спонукати його до вчинення інших корисливих злочинів, з метою отримання матеріальних цінностей, необхідних для проживання; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Вказує, що зміна на теперішній час запобіжного заходу на більш м`який є недоцільним, оскільки: застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту, фактично не зможе забезпечити реальне запобігання спробам вчинити ним дії, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України; у разі обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання ОСОБА_2 може впливати на свідків, потерпілого, з метою зміни ними своїх показань та неповідомлення про свій незаконний вплив слідчому, прокурору та судді та покинути відомі суду його можливі місця перебування, внаслідок чого не можна фактично контролювати його виконання; на теперішній час не надійшло жодних звернень про передачу ОСОБА_2 комусь на поруки, що виключає застосування до нього вказаного запобіжного заходу; враховуючи те, що ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення із застосуванням насилля, то відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України виключається можливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді застави. Зазначає, що ОСОБА_2 скоїв вказані злочини по заздалегідь розробленому плану з застосуванням вогнепальної зброї, в спосіб небезпечний для життя та здоров`я особи, що спричинило тяжкі наслідки, а тому останній створює реальну суспільну загрозу та небезпеку для людей. Відповідно до приписів ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Враховуючи дані щодо особи обвинуваченого ОСОБА_2 , зазначені вище, та обставини справи, особливу тяжкість вчинених злочинів та публічних інтересів, які виправдовують продовження строку тримання під вартою, що узгоджено висновками, викладеними в п. 79 Рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», зміна запобіжного заходу є недоцільним, продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Застосовуючи чи продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2 , судове рішення повинно забезпечувати не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що питання проте. Чи є тривалість тримання під вартою розумною, не може вирішуватись абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (наприклад, рішення ЄСПЛ «Нечепорук і Йонкало проти України» від 21.07.2011, Осаковський проти України» від 17.07.2014).

Також у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 заявив клопотання про зміну йому запобіжного заходу.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 заявив клопотання про зміну йому запобіжного заходу на більш м`який. В обґрунтування клопотання зазначає наступне. Наполягає, що під час досудового розслідування були порушені його права, показання надав внаслідок фізичного впливу. Вказує, що під час проведеного опитування люди вважають його добропорядною людиною, він характеризується позитивно.

Також у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 заявив клопотання про зміну йому запобіжного заходу на домашній арешт. Також зазначив, що за станом здоров`я потребує проведення йому експертизи.

Захисник Танько Б.О. у судовому засіданні заявив клопотання про зміну ОСОБА_4 запобіжного заходу на домашній арешт.

Захисник Івріна І.Л. у судовому засіданні заявила клопотання про зміну ОСОБА_2 запобіжного заходу на домашній арешт.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження строку тримання під вартою, заперечує проти клопотань про зміну запобіжного заходу.

Обвинувачені, їхні захисники, кожний окремо, заперечують проти продовження строку тримання під вартою, клопотання про зміну запобіжного заходу підтримали.

При цьому ОСОБА_2 пояснив, що доказів його причетності до злочину та зазначених прокурором ризиків не мається.

ОСОБА_4 погодився із змістом пояснень ОСОБА_2 .

Захисник Перевертайло Л.Т. зазначив, що обвинувачений ОСОБА_1 тримається під вартою два роки, до затримання мав міцні соціальні зв`язки, раніше не судимий, докази його вини відсутні.

Захисник Івріна І.Л. зазначила, що зазначені прокурором ризики не ґрунтуються на припущеннях.

Захисник Кудлюк О.І. зазначив, що маються підстави для зміни ОСОБА_3 запобіжного заходу на домашній арешт.

Захисник Танько Б.О. зазначив, що підстав для продовження строку тримання під вартою не мається, прокурором не надано доказів наявності ризиків.

Вислухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що строк тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 належить продовжити. При цьому суд враховує наступне.

Згідно ст.331 ч.3 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. За наслідками розгляду питання, суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку, суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відносно кожного з обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, визначений під час досудового розслідування судом строк тримання обвинуваченого під вартою, був продовжений судом до 26 січня 2020 року. До спливу цього продовженого строку судове провадження не може бути закінченим.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 257, п. п. 1, 6 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України. За вчинення вказаних кримінальних правопорушень, передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, або довічне позбавлення волі. З урахуванням зазначених обставин, суд вважає, що існують ризики, передбачені ст. 177 ч.1 КК України, а саме, що обвинувачений ОСОБА_5 , побоюючись покарання, може переховатися від суду або впливати на інших учасників, тобто перешкодити встановленню істини по справі, а також вчинити інший злочин. Тому суд вважає, що доцільним є продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою. Інший, більш м`який запобіжний захід, на переконання суду, буде недостатнім для запобігання зазначених ризиків. При цьому суд бере до уваги відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не працює, має дружину та дітей та вважає, що ці відомості не зменшують встановлені судом ризики.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 257, 187 ч.4, 15 ч.2 ст.115 ч.2 п.6, 289 ч.3, 263 ч. 1 КК України. За вчинення вказаних кримінальних правопорушень, передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, або довічне позбавлення волі. З урахуванням зазначених обставин, суд вважає, що існують ризики, передбачені ст. 177 ч.1 КК України, а саме, що обвинувачений ОСОБА_3 , побоюючись покарання, може переховатися від суду або впливати на інших учасників, тобто перешкодити встановленню істини по справі, а також вчинити інший злочин. Тому суд вважає, що доцільним є продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою. Інший, більш м`який запобіжний захід, на переконання суду, буде недостатнім для запобігання зазначених ризиків. Також суд бере до уваги відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має родину та вважає, що ці відомості не зменшують встановлені судом ризики.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 257, 187 ч.4, 289 ч.3, 185 ч. 5 КК України. За вчинення вказаних кримінальних правопорушень, передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років. З урахуванням зазначених обставин, суд вважає, що існують ризики, передбачені ст. 177 ч.1 КК України, а саме, що обвинувачений ОСОБА_4 , побоюючись покарання, може переховатися від суду або впливати на інших учасників, тобто перешкодити встановленню істини по справі, а також вчинити інший злочин. Тому суд вважає, що доцільним є продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою. Інший, більш м`який запобіжний захід, на переконання суду, буде недостатнім для запобігання зазначених ризиків. Враховуючи відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не одружений, не працює та вважає, суд вважає, що ці відомості не зменшують встановлені судом ризики.

ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 257, 187 ч.4, 185 ч.5, 289 ч.3 КК України. За вчинення вказаних кримінальних правопорушень, передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років. З урахуванням зазначених обставин, суд вважає, що існують ризики, передбачені ст. 177 ч.1 КК України, а саме, що обвинувачений ОСОБА_2 , побоюючись покарання, може переховатися від суду або впливати на інших учасників, тобто перешкодити встановленню істини по справі, а також вчинити інший злочин. Тому суд вважає, що доцільним є продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою. Інший, більш м`який запобіжний захід, на переконання суду, буде недостатнім для запобігання зазначених ризиків. Також суд бере до уваги відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не працює, не одружений та вважає, що ці відомості не зменшують встановлені судом ризики.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про зміну йому запобіжного заходу на більш м`який, суд вважає необґрунтованим. При цьому суд бере до уваги встановлені судом ризики та вважає, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання цим ризикам.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну йому запобіжного заходу на більш м`який, суд вважає необґрунтованим. При цьому суд бере до уваги встановлені судом ризики та вважає, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання цим ризикам.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника про зміну йому запобіжного заходу на більш м`який, суд вважає необґрунтованим. При цьому суд бере до уваги встановлені судом ризики та вважає, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання цим ризикам.

Клопотання захисника Танька Б.О. про зміну ОСОБА_4 запобіжного заходу суд вважає необґрунтованим. При цьому суд бере до уваги встановлені судом ризики та вважає, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання цим ризикам.

Суд приходить до переконання, що строк тримання під вартою кожному з обвинувачених належить продовжити, згідно ст.197 КПК України, строком на 60 днів.

Керуючись ст.ст. 369-372, 331 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити до 23 березня 2020 року.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжити до 23 березня 2020 року.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , продовжити до 23 березня 2020 року.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжити до 23 березня 2020 року.

У задоволенні клопотань захисників та обвинувачених про зміну запобіжного заходу - відмовити.

На ухвалу на протязі семи днів з дня її оголошення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду.

Головуючий суддя: В.М. Прасолов

суддя Н.В. Чернова

суддя А.В. Ткаченко