Вирок № 87152755, 24.01.2020, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

24.01.2020 Єдиний унікальний номер 205/1322/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2020 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Скрипник К.О.

за участю секретаря - Шаповал А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12017040000001241 відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, працюючого столяром в ТОВ «Аванта С», неодруженого, на утриманні малолітніх дітей не має, місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, -

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора Королех І.В.

потерпілої ОСОБА_2 ,

представника потерпілої Землянської К.В.,

захисника Марущак А.Ю.,

обвинуваченого ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 19.11.2017 року близько 18 години 35 хвилин, маючи посвідчення водія НОМЕР_1 від 27.09.2017 року, керуючи автомобілем «ЗАЗ Forza», д/н НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 02.07.2016 року належить останньому, в темний час доби, при увімкненому зовнішньому освітленні, здійснював рух по лівій смузі проїжджої частини вул. Велика Діївська м. Дніпро, що проходить по території Новокодацького району в м. Дніпро з боку проспекту Свободи, в напрямку бульвару Рубінового. Під час руху по вул. Велика Діївська м. Дніпро, на перехресті з вул. Велика Діївська та вул. Чорноземною, водій автомобіля «ЗАЗ Forza», д/н НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , близько 18 годин 35 хвилин, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя та здоров`я громадян, не маючи жодних перешкод технічного і фізичного характеру для безпечного забезпечення руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, маючи об`єктивну можливість виявити велосипедиста ОСОБА_3 , який рухався хвилеподібною траєкторію по перехрестю рівнозначних доріг через перехрестя вул. Велика Діївська з вул. Чорноземною, з ліво на право відносно його напрямку руху, не вжив заходів своєчасного зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, в наслідок чого, в районі електроопори № 1847, яка розташована на вул. Велика Діївська, м. Дніпро, скоїв зіткнення передньою лівою частиною керованим ним автомобілем «ЗАЗ Forza», д/н НОМЕР_2 , з правою бічною частиною велосипеда «Україна» без реєстраційного номеру під керуванням ОСОБА_3 . Своїми діями водій ОСОБА_1 грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5., 2.3.(б), 12.3. Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

п. 1.3. «учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими»;

п. 1.5. «дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

а) «перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу»;

б) «бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п. 12.3. «у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди».

Порушення водієм ОСОБА_1 п. 12.3 Правил дорожнього руху України знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок чого водію велосипеда «Україна» ОСОБА_3 , спричинено численні тілесні ушкодження, від яких останній загинув на місці дорожньо-транспортної пригоди. Смерть ОСОБА_3 настала від сумісної тупої травми тіла з переломом кісток і основи черепу, з крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку, переломами ребер праворуч та ліворуч, переломами кісток нижніх кінцівок, яка ускладнилась розвитком шоку, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень. При судово-токсикологічному дослідженні крові та сечі з трупа виявлений спирт у концентрації 2,50% у крові, 3,58% у сечі, така концентрація його у крові, живих осіб, може відповідати сильному алкогольному сп`янінню.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав в повному обсязі, не розкаявся та суду пояснив наступне. Так, він 19.11.2017 року близько 18 години 35 хвилин рухався на автомобілі «ЗАЗ Forza», д/н НОМЕР_2 , по вул. Велика Діївська м. Дніпро, з боку проспекту Свободи, в напрямку бульвару Рубінового. В цей день йшов дощ, дорожнє покриття було мокрим, було темно. Обвинувачений ОСОБА_1 зазначив, що він рухався зі швидкістю 50-60 км./год. в середній полосі руху, у автомобілі було ввімкнено ближнє світло фар та видимість була приблизно 20-25 метрів, велосипедиста ОСОБА_3 він побачив, коли останній виїхав через суцільну смугу рух на середину проїжджої частини вже перед капотом свого автомобіля та загальмував. Після удару, велосипедиста ОСОБА_3 скинуло з велосипеду, він впав на дорогу. Обвинувачений вийшов з автомобіля та підійшов до потерпілого, але ж пульсу у велосипедиста вже не було. Після чого, обвинувачений ОСОБА_1 викликав поліцію та чекав. Обвинувачений пояснив, що на відшкодування шкоди сім`ї загиблого грошей не надавав. При цьому зазначив, що у вчинені зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, на його думку, винен саме велосипедист ОСОБА_3 , оскільки на його одежі не було світловідбивних смуг, велосипед не було обладнано катафотами, та його не було помітно в темну пору доби, а тому у даній дорожньо-транспортний пригоді він, як водій, був позбавлений технічної можливості запобігти зіткненню з велосипедистом. Просив його виправдати.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат Марущак А.Ю. просив виправдати ОСОБА_1 , оскільки вина ОСОБА_1 не доведена в судовому засіданні.

Проте, незважаючи на повне невизнання ОСОБА_1 своєї вини, його вина у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується дослідженими у судовому засіданні наступними доказами.

Поясненнями потерпілої ОСОБА_2 , яка в суді зазначила, що вона є дружиною загиблого ОСОБА_3 , з яким перебувала у зареєстрованому шлюбі з 17 вересня 2010 року. 19.11.2017 року їй зателефонувала дочка ОСОБА_4 та повідомила про ДТП та те, що її чоловіка збив таксист. Свідок приїхала на місце ДТП та побачила вже мертвого чоловіка, який лежав на асфальті, вже за перехрестям. Розбитий автомобіль обвинуваченого «ЗАЗ Forza», д/н НОМЕР_2 стояв ближче до розділової смуги. Вказала, що її донька йшла до магазину та побачила ДТП, на автомобілі була позначка таксі, пішла додому, однак ОСОБА_3 вдома не було. Після чого, вона повернулася на місце ДТП та впізнала загиблого вітчима. Свідок зазначила, що її чоловік був високий та крупний, зранку вживав алкогольні напої, однак в обід вже був в нормальному стані. Як сталося ДТП та за якими обставинами їй не відомо. Натомість, зазначила, що обвинувачений не вибачився, шкоду не відшкодував, просила призначити йому суворе покарання.

Крім цього, вина обвинуваченого підтверджується поясненнями свідків.

Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 свідчила, що 19.11.2017 року близько 18 годині 00 хвилин перебувала на зупинці громадського транспорту, яка розташована на вул. Велика Діївська в м. Дніпро, де чекала маршрутне таксі. Вона спостерігала за дорожньою обстановкою та близько 18 годин 15 хвилин побачила велосипедиста ОСОБА_3 , з яким вона була знайома, оскільки вони мешкають на одній вулиці. Свідчила, що велосипедист ОСОБА_3 , виїхавши на проїжджу частину вулиці Велика Діївська перед перехрестям, зупинився, пропустив два автомобілі, потім ОСОБА_3 , невпевнено продовжив рух. Після чого, вона почула потужний удар, скрегіт, бачила як ОСОБА_3 перелетів через автомобіль. Свідок пояснила, що автомобіль зупинився не відразу, гальма вона не чула. Пояснила, що на вулиці було темно, мряка. Свідчила, що під час удару інших автомобілів на дорозі не було.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 свідчив, що він мешкає за адресою: АДРЕСА_2 та на його будинку встановлені камери відеоспостереження. Свідчив, що очевидцем ДТП, яка мала місце 19.11.2017 року він не був, однак до нього звернулися родичі загиблого для надання відеозапису з місця події. Після цього, він подивився відеозапис та знайшов фрагмент з велосипедистом, записав на жорсткий диск та передав під розпис слідчому у справі. Свідчив, що жодних фальсифікацій запису не можливо, час на відео ставиться автоматично, на зимовий час пристрій не переводиться.

Крім того, допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_7 , свідчила, що 19.11.2017 року вона зателефонувала обвинуваченому ОСОБА_1 , оскільки він працював таксистом та попросила забрати її та відвести додому. В цей день була мряка, дощ. Свідчила, що під час руху вона помітила велосипедиста, який виїхав прямо перед автомобілем, але ж самого зіткнення вона не бачила, оскільки в той час вона нахилила голову та шукала ключі у сумочці, та почула як кричить обвинувачений «куди ти йдеш», а потім відбулося зіткнення. Свідок пояснила, що водій гальмував перед зіткненням. ОСОБА_1 після ДТП вийшов з автомобіля та підійшов до велосипедиста.

Разом з тим, суд до показів даного свідка ОСОБА_7 , а саме, в частині показів, що ОСОБА_1 гальмував перед зіткненням, ставиться критично та не бере їх до уваги, оскільки свідчення даного свідка не узгоджуються з матеріалами кримінального провадження, дослідженими в судовому засіданні доказами, протоколом огляду місця події, протоколами проведення слідчого експерименту, висновками експертиз.

Допитаний в судовому засіданні слідчий Нечай В.П., пояснив, що на досудовому розслідуванні він займав посаду старшого слідчої групи у даному кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР 19.11.2017 року, за ч. 2 ст. 286 КК України. Пояснив, що він проводив слідчі експерименти по даному кримінальному провадженню, надавав вихідні данні для проведення експертизи. Вказав, що він не зазначав у вихідних даних для проведення експертизи гальмівного шляху автомобіля «ЗАЗ Forza», д/н НОМЕР_2 , оскільки гальмівного шляху не було, а погодні умови не брались до уваги для встановлення обставин ДТП, оскільки на вулиці горіли ліхтарі, дорога була освітлена.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_17 підтвердив складений ним висновок та суду показав, що ним проведена судова автотехнічна експертиза № 5/10.1/41 від 19.01.2018 року. Надані вихідні дані слідчим для проведення експертизи були якісними та деталізовані, тому не виникало ніяких питань при проведенні експертизи.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_10 показав, що ним була проведена комплексна судова автотехнічна та транспортно-трасологічна експертизи № 454/455-18 від 14 лютого 2018 року, підтвердив свій висновок та вказав, що у обвинуваченого ОСОБА_1 була реальна можливість виявити велосипедиста за 174 метра та об`їхати перешкоду.

Також, вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме:

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 19.11.2017 року, складеного за участю понятих та спеціаліста - інспектора криміналіста відділу криміналістичного забезпечення СУГУНП та у присутності обвинуваченого ОСОБА_1 , схемою місця ДТП та доданої до протоколу ілюстративної фототаблиці, відповідно до яких встановлено, що дійсно мала місце дорожньо-транспортна пригода 19.11.2017 року, оглянуто і описано місце дорожньо-транспортної пригоди, яке знаходиться у м. Дніпро на вул. Велика Діївська, в районі електроопори № 847, під час якої відбулося зіткнення з велосипедистом, в результаті якої водію велосипеда «Україна» ОСОБА_3 , спричинено тілесні ушкодження від яких останній загинув на місці дорожньо-транспортної пригоди, ДТП сталося в темний час доби, ділянка дороги освітлена міським електроосвітленням;

- протоколом огляду (додаткового огляду) від 19.11.2017 року та фото таблицею до протоколу огляду місця події за фактом виявлення трупа, згідно якого оглянуто труп ОСОБА_3 ;

- постановою про визнання речових доказів від 19.11.2017 року, відповідно до якої речовим доказом було визнано автомобіль «ЗАЗ Forza», д/н НОМЕР_2 , який поставлено на зберігання до штраф майданчику ПП «Автоклуб»;

- постановою про визнання речових доказів від 19.11.2017 року, відповідно до якої речовим доказом було визнано велосипед «Україна», який поставлено на зберігання до штраф майданчику ПП «Автоклуб»;

- висновком судової транспортно-трасологічної експертизи № 6/10.4/1154 від 10.01.2018 року, згідно висновків якої автомобіль «ЗАЗ Forza», д/н НОМЕР_2 контактував передньою лівою частиною з правою бічною частиною велосипеду «Україна» без реєстраційного номеру, місце зіткнення ТЗ було розташовано в межах смуги руху автомобіля «ЗАЗ Forza», перед початком осипи пластику і, в тому числі, резинок, відносно напрямку автомобіля «ЗАЗ Forza»;

- висновком судової експертизи технічного стану транспортного засобу № 6/10.2/1152 від 15.12.2017 року, згідно якої гальмівна система та рульове керування велосипеда «Україна» на момент експертного огляду перебувала у непрацездатному стані, непрацездатність рульового керування та робочої гальмівної системи велосипеда «Україна» виникла внаслідок аварійного навантаження, оскільки виявлені пошкодження рульового керування та робочої гальмівної системи велосипеда «Україна» не носять експлуатаційного характеру, то скоріш за все вони виникли внаслідок аварійного навантаження під час ДТП, водій не міг виявити несправності встановлені в ході огляду до початку руху;

- лікарським свідоцтвом про смерть № 2290 від 20.11.2017 року, згідно якого ОСОБА_3 загинув 19.11.2017 року;

- висновком судово-медичної експертизи № 2290 КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР», яка розпочата 20.11.2017 року та закінчена 27.11.2017 року, згідно з яким при експертизі трупа ОСОБА_3 , встановлено наступні тілесні ушкодження: садна в правій лобно-скроневій ділянці, на правій щоці, в правій передвушній ділянці з розповсюдженням на кут нижньої щелепи; припухлість м`яких тканин в правій тім`яно-скроневій ділянці; чисельні садна та осадження на лівій передньо-бічній поверхні грудної клітини у середній третині та на правій передньо-бічній поверхні тулубу; 4 забійні рани на тлі осадження на правій бічній поверхні тулубу у нижній третині; численні глибокі садна по задній поверхні правого ліктьового суглобу та правого передпліччя у верхній третині, по задній поверхні лівого ліктьового суглобу; поверхневі забійні рани на тильній поверхні правої та лівої кистей, садна на передній поверхні обох колінних суглобів на 51 см вище від підошовної поверхні стоп, садна на зовнішньо-задній поверхні правої гомілки на 41 см вище від підошовної поверхні стоп, на передньо-внутрішній поверхні обох гомілково- ступневих суглобів; 8 забійних ран на передній та внутрішній поверхні правої гомілки у середній третині, на передньо-внутрішній поверхні лівої гомілки, по задній поверхні лівої гомілки у середній третині на тильній поверхні правої стопи; крововилив під м`якими покривними тканинам голови, багато уламковий перелом кісток склепіння та основи черепу, крововиливи на та під твердою мозковою оболонкою, крововиливи під м`якими мозковими оболонками головного мозку та мозочку, крововиливи в речовині головного мозку, згортки крові та рідка кров в порожнині бічних шлуночків, крововиливи в товщі Варолієвого моста; перелом 3-8 ребер праворуч по передньо-пахвовій лінії, без пошкодження пристінкової плеври, перелом 4-9 ребер праворуч по задньо-пахвовій лінії, без пошкодження пристінкової плеври та перелом 7,8 ребер ліворуч по середньо-пахвовій лінії, 12 ребра ліворуч по лопатковій лінії, без пошкодження пристінкової плеври; перелом поперекового відділу хребта між 2 та 3 поперековими хребцями, крововиливи під оболонками спинного мозку в проекції перелому, крайовий перелом лівої лопатки; подвійний перелом лівої малогомілкової кістки у середній та верхній третинах, перелом правої малогомілкової кістки та перелом правої великогомілкової кістки по типу «бампер-перелому», перелом правої малогомілкової кістки у верхній третині, крововиливи в товщі м`яких тканин по внутрішньо-задній поверхні лівої гомілки у середній третині, по зовнішній поверхні правої гомілки у середній третині приблизно та по зовнішній поверхні правого стегна і навколо всіх переломів у м`яких тканинах. Виявлені при експертизі трупа вищеописані тілесні ушкодження, виникли незадовго до настання смерті від дії тупого твердого предмету (предметів), або при ударі об такий (такі). Враховуючи характер, локалізацію та механізм утворення тілесних ушкоджень, всі вони можуть відповідати фазам автомобільної травми: удар виступаючими частинами автомобілю, що рухався та удар об деталі велосипеда, закидання тіла на автомобіль, відкидання тіла на дорожнє покриття з послідуючим ударом та ковзання по ньому. Беручи до уваги характер, локалізацію та механізм утворення тілесних ушкоджень, а також наявність переломів правих мало та великогомілкової кісток по типу «бампер переломів», можливо, що первинний контакт виступаючих частин автомобілю, що рухався, відбувся з правою бічною (зовнішньою) поверхнею тіла потерпілого. Встановлена при експертизі трупа сумісна тупа травма тіла відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до настання смерті, та знаходиться у прямому причинному зв`язку з настанням смерті. Смерть ОСОБА_3 настала від сумісної тупої травми тіла з переломом кісток склепіння та основи черепу, з крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку, переломами ребер праворуч та ліворуч, переломами кісток нижніх кінцівок, яка ускладнилась розвитком шоку. Враховуючи дані протоколу огляду трупа на місці події смерть ОСОБА_3 настала близько за 3-4 години до моменту огляду трупа на місці події; при судово-токсикологічному дослідженні крові та сечі з трупа виявлений спирт у концентрації 2,50% у крові, 3,58% у сечі, така концентрація його у крові, живих осіб, може відповідати сильному алкогольному сп`янінню;

- протоколом огляду відеозапису від 14.12.2017 року, згідно якого в присутності понятих оглянуто диск Hp invent DVD+R 16х 4.7 GB 120 min, з камери зовнішнього відеоспостереження, яка розташована на будинку за адресою: АДРЕСА_2 ;

- постановою про визнання речових доказів від 14.12.2017 року, відповідно до якої речовим доказом було визнано диск Hp invent DVD+R 16х 4.7 GB 120 min, який запаковано у спец.пакет № 0006358, що зберігається в матеріалах кримінального провадження;

Так, на вищезазначеному диску мається відеозапис, який зафіксував обставини ДТП, яка мала місце 19.11.2017 року близько 18 години 35 хвилин на перехресті з вул. Велика Діївська та вул. Чорноземною, який було переглянуто в судовому засіданні.

Даними, які встановлені під час перегляду в судовому засіданні відеозапису події встановлено, що велосипедист ОСОБА_3 їхав та зупинився перед перехрестям вул. Чорноземній з вул. Велика Діївська в м. Дніпро, пропустив два автомобілі, які рухалися зліва по проїзній частині. Далі на відео видно як велосипедист розпочинає невпевнено рух, доїжджає до середини проїзної частини та автомобіль, який рухався з права, не зупинившись, його збиває. На відео зафіксовано, що міське електроосвітлення працювало. За результатами перегляду відеозапису, жодних зауважень, з приводу невідповідності відеозапису фактичним обставинам ДТП, яка відбулася 19 листопада 2017 року, у тому числі і щодо його монтажу не надходило.

Крім цього, вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підтверджується іншими дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме:

- постановою про визнання речових доказів від 15.12.2017 року, відповідно до якої речовим доказом було визнано відеореєстратор чорного кольору без акумуляторної батареї, в якому знаходився носій електронної інформації «Micro SD HC 16 GB», запакований у спец. пакет № 2811378, зданий до камери схову речових доказів ГУНП;

- висновком судової експертизи технічного стану транспортного засобу № 5/10.2/3 від 12.01.2018 року, згідно висновків якої робоча гальмівна система автомобіля «ЗАЗ Forza», д/н НОМЕР_2 , на момент проведення експертного дослідження, перебуває у частково працездатному стані; непрацездатність заднього правого колеса автомобіля «ЗАЗ Forza», д/н НОМЕР_2 виникла, скоріш за все, із-за нещільного прилягання сальників поршнів в робочому гальмівному циліндрі; непрацездатність заднього правого колеса автомобіля «ЗАЗ Forza», д/н НОМЕР_2 виникла до ДТП, тому що нашарування масляно-брудового шару на робочому гальмівному циліндрі виникло в процесі тривалого експлуатаційного періоду; водій автомобіля «ЗАЗ Forza», д/н НОМЕР_2 не міг виявити несправність заднього правого колеса методом зовнішнього огляду або при русі. Для виявлення даної несправності необхідно було зняти праве заднє колесо та демонтувати гальмівний барабан;

- протоколом огляду автомобіля «ЗАЗ Forza», д/н НОМЕР_2 від 09.01.2018 року, складеного слідчим в присутності понятих, який знаходився на штрафному майданчику, у якого пошкоджена передня частина та розбите лобове скло, з фото-таблицею до протоколу додаткового огляду транспортного засобу з видом колесу та протектору;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 12.01.2018 року, схемою та фото-таблицею до нього, за участю спеціаліста ОСОБА_11 та інших осіб, у присутності понятих, відповідно до якого свідок ОСОБА_5 розповів про погодні умови, час доби, освітлення, у відповідності з тими, які були на момент ДТП, яка мала місце 19.11.2017 року, розповів про обставини ДТП, розташування велосипедиста від краю проїзної частини, рух велосипедиста;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 12.01.2018 року, схемою та фото-таблицею до нього, за участю спеціаліста ОСОБА_11 та інших осіб, у присутності понятих, відповідно до якого свідок ОСОБА_7 розповіла про погодні умови, час доби, які були на момент ДТП, яка мала місце 19.11.2017 року, розповіла про обставини ДТП, рух автомобіля «ЗАЗ Forza», д/н НОМЕР_2 , в якому вона була пасажиром;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 12 січня 2018 року, схемою та фото-таблицею до нього згідно якого вбачається, що обвинувачений ОСОБА_1 на місці події показав обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди при якій, рухаючись на автомобілі із пасажиром ОСОБА_7 , скоїв наїзд на велосипедиста ОСОБА_3 . В результаті пригоди ОСОБА_3 помер;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 17 січня 2018 року, за участю ОСОБА_1 , спеціаліста та понятих, згідно якого було проведено вимірювання гальмування;

- висновком судової автотехнічної експертизи № 5/10.1/41 від 19.01.2018 року Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, згідно з яким в даній дорожній обстановці водій автомобіля «ЗАЗ Forza», д/н НОМЕР_2 ОСОБА_1 повинен був діяти згідно до вимог п. 12.3 ПДР України. Дії водія автомобіля «ЗАЗ Forza», д/н НОМЕР_2 ОСОБА_1 , при заданому механізмі пригоди, не відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв`язку з даною ДТП; водій автомобіля «ЗАЗ Forza», д/н НОМЕР_2 ОСОБА_1 , при заданих вихідних даних, мав технічну можливість уникнути наїзду на велосипедиста шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування із зупинкою автомобіля до місця наїзду. У даній дорожній обстановці велосипедист ОСОБА_3 повинен був діяти згідно до вимог п. 16.12 ПДР України, дії велосипедиста ОСОБА_3 при заданому механізмі пригоди, не відповідали вимогам п. 16.12 ПДР України, що з технічної точки зору знаходиться у причинному зв`язку з даною ДТП; технічна можливість уникнути даної дорожньо-транспортної пригоди для велосипедиста ОСОБА_3 встановлювалася виконанням ним вимог п. 16.12 ПДР України, для чого не було яких-небудь перешкод технічного характеру, які не дозволяли би йому їх виконати.

- висновком комплексної судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 454/455-18 від 14 лютого 2018 року Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, згідно якої встановлено, що з технічної точки зору місце зіткнення (наїзду на велосипед) розташоване в межах смуги руху автомобіля «ЗАЗ Forza», перед початком осип скла, пластику («резинок») відносно напрямку руху автомобіля «ЗАЗ Forza»», або на відстані не менш ніж 11,2 м. (8,5-4,0+6,7) перед електроопорою № 1847.

Крім того, вищезазначеним висновком встановлено, що у заданій постановою слідчого дорожній обстановці, з урахуванням дослідження, водій велосипеда «Україна» ОСОБА_3 повинен був діяти згідно технічних вимог п. 10.1., 16.12. Правил дорожнього руху України та водій велосипеда «Україна» ОСОБА_3 мав технічну можливість запобігти технічному характеру ДТП - наїзду автомобіля «ЗАЗ FORZA» на велосипед «Україна» та в діях водія велосипеда «Україна» ОСОБА_3 вбачаються невідповідності до вимог п. 10.1., 16.12. Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв`язку технічним характером ДТП - наїздом автомобіля «ЗАЗ Forza» на велосипед «Україна».

У заданій постановою слідчого дорожній обстановці, з урахуванням дослідження, водій автомобіля «ЗАЗ FORZA» ОСОБА_1 повинен був діяти згідно технічних вимог п. 12.3. Правил дорожнього руху України та водій автомобіля «ЗАЗ FORZA» ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти технічному характеру ДТП - наїзду автомобіля «ЗАЗ FORZA» на велосипедиста ОСОБА_3 .

Вищезазначеним висновком встановлено, що на момент відновлення руху велосипедистом ОСОБА_3 у напрямку смуги руху автомобіля «ЗАЗ FORZA», велосипедист ОСОБА_3 знаходився в межах видимості водія автомобіля «ЗАЗ FORZA» ОСОБА_1 та конкретна видимість велосипедиста з робочого місця водія автомобіля при слідчому експерименті в момент поновлення велосипедистом руху склала 174,4 м.

Отже, вищезазначеним висновком встановлено, що у заданій постановою слідчого дорожній обстановці, при заданих постановою слідчого вихідних даних, з урахуванням дослідження, в діях водія автомобіля «ЗАЗ FORZA» ОСОБА_1 вбачаються невідповідності технічним вимогам п. 12.3. Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з технічним характером ДТП - наїздом автомобіля «ЗАЗ FORZA» на велосипед «Україна».

В судовому засіданні захисник Марущак А.Ю. просив визнати комплексну судову автотехнічну та транспортно-трасологічну експертизу № 454/455-18 від 14 лютого 2018 року Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз як недопустимий доказ, оскільки вказану комплексну судову автотехнічну та транспортно-трасологічну експертизу № 454/455-18 від 14 лютого 2018 року проводив один експерт ОСОБА_10, що є порушенням, на думку захисника, Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень. Свої доводи обґрунтовував тим, що комплексну судову експертизу має проводити декілька експертів, а не один.

Так, згідно п.1.2.13Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджену Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5, передбачено, що згідно з процесуальним законодавством України експертами виконуються первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи. Так, зокрема, комплексною є експертиза, що проводиться із застосуванням спеціальних знань різних галузей науки, техніки або інших спеціальних знань (різних напрямів у межах однієї галузі знань) для вирішення одного спільного (інтеграційного) завдання (питання).

Безпосередньо допитаний в судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_10 пояснив, що він мав право проводити вказану експертизу, оскільки має кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 10.4 «транспортно-трасологічні дослідження», «10.1 Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод».

В контексті наведеного, доводи захисника обвинуваченого, наведені ним в судовому засіданні, суд вважає помилковими, оскільки судовий експерт ОСОБА_10 згідно картки атестованого судового експерта, атестований, йому присвоєно кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 10.4 «транспортно-трасологічні дослідження», «10.1 Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод», що підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Також, захисником Марущак А.Ю. заявлено клопотання про визнання доказів недопустими, а саме, висновку судової автотехнічної експертизи № 5/10.1/41 від 19.01.2018 року Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, який був складений судовим експертом ОСОБА_17, та висновку комплексної судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 454/455-18 від 14 лютого 2018 року Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз обґрунтовуючи тим, що слідчим були надані експертам невірні вихідні дані для проведення цих експертиз.

Проте, к доводам захисника суд ставиться критично, оскільки згідно постанови слідчого про призначення судово-автотехнічної експертизи від 15.01.2018 року та згідно постанови слідчого про призначення комплексної судово-автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи від 25.01.2018 року загальні вихідні дані відповідають протоколу огляду місця ДТП, схеми до протоколу огляду та іншим матеріалам кримінального провадження.

Крім того, доводи обвинуваченого ОСОБА_1 , що він не міг бачити велосипедиста ОСОБА_13 , оскільки було темно, оскільки на потерпілому не було спеціального одягу зі світловідбиваючою смугою, а велосипед був без катофотів, а побачив він велосипедиста ОСОБА_3 , коли останній виїхав через суцільну смугу рух на середину проїжджої частини вже перед капотом свого автомобіля, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки спростовуються нижченаведеним.

Так, згідно протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 19.11.2017 року, вбачається, що на момент огляду дана ділянка дороги, на якій відбулося ДТП, освітлена міським електропостачанням. Той факт, що було увімкнуто міське електропостачання на ділянці дороги, де мало місце ДТП, підтверджується також дослідженим відеозаписом в судовому засіданні та показами, допитаного свідка ОСОБА_5 .

Крім того, досліджуючи відеозапис, а також протокол проведення слідчого експерименту від 12.01.2018 року за участю свідка ОСОБА_5 , в судовому засіданні було встановлено, що потерпілий велосипедист ОСОБА_13 не зненацька виїхав на перехрестя, тобто факту несподіваності для обвинуваченого ОСОБА_1 не могло бути, а виїхавши на проїжджу частину вулиці Велика Діївська перед перехрестям, він зупинився, при цьому, переднє колесо велосипеда було розташовано на відстані 1,6 метра від краю проїжджої частини, пропустив два автомобілі, а потім ОСОБА_3 , невпевнено продовжив рух та, проїхавши частину дороги з рухом зліва на право, наблизився до середини дороги, де і відбулось зіткнення.

Отже, показання обвинуваченого в частині не визнання вини не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, суперечать показанням потерпілого та свідків, іншим доказам та фактичним обставинам справи, тому суд критично оцінює його показання і вважає, що таким чином він прагне уникнути кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, а тому суд відхиляє посилання сторони захисту на те, що в діях обвинуваченого ОСОБА_1 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

А тому, у сукупності з показаннями обвинуваченого, потерпілої, свідків, вищевказані докази підтверджують факт дорожньо-транспортної пригоди за участю водія ОСОБА_1 , що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_3 , а висновок комплексної судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 454/455-18 від 14 лютого 2018 року Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз підтверджує, що в діях водія автомобіля «ЗАЗ FORZA» ОСОБА_1 вбачаються невідповідності технічним вимогам п. 12.3. Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з технічним характером ДТП - наїздом автомобіля «ЗАЗ FORZA» на велосипед «Україна».

У зв`язку з вищевикладеним, вказані вище докази, що досліджувались судом, є належними, допустимими, достовірними, взаємодоповнюють один одного, і в своїй сукупності вони поза всяким розумним сумнівом доводять в повному обсязі вину обвинуваченогоОСОБА_1 в скоєному кримінальному правопорушенні і його дії вірно кваліфіковані за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Відповідно до положень статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека є найвищими соціальними цінностями. Кримінальний кодекс України здійснює охоронну функцію щодо вказаних цінностей, зокрема, ч.2 ст.286 КК України встановлює кримінальну відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху особами, які керують транспортними засобами, якщо вони спричинили смерть потерпілого.

Відтак, виходячи з норм ст.12 КК України, вчинений ОСОБА_1 злочин, передбачений ч.2 ст.286 КК України, є суспільно небезпечним та тяжким; внаслідок вчиненого злочину загинула людина, що є невідворотним наслідком для потерпілої.

За кваліфікацією злочин, вчинений ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів (ст. 12 КК України).

Згідно з п. 20 роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в постанові № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

При цьому, суд враховує також, що одним із проявів верховенства права, що закріплений у ст.8 КПК України, є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Ця позиція суду ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004.

Крім того, суд дає оцінку й тому, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем у населеному пункті грубо порушив Правила дорожнього руху, що призвело до летальних наслідків у вигляді смерті потерпілого, чим проявив байдуже ставлення до життя, здоров`я та безпеки людини, що згідно Конституції України є найвищими соціальними цінностями.

Звільнення особи від реального відбування покарання за встановлених обставин не зможе забезпечити реалізацію цілей покарання та негативно вплине на сприйняття суспільством необхідності дотримання Правил дорожнього руху та запобігання вчиненню нових злочинів іншими водіями.

Відтак, суд не вбачає підстав для звільнення обвинуваченого від покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, так як обвинувачений у вчиненому злочині не розкаявся, свою вину не визнав, заподіяну потерпілій майнову та немайнову шкоду не відшкодував, не дивлячись на те, що в результаті кримінального правопорушення потерпіла втратила чоловіка, її донька втратила відчима.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 відповідно до ст. 66 КК України судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Обговорюючи питання про вид і міру покарання ОСОБА_1 , суд враховує те, що він вчинив з необережності тяжкий злочин, який призвів до загибелі людини, данні про особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не знаходиться, на утриманні малолітніх дітей не має, не одружений, офіційно працевлаштований, за місцем мешкання характеризується позитивно, а також його ставлення до вчиненого діяння та його наслідків, зокрема, що завдані збитки обвинуваченим не відшкодовані, вину не визнав, не вибачився за вчинене перед потерпілими, які наполягають на реальному покаранні у вигляді позбавлення волі, враховує той факт, що в діях потерпілого, згідно висновку комплексної судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 454/455-18 від 14.02.2018 року, уданій дорожній обстановці вбачаються невідповідності до вимог п. 10.1, 16.12 ПДР України, що з технічної точки зору знаходиться у причинному зв`язку з даною ДТП.

З врахуванням наведеного, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі ближче до мінімальної межі, передбаченої санкцією ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі.

За змістом п. 21 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує грубе порушення Правил дорожнього руху з боку обвинуваченого, що спричинило смерть потерпілого, з метою забезпечення міри виховного характеру, приходить до висновку про призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом в межах санкції статті.

Крім того, потерпіла ОСОБА_2 звернулася до суду з цивільним позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданих кримінальним правопорушенням. В обґрунтування позову зазначила, що вона є дружиною загиблого ОСОБА_3 . У зв`язку зі смертю чоловіка вона пережила емоційний стрес, який супроводжувався почуттями розгубленості, образи, обурення, завданих фактично злочинними діями обвинуваченого. В теперішній час стан здоров`я потерпілої погіршився, підвищився тиск, болить серце, вона стала приймати більше заспокійливих ліків. Наслідки події, що сталася, потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу та обумовили необхідність залучення значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів. Крім того, їй спричинено матеріальну шкоду у загальному розмірі 29315 грн., з яких: 5500 грн. - вартість пошкодженого майна (одягу в який було одягнуто ОСОБА_3 : білизна - 500 грн., верхній одяг - 2000 грн., взуття - 1000 грн., велосипед «Україна», який після ДТП не придатний до експлуатації - 2000 грн.); витрати на поховання 23 815,00 грн., з яких: ритуальні послуги - 6270 грн., вартість ями для поховання та послуги копачів - 2500 грн., поминальний обід після поховання померлого - 6945 грн., пам`ятник та благоустрій могили - 8100 грн. Просила стягнути з ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 29315, 00 грн., моральну шкоду в розмірі 300 000 грн.

Також з цивільним позовом звернулася потерпіла ОСОБА_2 в інтересах своєї доньки неповнолітньої ОСОБА_4 , 2002 року народження. В обґрунтування позову зазначила, що ОСОБА_4 у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 , якого вважала батьком, пережила емоційний стрес, стала дратівливою, погіршився сон. До цього часу ОСОБА_1 не лише не прийняв ніяких мір для того, щоб, хоча б частково відшкодувати наслідки завданої шкоди, а навіть не вибачився перед близькими загиблого, окрім цього, зухвало вів себе під час проведення слідчого експерименту, де вона була присутня разом з матір`ю. Просила стягнути моральну шкоду в розмірі 150 000 грн.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не визнав.

Так, суд, дослідивши докази, надані цивільним позивачем ОСОБА_2 , її ж в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 на підтвердження позовних вимог, вислухавши пояснення цивільного позивача, її представника, та цивільного відповідача, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_18 підлягають частковому задоволенню, а позовні вимоги ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 в повному обсязі з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 129 КПК України суд ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою яка її завдала.

Суд вважає, що цивільний позов ОСОБА_2 в частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 29315, 00 грн.слід задовольнити частково, на підставі ст. 1166 ЦК України, оскільки факт спричинення матеріальної шкоди потерпілій з вини обвинуваченого знайшов своє повне доказове підтвердження сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів. Так, суд вважає повністю доведеним суму в розмірі 6270 грн., витрачену цивільним позивачем за ритуальні послуги, що підтверджується рахунком, суму в розмірі 6945,13 грн., що витрачено цивільним позивачем на поминальний обід після поховання померлого, що підтверджується рахунками та чеками. Однак, що стосується шкоди в частині вартості одежі, а саме, 3500 грн., в якій загинув чоловік цивільного позивача, вартості велосипеду в сумі 2000 грн., вартості ями для поховання та послуги копачів в сумі 2500 грн., вартості пам`ятника та благоустрію могили в сумі 8100 грн., то в цій частині суд відмовляє в задоволенні, оскільки не підтверджено належними та допустимими доказами.

При вирішенні цивільного позову ОСОБА_2 , її же в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 в частині стягнення моральної шкоди, суд бере до уваги постанову Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", де вказано, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при рішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача і вини останнього в її спричиненні.

За змістом ч.ч.1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичній болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Зокрема, судом врахувано, що потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_4 завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях з приводу втрати близької людини, моральних та фізичних стражданнях, порушено їх нормальний спосіб життя, у зв`язку з чим вони змушені докладати неймовірних зусиль для його налагодження та організації. Дитина втратила вітчима, а дружина - чоловіка, підтримку і допомогу у житті, що вплинуло на їх нормальний спосіб життя, спогади про батька та чоловіка травмують їх психіку, потерпілим важко планувати майбутнє. Судом також враховано, що під час тривалого судового розгляду ОСОБА_1 жодного разу не висловив щирого каяття у вчиненому, не просив вибачення у потерпілих, у добровільному порядку завдану шкоду не відшкодував.

Проаналізував доводи потерпілих, суд вважає повністю доказаними наявність у них на протязі тривалого часу моральних страждань і вважає за необхідне відшкодувати моральну шкоду в повному обсязі, а саме, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь ОСОБА_16 суму моральної шкоди в розмірі 300000 грн., та на користь ОСОБА_16 в інтересах ОСОБА_4 в розмірі 150000 грн.

Крім того, потерпіла та її представник просили відшкодувати витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Суд, дослідивши подані докази в підтвердження витрат ОСОБА_16 на правничу допомогу, прийшов до висновку, що зазначені витрати підлягають відшкодуванню в повному обсязі з обвинуваченого.

Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні було проведено судову експертизу технічного стану транспортного засобу № 6/10.2/1153 від 15.12.2017 року, витрати на яку складають 790 гривень 96 копійок; судову експертизу технічного стану транспортного засобу № 6/10.2/1152 від 15.12.2017 року, витрати на яку складають 790 гривень 96 копійок; судову транспортно-трасологічну експертизу № 6/10.4/1154 від 10.01.2018 року, витрати на яку складають 2145 гривень 00 копійок; судову фототехнічну експертизу № 6/6.1/1271 від 03.01.2018 року, витрати на яку складають 1144 гривні 00 копійок; судову комп`ютерно-технічну експертизу № 32/10.9/334 від 15.12.2017 року, витрати на яку складають 1484 гривні 40 копійок; судову експертизу технічного стану транспортного засобу № 5/10.2/3 від 12.01.2018 року, витрати на яку складають 1144 гривні 00 копійок; судову авто-технічну експертизу № 5/10.1/41 від 19.01.2018 року вартістю 1144 гривні 00 копійок; судову комплексну автотехнічну та транспортно-трасологічну експертизу № 454/455-18 від 14.02.2018 року, витрати на яку складають 9152 гривні 00 копійок.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Суд приходить до висновку, що зазначені судові витрати, у відповідності з вимогами ст. ст. 122, 124, 126 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого не обирався. Підстав для обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Суд вважає за необхідно зазначити, що згідно ухвали від 20.11.2017 року слідчим суддею Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська накладений арешт на велосипед «Україна» шляхом заборони на відчуження, користування та розпорядження, а тому, суд вважає за необхідне зняти арешт з велосипеда «Україна», накладений ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2017 року.

Крім того, згідно ухвали від 20.11.2017 року слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська накладений арешт на транспортний засіб «ЗАЗ Forza», д/н НОМЕР_2 . Проте, суд прийшов до висновку, що накладений арешт має бути залишений без змін, оскільки цивільні позови задоволені частково, а обвинуваченим шкода не відшкодована в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 369-371, 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому основне покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки та додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три роки.

Строк відбування основного покарання ОСОБА_1 рахувати з часу його затримання на підставі вироку суду, що набрав законної сили.

Строк відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами рахувати з моменту відбуття основного покарання.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково

Стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 13215 грн.13 коп. (тринадцять тисяч двісті п`ятнадцять гривень 13 копійок), а також витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн. (десять тисяч гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 300000 грн. (триста тисяч гривень).

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_1 моральної шкоди - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 , моральну шкоду в розмірі 150000 грн. (сто п`ятдесят тисяч гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 790 гривень 96 копійок (сімсот дев`яносто гривень) 96 копійок витрати на проведення судової експертизи технічного стану транспортного засобу № 6/10.2/1153 від 15.12.2017 року; 790 гривень 96 копійок (сімсот дев`яносто гривень) 96 копійок витрати на проведення судової експертизи технічного стану транспортного засобу № 6/10.2/1152 від 15.12.2017 року; 2145 гривень 00 копійок (дві тисячі сто сорок п`ять гривень) 00 копійок витрати на проведення судової транспортно-трасологічної експертизи № 6/10.4/1154 від 10.01.2018 року; 1144 гривні 00 копійок (одна тисяча сто сорок чотири гривні) 00 копійок витрати на проведення судової фототехнічної експертизи № 6/6.1/1271 від 03.01.2018 року; 1484 гривні 40 копійок (одна тисяча чотириста вісімдесят чотири гривні) 40 копійок витрати на проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи № 32/10.9/334 від 15.12.2017 року; 1144 гривні 00 копійок (одна тисяча сто сорок чотири гривні) 00 копійок витрати на проведення судової експертизи технічного стану транспортного засобу № 5/10.2/3 від 12.01.2018 року; 1144 гривні 00 копійок (одна тисяча сто сорок чотири гривні) 00 копійок витрати на проведення судової авто-технічної експертизи № 5/10.1/41 від 19.01.2018 року; 9152 гривні 00 копійок (дев`ять тисяч сто п`ятдесят дві гривні) 00 копійок витрати на проведення судової комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 454/455-18 від 14.02.2018 року.

Зняти арешт з велосипеда «Україна», накладений ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2017 року.

Речові докази, яким було визнано:

-велосипед «Україна», який поставлено на зберігання до штраф майданчику ПП «Автоклуб» - повернути потерпілій ОСОБА_2 за належністю;

-диск Hp invent DVD+R 16х 4.7 GB 120 min, який запаковано у спец.пакет № 0006358 - зберігати в матеріалах кримінального провадження;

-відеореєстратор чорного кольору без акумуляторної батареї, в якому знаходився носій електронної інформації «Micro SD HC 16 GB», запакований у спец. пакет № 2811378, зданий до камери схову речових доказів ГУНП - повернути ОСОБА_1 за належністю.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду може бути оскаржено в тридцятиденний строк з дня його проголошення в судову палату по кримінальним справам Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя: К.О. Скрипник