Рішення № 87149750, 20.01.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.01.2020Справа № 910/13728/19За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ассарі"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полаір Україна"

про повернення безпідставно набутих коштів 109579,62 грн.

суддя Мельник В.І.

за участю секретаря судового засідання Федорової О.В.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ассарі" подало на розгляд Господарського суду міста Києва позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полаір Україна" про повернення коштів.

Позивач звернувся до суду з метою повернення безпідставно набутих відповідачем коштів в розмірі 106 609,62 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2019 відкрито провадження у справі № 910/13728/19 та призначено на 04.11.2019.

04.11.2019 відділом діловодства суду від відповідача отримано відзив на позовну заяву.

04.11.2019 розгляд справи не відбувся, у зв`язку із перебуванням судді Мельника В.І. на лікарняному.

Ухвалою суду від 07.11.2019 розгляд справи призначено на 22.11.2019.

В судове засіданні 22.11.2019 представник позивача з?явився, надав свої усні пояснення.

В судове засіданні 22.11.2019 представник відповідача не з?явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2019 відкладено розгляд справи на 20.01.2020.

В судове засідання 20.01.2020 представник позивача не з`явився, вмотивованих заяв та клопотань до суду не направив.

В судове засідання 20.01.2020 представник відповідача з`явився, заперечив проти задоволення позовних вимог та надав суду заяву про надання доказів судових витрат відповідно до вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 20.01.2020 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом з`ясовано наступне.

20.03.2019 між позивачем та відповідачем виникли договірні відносини, щодо поставки товару ( шафа морозильна POLAIR CB 114-S, шафа ходильна POLAIR CM110-S, ларь морозильний POLAIR SF140LF-S), що підтверджується виставленим відповідачем рахунком на оплату №520 від 20.03.2019.

Позивач на виконання взяти на себе зобов`язань що оплати грошових коштів за товар перерахував 10609,62 грн. на рахунок відповідача, що підтверджується платіжним дорученням №364 від 20.03.2019.

Як зазначає позивач та не спростовує відповідач за виставленим рахунком фактури №520 від 20.03.2019 , відповідачем було перераховано грошові кошти в розмірі

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем поставлено товар ( ларь морозильний POLAIR SF140LF-S вартість якого 31513,10 грн.) позивачеві 10.06.2019, що підтверджується видатковою накладною №819 від 10.06.2019.

14.06.2019 позивачем повідомлено відповідача засобами електронного листування про повернення грошових коштів сплачених за платіжним дорученням №364 від 20.03.2019.

Лист отриманий ТОВ «Полаір Україна» 01.07.2019 р. (скріншот з сайту Електронний документообіг Сервіс «Вчасно» в додатках). Проте ТОВ «Полаір Україна» не повернув сплачені нами кошти, жодної відповіді не було надано.

04.07.2019 року ТОВ «Ассарі» було направлено до ТОВ «Полаір Україна» лист- вимогу вих. № 040719-1, в якому вимагало у триденний термін відвантажити оплачений товар (шафу морозильну POLAIR CB 114-S- 1 штука та шафу морозильну POLAIR CM 110-S - 2 штуки) або повернути кошти.

В зв`язку із не поверненням грошових коштів позивач звернувся до суду про стягнення 106609,62 грн., як такі що безпідставно набуті відповідачем.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог із підстав їх необґрунтованості , оскільки позивачем було отримано товар ларь морозильний POLAIR SF140LF-S вартість якого 31513,10 грн., що підтверджується видатковою накладною. Відповідач також зазначив, що не відмовляв позивачеві в отриманні товару, крім того листом від 15.07.2019 №15/07/19/2 повідомив позивача про готовність відвантажити товар на погоджених раніше умовах. В зв`язку із тим що позивач не вивіз товар із складу, відповідач повернув грошові кошти в розмірі 75096,52 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №120 від 09.10.2019 та №316 від 22.10.2019.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню , враховуючи наступне.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов`язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки посилання позивача на положення ст. 1212 ЦК України є безпідставним, оскільки суперечить матеріалам справи. Крім того наявними в матеріалах справи спростовується факт не виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо поставки товару.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23.01.2020

Суддя В.І. Мельник