Рішення № 87149608, 27.01.2020, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.01.2020 Справа № 905/2278/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Биковій Я.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгородський комбінат комунального господарства», смт Новгородське, Донецька область

про стягнення пені у розмірі 31090,41грн., 3% річних у розмірі 8789,52грн., інфляційних втрат у розмірі 36281,72грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Єфременко О.О. (за довіреністю 4-192 від 17.05.2019, свідоцтво серії КС №6537/10);

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгородський комбінат комунального господарства», смт Новгородське, Донецька область про стягнення пені у розмірі 31090,41грн., 3% річних у розмірі 8789,52грн., інфляційних втрат у розмірі 36281,72грн.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором постачання природного газу №4586/1617-ТЕ-6 від 07.09.2016, внаслідок чого виникли підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Нормативно вимоги обґрунтовано положеннями ст. ст. 11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 173-175, 193, 216-218, 230, 231, 264-265 Господарського кодексу України.

На підтвердження позовних вимог надано суду: розрахунок позовних вимог, довідку про сальдо по підприємству, довідку по операціях за період з 01.01.2016 по 31.07.2019, договір постачання природного газу №4586/1617-ТЕ-6 від 07.09.2016; акти приймання - передачі природного газу від 31.10.2016, 30.11.2016, 31.12.2016, 31.01.2017, 28.02.2017; спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України №2016 від 23.03.2017, №2184 від 14.04.2017, №2756 від 22.05.2017; банківські виписки.

Ухвалою суду від 11.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/2278/18; визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позов; запропоновано позивачу у строк до п`яти днів з дня отримання відзиву надати суду відповідь на відзив (за наявності); запропоновано відповідачу у строк до п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив надати суду заперечення (за наявності); судове засідання призначено на 27.12.2019.

27.12.2019 у судовому засіданні оголошувалась перерва до 27.01.2020.

Представник позивача в судове засідання 27.01.2020 з`явився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 27.01.2020 не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07.09.2016 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новгородський комбінат комунального господарства» (споживач) був укладений договір постачання природного газу №4586/1617-ТЕ-6.

За умовами п.п.1.1 - 1.4 вказаного договору з урахуванням додаткової угоди №1 від 23.01.2017 постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що передається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з оплення та постачання гарячої води населенню. Необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений у п. 2.1 цього договору, споживач визначає самостійно. За цим договором може бути поставлений природний газ власного видобутку (природний газ, видобутий на території України та/або імпортований природний газ за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000, ввезений ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на митну територію України).

Постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 30.09.2017 (включно) природний газ обсягом до 139,0 тис. куб. м, у тому числі за місяцями: жовтень 2016 року- 13,0 тис. куб. м, листопад 2016 року - 23,0 тис. куб. м, грудень 2016 року - 28,0 тис. куб. м, січень 2017 року - 30,0 тис. куб. м, лютий 2017 року - 25,0 тис. куб. м, березень 2017 року - 20,0 тис. куб. м, квітень 2017 року - 6,0 тис. куб. м, травень 2017 року - 0 тис. куб. м, червень 2017 року - 0 тис. куб. м, липень 2017 року - 0 тис. куб. м, серпень 2017 року - 0 тис. куб. м, вересень 2017 року - 0 тис. куб. м, (п.2.1 договору з урахуванням додаткової угоди №2 від 31.03.2017).

Відповідно до п. 3.1 договору постачальник передає споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі:

-природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газовидобуваних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи;

- імпортованого природного газу (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711210000, що ввезений ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на митну територію України) - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи.

Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

За умовами п. 3.4 договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показніків комерціного вузла/вузлів обліку природного газу.

Відповідно до п. 3.5 договору споживач зобов`язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику:

- завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором газорозподільних мереж (газотранспортної системи). Разом з копією акта споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеної в акті, за категоріями (у тому числі згідно з уим договором);

- підписані та скріплені печаткою споживача два примірники актв приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.

Постачальник не пізніше десятого числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі не підписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постальник письмово повідомляє споживача про причини такого непідписання акта (п. 3.6 договору).

За умовами п.п.5.1, 5.2 договору в редакції додаткової угоди №2 від 31.03.2017 ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу,а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюєьбся постановою Кабінету міністрів України від 22.003.2017 №187. Ціна за 1000куб.м газу за цим договором з 01.04.2017 становить 4942,00грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати з податком на додану вартість - 5930,40грн.

Згідно п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3 цього договору укладеня договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 11.01.2005 №20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

У разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної обліклвлї ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 11.01.2005 №20 (п. 8.2 договору з урахуванням додаткової угоди №2 від 31.03.2017).

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і дієв частині реалізації природного газу з 01.10.2016 по 30.09.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 8.2 договору в редакції додаткової угоди №2 від 31.03.2017).

Відповідно до п.11.1 договору останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за їх наявності), поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.04.2017 і діє в частині продажу природного газу до 30.09.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як свідчать матеріали справи, на підставі договору постачання природного газу №4586/1617-ТЕ-6 від 07.09.2016 позивачем та відповідачем було підписано, зокрема, наступні акти приймання-передачі природного газу (на території підконтрольній українській владі):

- б/н від 31.10.2016 у жовтні 2016 року на суму 68223,32грн.,

- б/н від 30.11.2016 у листопаді 2016 року на суму 120428,63грн.,

- б/н від 31.12.2016 у грудні 2016 року на суму 146510,53грн.,

- б/н від 31.01.2017 у січні 2017 року на суму 148953,85грн.,

- б/н від 28.02.2017 у лютому 2017 року на суму 146297,04грн.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором постачання природного газу №4586/1617-ТЕ-6 від 07.09.2016, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності (ст.86 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору постачання природного газу №4586/1617-ТЕ-6 від 07.09.2016.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Згідно із ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом п.6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3 цього договору укладеня договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 11.01.2005 №20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Відтак, приймаючи до уваги приписи укладеного сторонами правочину, строк виконання зобов`язання з оплати енергоносія за договором постачання природного газу №4586/1617-ТЕ-6 від 07.09.2016 настав.

З матеріалів справи вбачається, що між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Донецькій області, Департаментом фінансів Донецької облдержадміністрації, Управліннями фінансів Торецької міської ради, Департаменту соціального захисту населення Торецької міської ради, Товариством з обмеженою відповідальністю «Новгородський ККГ» та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» з метою погашення взаємної заборгованості, а саме організації проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій», укладені (підписані) спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального Фонду Державного бюджету України на загальну суму 321147,91грн., а саме:

- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу №2016 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 23.03.2017 на суму 111366,70грн.;

- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу №2184 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 14.04.2017 на суму 173689,84грн.;

- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу №2756 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 22.05.2017 на суму 36091,37грн.;

Відповідно до п.п.5.2, 5.3 спільних протокольних рішень передбачено, що вони набирають чинності з моменту їх підписання всіма сторонами і діють до повного виконання сторонами зобов`язань за цими спільними протокольними рішеннями. Спільні протокольні рішення є чинними лише у разі проведення відповідного фінансування.

Спільні протокольні рішення підписані уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплені відтисками печаток всіх сторін.

Крім того, залишкова сума заборгованості за спірними поставками енергоносія за договором постачання природного газу №4586/1617-ТЕ-6 від 07.09.2016 в сумі 309265,46грн. була погашена відповідачем самостійно за рахунок здійснених часткових оплат, що було враховано також позивачем у розрахунку та підтверджується відповідними банківськими виписками та даними довідки «Операції з 01.01.2016 по 31.07.2019» Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

За таких обставин, при прийнятті цього рішення суд виходить з того, що фактичне перерахування вартості природного газу на суму 630413,37грн. було здійснено відповідачем з порушенням строків, які встановлені договором постачання природного газу №4586/1617-ТЕ-6 від 07.09.2016.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 31090,41грн пені за загальний період з 26.01.2017 по 09.11.2017.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п.8.2 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної обліклвлї ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 11.01.2005 №20.

Відповідно до ст.1, ч.2 ст.2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" метою останнього є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного. Встановити мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції. Вказаний нормативно-правовий акт набрав чинності 07.02.2015.

Виходячи зі змісту приписів наведеного нормативно-правового акту, можливість застосування останнього до спірних правовідносин вимагає дотримання наступних умов: наявність визначеного законом кола суб`єктів такого спеціального права (енергопостачальні компанії та підприємства - виконавці/виробники житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції), існування між ними договірних відносин з постачання енергетичних ресурсів.

Пунктом 1 постанови №747 від 25.05.1998 Кабінету Міністрів України "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" встановлено, що гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

У п.п.5, 6 статуту позивача, затвердженого постановою №747 від 25.05.1998р. Кабінету Міністрів України встановлено, що метою діяльності Компанії є одержання прибутку від провадження господарської діяльності, сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтового комплексу, більш повного задоволення потреб споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах. Предметом діяльності Компанії є, зокрема, постачання природного газу.

Законом України "Про енергозбереження" визначено, що "енергозбереження" - це діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; "паливно-енергетичні ресурси" - це сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

Відповідно до п.1.5 ст.1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" енергоносії - це кам`яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам`яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф`яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

Тобто, природний газ як матеріальний об`єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів.

З урахуванням наведеного, в силу приписів чинного законодавства Акціонерне товариство "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" є енергопостачальною компанією в розумінні ст.2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси".

Згідно ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Відповідно до інформації, яка наявна у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності відповідача є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря. Тобто, відповідач є виробником/виконавцем житлово-комунальних послуг.

Так, з п.1.2 договору постачання природного газу №4586/1617-ТЕ-6 від 07.09.2016 вбачається, що газ, який продається за цим договором, міг бути використаний відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з оплення та постачання гарячої води населенню.

Тобто, у даному випадку, Товариство з обмеженою відповідальністю «Новгородський комбінат комунального господарства» споживало природний газ як виконавець/виробник житлово-комунальних послуг.

З розділу 13 укладеного сторонами правочину вбачається, що відповідач надавав такі послуги в місці свого фактичного розташування - смт. Новгородське, м. Торецьк, Донецька область.

Через наявність великої кількості відповідних новин, офіційних заяв і повідомлень (зокрема, Штабу АТО, Штабу антитерористичного центру при Службі безпеки України) в засобах масової інформації і мережі Інтернет та з урахуванням приписів ч.3 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, суд визнає інформацію про проведення АТО на території смт. Новгородське загальновідомою.

Таким чином, з урахуванням того, що відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території проведення антитерористичної операції, операції об`єднаних сил, приймаючи до уваги, що Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є постачальником енергоресурсу, положення ч.2 ст.2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" розповсюджують свою дію на правовідносини сторін, які виникли внаслідок невиконання відповідачем умов договору постачання природного газу №4586/1617-ТЕ-6 від 07.09.2016.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.01.2019р. у справі №913/66/18.

Виходячи з наведеного, вимоги про стягнення 31090,41грн пені за загальний період з 26.01.2017 по 09.11.2017 за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати природного газу, спожитого у грудні 2016 року - лютому 2017 року за договором постачання природного газу №4586/1617-ТЕ-6 від 07.09.2016 є такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в загальному розмірі 8789,52грн, а саме:

- 655,51грн. за період з 26.11.2016 по 22.03.2017 (поставка жовтня 2016 року на суму 68223,32грн),

- 988,67грн. за період з 27.12.2016 по 13.04.2017 (поставка листопада 2016 року на суму 120428,63грн),

- 1293,89грн. за період з 26.01.2017 по 09.11.2017 (поставка грудня 2016 року на суму 146510,53грн),

- 3121,91грн. за період з 28.02.2017 по 09.11.2017 (поставка січня 2017 року на суму 148953,85грн.),

- 2729,54грн. за період з 28.03.2017 по 09.11.2017 (поставка лютого 2017 року на суму 146297,04грн.).

Також позивачем нараховані інфляційні втрати в загальному розмірі 36281,72грн., а саме: 2067,17грн. за період з 01.12.2016 по 31.03.2017 (поставка жовтня 2016 року на суму 68223,32грн), 3979,15грн. за період з 01.01.2017 по 30.04.2017 (поставка листопада 2016 року на суму 120428,63грн), 5798,94грн. за період з 01.02.2017 по 30.11.2017 (поставка грудня 2016 року на суму 146510,53грн), 13753,71грн. за період з 01.03.2017 по 30.11.2017 (поставка січня 2017 року на суму 148953,85грн.), 10682,75грн. за період з 01.04.2017 по 30.11.2017 (поставка лютого 2017 року на суму 146297,04грн.).

При цьому, відповідні нарахування процентів річних та інфляційних втрат здійснені з урахуванням приписів п.6.1 договору постачання природного газу №4586/1617-ТЕ-6 від 07.09.2016.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши розрахунок процентів річних та інфляційних втрат позивача, суд дійшов висновку щодо помилковості позиції Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в частині нарахування 3% річних без урахування умов, укладених між сторонами спільних протокольних рішень.

З цього приводу господарський суд зазначає наступне.

За змістом ст.7 Господарського кодексу України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Згідно з положеннями ч.ч.1-3 ст.12 вказаного нормативно-правового акту держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується, зокрема Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Наведене регулювання визначено постановою №20 від 11.01.2005 Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" із відповідними змінами.

Пунктом 7 вказаного Порядку визначено, що розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

З наведеного вбачається адміністративно-правове регулювання відносин щодо механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема, на оплату природного газу.

Отже, запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (ПЕК), визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто, державою офіційно визнається неможливість підприємств ПЕК забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (в залежності від рівня отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

Визнаючи неможливість розрахунків в цій частині підприємствами ПЕК, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює цим самим характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонам на підставі укладених між ними договорів.

Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, якою приймаються законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. А тому на виконання таких законодавчих актів державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти, зокрема, постанова №20 від 11.01.2005 Кабінету Міністрів України.

Незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови, чи навпаки.

Тому, при визначенні обсягу грошових зобов`язань, до яких слід застосовувати норми того чи іншого законодавства, слід виходити з величини компенсації, яку буде перераховано за рахунок державного бюджету.

З огляду на це, оформлення та підписання документів, зокрема, спільних протокольних рішень, слід вважати лише елементами оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету, процедурою реалізації права, дотримання якої є передумовою безпосереднього виділення коштів та фактичних розрахунків за рахунок бюджетних коштів. Дані документи є вторинними та похідними від факту надання відповідних пільг та субсидій певним категоріям юридичних та фізичних осіб, оскільки правовідносини, що регулюються нормами відповідного законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), виникають саме з моменту надання відповідних пільг та субсидій і з цього ж моменту виникає формальне право на отримання бюджетного відшкодування.

За таких обставин, сторони, підписавши вказані вище спільні протокольні рішення тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений за договором. Отже, для застосування санкцій та наслідків порушення грошового зобов`язання, встановлених частиною другою ст.625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку 3% річних, позивачем здійснено нарахування за зобов`язаннями жовтня 2016 року - лютого 2017 року на суму заборгованості, частина якої погашена саме за рахунок укладених між сторонами спільних протокольних рішень (жовтень 2016 року в сумі 68223,32грн, листопада 2016 року в сумі 120428,63грн., грудень 2016 року на суму 132495,96грн.), що суперечить вищенаведеному, меті та змісту укладених протокольних рішень.

Наразі, приписи п.6.1 договору постачання природного газу №4586/1617-ТЕ-6 від 07.09.2016 в частині визначення, що укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, суперечать нормам бюджетного законодавства, суті взаємовідносин сторін за укладеними спільними протокольними рішеннями щодо проведення розрахунків за поставлений природний газ для використання побутовими споживачами (населенням) за рахунок субвенцій з державного бюджету України на фінансування пільг та субсидій.

Отже, підсумовуючи наведене, сторони (і зокрема позивач), підписавши спільні протокольні рішення, погодилися з тим, що між ними встановлюється інший, а не той, що був врегульований договором, порядок розрахунків.

Постановою №20 від 11.01.2005 Кабінету Міністрів України та Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженим наказом №493/688 від 03.08.2015р. Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, не передбачено додаткової відповідальності крім відповідальності визначеної у розділі 4 названих вище спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків.

Тобто, відповідальність встановлена лише за недотримання вимог постанови Уряду та Порядку проведення розрахунків і невиконання своїх зобов`язань за спільними рішеннями.

Відповідна правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду у справі №904/1858/16 від 14.02.2018., справі №926/2733/16 від 22.05.2018., справі № 924/296/18 від 31.05.2019.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням проведених оплат за спільними протокольними рішеннями на загальну суму 321147,91грн, суд зазначає, що обгрунтованими сумами 3% річних та інфляційних втрат за простроченими зобов`язання відповідача по оплаті газу, який було поставлено у грудні 2016 року є 198,12грн. та 889,22грн. відповідно, нарахування за простроченими зобов`язаннями жовтня та листопада 2016 року є безпідставними. Здійснений позивачем розрахунок процентів річних та інфляційних втрат за зобов`язаннями січня та лютого 2017 року є арифметично вірним.

Таким чином, враховуючи наведені вище висновки суду та розрахунки, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення 3% річних у розмірі 6049,57грн., інфляційних втрат у розмірі 25325,68грн.

Судові витрати у справі у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 42, 74, 77, 86, 123, 129, 178, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгородський комбінат комунального господарства», смт Новгородське, Донецька область про стягнення пені у розмірі 31090,41грн., 3% річних у розмірі 8789,52грн., інфляційних втрат у розмірі 36281,72грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгородський комбінат комунального господарства» (85295, Донецька область, м. Торецьк, смт. Новгородське, вул. Квіткова, буд. 1; ЄДРПОУ 31459617) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720) 3% річних в розмірі 6049,57грн., інфляційні втрати у розмірі 25325,68грн., витрати з оплати судового збору в розмірі 791,37грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 27.01.2020.

Суддя Я.О. Левшина