Рішення № 87148321, 14.01.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2020 року м. Кропивницький Справа №340/1594/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Момонт Г.М., розглянув у порядку спрощеного провадження (письмового провадження) в м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про:

- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо не проведення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог чинного законодавства не нижчому за прожитковий мінімум для непрацездатних осіб;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі, не нижчому за прожитковий мінімум для непрацездатних осіб з 27.06.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 2011 року отримує пенсію за віком, пенсійні виплати є для нього основним джерелом існування, оскільки у нього немає інших доходів. Позивач вказує, що отримувана ним пенсія є нижчою за прожитковий мінімум. Встановлений законом для непрацездатних осіб. Позивач зауважує, що необхідність розгляду фактичної обставини з прямим посиланням на норми Конституції України при розгляді справ про розмір пенсії громадянина України закріплено в рішенні Європейського суду з прав людини від 12.07.2016 р. у справі «Петриченко проти України».

Відповідачем подано відзив на позовну заяву відповідно до якого не погоджується з позовними вимогами (а.с.18-19). Відповідач зазначає, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду за період з 27.06.2018 р. та не подано заяви про поновлення пропущеного строку для звернення до суду. Також відповідач вказує, що відповідно до ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 р. №2246-VIII встановлений прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, зокрема, з 01.01.2018 року - 1373,00 грн., з 01.07.2018 року - 1435,00 грн., з 01.12.2018 року - 1497,00 грн. Відповідач зауважує, що пенсіонерам з інвалідністю та пенсіонерам, страховий стаж яких становить у чоловіків - 35 років, у жінок - 30 років (до 01.01.2011 року - 25 і 20 років відповідно) мінімальну пенсію з 1 жовтня 2017 року встановлено в розмірі 1 452 грн., тому перерахунок пенсії з 01.07.2018 року в зв`язку із зміною прожиткового мінімуму їх не стосувався. Як зазначає відповідач, пенсія ОСОБА_1 складається з основної пенсії, доплати за понаднормовий стаж (4 роки) та доплати до прожиткового мінімуму. Відповідач наголошує на тому, що відповідно до пенсійної справи ОСОБА_1 , його пенсія з дня її призначення і до цього часу ніколи не була меншою від встановленого прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. Натомість позивачем у позовній заяві не наведено жодного факту про отримання пенсії нижчої від встановленого прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб та не надано жодного доказу. Також відповідач повідомив суду, що позивач не звертався із заявою про здійснення перерахунку й виплати пенсії у розмірі, не нижчому за прожитковий мінімум для непрацездатних осіб з 27.06.2018 р. та рішення про відмову не отримував, оскільки таке рішення головним управлінням не приймалося.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.07.2019 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (а.с.1).

26.07.2019 р. проведено перше судове засідання та розпочато розгляд справи по суті (а.с.70).

07.08.2019 р. до суду надійшло клопотання позивача щодо розгляду його позову до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області з повідомленням учасників справи, оскільки він має бажання бути присутнім у судовому засіданні, надавати суду свої пояснення, висловлюватися проти заперечень відповідача, заявляти клопотання пов`язані з розглядом адміністративної справи за його позовом (а.с.71).

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 р. справу призначено до розгляду в судовому засіданні (а.с.73).

22.11.2019 р. до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи без його участі, оскільки він не може з`явитися в судове засідання в зв`язку з погіршенням його стану здоров`я (а.с.79, 80).

22.11.2019 р. представником відповідача подано клопотання про розгляд справи без її участі (а.с.88).

З огляду на неявку в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, а розгляд справи згідно з ч.9 ст.205 КАС України проведено в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та з лютого 2011 року отримує пенсію за віком відповідно до п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються: основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки.

Так, відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, розроблено Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-IV (далі за текстом - Закон №1058), який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону №1058, у редакції чинній на час призначення позивачу пенсії, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Частиною 2 статті 28 Закону №1058 встановлено, що за наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено частиною першою цієї статті, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком.

Згідно з п.«б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. №1788-ХІІ, у редакції чинній на час призначення позивачу пенсії, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Отже, право на отримання особою мінімальної пенсії за віком виникає в особи за наявності двох умов - досягнення пенсійного віку та наявності необхідного страхового стажу.

Викладене узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 14.11.2019 р. у справі №619/3863/16-а (провадження №К/9901/42384/18.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, ОСОБА_1 досяг пенсійного віку та має необхідний страховий стаж, які сукупно надають йому право на одержання пенсії не нижче від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23.12.2010 р. установлено у 2011 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 750 гривень, з 1 квітня - 764 гривні, з 1 жовтня - 784 гривні, з 1 грудня - 800 гривень.

Статтею 12 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011 р. №4282-VI установлено у 2012 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 822 гривні, з 1 квітня - 838 гривень, з 1 липня - 844 гривні, з 1 жовтня - 856 гривень, з 1 грудня - 884 гривні.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012 р. №5515-VI установлено у 2013 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 894 гривні, з 1 грудня - 949 гривень.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 р. №719-VII установлено у 2014 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність - 949 гривень.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28.12.2014 р. №80-VIII установлено у 2015 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2015 року - 949 гривень, з 1 вересня - 1074 гривні.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 р. №928-VIII установлено у 2016 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2016 року - 1074 гривні, з 1 травня - 1130 гривень, з 1 грудня - 1247 гривень.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 р. №1801-VIII установлено у 2017 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2017 року - 1247 гривень, з 1 травня - 1312 гривень, з 1 грудня - 1373 гривні.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 р. №2246-VIII установлено у 2018 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2018 року - 1373 гривні, з 1 липня - 1435 гривень, з 1 грудня - 1497 гривень.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 р. №2629-VIII установлено у 2019 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2019 року - 1497 гривень, з 1 липня - 1564 гривні, з 1 грудня - 1638 гривень.

З матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 встановлено, що позивачу виплачувалася пенсія в таких розмірах: з лютого 2011 року - 962,98 грн., з березня 2011 року - 998,65 грн., з квітня 2011 року - 999,21 грн. (а.с.60), з грудня 2011 року - 1 000,65 грн. (а.с.61), з січня 2012 року - 1 001,53 грн. (а.с.61, зі зворотного боку), з березня 2012 року - 1 035,32 грн. (а.с.62), з травня 2012 року - 1 135,32 грн. (а.с.63), з грудня 2012 року - 1 137,16 (а.с.63, зі зворотного боку), з грудня 2013 року - 1 137,76 грн. (а.с.64), з березня 2014 року - 1 139,76 грн. (а.с.64, зі зворотного боку), з вересня 2015 року - 1 319,12 грн. (а.с.67), з жовтня 2017 року - 1 506,49 грн. (а.с.67, зі зворотного боку), з грудня 2018 року - 1 551,49 грн., з травня 2019 року - 1 653,83 грн., з липня 2019 року - 1 656,51 грн. (а.с.83-87).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що з часу призначення позивачу пенсії і до часу звернення його до суду, у тому числі і в період з червня 2018 року по серпень 2019 року розмір пенсії, що виплачувалася ОСОБА_1 не був нижчим від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Натомість позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували факт нарахування та виплати йому пенсії у розмірі нижчому від за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, в контексті ч.1 ст.2 КАС України захисту в порядку адміністративного судочинства підлягає саме порушене право особи.

Під час розгляду справи не знайшло підтвердження порушення відповідачем відносно ОСОБА_1 вимог ст.46 Конституції України, оскільки розмір його пенсії не був нижчим від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо не проведення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог чинного законодавства не нижчому за прожитковий мінімум для непрацездатних осіб та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі, не нижчому за прожитковий мінімум для непрацездатних осіб з 27.06.2018 року, задоволенню не підлягають.

Стосовно твердження відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Оскільки позовні вимоги стосуються бездіяльності відповідача, то позивачем не пропущено строків звернення до суду з відповідним позовом.

Беручи до уваги, що у задоволенні позову відмовлено, то відповідно до ст.139 КАС України відсутні підстави для розподілу судових витрат понесених позивачем. Натомість відповідачем не надано доказів понесення судових витрат у даній справі.

Водночас суд вважає за необхідне зазначити, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 536,80 грн. (а.с.3).

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. №3674-VI (далі за текстом - Закон №3674).

Згідно з абз.2 ч.3 ст.6 Закону №3674 у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Заявлені позивачем позовні вимоги є пов`язаними між собою вимогами немайнового характеру, одна з яких є основною, а інша похідною.

Таким чином, при зверненні до суду позивачу належало сплатити судовий збір у розмірі 768,40 грн., однак неправильно визначивши кількість позовних вимог, ОСОБА_1 надмірно сплачено 768,40 грн.

З огляду на п.1 ч.1 ст.7 Закону №3674 сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону №3674 у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Зважаючи на викладене, питання щодо повернення переплаченої суми судового збору може бути вирішене судом за клопотанням ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (м. Кропивницький, вул. Соборна, 7 а, код ЄДРПОУ 20632802) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного рішення суду - 14 січня 2020 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.М. Момонт