Рішення № 8714634, 19.03.2010, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 2-1655/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2010 року місто Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Пікалової Н.М., при секретарі Леміщенко О.О., за участю позивачки ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення заборгованості по виплаті компенсації за невикористану відпустку,

В С Т А Н О В И В:

04.01.2010 року у Краматорський міський суд звернулася ОСОБА_1 з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення заборгованості по виплаті компенсації за невикористану відпустку.

У судовому засіданні позивачка підтримала заявлені позовні вимоги та суду пояснила, що в період часу з 21.07.2003 року по 22.09.2009 року вона працювала в Краматорській філії ПАТ КБ «ПриватБанк», останній час на посаді керуючої відділенням №8. 22.09.2009 року вона звільнилася з займаної посади. Вона має сина, ОСОБА_3, 29.02.2000 року, з чоловіком вона розлучена та є одинокою матір’ю. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про відпустки», а також відповідно до ст. 73 КЗпП України їй, як одинокій матері, повинна надаватися щорічна додаткова відпустка, однак протягом часу з 10.05.2007 року по 22.09.2009 року, вона не використовувала такі відпустки, компенсації за них не отримувала. Вона звернулась до Краматорської філії ПАТ КБ «ПриватБанк» із заявою про виплату їй заборгованості за невикористану відпустку, але їй у цьому було відмовлено, оскільки у свідоцтві про народження її сина вказаний батько, і вона не є відноситься до категорії «одинока мати». З цим вона не згодна, вважає відмову у виплаті компенсації незаконною, просить стягнути на її користь з позивача заборгованість по компенсації за невикористану додаткову відпустку. Крім того, вважає, що діями відповідача їй заподіяну моральну шкоду, яка виразилася у душевному хвилюванні за своє майбутнє і майбутнє сина, оскільки вона була вимушена докласти додаткових зусиль для організації життя, в зв’язку з тим, що вона розраховувала на цю грошову компенсацію, покладала надії, що додатковий дохід допоможе їй забезпечити сину належне харчування, догляд. Спричинені моральні страждання вона оцінює у 3000,00 грн., які також просить стягнути з відповідача на свою користь.

В судовому засіданні представник відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_2 заперечувала проти позову, суду пояснила, що поняття «одинока мати» закріплено у Законі України Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21.11.1992 року, в ст. 18-1 якого зазначено, що «право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини (рішенні про усиновлення) відсутній запис про батька (мати) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку державним органом реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини. вважає, що особи, які перебувають у розлученні, не мають статусу «одинока мати». Просила в позові відмовити в повному обсязі.

Вислухавши позивачку, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає за можливе ухвалити рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково по наступним підставам.

Відповідно до записів у трудовій книжці, ОСОБА_1 дійсно працювала у Краматорській філії ПАТ КБ «ПриватБанк» з 27.07.2003 року по 22.09.2009 року.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_1 має сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком якого є ОСОБА_4.

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано 10.05.2007 року.

Відповідно до ст. 76 КЗпП України щорічні додаткові відпустки надаються працівникам за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, за особливий характер праці, і інших випадках, передбачених законодавством. Тривалість щорічних додаткових відпусток, умови та порядок їх надання встановлюються нормативно-правовими актами України.

На підставі ст. 19 Закону України «Про відпустки» жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері , батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних (до 01.01.2010 року – 7 календарних) днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

Одночасно з цим, в п.п. 5 п. 13 ст. 10 закріплено, що щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.1992 року, яка носить роз’яснювальний характер, при розгляду справ про звільнення за п. 2 ст. 36 КЗпП України судам слід врахувати, що звільнення з цих підстав <…> одиноких матерів (жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама ) провадить з обов’язковим працевлаштуванням.

Таким чином, законодавством передбачено прирівнення статусу жінки, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, до статусу жінки, яка виховує і утримує дитину сама.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскільки позивачка 10.05.2007 року розірвала шлюб з батьком свого сина, син залишився проживати з нею та перебуває на її утриманні, про що свідчить довідка з місця проживання від 22.02.2010 року, вона набула право на отримання додаткової соціальної відпустки як одинока мати.

Відповідно до ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за усі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

За період роботи з 10.05.2007 року по 22.09.2009 року ОСОБА_1 має право на отримання компенсації за невикористану додаткову соціальну відпустку тривалістю 21 календарний день (7 днів за період роботи з 21.07.2007 року по 20.07.2008 року, 7 днів за період роботи з 21.07.2008 року по 20.07.2009 року та 7 днів за період роботи з 21.07.2009 року по 22.09.2009 року).

Відповідно до розрахунку компенсації за невикористану відпустку, наданого Краматорською філією ПАТ КБ «ПриватБанк», заборгованість ПАТ КБ «ПриватБанк» перед ОСОБА_1 по компенсації за невикористану відпустку тривалістю 24 дня в сумі 3761,52 грн. з розрахунку середньоденної заробітної плати в розмірі 156,73 грн.

Але з таким розрахунком суд погодитись не може, та остаточно приходить до висновку, що з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь позивачки підлягає стягненню заборгованість по компенсації за невикористану щорічну додаткову соціальну відпустку в сумі 3291,33 грн. (21 календарний день * 156,73 грн.).

Визначений позивачкою розмір моральної шкоди, заподіяної невиплатою компенсації, суд вважає завищеним, та знижує до 300,00 грн., які також підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, в зв’язку з тим, що відповідно до п. 1 ст. 4 Декрету КМУ України та п. 2 ч. 3 ст. 81 ЦПК України позивач звільнений від сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, згідно з ч. 3 ст. 81 та ч. 3 ст. 88 ЦПК України, з відповідача підлягають судовий збір в сумі 59,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн. на користь держави.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 76, 83 КЗпП України, ст. 19 Закону України «Про відпустки», суд, –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення заборгованості по виплаті компенсації за невикористану відпустку задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50) на користь ОСОБА_1 заборгованість по компенсації за невикористану щорічну додаткову соціальну відпустку в сумі 3291,33 грн. (три тисячі двісті дев’яносто одна грн. 33 коп.) та моральну шкоду в сумі 300,00 грн. (триста грн. 00 коп.).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50) на користь держави судовий збір в сумі 59,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано в Краматорський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається в Апеляційний суд Донецької області через Краматорський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Краматорський міський суд.

Суддя:

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті й надруковано в одному екземплярі.

Суддя: