Рішення № 87145797, 23.01.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/13701/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2020 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Гаврилової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Представник Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву №б/н від 06 березня 2014 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 9 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Банк свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах кредитного ліміту. У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 станом на 22 травня 2019 року має заборгованість у розмірі 29085,63 грн, з яких: 1627,29 грн - заборгованість за тілом кредита; 9251,62 грн - заборгованість за простроченим тілом кредита; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 14806,50 грн - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 1539,00 грн. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1361,22 грн - штраф (процентна складова). Оскільки відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором, АТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з неї заборгованість за кредитом в розмірі 29085,63 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 11 вересня 2019 року відкрито провадження в даній цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

22 жовтня 2019 року представником позивача отримано копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.98).

Копію вказаної ухвали суду з копією позовної заяви та доданими до неї документами відповідачем отримано 07жовтня 2019 року, що також підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.63).

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2019 року задоволено клопотання відповідача ОСОБА_1 та витребувано у Дніпровському управлінні поліції Головного управління національної поліції в м.Києві матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12017100040011932 від 27 серпня 2017 року.

29 листопада 2019 року на адресу суду надійшли витребувані матеріали кримінального провадження.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 07 листопада 2019 року відмовлено в задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року задоволено клопотання відповідача ОСОБА_1 та витребувано у Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» запис розмови гарячої лінії працівника АТ КБ «Приватбанк» з ОСОБА_1 за 27 серпня

2017 року з 01 години 30 хвилин до 02 години 00 хвилин.

09 грудня 2019 року позивачем повідомлено про технічну неможливість надання аудіо-запису розмови працівника гарячої лінії АТ КБ «ПриватБанк» з ОСОБА_1 за 27 серпня 2017 року (а.с.143).

Згідно вимог ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

09 жовтня 2019 року відповідачем подано відзив, в якому відповідач заперечує проти позову та просить суд в задоволенні позову відмовити повністю. У відзиві зазначено, що позивач не подав до суду договору б/н від 06.03.2014 року про надання кредиту відповідачу, не ознайомив її з умовами кредитного договору, процентними ставками кредитування, у відповідача відсутні кредитні відносини з позивачем так як відповідач ніякого кредитного договору не отримувала та не підписувала. На обґрунтування своїх вимог позивач додав до позовної заяви тільки розрахунок заборгованості за Договором б/н від 06.03.2014 року, якого відповідач не отримував, анкету-заяву про надання банківських послуг в Приватбанку, в якій немає жодної відмітки про отримання кредиту та додав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна». 06 березня 2014 року відповідач звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» для відкриття розрахункового рахунку, який необхідний був для ведення підприємницької діяльності. Представник банку повідомив, що для цього слід підписати Заяву про відкриття рахунку від свого імені та заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, оскільки в них містяться умови обслуговування цього рахунку. Таким чином, 06 березня 2014 року на підставі зазначених заяв було відкрито розрахунковий рахунок, яким відповідач може користуватись як підприємець ФОП ОСОБА_1 для розрахунків з контрагентами та отримана картка «Ключ до рахунку», а також була отримана картка «Універсальна» № НОМЕР_1 , яка була запропонована співробітником Приватбанку для зручності розрахунків за комунальні послуги. Про отримання кредиту на будь-яких умовах, чи встановлення кредитного ліміту для щойно відкритого розрахункового рахунку не йшлося ні в підписаній відповідачем заяві про відкриття рахунку, ні в анкеті-заяві про приєднання до Умов і правил наданих банківських послуг. В зазначених заявах від 06 березня 2014 року взагалі не згадуються терміни "кредит" чи "кредитний ліміт". У договорі банківського рахунку будь-якого виду умова про надання банком кредиту повинна відповідати загальним вимогам чинності правочину, додержання яких є необхідним для правочину даного виду. Зокрема, такий правочин має бути вчинений у письмовій формі встановленій законом із досягненням обов`язкової згоди сторін щодо всіх його істотних умов. Не можуть вважатись укладеними кредитні договори, які містять посилання на додатки до них (Правила та умови кредитування, тарифи тощо), зміст яких розміщений в мережі Інтернет на сайті банку, якщо такі додатки містять істотні умови у розумінні ч. 1 ст. 638 ЦК України, ч. 2 ст. 180 ГК України та безпосередньо не підписані сторонами кредитного договору. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми є нікчемним. Будь-яке розпорядження або наказ АТ КБ «ПриватБанк» щодо впровадження спрощеної форми укладення договорів не є законодавчим чи іншим підзаконним нормативно-правовим актом, а тому не надає підстави сторонам, у тому числі й АТ КБ «ПриватБанк», як одній із сторін при укладенні кредитних договорів ігнорувати та недодержуватись встановленої законом обов`язкової форми для даного виду правочинів. Також у відзиві зазначено, що відповідач є потерпілою в кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017100040011932 від 27.08.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України. Так, 27.08.2017 року, приблизно о 01 годині 30 хвилин злочинцем з квартири відповідача за адресою АДРЕСА_1 таємно були викрадені грошові кошти, банківська картка Приватбанка «Універсальна» № НОМЕР_1 , з якої були викрадені кошти в розмірі 9000,00 грн, а також були викрадені ноутбук та мобільний телефон NOKIA LUMIA 520 RM-914, банківська картка Укрсиббанку, інші картки Приватбанку. Слідчим здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження №12017100040011932 від 27.08.2017 р., що було розпочато за заявою відповідача про вчинене щодо неї кримінального правопорушення - злочину за кваліфікуючою ознакою передбаченою ч.3 ст.185 КК України. 27 серпня 2017 року, приблизно о 01 годині 30 хвилин відповідач зателефонувала за номером 3700 до Приватбанку та повідомила про злочин - крадіжку картки Приватбанку «Універсальна», та звернулась до працівника банку з проханням заблокувати картку, але працівник Приватбанку сказав, що відповідач спочатку повинна назвати своє ім`я, прізвище по батькові, свій рік та дату народження та назвати кодове слово. Відповідач назвала працівнику Приватбанку своє ім`я, прізвище по батькові, свій рік та дату народження, але помилилась і невірно назвала кодове слово, в зв`зку з чим відповідачу було відмовлено в блокуванні вкраденої картки. Відповідач знову звернулась до того ж працівника Приватбанку щоб заблокували картку, дала ще раз пояснення, що злочинець з квартири вкрав гаманець, в якому був пін код та банківська картка. Але працівник Приватбанку відмовив в блокуванні картки. Такі дії працівника Приватбанку відповідач вважає протизаконними, а згідно п. 6 розділу VI Постанови НБУ України

№705 від 05.11.2014 року «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» з часу повідомлення користувачем після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які не виконував банк, ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом несе банк. Згідно п. 7 розділу VI вищевказаної постанови, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувала користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Але працівником Приватбанку після звернення відповідача на гарячу лінію АТ КБ «Приватбанк» за номером 3700 та повідомлення про кримінальне правопорушення, картка заблокована не була. 11 вересня 2018 року відповідачем через працівника відділення Приватбанку за адресою: м. Київ, вул. Будівельників, 36, була направлена до Головного офісу Приватбанку довідка слідчого Дніпровського УП ГУНП в м. Києві щодо встановлення особи, яка скоїла щодо відповідача злочин. (а.с.73-75)

13 листопада 2019 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача просить задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі та зазначає, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву №б/н від 06 березня 2014 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 9 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Підписанням заяви позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку. Укладання Договору здійснюється за принципом укладання між Банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 Цивільного кодексу). Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів. У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку www.privatbank.ua; https://client-bank.privatbank.ua. Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено що відповідачу було надано для ознайомлення Умови та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заявці про приєднення. Заява про приєднення до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку, складають Договір про надання банківських послуг. Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Таким чином, між Банком та Позичальником укладається договір у письмовій формі. Таке укладення кредитного договору чинному законодавству України не суперечить. На підставі поданої Заяви, відповідачу було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_2 , ключем до карткового рахунку є пластикова Картка, яку отримав відповідач та мобільний телефон, який вказав відповідач в Заяві. За Допомогою встановлених ключів до карткового рахунку, відповідачу надано можливість здійснювати дистанційне обслуговування. Таким чином Банк забезпечив Позичальнику можливість доступу до карткового рахунку різними можливими шляхами, зокрема за допомогою Карти та фінансового телефону на який приходить динамічний (змінюваний) ОТП - пароль. У відповіді відзначено, що виконання позичальником умов кредитного договору засвідчує її волю до настання відповідних правових наслідків передбачених кредитним договором. З моменту оформлення кредитного договору пройшло 5 років, позичальник в банк не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування і повністю з ними погодився, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами. Як доказ підтвердження факту виконання умов кредитного договору може слугувати розрахунок заборгованості, виписка по рахунку. Банком надані докази, які підтверджують факт укладання кредитного договору та наявність не виконаних кредитних зобов`язань. Позичальник була ознайомлена з умовами кредитування - в анкеті-заяві відповідачем вказана інформація про себе, заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 висловила згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки "Універсальна" та особистим підписом засвідчила, що згоден (на) з тим, що ця заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг, ознайомилась і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді. Також до матеріалів позовної заяви долучено Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" з якого чітко вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,5% (30% на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені всі істотні умови. Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку. Відповідач підписанням Анкети-заяви позичальника приєднався до Умов та Правилами надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг. З виписки з карткового рахунку прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, а отже й отримав кредитну картку "Універсальна", оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку Відповідача - баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції). Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Щодо посилання відповідача на неукладення кредитного договору зазначено, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правиламинадання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та Банком Договір банківського обслуговування, що підтверджується підписом у заяві. Доводи відповідача про те, що договір ним не укладався, можуть бути підставою для визнання його судом недійсним. Однак позов про визнання кредитного договору недійсним у встановленому порядку не заявлявся і предметом судового розгляду не був. Відповідачем не доведено та матеріалами справи не встановлено, що грошовими коштами протиправно заволоділа інша особа. Щодо встановлення та зміни розміру кредитного ліміту вказано, що в заяві-анкеті клієнта зазначено початкову суму кредитного ліміту, однак, Банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт. Відповідальність клієнта наступає в момент використання кредитного ліміту - як тільки клієнт самостійно підтверджує проведення операції в рахунок ліміту шляхом введення ПІН -коду (в банкоматах) або підписанням чека (розрахунок через РОБ-термінал торгової точки), саме в цей момент здійснюється перехід коштів у володіння позичальникові. Також зауважено, що розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображує стан нарахувань в певні періоди часу, тому до відповіді долучено виписку по рахунку. Щодо блокування кредитної картки зазначено, що відповідно до ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»: ч. 14.12 держатель спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень; - ч. 14.15 користувач відповідно до умов договору зобов`язаний надати банку інформацію для здійснення контактів з ним, а банк зобов`язаний зберігати цю інформацію протягом дії договору; - ч.14.16 користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов`язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач. В свою чергу п. 2.1.1.7.4. Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що держатель Карти несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на карті даних, до моменту звернення Власника Карти в Банк та блокування Карти і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки Картки в СТОП-ЛИСТ платіжної системи. Пунктом 2.1.1.7.3. Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що у разі якщо Держатель дає згоду на проведення операцій з Картками або нанесеними на них даними поза полем його зору, він несе повну відповідальність за їх можливе шахрайське використання надалі. Банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесеними на карті даними. Таким чином, держатель платіжної картки зобов`язаний зберігати платіжну картку та інформацію, яка дає змогу користуватися нею (у тому числі ПІН ), контролювати рух коштів за своїм картрахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися держателем. Клієнт чи її держатель має негайно повідомити банк про втрату платіжної картки в порядку, передбаченому договором, в іншому разі емітент не несе відповідальності за переказ коштів, ініційований за допомогою цієї платіжної картки, до отримання такого повідомлення. Таким чином до повідомлення банку про постановку карти в СТОП-ЛИСТ платіжної системи, способом обумовленим договором, відповідальність за операції, ініційовані за допомогою платіжної картки несе її держатель. Також зазначено, що за результатами службової перевірки факти неправомірних дій співробітника банку не знайшли свого підтвердження. Порушень та фактів шахрайських дій чи інших зловживань з боку співробітників ПАТ КБ «ПриватБанк» не встановлено. Щодо посилань відповідача на втрату кредитної картки - вчинення 28 серпня 2017 року крадіжки в її квартирі зазначено, що скористуватися кредитною картою для входу до кредитного рахунку можливо у випадку введення ПІН який відповідно до умов договору відомий лише Клієну, або за допомогою фінансового телефона (динамічний пароль). При цьому, до обов`язків клієнта входить: п.п. 1.1.2.1.13., 1.1.2.1.12., 1.1.2.1.14. Договору, Інформувати банк, а також правоохоронні органи про факти втрати Картки, Стікеру PayPass, ПІНу, сім-карти мобільного телефону або отримання повідомлення про їх незаконне використання. У разі настання вищезазначених випадків необхідно звернутися до відділення Банку або за телефоном 3700...; п 1.1.2.1.21. Договору, негайно повідомляти банк шляхом дзвінка до Колцентру (протягом 15 хвилин) інформацію, що стала відома клієнту про втрату/викрадення Картки, Стікеру РауРаss , ПІНу , сім-карти мобільного телефону, несанкціоновані транзакції по його рахунку. На запити Клієнта стосовно повернення коштів, які були зняті з платіжних карток НОМЕР_6, НОМЕР_7 Банком неодноразово надавалися відповіді про те, що 27/08/2017р. з платіжної картки Клієнта були зняті грошові кошти. Для того, щоб зняти грошові кошти був правильно введений ПІН-код картки. Відповідачем не було своєчасно проінформовано банк, а також правоохоронні органи про факти втрати Картки. А у відповідності до вимог пункту 1.1.5.5. Договору банк не несе відповідальності у випадку, якщо інформація про рахунки клієнта, картки, контрольну інформацію клієнта, відправленому в СМС-повідомлені, ПІН-коду, ідентифікаторі користувача, паролях системи Приват24, паролі (ніку) або проведених клієнтом операціях стане відомо іншим особам внаслідок несумлінного виконання клієнтом умов їхнього зберігання і використання та/або прослуховування або перехоплення інформації у каналах зв`язку під час використання цих каналів. (а.с.123-129)

11 листопада 2019 року до суду надійшли заперечення відповідача, в яких відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю, наводить доводи та аргументи аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву та додатково зазначає, що за змістом ст.55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг. Відповідач звернулась до банку для відкриття розрахункового рахунку, який необхідний для ведення підприємницької діяльності. Проте працівник Приватбанку, який спілкувався з відповідачем 06 березня 2014 року не надав їй особисто, перед підписанням анкети-заяви ніякої змістовної, повної інформації про істотні умови кредитування, порядок надання кредиту, вид кредиту, відповідальність сторін, розмір процентних ставок по кредиту, строки дії договору, строк кредитування, про умови тарифів обслуговування карт «Універсальна» Приватбанку, не проінформував, що після підписання анкети-заяви відповідач автоматично погоджується з умовами кредитування АТ КБ «Приватбанк». Тому відповідач вважає, що надання кредиту є додатковою послугою, яку АТ КБ «Приватбанк» зобов`язує підписувати, завідомо не ознайомивши клієнтів з правовими та фінансовими наслідками після підписання анкети-заяви, істотними умовами банківського обслуговування та кредитування. Також працівник Приватбанку не надав їй особисто перед підписанням анкети-заяви ніякої змістовної, повної інформації про те, що анкета-заява разом з Умовами та Тарифами АТ КБ «ПриватБанк» є договором про надання банківських послуг, а також вважається договором приєднання. Про отримання кредиту на будь-яких умовах, чи встановлення кредитного ліміту для банківської картки «Універсальна» не йшлося ні в підписаній заяві про відкриття розрахункового рахунку, ні в анкеті-заяві про приєднання до Умов і праві надання банківських послуг. В анкеті-заяві взагалі відсутні відмітки про те, що відповідач ознайомлена з умовами та правилами надання банківських послуг, а саме відсутній доказ щодо бажання оформити на ім`я відповідача банківську картку «Універсальна», відсутня відмітка про її отримання відповідачем, в анкеті-заяві про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг взагалі відсутня відмітка про те, що відповідач отримала пам`ятку клієнта, що містить у тому числі Тарифи. Відповідач стверджує, що не отримувала від працівника АТ КБ «ПриватБанк» пам`ятки клієнта. В анкеті-заяві взагалі відсутні відмітки про встановлення розміру кредитного ліміту банківської карті «Універсальна». Таким чином, з відповідачем не були узгоджені ніякі строки кредитування з АТ КБ «ПриватБанк». Вона не підписувала з АТ КТ «ПриватБанк» ніякого договору про споживчий кредит, тому не може скористатись правом на отримання споживчого кредиту у межах встановлення кредитного ліміту. В анкеті-заяві відсутня відмітка про встановлення розміру процентних ставок по кредиту банківської картки «Універсальна». Виходячи з наведеного відповідач вважає, що не домовлялася укладати з АТ КБ «Приватбанк» кредитний договір у певній формі, не отримувала ніякого кредиту та не давала згоду АТ КБ «ПриватБанк» на отримання кредиту. Зазначає, що будь-яке розпорядження або наказ АТ КБ «ПриватБанк» щодо впровадження спрощеної форми укладення договорів не надає підстави сторонам при укладенні кредитних договорів ігнорувати та недодержуватись встановленої законом обов`язкової форми для даного виду правочинів. Тому вважає, що не було її волевиявлення на підписання кредитного договору з АТ КБ «ПриватБанк». Відповідач не підписувала ніякої заяви на отримання кредиту з АТ КБ «ПриватБанк» та згоди на отримання кредиту не давала. Відповідач не отримувала від співробітника АТ КБ «ПриватБанк» пропозиції щодо укладання кредитного договору, ніякої змістовної, повної інформації про істотні умови банківського обслуговування, банківського кредитування, порядку надання кредиту, відповідальність сторін, розмір процентних ставок по кредиту, строки дії договору не було надано. Ніякого письмового договору банківського обслуговування, письмового кредитного договору, а також документів за допомогою телетайпного, електронного, технічного засобу зв`язку від АТ КБ «ПриватБанк» відповідач не отримувала. Також відповідач не зверталась в АТ КБ «ПриватБанк» щодо неправильного нарахування відсотків по кредиту тому, що відсутні докази та будь яка інформація щодо отримання відповідачем кредиту згідно кредитного договору, який вона не отримувала. Також відповідач стверджує, що вона не отримувала для ознайомлення та не підписувала 06.03.2014 року ніякого Витягу з Тарифів обслуговування, крім того працівником АТ КБ «ПриватБанк» не було доведено до її відома те, що Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена на офіційному сайті Банку. Також вона не отримувала та не підписувала Умови та правила надання банківських послуг. На протязі 2017-2019 років відповідач неодноразово зверталась за телефоном гарячої лінії АТ КБ «ПриватБанк» - 3700 щодо скасування кредитної заборгованості, скасування нарахування відсотків в зв`язку з тим, що відкрите кримінальне провадження

№ 12017100040011932 від 27.08.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України за її заявою, а також що відповідач є потерпілою в цьому провадженні, відправляла довідку слідчого Блажко К.В. на поштову адресу АТ КБ «ПриватБанк», але кожен раз отримувала відмову та негативну відповідь. 04 жовтня

2018 року відповідач подала заяву АТ КБ «Приватбанк» щодо надання інформації про прізвище, ім`я працівника Приватбанку, який відмовив відповідачеві в блокуванні банківської картки та письмових пояснень щодо причин відмови в блокуванні картки, але відповіді так і не отримала. (а.с.111-113)

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017100040011932 від 27 серпня 2017 року, встановив наступні обставини та дійшов наступного висновку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Частиною 1 ст. 634 ЦПК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання, його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. (ч.3, 4 ст.12 ЦПК України)

Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач долучив до позовної заяви: копію Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 06 березня 2014 року, підписаної ОСОБА_1 (а.с.10); копію Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», який не містить підпису відповідача чи будь-якої іншої особи (а.с.11); Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщений на сайті https://privatbank.ua/terms/ (а.с.12-45); розрахунок заборгованості за договором №б/н від 06 березня 2014 року станом на 01 квітня 2015 року (а.с.8); розрахунок заборгованості за договором №б/н від 06 березня 2014 року станом на 22 травня 2019 року (а.с.9).

Відповідно до пункту 2.1.1.2.1 Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у пам`ятці клієнта/довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якого клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата отримання карти, зазначена в заяві.

У наданій позивачем копії Анкети-заяви не вказано, який саме вид картки бажає оформити ОСОБА_1 , не відображено бажаного кредитного ліміту за платіжною карткою, а також відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

В той же час позивач не надав суду підписаних відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, довідки про умови кредитування.

Відповідачем в заявах по суті справи зазначається про те, що 06 березня 2014 року вона звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» для відкриття розрахункового рахунку, який був необхідний для ведення підприємницької діяльності. Представник банку повідомив, що для цього слід підписати заяву про відкриття рахунку від свого імені та заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки в них містяться умови обслуговування цього рахунку. Таким чином, на переконання відповідача, 06 березня 2014 року на підставі зазначених заяв було відкрито розрахунковий рахунок, яким відповідач може користуватись як підприємець ФОП ОСОБА_1 для розрахунків з контрагентами.

Разом з тим, наявні в справі документи не містять будь-яких даних про суму погодженого банком кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії.

Виписка з рахунку, долучена до відповіді на відзив, містить відомості лише про неодноразове збільшення кредитного ліміту 27 серпня 2017 року (5000,00грн та 9000,00грн). При цьому в деталях операції зазначено про встановлення кредитного ліміту в розмірі 0,00грн (а.с.131).

Матеріали справи також не містять підтверджень, що саме з наявними в матеріалах справи Умовами та Правилами ознайомилась і погодилась відповідач, підписуючи Анкету-заяву від 06 березня 2014 року.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Відповідно до вимог чинного законодавства договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому (частина перша статті 634 ЦК України).

Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає і погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов. Виходячи з позовних вимог, саме про такий договір зазначив банк.

Підписом у анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, що є договором приєднання, відповідач погодився з умовами та правилами, однак з цієї анкети-заяви не вбачається суми наданого кредитного ліміту, тому застосування умов та правил надання банківських послуг в будь-якій редакції не є можливим.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року справа № 700/3902/15-ц, від 07 червня 2018 року справа № 755/17553/16, від 06 червня 2018 року справа № 364/594/17, від 24 травня 2018 року справа № 630/366/16-ц, від 10 травня 2018 року справа № 357/16301/15-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження № 14-131цс19) викладено правовий висновок, згідно якого, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Пунктом 2.1.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачено вимоги безпеки. Згідно пункту 2.1.3.5 держатель карти зобов`язується не повідомляти ПІН , не передавати карту (її реквізити) для здійснення операцій іншими особами, вживати необхідних заходів для запобігання втрати, пошкодження карти, нести відповідальність за операціями, здійсненими з використанням ПІН . У разі втрати карти (ПІНу), або виникнення ризику несанкціонованого використання картки ( ПІНу ) держатель повинен негайно звернутися в банк за телефонами 3700 безкоштовно або 092 000 00 02 або звернутися в банк і заявити про втрату карти (п. 2.1.3.8).

Відповідно до п.14.16. ст.14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов`язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

27 серпня 2017 року було вчинено крадіжку з проникненням до квартири АДРЕСА_2 , в якій проживає відповідач. Невстановленою особою було викрадено, серед іншого, мобільний телефон та банківські картки.

Як убачається з досліджених судом матеріалів кримінального провадження №12017100040011932, 27 серпня 2017 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано вказане кримінальне провадження.

У витягу з ЄРДР, відображено короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: «27 серпня 2017 року, приблизно о 01 годині 30 хвилин, невстановлена досудовим слідством особа, АДРЕСА_1 , звідки таємно викрала грошові кошти у сумі 800,00грн, кредитну карту «ПриватБанк», з якої було викрадено грошові кошти в розмірі 9000,00грн. та інше майно, що належить ОСОБА_1 » (а.с.1 кримінального провадження).

Відповідач ОСОБА_1 була допитана в даному провадженні як потерпіла та згідно її показань, нею було виявлено відсутність, серед іншого, кредитної картки «ПриватБанк» № НОМЕР_2 та мобільного телефону. Після цього вона викликала працівників поліції та намагалася заблокувати в «ПриватБанк» кредитну картку № НОМЕР_2 , в чому їй було відмовлено, картку не заблоковано та повідомлено, що вона не пройшла ідентифікацію (а.с.18-21 кримінального провадження).

В матеріалах кримінального провадження №12017100040011932 наявні фотознімки камери банкомату із зображенням особи чоловічої статі (а.с.28-29 кримінального провадження), копії яких долучені відповідачем до відзиву (а.с.89-90).

Досудове розслідування в кримінальному провадженні №12017100040011932 триває, в матеріалах даного провадження відсутні відомості щодо повідомлення будь-якій особі про підозру.

Відповідно до виписки по рахунку відповідача НОМЕР_2 за період з 01 березня 2014 року по 25 жовтня 2019 року, 27 серпня 2017 року здійснювалось зняття готівки в банкоматі в сумі 3000,00грн та 1000,00грн, 29 серпня 2017 року - 9 разів здійснювалось зняття готівки в банкоматі по 500,00грн кожне (а.с.131).

Дана виписка не містить жодних відомостей про використання вищевказаної картки для зняття готівки, оплат чи розрахунків за карткою, як у період до 27 серпня 2017 року так і після 29 серпня 2017 року.

Згідно розрахунку заборгованості, станом на 22 травня 2019 року борг становив 29085,63 грн, з яких: 1627,29 грн - заборгованість за тілом кредита; 9251,62 грн - заборгованість за простроченим тілом кредита; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 14806,50 грн - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 1539,00 грн. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1361,22 грн - штраф (процентна складова) (а.с.9).

Відповідно до частини першої статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Вчинення крадіжки з квартири відповідача та викрадення у неї платіжної карти є тим випадком, який дає підстави для звільнення її від відповідальності за повернення коштів, зняття яких відбулось після викрадення карти та її використання невідомою особою для зняття готівки в банкоматах.

У Постанові Верховного Суду від 26 вересня 2019 року в справі №597/1104/16-ц викладена правова позиція, згідно якої вчинення нападу на відповідача та викрадення у нього платіжної карти є тим випадком, який дає підстави для звільнення його від відповідальності за повернення коштів, зняття яких відбулось у період перебування його у відділенні реанімації у зв`язку з використанням невідомою особою послуги покупки товарів з оплатою їх вартості частинами.

Згідно наведених відповідачем у заявах по суті справи доводів та її показань в якості потерпілої в кримінальному провадженні, ОСОБА_1 невідкладно (при першій можливості) повідомила АТ КБ «ПриватБанк» про вчинення крадіжки карти, проте в блокуванні карти співробітником відповідача було відмовлено через непроходження ідентифікації.

За клопотанням відповідача ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2019 року було витребувано у Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» запис розмови гарячої лінії працівника АТ КБ «Приватбанк» з ОСОБА_1 за 27 серпня 2017 року з 01 години 30 хвилин до 02 години 00 хвилин.

Проте вказану ухвалу суду не виконано, листом позивача, отриманим судом 09 грудня 2019 року, повідомлено про технічну неможливість надання аудіо-запису розмови працівника гарячої лінії АТ КБ «Приватбанк» з ОСОБА_1 за 27 серпня 2017 року (а.с.143).

У відповідності з ч.10 ст.84 ЦПК України, у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Наведені вище в листі доводи щодо невиконання позивачем ухвали суду про витребування доказів - з формальним повідомленням про технічну неможливість надання доказів, суд розцінює як неповажну причину та вбачає підстави для визнання обставини невідкладного (за першої можливості) сповіщення відповідачем позивача про викрадення карти.

Згідно із статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у зв`язку з безпідставністю позовних вимог.

Оскільки судом ухвалене рішення про відмову у задоволенні позову, враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 207, 526, 549, 551, 626, 628, 633, 634, 638, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, статтями 2, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 275, 279, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволені позовної заяви Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д,

ЄДРПОУ 14360570,) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.

Суддя: