Вирок № 87142305, 24.01.2020, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/3089/18

Номер провадження 1-кп/623/30/2020

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2020 рокуІзюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Бєссонової Т.Д.,

за участю секретаря судового засідання Довгополої І.В.,

прокурора Козир М.В., Гузенко І.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Кравцуна В.А.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

представника потерпілого Санжаревського В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017220320001144 від 28 вересня 2017 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Борова Борівського району Харківської області, українця, громадянина України, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, не одруженого, працює скотарем в СФГ «Моноліт», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , контактний телефон: НОМЕР_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

28 вересня 2017 року, близько о 08 годині 15 хвилин ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем АЗЛК 2141201, реєстраційний номер НОМЕР_3 , рухався по вул. Київській в м. Ізюм Харківської області в напрямку вул. Заводської в м. Ізюм Харківської області.

В процесі проїзду перехрестя вул. Київської та вул. Заводської в м. Ізюм Харківської області водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 10.1 і 16.13 Правил дорожнього руху України, згідно з яким:

п. 10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

п. 16.13 «Перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч» та перед початком руху та маневру ліворуч не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху та перед поворотом ліворуч не дав дорогу транспортному засобу, що рухався по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо, в результаті чого сталося зіткнення з мопедом NAVIGATOR EX50C, реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався зі сторони вул. Суходольської в м. Ізюм Харківської області в напрямку вул. Некрасова в м. Ізюм Харківської області.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій мопеда NAVIGATOR EX50C, реєстраційний номер НОМЕР_4 ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого осколкового перелому кісток лівої гомілки на рівні верхньої третини, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 334-ІЗ/17 від 06.10.2017, відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Порушення вимог п.п. 10.1 і 16.13 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_1 , які відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи №902/18 від 22.08.2018 з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з подією та наслідками і виразилося в тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем АЗЛК 2141201, реєстраційний номер НОМЕР_3 , перед початком руху та здійсненням маневру ліворуч не переконався в безпеці, не надав дорогу мопеду NAVIGATOR EX50C, реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_2 , який в цей час рухався по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо, почав рух автомобіля та допустив зіткнення з мопедом, в результаті чого сталося зіткнення, що призвело до виникнення даної дорожньо-транспортної події та спричинило вищевказані наслідки.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 1 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Обвинувачений ОСОБА_1 своєї вини у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, не визнав, вважає що правил дорожнього руху не порушував, ДТП сталася через порушення правил водієм мопеду ОСОБА_2 , та пояснив, що 28 вересня 2017 року, близько 08 год 15 хв. він рухався на автомобілі марки АЗЛК 2141201, реєстраційний номер НОМЕР_3 разом з пасажирами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , по вул. Київській в напрямку вул. Заводської в м. Ізюмі Харківської АДРЕСА_2 . Перед проїздом перехрестя вул. Київської та вул. Заводської ОСОБА_1 , впевнившись, що проїзду нічого не заважає, став повертати на вул. Заводську та зупинився метрів за 2-3 до пішохідного переходу, пропускаючи пішоходів, і в цей момент побачив, як на нього з правої сторони по вулиці Київській зі сторони залізничного мосту в напрямку смт Борова рухається мопед зі швидкістю близько 20 км/год, який не зупинився та не зміг об`їхати його автомобіль, допустивши з ним зіткнення (удар прийшовся у праву передню фару автомобіля), потерпілий вдарився об капот автомобіля ОСОБА_1 та впав поруч з ним. Мопед проїхав між тротуаром та машиною, яка їхала назустріч ОСОБА_1 та зупинилась перед пішоходним переходом, щоб пропустити пішоходів, і мопед обігнав вказану машину з правої сторони. Мопед контактував з автомобілем під керуванням ОСОБА_1 переднім колесом. Після чого ОСОБА_1 та його пасажири вийшли з машини, підійшли до потерпілого, викликали швидку допомогу та поліцейських. Машина швидкої допомоги одразу забрала потерпілого - водія мопеда до лікарні, а ОСОБА_1 з пасажирами свого автомобіля залишились відповідати на запитання поліцейських. ОСОБА_1 був присутнім як під час огляду місця події, складання схеми місця ДТП та в наступному брав участь у слідчому експерименті, зауважень до вказаних документів не має. Цивільний позов прокурора про відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_2 та потерпілого про відшкодування матеріальної та моральної шкоди категорично не визнає. Просить суд про ухвалення виправдального вироку.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Кравцун В.А. просив суд виправдати свого підзахисного та закрити кримінальне провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, посилаючись на :

- порушення органом досудового розслідування при розслідуванні кримінального провадження відносно його підзахисного ОСОБА_1 вимог ст.2 КПК України, оскільки, якщо ДТП сталася за участі двох водіїв транспортних засобів, то для правильного застосування норми Закону про кримінальну відповідальність у таких випадках особливого значення набуває дослідження характеру та черговості порушень, які вчинив кожен із водіїв;

- що правова оцінка фактичної та юридичної підстав кваліфікації діянь водія автомобіля ОСОБА_1 у зпівставленні з правовою оцінкою суспільно небезпечних діянь щодо водія мопеда - потерпілого ОСОБА_2 , дають підстави для висновку, що орган досудового розслідування неправильно застосував норму кримінального закону, так як дії іншого учасника дорожнього руху - водія мопеда - потерпілого ОСОБА_2 органом досудового розслідування не оцінювалися, хоча матеріалами справи підтверджено порушенням останнім п.12.3 ПДР України, що, на думку сторони захисту, перебуває у причинному зв`язку з наслідками, що настали, що підтверджується висновком експерта № 902/18 від 22.08.2018 року;

- орган досудового розслідування не з`ясував, хто саме з водіїв - ОСОБА_1 чи ОСОБА_2 - і якими діями створив небезпечну дорожню обстановку, а далі - аварійну ситуацію.

- орган досудового розслідування не врахував положень пункту 1.4 ПДР України, згідно з якими кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила, у зв`язку з чим водій автомобіля «АЗЛК-2141201» ОСОБА_1 , виконуючи маневр - поворот ліворуч, був вправі розраховувати, що водій мопеда, який рухався по зустрічній смузі руху, виконає вимоги п.12.3 ПДР України, а саме: зменшить швидкість, загальмує і зупинить мопед або об`їде його стоячий автомобіль.

- орган досудового розслідування по даному кримінальному провадженні у обвинувальному акті від 13.09.2018 року, роблячи висновок про те, що тільки саме дії водія автомобіля «АЗЛК-2141201» ОСОБА_6 перебувають з правового погляду у причинному зв`язку з наслідками - спричиненням потерпілому ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесних ушкоджень, залишив поза увагою той факт, що і дії водія мопеда «Навігатор» ОСОБА_2 , пов`язані з порушенням п.12.3 ПДР України, також перебувають у причинному зв`язку з наслідками, у зв`язку з чим сторона захисту вважає, що дії водія автомобіля «АЗЛК-2141201». ОСОБА_7 носили вимушений характер і були обумовлені намаганням уникнути зіткнення автомобіля з мопедом в аварійній ситуації, створеній водієм мопеда ОСОБА_2 .

Сторона захисту вважає, що у даній дорожній ситуації водій автомобіля ОСОБА_1 виконав вимоги п.18.1 ПДР України, в свою чергу, водій мопеда ОСОБА_2 , не виконав вимоги п.18.4 ПДР України. У ситуації, яка виникла на дорозі за участю автомобіля «АЗЛК-2141201» під керуванням водія ОСОБА_1 і мопеда «Навігатор» під керуваненням водія ОСОБА_2 , останнім було створено небезпеку руху і саме водій мопеда «Навігатор» ОСОБА_2 , створивши небезпеку для водія автомобіля «АЗЛК-2141201» ОСОБА_1 , мав більше можливостей уникнути зіткнення, проте цього він не зробив.

Натомість водій автомобіля «АЗЛК-2141201» ОСОБА_1 , на думку сторони захисту, вжив заходів для безпечного для інших учасників руху виконання маневру - повороту ліворуч: щоб уникнути зіткнення з мопедом, він після зупинки біля пішохідного переходу, побачивши, що до нього на великій швидкості наближається мопед, не став далі рухатися, даючи можливість водію мопеда або зупинитися або об`їхати стоячий автомобіль, але внаслідок того, що водій мопеда «Навігатор» ОСОБА_2 не виконав обов`язку, встановленого п. 12.3 ПДР України, тобто, побачивши на смузі свого руху стоячий автомобіль, неправильно оцінивши дорожню обстановку та проявивши неуважність, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки мопеда або для безпечного для інших учасників руху об`їзду автомобіля, в результаті чого і сталося зіткнення мопеда з автомобілем.

Крім того, сторона захисту, посилаючись на ст.87 КПК України та правову позицію сформовану Верховним Судом України на підставі Постанови від 09.06.2016 року № 5-360кс15, вважає докази, які були отримані з показань його підзахисного в якості свідка, який надалі був визнаний підозрюваним, обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні, є недопустимими. Внаслідок чого висновок судової автотехнічної експертизи № 902/18 від 22.08.2018 року також має бути визнаний недопустимим доказом, оскільки показання його підзахисного ОСОБА_1 , допитаного в якості свідка, під час її проведення було використано як вихідні дані.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні зазначив, що він рухався по своїй частині дороги, правил ДР не порушував. Повідомив, що 28 вересня 2017 року, між 08 та 09 годиною ранку він рухався на своєму мопеді NAVIGATOR EX50C, реєстраційний номер НОМЕР_4 зі сторони залізничного мосту в напрямку смт Борова по вулиці Київській в м. Ізюмі. Проїжджаючи перехрестя вулиці Заводської та вулиці Київської в районі пішохідного переходу ОСОБА_2 на своєму мопеді об`їхав автомобіль з правої сторони, щоб мати можливість проїхати між автомобілем ОСОБА_1 та автобусом. В цей час автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , який вже передніми колесами переїхав осьову зрушив з місця, вдаривши ОСОБА_2 правою фарою фронтально в коліно, після чого останній одразу впав перед машиною (при цьому напевно стверджувати стояв чи рухався автомобіль, потерпілий ОСОБА_2 не може, так як не пригадує). Пам`ятає також, що в цей же час з вулиці Заводської в напрямку смт. Борова рухався автобус, який зупинився, пропускаючи ОСОБА_2 на мопеді, і положення ОСОБА_2 при падінні з мопеду розташовувалось таким чином, що він знаходився між автомобілем ОСОБА_1 та автобусом, при цьому від автомобіля під керуванням ОСОБА_1 він знаходився на відстані 10-20 сантиметрів. Ніякої іншої машини, про яку стверджує обвинувачений ОСОБА_1 , він не об`їжджав, все сталося на пішохідному переході. При цьому обвинувачений ОСОБА_1 заїхав на частину дороги ОСОБА_2 . Після отримання травм ОСОБА_2 лікувався в Ізюмський ЦМЛ, йому ставили апарат ОСОБА_8 , але стан здоров`я після лікування оцінює як незадовільний у зв`язку з втратою звичної рухливості. Матеріальної допомоги на лікування обвинувачений ОСОБА_1 ОСОБА_2 не надавав. Потерпілий просить задовольнити цивільний позов та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 в рахунок відшкодування метеріальної шкоди 114 396 грн. 50 коп.; моральну шкоду в розмірі 50 тисяч грн., посилаючись на моральні страждання та негативні зміни в житті після аварії через втрату можливості ходити, рухатись, керувати транспортним засобом, а також пожиттєві платежі в розмірі 3 723 грн. 00 коп.

Представник потерпілого ОСОБА_2 - адвокат Санжаревський В.Ф. просив суд визнати винним обвинуваченого ОСОБА_1 , задовольнити заявлений цивільний позов та стягнути з обвинуваченого матеріальну шкоду в розмірі 114 396 грн. 50 коп.; моральну шкоду в розмірі 50 тисяч грн., а також пожиттєві платежі в розмірі 3 723 грн. 00 коп.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показав, що 28 вересня 2017 року він їхав з смт Борова зі своїм другом та співробітником ОСОБА_1 на його автомобілі марки АЗЛК 2141201, реєстраційний номер НОМЕР_3 разом ще з двома пасажирами ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Вони слідували по вулиці Київській і направлялись в сторону вулиці Заводської в місті Ізюмі. Під`їхавши до пішоходного переходу, ОСОБА_1 зупинився. З правої сторони спереду в бампер машини ОСОБА_1 в`їхав чоловік на скутері. Він їхав понад бордюром з правої сторони, де стояли машини. Коли чоловік на скутері побачив автомобіль ОСОБА_9 , він додав газу. Автомобіль ОСОБА_1 в цей час стояв, пропускаючи на пішохідному переході пішоходів. Від удару у скутера розсипалось переднє колесо. Праворуч від залізничного мосту також стояли машини, які пропускали пішоходів на переході. Зі сторони вулиці Заводської також стояли транспортні засоби. Після зіткнення скутер знаходився поруч з автомобілем ОСОБА_1 . Також там стояла машина, яка пропускала пішоходів, і між цією машиною та бордюром проїхав потерпілий, але яка саме машина там стояла, свідок не пам`ятає.

Прокурор Козир М.В. в судовому засіданні просила визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, призначити покарання у виді 2 років обмеженні волі без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки. Міру запобіжного заходу стосовно ОСОБА_1 не обирати, долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України. Стягнути із ОСОБА_1 судові витрати за проведення експертиз в сумі 8714 грн. 55 коп. Цивільний позов прокурора про стягнення коштів, витрачених на лікування, в розмірі 4718 грн. 42 коп. задовольнити в повному обсязі, позов потерпілого задовольнити в частині доведеності.

Не зважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, його позиція спростовується зібраними по справі доказами - показаннями потерпілого ОСОБА_2 та письмовими доказами по справі, а саме:

-протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 28.09.2017, яким встановлено місце ДТП, локалізація пошкоджень транспортних засобів, локалізація пошкоджень та слідів контактної взаємодії, нашарувань, відшарувань речовин на транспортних засобах у вигляді осипу ґрунту на схемі під № 3 та осипу пластику під № 4, наявність відокремлених від транспортного засобу частин - осипу ґрунту перед передньою частиною автомобіля «Москвич» на схемі під № 3, яким вилучено транспортні засоби: АЗЛК 2141201, реєстраційний номер НОМЕР_3 , мопедом NAVIGATOR EX50C, реєстраційний номер НОМЕР_4 (а.с.124-128);

-схемою до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, що мало місце 28.09.2017 на перехресті вулиці Київської та вулиці Заводської в м. Ізюм Харківської області та фото таблицею до неї (а.с.129-131);

-висновком судово-медичного експерта № 33-ИЗ/17 від 06.10.2017 року (а.с. 132);

-довідкою про витрати на проведення судової автотехнічної експертизи № 902/17 від 29.11.2017 по кримінальному провадженню № 12017220320001144 (а.с.133)

-висновком судової автотехнічної експертизи № 902/17 від 29.11.2017, виконаної Харківським НДЕКЦ з фототаблицею, згідно якого встановлено, що до ДТП робоча гальмівна система та рульове керування автомобіля АЗЛК 2141201, реєстраційний номер НОМЕР_3 , не мали несправностей, які б впливали на їхні вихідні параметри (а.с.134-149);

-довідкою про витрати на проведення судової автотехнічної експертизи № 901/17 від 27.11.2017 по кримінальному провадженню № 12017220320001144 (а.с.150);

-висновком судової автотехнічної експертизи № 901/17 від 27.11.2017, виконаної Харківським НДЕКЦ з фототаблицею, згідно якого встановлено, що до ДТП робоча гальмівна система та рульове керування мопеда NAVIGATOR EX50C, реєстраційний номер НОМЕР_4 не мали несправностей, які б впливали на їхні вихідні параметри (а.с.151-157);

-довідкою про витрати на проведення судової транспортно-трасологічної експертизи № 903/17 від 27.11.2017 по кримінальному провадженню № 12017220320001144 (а.с.158 т.1);

- висновком судової транспортно-трасологічної експертизи № 903/17 від 20.11.2017, виконаної Харківським НДЕКЦ з фототаблицею, з згідно якого встановлено, що у момент первинного контакту автомобіля АЗЛК -2141201 переднім бампером контатував з переднім колесом та передньою вилкою мопеда NAVIGATOR EX50C; у момент первинного контакту автомобіль АЗЛК -2141201 переднім бампером був звернений до переднього колеса та передньої вилки мопеду; у момент зіткнення кут між поздовжніми осями автомобіля АЗЛК -2141201 та мопеду NAVIGATOR EX50C дорівнював близько 130-140о ; місце зіткнення автомобіля АЗЛК -2141201 та мопеда NAVIGATOR EX50C було розташоване в районі осипу ґрунту, зафіксованого на місці події (а.с.159-172 т.1);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 13.08.2018 року за участі потерпілого ОСОБА_2 , представника потерпілого ОСОБА_10 зі схемою до нього, згідно якого ОСОБА_2 пояснив, що 28.09.2017 приблизно о 08 годині 15 хвилин він керуючи належним йому мопедом NAVIGATOR EX50C, реєстраційний номер НОМЕР_4 рухався по вул. Київській в напрямку вул. Некрасова в м. Ізюм Харківської області. Виїжджаючи на перехрестя вул. Київської та вул. Заводської в м. Ізюм Харківської області він побачив, що йому на зустріч рухається автомобіль Москвич 2141, білого кольору, водій якого ввімкнув показник лівого повороту, та зупинився майже повністю на полосі його руху. Так як згідно правил дорожнього руху в нього була перевага та водій автомобіля зупинився, він продовжив рух прямо, хотів об`їхати даний автомобіль. Швидкість його руху була приблизно 10 км/г. Коли він наближався до даного автомобіля, водій автомобіля різко відновив свій рух, та вдарив його мопед передньою правою частиною бампера в передню частину мопеда. Перед зіткненням він не маневрував та не гальмував. Обидва транспортні засоби перебували у русі. В результаті ДТП він отримав тілесні ушкодження. Ознайомившись зі схемою до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 28.09.2017, останній пояснив, що на схемі зафіксовано кінцеве положення транспортних засобів після зіткнення, що відповідає дійсності. Ширина проїжджої частини на перехресті складає 12,9 м. Погодні умові відповідають тим погодним умовам, які були на час ДТП 28.09.2017.Після потерпілому ОСОБА_2 було запропоновано встановити транспортні засоби в місці їх зіткнення. Після того як транспортні засоби були встановлені на місці пригоди згідно схеми до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 28.09.2017 в місці зіткнення, шляхом вимірів було встановлено, що автомобіль Москвич 2141 знаходився в такому положенні, що відстань від правого переднього колеса складала 9,4 м від правого краю дороги, відстань від правого заднього колеса складала 7,5 м від правого краю дороги по напрямку його руху, відстань від лівого заднього колеса складала 9,7 м від правого краю будівлі магазину «Росинка». Мопед NAVIGATOR знаходився в такому положенні, що відстань від переднього та заднього колеса мопеда складала 10,4 м від правого краю дороги, по напрямку руху автомобіля Москвич 2141. Місце зіткнення знаходиться на відстані 10,4 м від правого краю дороги, по напрямку руху автомобіля Москвич 2141 та на відстані 13,2 м від правого краю будівлі магазину «Росинка».

Потерпілому ОСОБА_2 було запропоновано встановити мопед відносно меж проїжджої частини в такому положенні, в якому він рухався до зіткнення. Потерпілий ОСОБА_2 встановив мопед на проїжджій частині при виїзді на перехрестя, шляхом замірів було встановлено, що мопед рухався на відстані 2,3 м від правого габариту до правого краю проїжджої частини по напрямку його руху.

Потім потерпілому ОСОБА_2 було запропоновано встановити автомобіль Москвич 2141 в місце, з якого він відновив свій рух до місця зіткнення. Потерпілий ОСОБА_2 встановив автомобіль Москвич 2141 в місце, з якого він відновив свій рух, шляхом вимірів було встановлено, що автомобіль Москвич 2141 знаходився в такому положенні, що відстань від правого переднього колеса складала 8,5 м від правого краю дороги, відстань від правого заднього колеса складала 6,6 м від правого краю дороги, відстань від лівого заднього колеса складала 8,4 м від правого краю будівлі магазину «Росинка». З місця початку відновлення руху до зіткнення автомобіль Москвич 2141 здолав відстань яка при вимірюванні склала 2,3 м.

Потім потерпілому ОСОБА_2 було запропоновано експериментальним шляхом встановити час, за який автомобіль Москвич 2141 подолав відстань 2,3 м. Потерпілий ОСОБА_2 знаходячись біля керма мопеда спостерігав як автомобіль Москвич 2141 декілька разів подолав дану відстань, було зафіксовано час 1,2 с. (а.с.173-174 т.1);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 14.08.2018 року зі схемою до нього на перехресті вул. Київської та вул. Заводської в м. Ізюмі, у присутності понятих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , за участі свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , згідно якого, з метою перевірки і уточнення показів свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , яким встановлено: всі учасники слідчої дії знаходяться на перехресті вул. Київської та вул. Заводської в м. Ізюмі Харківської області, де згідно схеми до протоколу дорожньо-транспортної пригоди від 28.09.2017 року мала місце дорожньо-транспортна пригода. Свідку ОСОБА_1 було запропоновано розповісти про обставини та показати механізм розвитку дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 28.09.2017. Свідок ОСОБА_1 пояснив, що 28.09.2017 приблизно о 08 год. 30 хв. він, керуючи належним йому автомобілем «Москвич» АЗЛК 2141201, реєстраційний номер НОМЕР_3 , приїхав до м. Ізюм Харківської області. В якості пасажирів в автомобілі знаходились його друзі ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 . В багажнику автомобіля знаходились мішки з насінням соняшника. Під`їхавши до перехрестя вулиці Київської та вулиці Заводської в м. Іхюмі, він зупинився на перехресті біля центру, увімкнув лівий поворот. Так як зустрічний автомобіль ВАЗ 2107 зупинився перед пішохідним переходом, пропускаючи пішоходів, вважаючи, що він встигне виконати маневр лівого повороту, він відновив рух та почав повертати ліворуч. Коли він відновив рух, то побачив, як між автомобілем ВАЗ 2107 та правим краєм проїжджої частини по напрямку руху автомобіля ВАЗ йому назустріч рухався чоловік на мопеді. Він подумав, що водій мопеду помітить його та пропустить, тому продовжив рух. Коли водій мопеду, не зупиняючись, виїхав на перехрестя за пішохідний перехід, то він одразу застосував екстрене гальмування, в цей час водій мопеду продовжував рухатись прямо на нього. Так як швидкість руху його автомобіля була невеликою, він встиг майже одразу зупинити свій автомобіль. Коли автомобіль зупинився, водій мопеду, не гальмуючи та не змінюючи напрямку руху, в`їхав передньою частиною мопеду в передній бампер його автомобіля в районі передньої правої фари. В результаті зіткнення водій мопеду отримав тілесні ушкодження та був госпіталізований. Присутній свідок ОСОБА_4 підтвердив покази ОСОБА_1 . Після розповіді свідку ОСОБА_1 було пред`явлено схему до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 28.09.2017 року. Ознайомившись з даною схемою, свідок ОСОБА_1 погодився з положенням транспортних засобів, зафіксованим на схемі. Свідку ОСОБА_1 було запропоновано встановити транспортні засоби в місці їх зіткнення. Свідок ОСОБА_1 зауважив, що його автомобіль знаходився в тому положенні, як він зафіксований на схемі. Згідно схеми до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 28.08.2017, автомобіль «Москвич» АЗЛК 2141201 ЗНГ р.н. НОМЕР_3 встановлюється таким чином, що переднє праве колесо знаходиться на відстані 9,4 м, заднє праве колесо знаходиться на відстані 7,6 м. від правого краю дороги по напрямку автомобіля, заднє ліве колесо на відстані 9,7 м. він правого краю магазину «Росинка». Мопед було встановлено переднім колесом до переднього бамперу автомобіля в районі передньої правої фари. Шляхом вимірів було встановлено, що мопед розташований на відстані 10,5 м від переднього та заднього колеса відносно руху автомобіля. Потім свідку ОСОБА_1 було запропоновано встановити автомобіль в місце, з якого він розпочав маневр лівого повороту. Перед цим положення транспортних засобів в місці зіткнення було обведено крейдою. Вимірами було встановлено, що даний автомобіль з моменту початку руху до зіткнення здолав відстань, яка склала 9,7 м.

Свідку ОСОБА_1 було запропоновано експериментальним шляхом встановити час, за який автомобіль подолав відстань 9,7 м. Свідок ОСОБА_1 під час декількох спроб заїзду зауважив, що швидкість була такою, при якій дану відстань 9,7 м. автомобіль здолав за 4.6 с. Перед зіткненням він встиг зупинити керований ним автомобіль, зіткнення трапилось в момент зупинки автомобіля. Після чого свідку ОСОБА_1 було запропоновано встановити мопед в тому положенні, в якому він рухався до виїзду на перехрестя. Встановивши мопед, шляхом вимірів, встановлено, що мопед рухався на відстані 0,7 м. від правого краю проїжджої частини по напрямку його руху.

З метою встановлення швидкості руху мопеду на ділянці дороги було відмічено відстань у 3 м. Свідок ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_4 зауважили, що швидкість руху мопеду близька такій, при якій він долає 3 м. за 1,4 с. Перед зіткненням водій мопеду не гальмував. Свідок ОСОБА_1 зауважив, що він помітив вказаний мопед, коли об`їжджав автомобіль ВАЗ 2107 з правого боку, який зупинився перед пішохідним переходом Встановивши автомобіль ВАЗ 2107 перед пішохідним переходом, відстань між правим його габаритом та правим краєм дороги складала 1,6 м.. Водій мопеду об`їхав автомобіль ВАЗ 2107 з правого його боку на відстані 16,4 м від місця зіткнення. В місці зіткнення в напрямку вул. Суходольської уклін на 1 м. складає 4 см. Зі сторони вул. Заводської на 1 м. - 6,4 см. Всі учасники слідчої дії підписали протокол проведення слідчого експерименту. Будь-яких зауважень та доповнень, які б свідчили про незгоду з проведеною слідчою дією, до протоколу занесено не було. (а.с.175-176 т.1 );

- висновком судової транспортно-трасологічної експертизи № 902/18 від 22.08.2018, виконаної Харківським НДЕКЦ з фототаблицею, згідно якого по свідченням потерпілого ОСОБА_2 водій автомобіля АЗЛК 2141201 р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_1 повинен був діяти згідно з вимогами п.п.10.1 та 16.13 Правил дорожнього руху України. У діях водія ОСОБА_1 вбачаються невідповідності вимогам п.п.10.1 та 16.13 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходились у причинному зв`язку з настанням ДТП. У розглядаємій дорожній ситуації водій мопеду NAVIGATOR EX50C, р.н. НОМЕР_4 ОСОБА_2 повинен був діяти згідно з вимогами п.12.3. Правил дорожнього руху України. По свідченням свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у розглядаємій дорожній ситуації водій автомобіля АЗЛК 2141201 р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_1 повинен був діяти згідно з вимогами п.п.10.1 та 16.13 Правил дорожнього руху України. У діях водія ОСОБА_1 вбачаються невідповідності вимогам п.п.10.1 та 16.13 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходились у причинному зв`язку з настанням ДТП. Водій мопеду NAVIGATOR EX50C, р.н. НОМЕР_4 ОСОБА_2 повинен був діяти згідно з вимогами п.12.3. Правил дорожнього руху України. У діях водія мопеду NAVIGATOR EX50C, р.н. НОМЕР_4 ОСОБА_2 вбачаються невідповідності вимогам п.п.12.3 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходились у причинному зв`язку з настанням ДТП (а.с.209-215 т.1).

Відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Статтею 85 КПК України визначено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Згідно ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний для прийняття процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 12-рп/2011від 20.10.2011р. визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Згідно ч.1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Невизнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, яке побудоване на запереченні своєї вини, не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні.

Оцінивши у сукупності досліджені в судовому засіданні письмові докази, показання свідка, потерпілого, суд вважає доведеною вину в інкримінованому ОСОБА_1 кримінальному правопорушенні, а тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч.1 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Доводи обвинуваченого та його захисника, стосовно того, що обвинувачений ОСОБА_1 підлягає виправданню у зв`язку з тим, що останній вимушено порушив Правила дорожнього руху, оскільки потерпілий ОСОБА_2 його до цього змусив, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні і суд сприймає їх як обраний спосіб захисту з метою, уникнення ОСОБА_1 кримінальної відповідальності за скоєний злочин.

Стосовно доводів захисника щодо виправдання ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що потерпілим порушено п.12.3 ПДР, і це знаходиться в причинному зв`язку з настанням ДТП та її наслідків у вигляді тілесних ушкоджень середньої тяжкості, отриманих потерпілим ОСОБА_2 , то з цього приводу суд зазначає, що вони спростовуються зібраними по справі та дослідженими доказами письмовими.

Щодо доводів сторони захисту про можливу спільну вину водіїв транспортних засобів, суд зазначає, що досліджені судом докази, а саме висновок транспортно-трасологічної експертизи № 902/18 від 22.08.2018, дають право суду стверджувати, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом автомобілем АЗЛК 2141201, порушив п.п. 10.1 та 16.13 Правил дорожнього руху України, в результаті чого допустив зіткнення з мопедом NAVIGATOR EX50C, реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_2 , який безумовно також порушив Правила дорожнього руху.

При ухвалені вказаного вироку суд враховує правові висновки, викладені в Постанові судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 20.11.2014 року у справі № 5-18кс14 та у Постанові судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 05.11.2015 року у справі № 5-218кс15. При цьому зазначає, що хоча обставини, викладені у Постановах, є частково схожими, однак наявні і відмінності, а саме в частині місця вчинення ДТП, автодороги, інтенсивностість руху на автодорозі, дорожньої розмітки та дорожніх знаків, дії обох водіїв, місце зіткнення, свідчать про індивідуальність вказаної справи. Оскільки в реальному житті рідко бувають випадки, в яких всі обставини були б зовсім подібні між собою, суд вважає, що висновки, викладені у Постановах Верховного суду України, у вказаному провадженні можуть бути застосовані лише в частині застосованих нормативно-правових актів та Постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 року № 14 Про практику застосування судами України законодавства про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту. Суд надає оцінку доказам, керуючись Законом, за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження.

Твердження сторони захисту про недопустимість доказів, які були отримані з показань його підзахисного в якості свідка, який надалі був визнаний підозрюваним (обвинуваченим) у цьому кримінальному провадженні, внаслідок чого, на думку сторони захисту, висновок судової автотехнічної експертизи № 902/18 від 22.08.2018 року також має бути визнаний недопустимим доказом, оскільки показання його підзахисного ОСОБА_1 , допитаного в якості свідка, під час її проведення було використано як вихідні дані,є надуманим, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні дані, які б давали підстави вважати, що при проведенні слідчого експерименту від 14.08.2018 року слідчим були вчинені діяння, якими були б порушені права чи свободи ОСОБА_1 , або слідчий у будь-якій формі примушував би ОСОБА_1 до визнання своєї винуватості у ДТП. Не було у слідчого й достатніх даних вважати, що надалі ОСОБА_1 буде визнано підозрюваним чи обвинуваченим. Слідчий експеримент було проведено у порядку, визначеному КПК.

І тільки після отримання висновків судової автотехнічної експертизи № 902 від 22.08.2018 року, йому було оголошено про підозру, а саме 10.09.2018 року.

Відповідно до вимог частини першої статті 86 КПК ( N 4651-VI) доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом ( N 4651-VI).

На підставі викладеного та системного тлумачення зазначених норм права, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України ( N 4651-VI), суд приходить до переконання про відсутність істотного порушення прав та свобод ОСОБА_1 , а відтак і відсутність підстав вважати недопустимими доказами відомості про обставини дорожньо-транспортної пригоди, надані ОСОБА_1 як свідком, під час проведення слідчого експерименту.

Незадоволення діями слідчого, непогодження з наданими слідчим вихідними даними, які ним зібрані відповідно до вимог Закону, на думку суду, не можуть бути підставою для визнання будь-якого доказу недопустимим.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особистість обвинуваченого, суд вбачає наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога, психіатра та Борівському РВК не перебуває, офіційно працевлаштований - працює скотарем в СФГ «Моноліт», де характеризується виключно з позитивного боку, має постійне місце реєстрації та проживання, за яким характеризується позитивно, про що свідчать: поспорт громадянина України, довідки лікарів, Борівського районного військового комісаріату, характеристики з місця проживання та роботи, вимога щодо судимостей, соціально-психологічна характеристика обвинуваченого в досудовій доповіді, довідка з місця роботи, копія вироку суду та його свідчення.

Суд вважає, що обставини встановлені під час судового розгляду, та спосіб і обстановка вчинення необережного злочину свідчать, що ОСОБА_1 не є особою суспільно небезпечною.

Відповідно до ч.1 ст.8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини "передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, скоєного останнім.

Злочин, у вчиненні якого суд вважає обвинуваченого ОСОБА_1 винуватим, відповідно до ст. 12 КК України, віднесений до невеликої тяжкості злочинів.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, судом не встановлено.

Згідно ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Відповідно до наданої досудової доповіді орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_1 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у т.ч. окремих осіб).

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке законом віднесено до невеликої тяжкості злочинів, особу винного, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Керуючись ст.65 КК України, з урахуванням викладеного суд вважає, що міра покарання обвинуваченому ОСОБА_1 повинна бути обрана в межах санкції ч.1 ст.286 КК України у вигляді обмеження волі із застосування положень ст.ст.75,76 КК України, враховуючи що обвинувачений в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, офіційно працевлаштований - працює скотарем в СФГ «Моноліт», де характеризується виключно з позитивного боку, має постійне місце реєстрації та проживання, за яким характеризується позитивно.

Дослідивши заявлений цивільний позов прокурора, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до ч.1 ст. 1206 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони на лікування потерпілого від цього злочину.

Частина 3 цієї статті встановлює, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Згідно ч.1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 07.07.1997 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину» визначено, що витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Прокурором на підтвердження понесених державою витрат на стаціонарне лікування потерпілого надано довідку Ізюмської центральної міської лікарні від 21.12.2018 року про понесені витрати в розмірі 4718 грн. 42 коп. (чотири тисячі сімсот вісімнадцять) гривень 42 копійки за 14 ліжко днів (з 28.09.2017 по 12.10.2017), проведених в стаціонарі Ізюмської Центральної міської лікарні.

Відповідно до п.2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою КМУ №545 від 16.07.1993р. сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день.

Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Зважаючи на вищевикладене, перевіривши надані прокурором докази, суд задовольняє цивільний позов прокурора про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 витрат на лікування потерпілого ОСОБА_2 в розмірі 4718 гривень 42 копійки.

Потерпілий ОСОБА_2 звернувся до суду з цивільним позовом до ОСОБА_1 , третя особа ПрАТ « СК « Провідна» в якому просить суд:

1). стягнути з ОСОБА_1 на його користь матеріальну шкоду в розмірі 114396,50 грн., яка складається з витрат на лікування, оплати юридичних послуг, купівлі милиць і ортопедичного взуття, виплат пов`язаних з лікуванням, виплат пов`язаних із спричиненням каліцтва, оплати поштових послуг, витрат на ремонт пошкодженого транспортного засобу та моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн;

2). стягнути з ОСОБА_1 на його користь щомісячні по життєві платежі в розмірі мінімальної заробітної плати, що станом на момент подачі цивільного позову складає 3723,00 грн. на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом.

Що стосується позову в частині витрат на лікування, а саме придбання ліків на суму 2888,16 грн., милиць на суму 300грн., ортопедичного взуття в сумі 6000 грн. то згідно п.п. в абз. 2 п. 19 Постанови Пленуму ВСУ від 27.03.1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», при вирішенні таких вимог, судам належить виходити з того, що розмір витрат на ліки, лікування, протезування (крім протезів із дорогоцінних металів), предмети догляду за потерпілим - визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість.

Суд встановив, що позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження необхідності у позивача внаслідок ДТП саме придбання ним у визначених у копіях чеків ліків, препаратів, визначених на підставі рецептів лікаря чи лікарських листів-призначення, які в матеріалах справи відсутні і позивачем не надані. Також не надано жодних доказів придбання милиць та ортопедичного взуття.

Що стосується позовних вимог про стягнення вартості відновлювального ремонту мопеду у розмірі 11230грн., згідно копії довідки ТФ «Автолюбитель» вартість мопеду марки NAVIGATOR, модель ЕХ50С, рік виготовлення 2002, станом на 12.09. 2018 року становить 6887,00 грн ( а.с.49).

Калькуляцію ремонту ТЗ 11230,00 грн. ( а.с.47).

Відповідно до пунктів 1.6, 8.1 та 8.3 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.

Тому вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку - це та сума, яку за Законом № 1961-IV має сплатити страховик як страхове відшкодування.

А відтак у задоволенні позову про стягнення вартості відновлювального ремонту мопеду у розмірі 11230 грн. слід відмовити, оскільки вказане повинно доводитися висновком експерта.

Що стосується вимог про стягнення щомісячних по життєвих платежів на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом в розмірі 3723,00 грн. щомісячно то вони не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Згідно ст.1197 ЦК України, розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності. Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров`я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Працездатність - соціально-правова категорія, що відображає здатність людини до праці та визначається рівнем її фізичного та духовного розвитку, а також станом здоров`я, професійними знаннями, умінням та досвідом.

Тому, належним і допустимим доказом підтвердження ступеня втрати професійної, а за її відсутності - загальної працездатності (у відсотках) для застосування ст. 1195 ЦК України є відповідний висновок судово-медичної експертизи з визначення процента втрати працездатності.

Як вбачається із матеріалів справи та як пояснив позивач в судовому засіданні ступінь втрати працездатності не визначалася, таких даних у нього немає.

Що стосується сум страхового відшкодування пов`язаних з лікуванням потерпілого, то вказані вимоги також не підлягають задоволенню за недоведеністю.

Що стосується витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 250 грн та витрат на поштові пересилання в розмірі 32 грн.84 коп. то вони не підлягають задоволенню за недоведеністю, оскільки не підтверджені належними фінансовими документами та актами виконаних робіт.

Окрім того, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (частина 1 статті 23 Цивільного кодексу України).

У відповідності із частиною 2 статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

Потерпілий посилається на те, що в результаті ДТП йому спричинено моральну шкоду яка полягала в переживаннях та фізичному болю, які були спричинені внаслідок заподіяння тілесних ушкоджень, було порушено нормальний спосіб життя, оскільки він був обмежений у русі, змушений докладати додаткові зусилля для захисту своїх прав і для лікування, що негативно вплинуло на його психологічний стан та його стосунки з рідними. А також переживаннями щодо позбавлення керування транспортним засобом та його пошкодженням.

З урахування викладених обставин на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 10000,00 грн., такий розмір є достатнім та доведеним, враховує принцип розумності і справедливості, що повністю відповідає вимогам ст. 1167 ЦК України, а також роз`ясненням, даним в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Судові витрати по справі у відповідності до ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 50, 65-68, ч. 1 ст.286 КК України, 370, 371 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити покарання у вигляді 1 (одного року) 6 місяців обмеження волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки, якщо він протягом випробувального терміну не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов`язки.

На підставі п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки, а саме: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Додатково покласти на ОСОБА_1 обов`язок відповідно до п.2 ч.3 ст. 76 КК України не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу відносно ОСОБА_1 не обирати.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Ізюмської центральної міської лікарні до ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь держави в особі Комунального некомерційного підприємства Ізюмської міської ради «Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері», АТ КП «Приватбанк», р/р: НОМЕР_10, код ЄДРПОУ 02003304 витрати на лікування потерпілого від кримінального провадження ОСОБА_2 в розмірі 4718 (чотири тисячі сімсот вісімнадцять) гривень 42 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 грн. (десять тисяч).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за недоведеністю.

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати по справі, а саме витрати, пов`язані з проведенням:

- судової автотехнічної експертизи №902/17 від 29.11.2017 у розмірі 1186 грн. 44 коп.;

- судової автотехнічної експертизи №901/17 від 27.11.2017 у розмірі 790 грн. 96 коп.;

- судової транспортно-трасологічної експертизи №903/17 від 20.11.2017 у розмірі 4449 грн. 15 коп.;

- судової автотехнічної експертизи №902/18 від 22.08.2018 у розмірі 2288 грн. 00 коп.,

а всього у розмірі 8714 (вісім тисяч сімсот чотирнадцять) гривень 55 коп., стягувач платежу: Держава, код доходів 24060300, р/р UA298999980313050115000020005, код банку отримувача (ЄДРПОУ) 37999680, банк: казначейство України (ЕАП), отримувач платежу: УКСлобідсь/мХарСлобідськи/24060300.

Скасувати арешт, накладений, згідно ухвали слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області Одарюка М.П. від 02.10.2017 року на мопед NAVIGATOR ЕХ50С, номер шасі (кузову, рами) НОМЕР_6 , чорного кольору.

Арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області Одарюка М.П. від 02.10.2017 року на автомобіль АЗЛК 2141201 ЗНТ, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шассі (кузову) НОМЕР_7 № НОМЕР_8 , білого кольору, реєстраційний номер обтяження НОМЕР_9 , який належить ОСОБА_16 та знаходиться у користуванні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасовано відповідно до ухвали слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області Одарюка М.П. від 23.11.2017 року.

Речові докази: автомобіль АЗЛК 2141201 р.н. НОМЕР_3 , та мопед NAVIGATOR EX50C, р.н. НОМЕР_4 , передані на зберіганн власникам транспортних заходів, залишити їх власникам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, представнику потерпілого та прокурору.

Головуючий суддя: Т. Д. Бєссонова