Рішення № 87139753, 11.12.2019, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/7980/17

Номер провадження 2/404/1261/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2019 року Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого судді - Іванової Н.Ю.

при секретарі - Гуйван О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету міської ради міста Кропивницького, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, суд, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, просила:

- визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради народних депутатів від 12 лютого 1997 року №113 «Про розгляд заяв громадян по оформленню документів на самовільно збудовані житлові будинки та господарські будівлі в існуючих домоволодіннях та на самовільно зайнятих земельних ділянках» в частині передачі у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсними та скасувати реєстрацію: Державного акту № КР 00006979, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №3880, Державного акту КР 00006953, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 3765. Запис про право власності №15463318 на земельну ділянку кадастровий номер 3510100000:34:223:0024, вчинений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 30524064 від 19 липня 2016 року.

В обґрунтування поданого позову зазначено, що ОСОБА_1 є власником 7/50 частини домоволодіння по АДРЕСА_2 , яке набула у порядку спадкування в 2005 році після смерті ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27 грудня 2005 року, 31-1285, також згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27 грудня 2005 року № 1-1287 успадкувала 8/25 частки земельної ділянки для будівництва та обслуговування господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 , в липні 2016 року земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3510100000:34:223:0024 та вчинено запис про право власності № 15463318 від 19 липня 216 року на ім`я ОСОБА_1 .

Співвласниками домоволодіння є ОСОБА_2 з часткою 3/4 на підставі свідоцтва про право власності від 27 квітня 2000 року №276 та ОСОБА_4 з часткою 11/100 на підставі договору дарування від 30 червня 2000 року №2629.

Ніяких конфліктів та суперечок щодо порядку користування земельною ділянкою між співвласниками до 2016 року не виникало. В червні 2016 року співвласники ОСОБА_2 і ОСОБА_4 подали позов про встановлення порядку користування нерухомим майном.

10 травня 2017 року Кіровським районним судом м. Кіровограда було ухвалено рішення по справі №404/3410/16ц, провадження № 2/404/312/17, яким було визначено порядок користування житловим будинком та господарськими будівлями в натурі.

З зазначеного часу співвласники стали порушувати права позивача у користуванні земельною ділянкою, спочатку обмежили користування двором для в`їзду транспорту, а потім зруйнували огорожу та позрізали дерева, які були розташовані на земельній ділянці, що завжди була у користуванні позивача. На сьогодні вони заявляють, що їм належить 70% земельної ділянки.

Вказано, що з метою з`ясування обставин правомірності набуття права власності на землю та вимог співвласників, було вивчено матеріали (архівної) інвентарної справи №20632 на об`єкт нерухомості по АДРЕСА_2 та з`ясовано, що рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради народних депутатів №113 від 12 лютого 1997 року було встановлено норми землекористування для будинку по АДРЕСА_1 , та цим же рішенням передано у приватну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельну ділянку площею 1000,0 кв.м. під будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, прилеглу земельну ділянку площею 121,3 м.кв. надано в тимчасове довгострокове користування строком на 15 років без права забудови (підстава Рішення №477 від 24 липня 1996 року «Про зняття з балансу міської Ради житлового будинку АДРЕСА_1 .

На підставі вищезазначеного рішення було виготовлено державні акти на право приватної власності на землю: ОСОБА_2 на 17/25 власності Державний акт від 06 травня 1997 року, зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 3880 та ОСОБА_3 на 8/25 власності, Державний акт від 25 березня 1997 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 3765.

Вважає, що рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради народних депутатів від 12 лютого 1997 року №113 «Про розгляд заяв громадян по оформленню документів на самовільно збудовані житлові будинки та господарські будівлі в існуючих домоволодіннях та на самовільно зайнятих земельних ділянках» в частині приватизації (передані у власність) земельної ділянки по АДРЕСА_1 є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Зазначено, що орган місцевого самоврядування вирішив питання передачі у власність земельної ділянки в розмірі 1000,0 м. кв. по АДРЕСА_1 без заяв землекористувачів, без отримання інформації від БТІ про власників та їх частки у власності на будинок, без виготовлення та затвердження земельно-кадастрової документації.

В преамбулі рішення відсутні посилання на норми закону щодо повноважень органу місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок у власність громадян. Відсутні посилання на будь-які додатки до вказаного рішення, відсутні відомості про частки земельної ділянки, які передаються у власність.

Позивач стверджує, що на момент прийняття оскаржуваного рішення частки співвласників не були визначені, так як житловий будинок було знято з балансу міської Ради згідно рішення виконавчого комітету № 477 від 24 липня 1996 року згідно якого, виконком міської Ради народних депутатів вирішив: Зняти з балансу міської ради будинок АДРЕСА_1 , який належить на праві особистої власності громадянам: кв. № 1 – ОСОБА_2 , договір купівлі-продажу Р-4654 від 05 жовтня 1995 року, кв. АДРЕСА_3 2 – ОСОБА_5 , договір купівлі-продажу Р-1738 від 22 квітня 1993 року. Житлово-експлуатаційній конторі № 15 передати дворовий водопровід довжиною 44,5 м., який перебував на її балансі, на утримання власників будинку. Бюро технічної інвентаризації внести відповідні зміни до інвентарної справи зазначеного будинку.

На момент прийняття оскаржуваного рішення та виготовлення державних актів на землю співвласники мали такі документи: ОСОБА_2 – договір купівлі-продажу 17/25 частини житлового будинку з відповідними надвірними будівлями від 05 жовтня 1995 року, зареєстровано в реєстрі за № 3-1423, ОСОБА_3 – договір дарування квартири № 2 від 22 квітня 1993 року, зареєстровано в реєстрі за №2-1738.

Правовстановлюючі документи як на приватний житловий будинок по АДРЕСА_1 були видані ОКП КООБТІ тільки 08 травня 1997 року, згідно яких ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності належало 39/100 частини будинку з надвірними будівлями, що зареєстровано в книгу під № 21305/130, ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності належало 61/100 частина житлового будинку з надвірними будівлями, що зареєстровано в книгу за № 21305/130, що не знайшло свого відображення в рішенні органу місцевого самоврядування, та громадянину ОСОБА_2 безпідставно передано у власність земельну длянку у двічі більшу, ніж йому належить за законом.

Вказано, що співвласник ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, отриманого на підставі незаконного рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради народних депутатів від 12 лютого 1997 року №113 заявляє до позивача вимоги про передачу йому у користування земельної ділянки у розмірі 17/25 частки, що порушує права позивача.

З вказаних причин Позивач вважає, що також є недійсними Державні акти на право приватної власності на землю за адресою: АДРЕСА_1 , які зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю Кіровоградської міської ради на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та запис про право власності на ім`я ОСОБА_1 , вчинений державним реєстратором Кіровоградської міської ради.

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда Іванової Н.Ю. від 14 грудня 2017 року відкрито провадження у справі, призначено судове засідання /а.с.25/.

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда Іванової Н.Ю. від 30 січня 2018 року визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання /а.с.50-51/.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 лютого 2018 року підготовче засідання відкладено /а.с.64-65/.

27 лютого 2018 року від ОСОБА_2 до суду надійшла заява, відповідно якої вказано, що позивачем не вірно визначено суд до якого подано позовну заяву. Також, позивач починаючи з 2005 року знала, користувалась належною їй земельною ділянкою, крім того, сама ОСОБА_3 , починаючи від дня отримання державного акту на право власності на земельну ділянку, а саме 25 березня 1997 року не вчиняла ніяких дій з приводу неправомірності отримання даного державного акту.

Вважає, що перебіг позовної давності для звернення до суду у ОСОБА_1 розпочався від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила, тобто з 2005 року коли вона отримавши спадщину дізналася або могла дізнатися про порушення свого права.

На підставі викладеного просив провадження по справі закрити, в задоволенні позову відмовити в зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності /а.с.59-62/.

23 березня 2018 року від представника позивача надійшли заперечення, відповідно яких вказано, що подана заява третьою особою про застосування строків позовної давності є передчасною. Вважає, що така заява не може бути подана третьою особою, а лише стороною у справі.

Зазначав, що заява ОСОБА_2 про закриття провадження у справі являється безпідставною, необґрунтованою та не підлягає задоволенню /а.с.86/.

Також 23 березня 2018 року від представника позивача до суду надійшли додаткові письмові пояснення, відповідно яких вказано, що порушення права користування та порядку приватизації спірної земельної ділянки відбулося у зв`язку з тим, що рішення про приватизацію земельної ділянки прийнято неповноважним органом, з порушенням порядку надання земельних ділянок у власність, порушенням порядку видачі державних актів на землю.

Позивач зазначає, що будь-яких договорів, заяв співвласників про перерозподіл часток на земельну ділянку, чи про зміну встановлення порядку користування земельною ділянкою під час її приватизації в 1997 році сторонами органу місцевого самоврядування не надавались, та ним не витребовувались.

Відповідач 1 не перевів правовстановлюючі документи на приватний житловий будинок, які на момент прийняття оскаржуваного рішення ще не були виготовлені, не перевірив виконання пунктів оскаржуваного рішення, які стосувались оформлення самовільних побудов та оформлення прав власності співвласників на приватний житловий будинок після передачі його з державної власності у приватну, та передчасно і неправомірно прийняв рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Позивач зазначив, що особливість набуття права власності на земельні ділянки полягає в наявності чітко визначеної в законодавстві процедури, за якою в суб`єктів виникають повноваження щодо володіння, користування й розпорядження земельною ділянкою.

Оскільки рішення про передачу землі у власність громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прийнято некомпетентним органом, з перевищенням визначених Конституцією та Законами повноважень, а державні акти видані з порушенням вимог ст.ст. 17, 42 ЗК України в редакції 1990 року, тому громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не набули в 1997 році права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 у встановленому законом порядку /а.с.80-85/.

24 травня 2018 року представником позивача подано до суду заяву про уточнення позовних вимог /а.с.113-114/ відповідно якої він остаточно просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради народних депутатів від 12 лютого 1997 року №113 «Про розгляд заяв громадян по оформленню документів на самовільно збудовані житлові будинки та господарські будівлі в існуючих домоволодіннях та на самовільно зайнятих земельних ділянках» в частині передачі у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсними та скасувати державний акт КР 00006979, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 3880, Державний акт КР 00006953, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 3765;

- визнати недійсним та скасувати запис про право власності №15463318 на земельну ділянку кадастровий номер 3510100000:34:223:0024, вчинений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 30524064 від 19 липня 2016 року.

Вважає, що викладені в його позовній заяві вимоги ґрунтуються на законі та підлягають задоволенню /а.с.101-108/.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29 травня 2018 року залучено по справі в якості співвідповідача: ОСОБА_2 .

05 липня 2018 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно якого вказано, що дійсно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є співвласниками земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_2 та відповідно до державного акту йому ОСОБА_2 , належить 17/25 часток.

Весь час з моменту отримання державного акту на право приватної власності на землю з 06 травня 1997 року і до моменту отримання спадщини позивачем 27 грудня 2005 року дійсно не було конфлікту з приводу користування земельною ділянкою яка перебуває у них в спільній частковій власності, також і домовленостей з приводу користування спільною земельною ділянкою не було, після отримання спадщини ОСОБА_1 , почала мешкати за адресою АДРЕСА_1 і відразу в них почали виникати конфлікти з приводу земельної ділянки, так ОСОБА_1 , з своїм чоловіком почали пред`являти претензії на частину земельної ділянки для облаштування заїзду та будівництва, в зв`язку з цим між ними відбувалися конфлікти починаючи з 2006 року.

В 2016 році ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , було подано позовну заява про виділення частки з спільного часткового майна, ОСОБА_1 , було подано зустрічну позовну заяву про виділення майна в праві спільної часткової власності з відповідною частиною господарсько-побутових будівель по АДРЕСА_2 . 10 травня 2017 року Кіровським районним судом м. Кіровограда було ухвалено рішення по справі № 404/3410/16-ц, яким виділено в натурі частки співвласників та припинено право спільної часткової власності, цим самим задовольнивши позовні вимоги первісних позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , та зустрічний позов ОСОБА_1 .

Крім того в 2017 році ОСОБА_1 , звернулась до Кіровського районного суду м. Кіровограда з заявою про роз`яснення судового рішення та 05 грудня 2017 року ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда в справі № 404/3410/16-ц заяву ОСОБА_1 , про роз`яснення рішення суду задовольнили та роз`яснили, що значення рішення суду передбачає припинення спільної часткової власності між співвласниками ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 . Рішення та ухвала про роз`яснення у справі № 404/3410/16-ц набрали законної сили, відповідно ідеальні частки які були виділені в натурі складають ОСОБА_4 , 7/100, ОСОБА_2 , 81/100, ОСОБА_1 , 3/25.

За весь період часу з моменту купівлі ним частки в домоволодінні по АДРЕСА_1 змінювались ідеальні частки, так як постійно велися будівельні роботи, що призводило до зміни розміру часток, так відповідно до рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради № 113 від 12 лютого 1997 року оформлено право власності на будинок по АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , також передано у приватну власність власників домоволодіння ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , земельну ділянку площею 1000,0 м2 під будівництво та обслуговування житлового будинку, а визначення часток розміру земельної ділянки проводилося відповідно до нерухомого майна яке знаходилося та було узаконене на момент виділення земельної ділянки.

Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_1 станом на 11 вересня 1995 року ОСОБА_6 , є власником 17/25 часток в домоволодінні по АДРЕСА_1 , а співвласник ОСОБА_5 , має лише у власності квартиру АДРЕСА_4 , так відповідно до записів площа квартири № 2 яка належить ОСОБА_5 , складає 30,33 м2, а 17/25 часток які належать ОСОБА_6 , складають 50,88 м2.

05 жовтня 1995 року було укладено договір купівлі продажу 17/25 часток домоволодіння, огорожа, замощення, вигрібна яма, сарай «В», вбиральня «Д», гараж «Г» які належали ОСОБА_6 , по АДРЕСА_1 , після цього відповідачем було збудовано будинок який рішенням №113 від 12 лютого 1997 року було введено в експлуатацію та визнано за ним право власності.

Відтак на момент визначення частки земельної ділянки ОСОБА_2 , мав у власності 39/100 частин домоволодіння та цілий будинок по АДРЕСА_1 , загальною площею 383,98 м2, що відображено в технічному паспорті на будівлю і враховано при виділені земельної ділянки, а твердження про те що ідеальні частки складали 39/100 ОСОБА_2 і відповідно ОСОБА_3 61/100 не відповідає дійсності, а відтак право на отримання частини земельної ділянки яка б відповідала розміру її частки у спільному частковому майні ОСОБА_1 не порушено, а вимоги про скасування розпорядження з цих підстав є надуманими.

Вимоги позивача стосуються перевірки правомірності рішення виконкому, від 12 лютого 1997 року № 113 «Про розгляд заяв громадян по оформленню документів на самовільно забудовані житлові будинки та господарські будівлі в існуючих домоволодіннях та на самовільно зайнятих земельних ділянках, а також вказано на необхідність внесення відповідних змін в інвентарну книгу цього домоволодіння.

В своїй позовній заяві позивач вказує на те, що ОСОБА_3 , отримала державний акт на право приватної власності на землю від 25 березня 1997 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 3765, а громадянка ОСОБА_1 в порядку спадкування успадкувала після смерті бабусі ОСОБА_3 , в 2005 році 8/25 частки земельної ділянки для будівництва та обслуговування господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 .

З вище викладеного вбачається, що позивач починаючи з 2005 року знала, користувалася належною їй земельною ділянкою, крім того сама ОСОБА_3 , починаючи від дня отримання державного акту на право власності на земельну ділянку, а саме з 25 березня 1997 року не вчиняла ніяких дій з приводу неправомірності отримання даного державного акту фактично розуміючи, що розподіл земельної ділянки з визначенням відповідних часток проведено вірно у відповідності до розміру майна кожного з співвласників в якого перебувало таке майно у власності.

Перебіг позовної давності для звернення до суду у ОСОБА_1 розпочався від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК), тобто з 2005 року коли вона отримавши спадщину, дізналася або могла дізнатися про порушення свого права, фактично пред`являючи свої претензії на облаштування заїзду та отримуючи дозвіл на будівництво ОСОБА_1 , вважала, що розмір земельної ділянки яку вона отримала у спадщину від бабусі є малим та не відповідає її уяві про спільну частку в земельній ділянці.

Позивач в позовній заяві вказує факти, які не відповідають дійсності. Так не вказано, що на час отримання земельної ділянки фактично ОСОБА_2 володів більшою часткою майна яка розташована на земельній ділянці, які були законно збудовані та введенні в експлуатацію загальною площею 383,98 м2, а громадянка ОСОБА_3 , всього лише 67,6 м2, то про яку не співрозмірність чи не вірний поділ земельної ділянки може йти мова.

Також не зрозуміло яким чином добровільно отримавши державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 , при цьому не писала письмової заяви, та не займалася оформленням технічної документації, і на протязі десяти років жодного разу не виказувала невдоволення з приводу розподілу земельної ділянки.

Просив відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 в повному обсязі з підстав пропущення строку позовної давності /а.с.123-127/.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 липня 2018 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в судовому засіданні /а.с.151-152/.

17 серпня 2018 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив відповідно якої вказано, що пояснення відповідача не спростовують та не заперечують неправомірності та незаконності рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради № 113 від 12 лютого 1997 року.

Позивач звертає увагу суду,що у своїх поясненнях відповідач підтверджує та визнає, що на момент приватизації частки земельної ділянки мав у власності 39/100 частини житлового будинку по АДРЕСА_2 .

Посилання відповідача на те, що у його власності на той час перебував житловий будинок загальною площею 383,98 м. кв. і що він враховувався при виділенні земельної ділянки є помилковим, та спростовується актом розрахунку ідеальних часток виконаного БТІ за заявою співвласників у 1997 році, після чого були видані свідоцтва про право власності від 08 травня 1997 року.

Завершення будівництва нового будинку відбулось тільки у 2000 році, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради № 349 від 22 березня 2000 року, яким затверджено акт введення в експлуатацію від 29 лютого 2000 року двоповерхового одноквартирного житлового будинку літ. Б, загальною площею 333,10 м.кв. збудованих ОСОБА_2 на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , після чого між співвласниками знову було проведено перерахунок часток в домоволодінні та видано свідоцтва про право власності від 27 квітня 2000 року № 277 на ім`я ОСОБА_3 та від 27 квітня 2000 року № 276 на ім`я ОСОБА_2 .

04 грудня 2018 року від представника позивача до суду надійшли заперечення на заяву про застосування строку позовної давності, відповідно яких вказано, що у відзиві на позов відповідач ОСОБА_2 просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 з підстав пропущення строку позовної давності. Заяву вважає необґрунтованою, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 є власником 7/50 частини домоволодіння по АДРЕСА_2 , яке набула у порядку спадкування в 2005 році після смерті бабусі ОСОБА_3 .

Земельна ділянка між співвласниками в натурі ніколи не ділились.

Порядок користування земельною ділянкою було встановлено попередніми співвласниками та який був незмінним понад двадцять років.

Як зазначалось у позові, порушення права користування земельною ділянкою, якою позивач та спадкодавиця користувались у фактичних її розмірах, що складало приблизно 1/2 частки всієї земельної ділянки відповідачем ОСОБА_2 відбулось в 2016 році, коли останній самоправно знищив належні позивачеві дерева, огорожу, зливну яму та перекрив в`їзд на частину земельної ділянки якою користувалась позивачка.

Саме з цього часу було порушено права позивача та постало питання про з`ясування обставин правомірності набуття відповідачем права власності на спірну земельну ділянку.

Тільки після вивчення архівних справ БТІ позивачу стало відомо, що рішення про приватизацію земельної ділянки прийнято неповноважним органом та з порушенням встановленого законом порядку, що й призвело до порушення її прав та виникнення спору між співвласниками.

Положеннями ст. 268 ЦК України передбачено винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється.

Так, зокрема, у ч. 4 вказаної статті у редакції, що діяла на час прийняття Позивачкою спадщини зазначено, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.

Просив відмовити відповідачу в задоволенні заяви про застосування строків позовної давності /а.с.191-192/.

Відповідач в своїй відповіді на позов також помилково визначає, що зазначений позов має розглядатися в порядку адміністративного судочинства /а.с.159-161/.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, запереченнях, додаткових обґрунтуваннях та наданих суду доказах.

Представник відповідача виконавчого комітету міської ради міста Кропивницького просив розглядати справу без його участі проти задоволення позову не заперечує.

Представники відповідача ОСОБА_2 пославшись на доводи наведені у відзиві на позовну заяву, просили у задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

Суд, в межах наданих доказів, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету міської ради міста Кропивницького, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 05 жовтня 1995 року ОСОБА_6 продав ОСОБА_2 17/25 частин житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1 , за номером 41 /а.с.131-132/.

Відповідно до технічного паспорту складеного 11 вересня 1995 року на житловий будинок індивідуального житлового фонду за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 належить 17/25 часток /а.с.133/.

Згідно повідомлення начальника ОКП «Кіровоградське ООБТІ» від 06 грудня 2018 року, за зверненням представника позивача було проведено перевірку правомірності та правильності проведення розрахунку ідеальних часток по житловому будинку в АДРЕСА_2 .

Перевіркою встановлено, що акти розрахунку ідеальних часток від 16 листопада 1990 року було проведено за заявою ЖЕК №9 з метою продажу кв. АДРЕСА_5 . До заяви було надано дозвіл № 438 від 16 листопада 1990 року, згідно якого на правах особистої власності гр. ОСОБА_6 залишено самовільні побудови, а саме: прибудову до житлового будинку літ. «а» розміром 4,85х5,10 м., гараж літ. «Г» розміром 4,0х5,9 м.

Зазначений акт розрахунку часток відображає фактичний стан опису майна, але до визначеної ним частки 17/25 було віднесено вартість сіней а1, гараж літ. «Г», огорожу №1, 32, 33, 34, 35, змощення. Вказані об`єкти не були власністю міськвиконкому, залишені у власності квартиронаймача, а гараж літ. «Г», замощення та зазначені огорожі №1-№5 розташовані на самовільно захопленій земельній ділянці площею 387,7м.

У відповідності до оформленого права власності Кіровоградському міськвиконкому належав житловий будинок літ. А та гараж літ. В. на момент складання зазначеного акта частка, що підлягала відчуженню мала складати 1/2 від зазначеної вартості будинку з надвірними будівлями.

Акт ідеальних часток від 13 травня 1997 року було проведено на підставі заяви співвласників ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

При складанні даного акту площі в житловому будинку, що були в користуванні ОСОБА_7 були записані на імя ОСОБА_8 , а ті що знаходились в користуванні ОСОБА_8 були записані на гр. Андреєву. На підставі даного акта виготовлено свідоцтво про право власності на Андреєву з часткою 39/100, на Больбот з часткою 61/100.

Вказана неточність була виявлена, свідоцтва анульовані та зареєстровані і видані нові свідоцтва з частками ОСОБА_2 – 39/100, ОСОБА_5 -61/100.

Рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради народних депутатів від 24 липня 1996 року № 477 «Про зняття з балансу міської ради житлового будинку АДРЕСА_1 , вирішено зняти з балансу міської ради будинок АДРЕСА_1 , який належить на праві особистої власності громадянам: кв. № 1 – ОСОБА_2 / договір купівлі-продажу Р-4654 від 05 жовтня 1995 року/, кв. № 2 – ОСОБА_5 / договір дарування Р2-1738 від 22 квітня 1993 року/. Житлово-експлуатаційній конторі № 15 передати дворовий водопровід довжиною 44,5 м., який перебував на її балансі, на утримання власників будинку. Бюро технічної інвентаризації внести відповідні зміни до інвентарної справи зазначеного будинку /а.с.12/.

Відповідно до рішення Кіровоградської міської ради народних депутатів №113 від 12 лютого 1997 року «Про розгляд заяв громадян по оформленню документів на самовільно збудовані житлові будинки та господарські будівлі в існуючих домоволодіннях та на самовільно зайнятих земельних ділянках» вирішено:

оформити на правах приватної власності громадян: ОСОБА_2 , який сплатив штраф у сумі 75,0 грн., самовільно розпочатий будівництвом житловий будинок розм. 14,0 х 10,0 м., який відповідає вимогам Державних будівельних норм, в домоволодінні по АДРЕСА_1 . Передати у приватну власність власників домоволодіння ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельну ділянку площею 1000,0 м2 під будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), прилеглу земельну ділянку площею 121,3 м2 надати в тимчасове довгострокове користування строком на 15 років без права забудови (підстава і рішення № 477 від 24 липня 1996 року «Про зняття з балансу міської Ради житлового будинку АДРЕСА_1 ).

Зобов`язати забудовників протягом місяця з дня прийняття рішення оформити в управлінні містобудування та архітектури необхідну технічну документацію, після закінчення будівництва оформити акти приймання в експлуатацію будинків та господарських будівель. Управлінню містобудування та архітектури за рахунок забудовників виготовити необхідну технічну документацію.

Обласному об`єднанню бюро технічної інвентаризації за рахунок власників домоволодінь внести відповідні зміни в облікові документи у відповідності до чинного законодавства. Міському управлінню земельних ресурсів видати Державні акти на право приватної власності на землю та зареєструвати в книзі реєстрації громадян, яким безкоштовно передані земельні ділянки у приватну власність /а.с.7-8/.

Відповідно до державного акта на право приватної власності на землю, серії КР 00006953, виданого ОСОБА_3 , яка мешкає в Кіровоградській області, с. Грузьке у тому, що на підставі рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради народних депутатів від 12 лютого 1997 року № 113, їй передається у власність земельна ділянка площею 0,1 гектарів в межах згідно з планом на праві спільної часткової 8/25 власності. Земельна ділянка розташована на території АДРЕСА_1 . Землю передано для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) /а.с.9/.

Відповідно до державного акта на права приватної власності на землю, серії КР 00006979 виданого ОСОБА_2 , який мешкає в АДРЕСА_1 у тому, що на підставі рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради народних депутатів від 12 лютого 1997 року № 113, йому передається у приватну власність земельна ділянка площею 0,1 гектарів в межах згідно з планом на праві спільної часткової 17/25 власності. Земельна ділянка розташована на території АДРЕСА_1 . Землю передано для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) /а.с.10/.

Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду за адресою: АДРЕСА_1 , складеного 16 квітня 1998 року, ОСОБА_2 належить 39/100 ч., ОСОБА_3 – 61/100 ч. /а.с.136/.

Відповідно до свідоцтва на право власності на будову від 08 травня 1997 року, домоволодіння, яка розташоване в АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 – 39/100 ч. свідоцтво видано на підставі рішення Кіровоградського міського виконавчого комітету № 116 від 22 лютого 1995 року, замість договору купівлі-продажу від 05 жовтня 1995 року /а.с.77/.

Відповідно до свідоцтва на право власності на будову від 08 травня 1997 року, домоволодіння, яка розташоване в АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 – 61/100 ч. свідоцтво видано на підставі рішення Кіровоградського міського виконавчого комітету № 116 від 22 лютого 1995 року, замість договору дарування /а.с.78/.

Викладене свідчить, що саме 08 травня 1997 року виникла спільна часткова власність на житловий будинок з надвірними будівлями який розташовано на земельній ділянці 0.1 га у АДРЕСА_2 .

Відповідно до рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 22 березня 2000 року № 349 «Про затвердження актів введення в експлуатацію індивідуальних житлових будинків та господарських будівель» вирішено затвердити акти введення в експлуатацію індивідуальних житлових будинків та господарських будівель: від 29 лютого 2000 року про введення в експлуатацію двоповерхового одноквартирного житлового будинку літ. «Б» (кв.№3) загальною площею 333,10 м2 (в тому числі житловою площею 139,10 м2 та підвальним приміщенням площею 114,70 м2) та господарських будівель збудованих ОСОБА_2 на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , переданій у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд згідно з рішенням міськвиконкому від 12 лютого 1997 року № 113. Оформити право власності ОСОБА_9 на введені в експлуатацію житлові будинки, добудови та господарські будівлі /а.с.167/.

Актом прийняття в експлуатацію житлового будинку та господарських будівель від 29 лютого 2000 року житловий будинок та господарські будівлі побудовані ОСОБА_2 на земельній ділянці по АДРЕСА_1 прийнято в експлуатацію /а.с.168-169/.

Вищезазначене спростовує твердження відповідача ОСОБА_2 про те, що будинок було введено в експлуатацію в 1997 році, та що він увійшов у склад його частки.

Наступний перерахунок часток співвласників відбувся у 2000 році.

Відповідно до свідоцтва про право власності домоволодіння, від 27 квітня 2000 року за № 276 Кіровоградський виконком міської ради посвідчив, що 43/50 частини домоволодіння, який розташований в АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на праві приватної власності /а.с.174/.

Відповідно до свідоцтва про право власності домоволодіння, від 27 квітня 2000 року за № 277 Кіровоградський виконком міської ради посвідчив, що 7/50 частини домоволодіння, який розташований в АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 на праві приватної власності /а.с.175/.

За даними архівної довідки ОКП «КООБТІ», номер 40283 від 26 вересня 2017 року, право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 за архівними даними реєстрових книг Обласного комунального підприємства «КООБТІ», за станом до 01 січня 2013 року, зареєстровано за: ОСОБА_4 – 11/100 ч. (приватна спільна часткова), договір дарування від 30 червня 2000 року № 2629, ОСОБА_2 – 3/4 ч. (приватна спільна часткова), свідоцтво про право власності від 27 квітня 2000 року №276, ОСОБА_1 – 7/50 ч. (приватна спільна часткова), свідоцтво про право на спадщину від 27 грудня 2005 року № 1-1285 /а.с.19/.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки: 63803475 від 19 липня 2016 року, земельна ділянка, кадастровий номер: 3510100000:34:223:0024, площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_2 , на праві приватної спільної часткової власності, розмір частки 8/25 належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 1-1287 виданого 27 грудня 2005 року Державною нотаріальною конторою /а.с.11/.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 травня 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про виділення частки із майна, що є у спільній частковій власності задоволено повністю.

Виділено ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності 7/100 частин житлового будинку в АДРЕСА_2 в натурі кімнати під літерою А1-1 7,5 кв.м., А1-2 7,43 кв.м., А1—3 15,75 кв.м., коридор а1-4 7,5 кв.м., ванна а1-5 3,3 кв.м., санвузол а1-6 1,2 кв.м., кухня а1-7 8,2 кв.м., прибудову літ. «а1», погріб літ. «а4», ганок літ. «кр», козирок літ. «к».

Виділено ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності 81/100 частин житлового будинку в АДРЕСА_2 в натурі цілий житловий будинок під літ. «Б» 333,10 кв.м., сарай літ. «Г», альтанка літ. «Е», убиральня літ. «З», оглядова яма – гаража літ. «б», навіс літери «г», «д», «е», вимощення – І, яка вигрібна літ. «Ж», козирок літ. «к1», ганок літ. «Кр1», «кр2», підвал «Б1», погріб «б1», ? частки яки водопровідної «м», хвіртка «N», огорожа «№1», ворота «№2».

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про виділ частки із майна, щол є у спільній частковій власності, задоволено повністю.

Виділено ОСОБА_1 в натурі на праві спільної часткової власності 3/25 частики домоволодіння з відповідно ю частиною господарсько-побутових будівель під АДРЕСА_2 , в житловому будинку літ. «А» площею 69,5 кв.м: житлову кімнату – зал 2-4 площею 19,7 кв.м., житлову кімнату – спальню 2-5 площею 9,8 кв.м., житлову кімнату – спальню 2-6 площею 9,3 кв.м., всього 388 кв.м., а також прибудову літ. «а», яка складається з кімнати - тамбур 2-1 площею 1,8 кв.м., кімнати туалету 2-2 площею 1,2 кв.м., кімнати – вітальня 2-3 площею 8,4 кв.м., кімнати – кухня 2-7 площею 10,0 кв.м., кімнати – кладочки 2-8 площею 3,6 кв.м, кімнати – ванної 2-9 площею 3,8 кв.м., погріб літ. «а2», яму вигрібну літ. «Л», 1/2 ями водопровідної літ. «М», вимощення 11,ворота №3, огорожу №4, огорожу №5, хвіртку №6. Вирішено питання розподілу судових витрат /а.с. 15-16/.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 грудня 2017 року заяву ОСОБА_1 про роз`яснення рішення суду задоволено. Роз`яснено рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 травня 2017 року по справі №404/3410/16-ц, що зазначене рішення суду передбачає припинення спільної часткової власності між співвласниками ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 /а.с.130/.

Правові підстави набуття права власності земельною ділянкою станом на 1997 рік визначалися ч.3 ст. 6 Земельного Кодексу (1990 року), передання земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безоплатно.

Порядок набуття права власності на землю регулювався ст.17 ЗК, 1990 року.

Згідно ч.4 ст. 17 передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки для: будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва у розмірах згідно із статтями 57 і 67 цього Кодексу.

Зазначені земельні ділянки передаються у власність на підставі: заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо).

Ради народних депутатів розглядають у місячний строк зазначені заяви і матеріали та приймають відповідні рішення.

Таким чином , особливість набуття права на земельні ділянки полягає в наявності чітко визначеної в законодавстві процедури, за якою у громадянина виникають повноваження щодо володіння, користування й розпорядження земельною ділянкою.

В порушення зазначеного порядку виконавчий комітет Кіровоградської міської ради вирішив питання передачі у власність земельної ділянки в розмірі 1000,0 м.кв. по АДРЕСА_1 без заяв землекористувачів, без отримання інформації від БТІ про власників, та їх частки у власності на будинок, без виготовлення та затвердження земельно-кадастрової документації.

Зазначені обставини підтверджуються відповіддю Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області Відділу у Кіровоградському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області за № 1959/113-17 від 11 серпня 2017 року зазначено, що згідно даних з Державного фонду документації відділу, технічна документація із землеустрою на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі якої були видані державні акти на право власності на землю громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 станом на 11 серпня 2017 року, відсутня.

Судом встановлено, що Виконавчий комітет взагалі не розглядав заяв громадян про приватизацію земельних ділянок, що підтверджується змістом самого оскаржуваного рішення «Про розгляд заяв громадян по оформленню документів на самовільно збудовані житлові будинки та господарські будівлі в існуючих домоволодіннях та на самовільно зайнятих земельних ділянках».

В преамбулі рішення відсутні посилання на норми закону що регулюють земельні відносини, та щодо повноважень виконавчого комітету вирішувати питання про передачу земельних ділянок у власність громадян, що є виключною компетенцією місцевих рад.

Як встановлено в судовому засіданні, на момент прийняття оскаржуваного рішення, об`єкт нерухомості не був спільною частковою власністю так як частки співвласників не були визначені, а сторони не набули статусу співвласників. На час прийняття оскаржуваного рішення, та на час видачі державних актів на право власності на земельну ділянку, у співвласників були відсутні належні та зареєстровані у встановленому законом порядку правовстановлюючі документи, які б підтверджували право спільної часткової власності на нерухоме майно.

Правовстановлюючі документи на приватний житловий будинок по АДРЕСА_1 були видані та зареєстровані ОКП КООБТІ тільки 08 травня 1997 року, згідно яких ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності належало 39/100 частини будинку з надвірними будівлями, що зареєстровано в книгу під №21305/130; ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності належало 61/100 частина житлового будинку з надвірними будівлями, що зареєстровано в книгу за № 21305/130.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з ч.1 ст.393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до п.Г.ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органа місцевого самоврядування.

Згідно з роз`ясненнями, даними в п.21 Постанови Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», суд повинен врахувати, що в разі, коли до вирішення спору між співвласниками будинку про порядок користування земельною ділянкою такий порядок ними не визначався, слід виходити з розміру їх часток у спільній власності на будинок на час перетворення спільної сумісної власності у спільну часткову або на час виникнення останньої.

Спільна часткова власність між співвласниками виникла 08 травня 1997 року, що також підтверджується архівною довідкою ОКП КООБТІ № 40283 від 26 вересня 2017 року про первинні ідеальні частки.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» від 07 грудня 1990 року правовий статус Місцевого самоврядування в Україні визначається як - територіальна самоорганізація громадян для самостійного вирішення безпосередньо або через органи, які вони обирають, усіх питань місцевого життя в межах Конституції України, законів України та власної фінансово-економічної бази.

За приписами ч.2 ст.4 ЗК України 1990 року суб`єктами права державної власності на землю виступають міські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій.

Статтею 10 ЗК визначено, що саме до відання міських Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить: 1) передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17,18 цього кодексу, 2) реєстрація права власності, права користування землею і договорів оренди землі.

Компетенцію Рад народних депутатів визначено в ст. 19 Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів» від 07 грудня 1990 року відповідно до якої Ради народних депутатів правомочні розглядати питання, віднесені законодавством України до їх відання.

Виключно на пленарних засіданнях Ради народних депутатів вирішуються такі питання: п. 17) регулювання земельних відносин відповідно до законодавства.

Відповідно до ст.17 Земельного кодексу 1990 року, передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки для: - будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва у розмірах згідно із статтями 57 і 67 цього Кодексу.

Зазначені земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо).

Ради народних депутатів розглядають у місячний строк зазначені заяви і матеріали та приймають відповідні рішення.

Згідно з приписами ст. 3 ЗК України 1990 року, чинного на момент прийняття оскаржуваного рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської Ради №113 від 12 лютого 1997 року, «Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування».

Частиною 2 статті 30 ЗК України встановлювалось, що при переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об`єктів.

Згідно наданої відповіді на адвокатський запит за підписом заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів Кіровоградської міської Ради № 401/52-05-24 від 23 січня 2018 року, зазначено, що Кіровоградською міською Радою народних депутатів рішення про делегування повноважень її виконавчому комітету в частині розпорядження землями територіальної громади не приймалось.

Видані Державні Акти на право власності не відповідають вимогам зазначеної статті, так як видані на частку без поділу земельної ділянки між співвласниками, а отже земельна ділянка могла бути передана тільку у спільну власність.

Будь-яких договорів про поділ земельної ділянки чи встановлення порядку користування нею сторонами не укладалось.

Згідно зі ст.22 Земельного кодексу України 1990 року (в редакції від 13 березня 1992 року) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Відповідно до ст. 23 цього кодексу право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Згідно п.1.7 «Інструкції про порядок складання, видачі,реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) Затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 15.04.1993 року № 28 передбачено: на земельні ділянки, якими користуються громадяни, державні акти виготовляються після визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) і складання плану земельної ділянки.

Відповідно до вимог п.1.10 зазначеної інструкції технічна документація при складанні державних актів включає: при складанні державних актів на право приватної власності на землю, що видаються громадянам на земельні ділянки, якими вони користуються: виписку з рішення місцевої Ради народних депутатів про передачу земельної ділянки у власність або надання її у користування; абриси обміру земельної ділянки; план земельної ділянки, складений за результатами обміру; збірний план землевласників і землекористувачів; відомість обчислення площ; матеріали погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками землі і землекористувачами. Технічна документація по складанню державних актів зберігається у відділах земельних ресурсів районних державних адміністрацій, міських (міст обласного підпорядкування) відділах земельних ресурсів, управліннях земельних ресурсів Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

Враховуючи вищевикладене є недійсними державні акти на право приватної власності на землю за адресою: АДРЕСА_1 , якиі зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю Кіровоградської міської Ради на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та запис про право власності на ім`я ОСОБА_1 .

Оскільки відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, то наслідком прийняття зазначеними органами, їх посадовими особами рішень із порушенням установленої законом процедури, або всупереч нормі закону, або з перевищенням своїх повноважень є визнання таких рішень недійсними (ст. 112 ЗК 1990 року, п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 року №7)

В Постанові судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-152цс14 зазначено: Особливість набуття права на земельні ділянки полягає в наявності чітко визначеної в законодавстві процедури, за якою в суб`єктів виникають повноваження щодо володіння, користування й розпорядження земельною ділянкою.

Таке набуття права на земельні ділянки передбачає обов`язкове прийняття уповноваженим органом місцевого самоврядування відповідного рішення, яке є обов`язковою юридичною підставою для подальшого оформлення на неї відповідних прав.

Таким чином, особливість набуття права власності на земельні ділянки полягає в наявності чітко визначеної в законодавстві процедури, за якою в суб`єктів виникають повноваження щодо володіння, користування й розпорядження земельною ділянкою.

Оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності, й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятих в межах їх повноважень, то у спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватись як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Правовим висновком у зазначеній справі Верховного Суду України є те, що: У разі встановлення судом неправомірного отримання особою земельної ділянки або отримання її з непередбачених законом підстав особа не набуває права власності на неї.

Враховуючи викладене, є обґрунтованим визнання недійсним державного акта, виданого на підставі недійсного рішення органу місцевого самоврядування, що прийняте з перевищенням визначених законом повноважень, або акта, виданого з порушенням вимог статті 17 Земельного кодексу України в редакції 1990 року.

Відповідно до вимог ч.1 ст.15, ч.2 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке суд захищає у спосіб, встановлений ч.2 ст.16 ЦК України або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За приписами статті 155 ЗК України в разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Виходячи з положень ст.152 ЗК України та роз`яснень, які містяться у п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (ст. 16 ЦК України).

Оскільки рішення про передачу землі у власність громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прийнято некомпетентним органом, з перевищенням визначених Конституцією та Законами повноважень, а державні акти видані з порушенням вимог ст.ст. 17,30,42 ЗК України в редакції 1990 року, тому громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не набули в 1997 році права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_6 у встановленому законом порядку.

З урахуванням вищевикладеного, вимоги про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 12 лютого 1997 року № 113 «Про розгляд заяв громадян по оформленню документів на самовільно збудовані житлові будинки та господарські будівлі в існуючих домоволодіннях та на самовільно зайнятих земельних ділянках» в частині передачі у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 , визнання недійсними та скасування: державного акту КР 00006979, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 3880, державного акту КР 00006953 , зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 3765, ґрунтуються на законі та підлягають задоволенню.

Щодо доводів відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач зазначає, що про порушення права користування земельною ділянкою, вона дізналась, коли відповідач самоправно знищив належні їй дерева, огорожу, зливну яму та перекрив в`їзд на частину земельної ділянки якою користувалась позивачка.

Саме з цього часу було порушено права позивача та постало питання про з`ясування обставин правомірності набуття відповідачем права власності на спірну земельну ділянку.

Тільки після вивчення архівних справ БТІ позивачу стало відомо, що рішення про приватизацію земельної ділянки прийнято неповноважним органом та з порушенням встановленого Законом порядку, що й призвело до порушення її прав та виникнення спору між співвласниками.

Положеннями ст. 268 ЦК України передбачено винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється.

У ч. 4 вказаної статті у редакції, що діяла на час прийняття позивачем спадщини зазначено, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.

Статтею 5 ЦК України врегульовано дію актів цивільного законодавства у часі, а саме: акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Враховуючи викладене, суд вважає, що строк позивачем не пропущено, у звязку з чим суд відхиляє доводи відповідача з цього приводу.

На підставі викладеного та керуючись статтями 10, 12, 13, 141, 259, 263, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву – задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради народних депутатів від 12 лютого 1997 року № 113 «Про розгляд заяв громадян по оформленню документів на самовільно збудовані житлові будинки та господарські будівлі в існуючих домоволодіннях та на самовільно зайнятих земельних ділянках» в частині передачі у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Визнати недійсними та скасувати державний акт КР 00006979, зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 3880, державний акт КР 00006953 , зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 3765, запис про право власності № 15463318 на земельну ділянку кадастровий номер 3510100000:34:223:0024, вчинений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 30524064 від 19 липня 2016 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 .

Відповідач: Виконавчий комітет міської ради м. Кропивницького, вул. В. Перспективна, 41, м. Крпивницький, код ЄДРПОУ: 04055251.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , ІПН- НОМЕР_2 .

Повний текст рішення суду складено 23.12.2019 року.

Суддя Кіровського Н. Ю. Іванова

районного суду

м.Кіровограда