Вирок № 87138941, 22.01.2020, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/468/20

Провадження № 1-кп/359/299/2020

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2020 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарі Шляхетко Ю.В.,

за участю прокурора Динника Т.В., обвинуваченого ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження №12019110100001971, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 06.12.2019 року, по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, працюючого в ТОВ «ДВ-Сек`юріті» старшим зміни, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -

у скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч.1 ст.122 КК України, за наступних обставин.

Так, 13.11.2019 року ОСОБА_1 , будучи переконаним у тому, що ОСОБА_2 вчинив крадіжку належного йому майна, а саме електроінструменту та продуктів харчування, прибув до місця проживання останнього за адресою: АДРЕСА_2 , з метою повернення такого майна.

Знаходячись безпосередньо в середині вказаного будинку, ОСОБА_1 звинуватив ОСОБА_2 у вчиненні крадіжки електроінструментів та продуктів харчування, та на ґрунті особистих неприязних відносин викликаних звинуваченнями у крадіжці, вирішив спричинити тілесні ушкодження ОСОБА_2 .

В цей же день, близько 14 годині 30 хвилин, перебуваючи за вищевказаною адресою реалізуючи свій злочинний намір, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень, ОСОБА_1 наніс ОСОБА_2 один прямий удар кулаком правої руки по обличчю, а після того, як потерпілий впав на диван, ОСОБА_1 не припиняючи своїх злочинних дій, наніс ОСОБА_2 чотири удари кулаком правої руки в ліву частину тулубу, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді переломів 7-10 ребер ліворуч зі зміщенням кісткових уламків, які за критерієм тривалого розладу здоров`я, на строк понад 21 день, відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив умисні дії, які виразились в умисному заподіянні середньої тяжкості тілесних ушкоджень, тобто умисному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, - тобто вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 122 КК України.

Доказами вчинення указаного кримінального правопорушення, є особисті покази обвинуваченого, надані ним в судовому засіданні.

З урахуванням позиції обвинуваченого, потерпілого та думки прокурора, суд, в порядку ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження обставин вчинення ОСОБА_1 інкримінованого злочину, крім допиту обвинуваченого, зважаючи на те, що учасниками судового провадження указані обставини не оспорювались (щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, часу скоєння злочину, наслідків у вигляді тілесних ушкоджень у потерпілого та їх ступені тяжкості).

В судовому засіданні, ОСОБА_1 свою вину у скоєнні зазначеного злочину визнав повністю, розкаявся у скоєному та зазначив, що зрозумів значення вчиненого ним, та висловив намагання виправити свою поведінку в подальшому, та не вчиняти порушень законодавства України в майбутньому, надати йому можливість виправитись.

Показав, що у його близьких родичів, які проживають на території с. Любарці Бориспільського району Київської області, було вчинено крадіжку з проникненням. Зважаючи на те, що сусіди показали, що до крадіжки може бути причетним ОСОБА_2 , він пішов до нього з`ясувати ці обставини. Заставши останнього за місцем проживання між ними виникла суперечка. Оскільки потерпілий заперечив свою причетність до скоєння крадіжки, а ОСОБА_1 вважав, що саме ОСОБА_2 вчинив викрадення речей, він застосував до нього фізичну силу наніс удари лівою рукою в ліву частину тіла ОСОБА_2 внаслідок яких останній отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, він не оспорює. Крім того, обвинувачений зазначив, що повністю відшкодував потерпілому завдані матеріальні збитки та моральну шкоду.

Відшкодування таких збитків та моральної шкоди підтвердив в судовому засіданні і потерпілий ОСОБА_2 .

Крім допиту обвинуваченого, судом також досліджені докази, що свідчать про особу обвинуваченого, речові докази у справі та процесуальні витрати, а також докази, що свідчать про заподіяння ОСОБА_2 тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Інші докази судом не досліджувались, зважаючи на позицію учасників судового провадження.

Зміни обвинувачення, визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не здійснювались, а підстав для цього не встановлено.

З урахуванням наведеного, показів обвинуваченого, суд вважає, що ОСОБА_1 дійсно вчинив злочин, передбачений ч.1 ст. 122 КК України, внаслідок чого у суду відсутні сумніви щодо притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності за вчинення даного злочину згідно кримінального закону.

Так, обвинувачений по відношенню до ОСОБА_2 застосував дії, що виразились в умисному заподіяння останньому середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Наявність у потерпілого ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесних ушкоджень підтверджується висновком судово-медичної експертизи, оригінал якої долучено до судового провадження.

Таким чином, судом встановлено, що злочин ОСОБА_1 вчинено за обставин, наведених в обвинувальному акті.

Зважаючи на встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, суд вважає, що останній повинен бути засуджений з призначенням відповідного покарання, яке відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, у зв`язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі санкції ч.1 ст. 122 КК України у вигляді штрафу.

З цього приводу суд враховує наступне.

Згідно санкції ч.1 ст. 122 КК України передбачено покарання до трьох років позбавлення волі, а тому вчинений обвинуваченим злочин є середньої тяжкості.

За час судового розгляду справи в суді, обвинувачений вів себе позитивно, дотримувався встановленого в суді порядку, зауважень головуючого не отримував.

Суд враховує, що у відповідності до ст. 67 КК України, обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого не встановлено.

Щодо наявності пом`якшуючих відповідальність обставин, суд, у відповідності до ст. 66 КК України, відносить щире каяття обвинуваченого та його активне сприяння розкриттю злочину. Крім того, у відповідності до вимог ст. 66 КК України, суд відносить до пом`якшуючих обставин також відшкодування завданої потерпілому шкоди в повному обсязі, що ОСОБА_2 підтвердив в судовому засіданні.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягався, офіційно працевлаштований, отримує постійний дохід, за місцем роботи та проживання характеризується виключно позитивно, а на утриманні має неповнолітнього сина ОСОБА_3 , 2002 року народження, має міцні соціальні зв`язки.

Також обвинувачений ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не притягався, за місцем свого проживання на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, за амбулаторною допомогою з цього приводу не звертався.

Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення його особистості та відношення до скоєного ним.

Відповідно до ст. 69 КК України вбачається, що, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

ОСОБА_1 вибачився за свої дії, потерпілий ОСОБА_2 претензій до обвинуваченого не має.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 122 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в межах розміру визначеного ст. 54 КК України.

До такого висновку суд також приходить, зважаючи на: відсутність будь-яких обтяжуючих відповідальність обставин; мету та причину вчиненого ОСОБА_1 злочину; причини, які стали підставою для злочинної поведінки по відношенню до особи з інвалідністю; обвинувачений має на утриманні неповнолітню дитину; щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину; вчинення злочину вперше; повне відшкодування завданих кримінальним правопорушенням матеріальних збитків та моральної шкоди, - що в сукупності з обставинами кримінального провадження, на думку суду, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину.

Щодо можливості сплати штрафу ОСОБА_1 підтвердив в судовому засіданні, та просив застосувати до нього покарання у вигляді штрафу і не застосовувати інший більш суворий вид покарання, оскільки останній має постійний дохід, що є офіційним заробітком, який є достатнім для виконання ним обов`язків по сплаті штрафу та утримання власної родини.

Саме таке покарання на думку суду буде достатнім для виправлення обвинуваченого.

Речові докази та процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні, про них не зазначив і прокурор в ході судового розгляду.

Цивільний позов не заявлявся. Запобіжний захід відносно обвинуваченого в даному кримінальному провадженні - не обирався, підстав для його обрання судом не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 100, 122, 124, 126, 318, 322, 363-368 КПК України ст.ст. 54, 65, 69, 345 КК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, та призначити йому, із застосуванням ст. 69 КК України, покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

Засуджений ОСОБА_1 зобов`язаний сплатити суму штрафу на рахунок Державного бюджету України (отримувач коштів: Борисп. УК/Бориспіль/21081100; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38007070; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: НОМЕР_1 ; код класифікації доходів: 21081100), - в місячний строк з моменту набрання вироком суду законної сили.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку – після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя С.М.Вознюк