Рішення № 87138666, 22.01.2020, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/11050/19

2/357/179/20

Категорія 62

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

22 січня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Ярмола О. Я. ,

при секретарі - Кривенко О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Розаліївський» до ОСОБА_1 про виселення та стягнення заборгованості за орендну плату, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 23.12.2000 року був укладений договір про те, що ОСОБА_1 надається для проживання будинок за адресою АДРЕСА_1 , і остання повинна відпрацювати в СВК Розаліївський 15 років, але якщо ОСОБА_1 залишить роботу в СВК раніше встановленого терміну, то вона зобов`язується звільнити займаний будинок. 22.10.2005 року року відповідач звільнилася з СВК Розаліївський, за власним бажанням і згідно з пунктом 2.7 зазначеного договору вона повинна була звільнити будинок в якому проживає. Позивач вказує, що відповідач не перебуваючи в трудових відносинах з СВК «Розаліївський», продовжує проживати в даному житловому будинку, що належить підприємству на праві приватної власності, чим грубо порушує п.2.7 даного договору. Крім того, відповідно до п.2.3 договору робітник зобов`язується сплачувати господарську квартплату, але станом на 01.08.2019 року заборгованість за проживання відповідача перед СВК «Розаліївський» становить 15500 грн. Позивач просив в судовому порядку виселити ОСОБА_1 з будинку за адресою: АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення; стягнути з відповідача на користь СВК «Розаліївський» заборгованість по орендній платі 15 500 грн., та на підставі ст.625 ЦК України стягнути пеню у розмірі 12598 грн. 32.коп. і 3% річних, що становить 1200 грн. та судові витрати по справі.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 уточнив позовні вимоги та просив суд виселити ОСОБА_1 , без надання іншого житла з будинку АДРЕСА_1 , в зв`язку з порушенням умов договору щодо оплати орендованого житла, та стягнути борг по орендній платі, пеню і 3 % річних у вказаних в позовній заяві сумах.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином, за зареєстрованою адресою проживання рекомендованим листом, а також, суд викликав відповідача до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Відповідач не подала суду відзив, клопотань чи заперечення, та відповідно до положень ст.ст. 128,130 ЦПК України, вважається, що відповідач повідомлена належно про розгляд справи.

А тому, на підставі ст.280 ЦПК України та враховуючи думку позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 21.08.1996 року, який був нотаріально посвідчено державним нотаріусом Узинської державної нотаріальної контори Пашкевич Л.Г. в реєстрі №1-4171, ОСОБА_3 продав, а Колгосп ім.Кірова купив житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Згідно реєстрового напису вказаний будинок зареєстрований в Білоцерківському МБТІ за Колгоспом ім.Кірова в серпні 1996 року. Наведене підтверджується копією вказаного договору.

Відповідно до довідки позивача від 17.09.2019 року №59 житловий будинок по АДРЕСА_1 знаходиться на балансі СВК «Розаліївський».

В судовому засіданні, також, було встановлено, що між СВК Розаліївський та ОСОБА_1 23.12.2000 року був укладений Договір, який був затверджений рішенням правління СВК Розаліївський (протокол №30 від 23.12.2000 року) відповідно до якого позивач надає жилий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 для мешкання робітникам ОСОБА_4 і ОСОБА_1 (а.с.11).

Згідно до п.2. 3 цього договору, робітник зобов`язується сплачувати позивачу квартплату згідно рішення правління та діючих норм. Відповідно до п. 2.4 договору, робітник та його дружина зобов`язуються відпрацювати в СВК Розаліївський по п`ятнадцять років кожний, при умові виробітку встановленого мінімуму вихододнів.

Згідно до п. 2.5 договору, після того як робітник та його дружина відпрацює в СВК Розаліївський 15 років, господарство зобов`язується передати у власність робітника жилий будинок з надвірними будівлями без оплати.

В п. 2.7 договору вказано, що у випадку, якщо один із робітників покине роботу в господарстві раніше, встновленого договором строку, то вони зобов`язані покинути займаний будинок. Наведене підтверджується копією договору та поясненнями учасників процесу.

В судовому засіданні було встановлено, що 22.10.2005 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи в СВК «Розаліївський».

Відповідно до довідки позивача від 10.09.2019 року №54, ОСОБА_1 працювала в СВК «Розаліївський» з грудня 2000 року по 22.10.2005 рік.

Також, встановлено, що 01.02.2015 року позивач уклав з ОСОБА_1 ще один Договір оренди житлового приміщення № 0102134. За умовами даного договору ОСОБА_1 надано в строкове платне користування будинок АДРЕСА_1 на період з 01.02.2015року по 31.12.2017 року.

Встановлено, що СВК «Розаліївський» листами від 22.01.2018 р., 05.07.2018р.,11.06.2019р. попередив відповідача про необхідність звільнити орендований будинок у зв`язку з неперебуванням в трудових відносинах з СВК «Розаліївський» та в зв`язку із наявною заборгованістю по орендній платі (а.с.14,15,16).

Встановлено, що заборгованість по орендній платі згідно Договору оренди житлового приміщення від 01.02.2015 р. № 0102134 становить 15500 грн., за період, починаючи з 2017 року по 01.08.2019 року (а.с.17).

В судовому засіданні представник позивача, пояснив, що відповідач ОСОБА_1 з грудня 2000 року по 22.10.2005 рік працювала в СВК «Розаліївський» та користувалася житловим будинком, що належить СВК «Розаліївський» на праві приватної власності. 22.10.2005 р. відповідач звільнилася з роботи, але продовжувала проживати в цьому будинку. На даний час, відповідач не перебуваючи в трудових відносинах з СВК «Розаліївський», та не сплачуючи орендну плату за проживання в будинку, продовжує користуватися будинком, зберігає там свої речі, хоча, фактично, мешкає в м. Узин, точної адреси позивач не знає. ОСОБА_4 в будинку АДРЕСА_1 не проживає, тому до нього жодних вимог позивач не має. Наразі? у позивача виникло питання про забезпечення житлом інших осіб, які працевлаштувалися в КСП «Розаліївський», а відповідач не бажає звільняти орендоване житло, забрати свої речі, не сплачує борг по орендній платі, термін дії Договору оренди житла закінчився.

Також, позивач зазначає, що в зв`язку з несплатою орендної плати за користування будинком та наявною заборгованістю по орендній платі в 15 500 грн., позивач, на підставі ст.625 ЦК України, нарахував пеню у розмірі 12598,32 грн., та 3% річних в сумі 1200 грн.

Задовольняючи позов суд виходить з наступного.

Згідно ст.317 ЦК України право власності являє собою право на володіння, користування та розпорядження майном.

Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.1 ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Відповідно до ст. 124 ЖК України робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого житлового приміщення.

Отже, за загальним правилом, робітники і службовці, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, підлягають виселенню із службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

Згідно ст.169 ЖК України, у разі припинення договору найму жилого приміщення наймач і особи, які проживають разом з ним зобов`язані звільнити займане приміщення, а в разі відмови, підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Таким чином, оскільки закінчився термін дії договору найму жилого приміщення 31.12.2017 року, відповідач не працює в СВК «Розаліївський» з 2005 року, не сплачує орендну плату за житло, а тому відповідач підлягає виселенню з житлового будинку без надання іншого житлового приміщення.

Позивач зазначає, що в зв`язку з несплатою орендної плати за проживання у орендованому житловому будинку з 01.01.2017 року по 01.08.2019 року утворилася заборгованість перед СВК «Розаліївский» в сумі 155000 грн.00коп., що слідує з розрахункового листа, підписаного головним бухгалтером СВК «Розаліївський». Та позивач просить стягнути дану суму бору з нарахованою сумою пені і 3 % річних.

За ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку, позивач не обгрунтував та не надав розрахунку пені і 3% річних, не зазначив і не обґрунтував суду період нарахування неустойки, та підстави, оскільки первісною підставою для позовної вимоги про виселення було розірвання трудових відносин відповідача з СВК «Розаліївський» та позивач посилався на Договір №30 від 23.12.2000 року, а в подальшому позивач уточнив позовні вимоги і посилався на Договір оренди житлового приміщення від 01.02.2015 року. Крім того, позивач не довів в який спосіб була повідомлена відповідач про заборгованість. Представник позивача в судовому засіданні не обґрунтував розрахунок пені і 3 % річних, а тому вимоги позивача про стягнення пені в сумі 12598,32 грн. та 3% річних в сумі 1200,00 грн. суд вважає необґрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення.

Отже, оцінюючи наявні докази по справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають до часткового задоволення.

Згідно ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на корить позивача судові витрати по справі в розмірі .

Керуючись ст.ст. 317, 321,391 ЦК України, ст. 109,169 ЖК України, ст.ст. ст.ст.12,81, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) без надання іншого житла з будинку АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Розаліївський» заборгованість по орендній платі 15 500 грн. (п`ятнадцять тисяч п`ятсот гривень) та судові витрати по справі в сумі 1536 грн. 80 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Киїського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути скасоване Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яку може бути подано до суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд -якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлено 24.01.2020 року.

СуддяО. Я. Ярмола