Рішення № 87134703, 23.01.2020, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/2128/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2020 року Сумський районний суд Сумської області в складі :

головуючого судді – Черних О.М.

за участю секретаря судового засідання – Землюк А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ) до Стецьківської сільської ради Сумського району (с. Стецьківка, вул. Леніна, 20, Сумського району, Сумської області) про встановлення факту належності на праві власності житлового будинку та визнання права власності в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до суду з позовом про встановлення факту належності на праві власності житлового будинку з господарськими спорудами їх померлому батькові ОСОБА_5 та визнання за ними права власності в порядку спадкування за законом після смерті батька на житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_3 .

На обґрунтування позовних вимог зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів ОСОБА_5 і вони, як спадкоємці за законом звернулися до нотаріуса із заявами про видачу їм в рівних частках кожному свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_3 . Проте, 20 серпня 2019 року нотаріусом винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, оскільки відсутній документ, який би підтверджував належність померлому житлового будинку на праві власності.

Позивачі вважають, що спірний будинок з господарськими спорудами збудований відповідно до норм ДБН і може використовуватися як житловий, та належав їх батьку на праві власності, хоча і не був зареєстрований в установленому законом порядку. У зв`язку з цим вони просили суд встановити факт належності на праві власності ОСОБА_5 житлового будинку з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_3 , та визнати за ними право власності на вказане майно в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У судове засідання позивачі та їх представник не з`явилися, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують.

Від сільського голови Стецьківської сільської ради Сумської області надійшла заява про розгляд справи без участі представника сільської ради, проти позовних вимог не заперечує.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявні у справі докази дійшов наступного висновку.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , про що виконкомом Стецьківської сільської ради Сумської області внесено актовий запис № 54 від 19 жовтня 2016 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 19). Після його смерті відкрилась спадщина.

Як вбачається з копії спадкової справи № 64/17 (а.с. 104-123) позивачі (діти померлого) звернулись до державного нотаріуса з заявами про прийняття спадщини. Постановою нотаріуса від 20 серпня 2019 року їм відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом в рівних частках кожному на житловий будинок, розташований АДРЕСА_3 , після батька ОСОБА_5 , оскільки відсутні документи, що підтверджують право власності, прийняття в експлуатацію будинку та (або) державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Згідно ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті, тобто за нею не може бути визнане право власності, а лише може бути встановлений факт належності на праві власності померлому та визнане право власності за живою особою в порядку спадкування.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, які не суперечать закону, в тому числі і в порядку спадкування.

Згідно ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця). Спадкування здійснюється за заповітом або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ч. 1 ст. 1218 ЦК України).

Таким чином, особа може набути у власність в порядку спадкування лише те майно, яке належало спадкодавцю на праві власності.

Як встановлено судом, за життя ОСОБА_5 отримав свідоцтво на забудову садиб у сільських населених пунктах УРСР від 23.05.1979 року (а.с. 31). Відповідно до рішення Стецьківської сільської ради 15 сесії 21 скликання від 18.11.1993 року ОСОБА_5 надано у приватну власність земельна ділянка 0,88 га, 0,04 га – для будівництва жилого будинку, 0,24 га – для ведення особистого підсобного господарства (а.с. 32-24). 02 червня 2014 року ОСОБА_5 було виготовлено Технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_3 (а.с. 24-27).

Згідно ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Статтею 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» житловий будинок передбачено як об`єкт нерухомого майна, стосовно якого проводиться державна реєстрація прав.

Як вбачається з довідки КП «Ініціатива» Кровненської сільської ради № 123-1-07/17 від 28.07.2017 року, відповідно до інвентаризаційної справи № А 000017927 Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, станом на 29.12.2012 р., підтвердити право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , можливості не має у зв`язку з відсутністю державної реєстрації (а.с. 28).

Отже, за життя спадкодавцем ОСОБА_5 право власності на житловий будинок по АДРЕСА_3 , не було зареєстровано.

За твердженням позивачів, підставою для визнання за ними права власності є та обставина, що будинок з господарськими спорудами збудований відповідно до норм ДБН і може використовуватися як житловий, та належав їх батьку на праві власності, хоча і не був зареєстрований в установленому законом порядку, а вони є спадкоємцями за законом.

Однак суд не погоджується із доводами позивачів з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Положення частини другої статті 331 ЦК України слід розуміти у системному зв`язку з положеннями статті 182 ЦК України щодо державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, яка не передбачає жодних винятків. Як правило, усі об`єкти нерухомого майна в силу своєї специфіки після завершення будівництва підлягають прийняттю в експлуатацію та державній реєстрації.

Отже, для того, щоб новостворене майно стало об`єктом цивільно-правових відносин, потрібно виконання трьох умов: 1) завершення будівництва; 2) прийняття до експлуатації; 3) державна реєстрація. Доки ці умови не виконано, особа вважається лише власником матеріалів, обладнання тощо, яке було використано у процесі цього будівництва (створення майна).

Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 встановлено, що якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В ст. 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема : 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Позивачі ставлять питання провстановлення факту належності на праві власності житлового будинку з господарськими спорудами їх померлому батькові ОСОБА_5 та визнання за ними права власності в порядку спадкування за законом після його смерті.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту, слід виходити із його ефективності (стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), а це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачами обраний невірний спосіб захисту, оскільки як вбачається з експертного висновку будівельно-технічного дослідження № 1301 від 27.09.2019 року (а.с.44-50) будинок АДРЕСА_3 не було здано в експлуатацію. Тобто спадкодавець мав статус забудовника земельної ділянки, оскільки завершив будівництво будинку, але не оформив право власності на цю нерухомість, не ввів в експлуатацію будинок, а тому позивачі як спадкоємці, успадковують права та обов`язки забудовника на вказаний житловий будинок, а не право власності. Відповідно до судової практики розгляду цивільних справ про спадкування, у разі недотримання спадкодавцем вимог законодавства щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно, судами може визнаватись у порядку спадкування право на забудову, право на будівельні матеріали та інше у відповідності зі встановленим судом правовим режимом спірного майна.

З огляду на викладене, з врахуванням ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту належності на праві власності житлового будинку та визнання права власності в порядку спадкування за законом, оскільки позивачі обрали невірний спосіб захисту свого права. Останні не позбавлені можливості захистити своє право шляхом звернення з заявою про визнання за ними в порядку спадкування права на забудову, на будівельні матеріали та інше.

Керуючись ст. ст. 1216-1218, 1261, 1296 ЦК України та ст. ст. 89, 259, 263, 264, 265 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ) до Стецьківської сільської ради Сумського району (с. Стецьківка, вул. Леніна, 20, Сумського району, Сумської області) про встановлення факту належності на праві власності житлового будинку та визнання права власності в порядку спадкування за законом, - відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду через Сумський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М.Черних