Рішення № 87133128, 23.01.2020, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

23.01.20

Справа №336/7638/18

пр.№2/336/62/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2020 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запорожжя у складі: головуючого судді: Зарютіна П.В., за участі секретаря судового засідання: Когут С.І., розглянув в порядку загального позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін (учасників справи), цивільну справу №336/7638/18, пр.№2/336/62/2020 за позовом Акціонерного товариства «Родовід Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Шевченка Андрія Миколайовича до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

за участі сторін: представника позивача Феленюк О. С . , -

ВСТАНОВИВ:

05.12.2018 уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Родовід банк» від імені банку звернувся до суду із вказаним позовом, за змістом якого просить в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №34.2/ІЖ-005.06.1 від 13.12.2006 у сумі 77 009,95 доларів США та 2 750 397,39 гривень на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки від 13.12.2006, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Нарохою О.В., зареєстрований за р.№135, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій знаходиться будинок, площею 412 кв.м., що належить на праві власності ОСОБА_1 ; визначити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна у процедурі виконавчого провадження.

За змістом позову, між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №34.2/ІЖ-005.06.1 від 13.12.2006, із змінами, внесеними додатковою угодою №1 від 16.10.2008 та додатковою угодою №2 від 26.01.2011.

Предметом договору є надання позичальнику кредиту на купівлю житлового будинку з надвірними спорудами у сумі 39 600,00 доларів США строком до 13.12.2021 та встановленням процентної ставки за користування кредитними коштами - 11% річних. Банком виконано свої зобов`язання з надання кредиту. П. 4.6 Договору встановлено розмір пені за порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника перед банком за вказаним кредитним договором між ВАТ «Родовід Банк» (іпотекодержателем) та ОСОБА_1 (іпотекодавцем) укладений Договір іпотеки від 13.12.2006, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Нарохою О.В., зареєстрований за р.№4209.

Згідно з п.1.1 Договору іпотеки ОСОБА_1 з метою забезпечення належного виконання зобов`язань, що випливають з кредитного договору, передав в іпотеку в порядку і на умовах, визначених договором іпотеки, належний йому на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, на якій знаходиться будинок, площею 412 кв.м., яка стане власністю іпотекодавця після укладення цього договору.

Внаслідок систематичного порушення відповідачем умов кредитного договору, несвоєчасного виконання зобов`язань щодо сплати щомісячних платежів протягом строку дії договору, що призвело до виникнення заборгованості, Банк звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості. Рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 07.10.2013 у справі №336/4187/13-ц солідарно стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором №34.2/ІЖ-005.06.1 від 13.12.2006 на користь позивача у сумі 479 217,35 гривень.

Із посиланням на правовий висновок, викладений у постанові ВСУ від 23.09.2015 у справі №6-1206цс15, позивач вважає, що невиконання вказаного судового рішення зумовило право Банку на подальше нарахування за умовами кредитного договору простроченої заборгованості за тілом кредиту та процентами, які збільшувались й після ухвалення рішення суду про стягнення заборгованості, та штрафних санкцій (пені) за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту, процентів, плати за обслуговування кредиту. Крім того, позивачем, за змістом позову, застосовано наслідки ст. 625 ЦК України та нараховано 3% річних від сум прострочених кредиту, процентів, плати за обслуговування кредиту, а також інфляційні втрати від суми простроченої заборгованості за платою за обслуговування кредиту. Загальна сума заборгованості відповідача, як це видно з позову, становить 77 400,94 доларів США та 2 760 258,43 гривень.

З підстав, передбачених ст. 525-526, 546, 575, 589-590, 611, 625, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 3, 7, 39 Закону України «Про іпотеку», оскільки позивач виконав свої зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі, надавши кредитні кошти в обумовленому розмірі, а у відповідача утворилась заборгованість перед кредитором, позивач вважає, що набув право звернення стягнення на предмет іпотеки, тому просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 27.12.2018, винесеної після усунення позивачем недоліків позовної заяви, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено її розгляд проводити за правилами загального позовного провадження, визначено дату, час і місце проведення підготовчого засідання, з повідомленням (викликом) сторін (учасників справи). За змістом вказаної ухвали встановлено відповідачу 15-денний строк з моменту отримання цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Проте, відзиву на позовну заяву у вказаний в ухвалі строк подано не було, поважних причин неподання суду не повідомлено, тому, відповідно до ч.8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 24.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, визначено дату, час і місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті, з повідомленням (викликом) сторін (учасників справи).

Представник позивача в судовому засіданні наполігла на позові за викладеними у ньому підставами.

Сторона відповідача до суду не явилася.

Зустрічної позовної заяви та інших заяв по суті справи не подано. Інших процесуальних дій (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) під час розгляду справи судом вчинено не було, відповідні клопотання сторонами не заявлено.

Вивчивши позовну заяву, дослідивши наявні письмові докази, вислухавши надані пояснення сторін, судом встановлено підстави для відмови у задоволенні позову у зв`язку із таким.

Акціонерне товариство «Родовід Банк» є правонаступником за всіма правами та обов`язками Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», який, в свою чергу, є правонаступником за всіма правами та обов`язками Відкритого акціонерного товариства «Родовід Банк».

З 20.12.2017 по 19.12.2019 включно запроваджено процедуру ліквідації АТ «Родовід Банк», уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із делегуванням повноважень ліквідатора АТ «Родовід Банк», окрім обмежень в частині організації реалізації активів банку, визначено ОСОБА_5 на вказаний строк, що видно з матеріалів справи (копія рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.12.2017 №5455).

Рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя у цивільній справі №336/4187/13-ц, пр. №2/336/2029/2013 від 07.10.2013, яке набрало законної сили 18.10.2013, позов банку до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ "РОДОВІД БАНК" заборгованість за кредитним договором №34.2/ІЖ-005.06.1 від 13.12.2006 у сумі 479 217 грн. 35 коп. (поточна заборгованість за кредитом - 182 879,84 грн.; прострочена заборгованість за кредитом-100 170,36 грн.; прострочена заборгованість по процентам - 127 840,84грн.; прострочена заборгованість за щомісячною платою за проведення розрахунків - 11 154,22 грн.; пеня за прострочення кредиту - 23 103,53 грн., пеня за прострочення процентів - 28 154,06; 3% річних від простроченої суми кредиту - 2 665,91 грн.; 3% річних від простроченої суми процентів - 3 248,59 грн.).

Вказаним рішенням встановлено та відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню, що 13.12.2006 між ВАТ «РОДОВІД БАНК» (17.06.2009 р. найменування ВАТ «РОДОВІД БАНК» змінено на ПАТ «РОДОВІД БАНК») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №34.2/ІЖ-005.06.1, із змінами, внесеними додатковою угодою від 16.10.2008, додатковою угодою № 2 від 26.01.2011. Відповідно до п.1.1 кредитного договору банк надає позичальнику кредит на купівлю житлового будинку з надвірними спорудами на загальну суму 39 600 доларів США строком по 13.12.2021 включно. Процентна ставка за договором становила 11% річних (з 13.12.2006 по 16.10.2008), з 16.10.2008 - 13% річних. Факт видачі 13.12.2006 позичальнику кредитних коштів підтверджується заявою на видачу готівки № 306_6.

Рішенням від 07.10.2013 встановлено також, що ОСОБА_1 були порушені умови кредитного договору щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, внаслідок чого, станом на 17.04.2013 існує заборгованість, що дорівнює 479 217 грн. 35 коп., яка складається з: поточної заборгованості за кредитом - в сумі 22 880 доларів США, що еквівалентно 182 879,84 грн.; простроченої заборгованості за кредитом - 12 532,26 доларів США, що еквівалентно 100 170,36 грн.; простроченої заборгованості по процентам - 15 994,10 долари США, що складає 127 840,84грн.; простроченої заборгованості за щомісячною платою за проведення розрахунків - 11 154,22 грн.; пені за прострочення кредиту - 2 890,47 доларів США, що еквівалентно 23 103,53 грн., пені за прострочення процентів - 3522,34 долари США, що еквівалентно 28 154,06; 3% річних від простроченої суми кредиту - 333,53 долари США, еквівалент 2 665,91 грн.; 3% річних від простроченої суми процентів - 406,43 доларів США, що складає 3 248,59 грн.

Встановивши під час розгляду справи законність та обґрунтованість позовних вимог, а також підстави для застосування ч.2 ст. 1050 ЦК України, оскільки внаслідок прострочення повернення чергової частини позичальником позикодавець мав права вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому, за умовами договору кредиту та поруки, нарахованих на підставі кредитного договору штрафних санкцій, суд ухвалив рішення про задоволення позову та солідарне стягнення з позичальника та поручителя суми заборгованості, наявної станом на 17.04.2013.

Копія рішення, кредитного договору та додаткових угод міститься в матеріалах справи, як додаток до позовної заяви.

Судом встановлено, що 13.12.2006 між ОСОБА_1 (іпотекодавцем) та ВАТ «Родовід Банк» (іпотекодержателем) укладено договір іпотеки, посвідчений 13.12.2006 приватним нотаріусом ЗМНО Нарохою О.В. за р.№ 4209, предметом якого (п.1.1) є те, що іпотекодавець для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов`язань перед іпотекодержателем за кредитним договором № 34.2/ІЖ-005.06.1 від 13.12.2006 та можливих змін та доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами Кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості за Кредитним договором (основне зобов`язання) та цим Договором, передає в іпотеку Іпотекодержателю належне йому на праві власності майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, яка стане власністю Іпотекодавця після укладання цього Договору, на якій знаходиться будинок, площею 412 кв.м. та розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер в РПВН 15405248. Цільове призначення земельної ділянки - будівництво житлового будинку.

П.1.2.1, 1.2.2 Договору врегульовано, що Іпотекодавець зобов`язаний повернути кредитні кошти в розмірі 39 600,00 доларів США відповідно до умов Кредитного договору в строк (термін) до 13.12.2021 шляхом перерахування грошових коштів на позичковий рахунок, що вказаний в п. 1.2 Кредитного договору; сплачувати щомісячну плату за проведення розрахунків зі списання та зарахування коштів за позичковим рахунком та рахунком для нарахування процентів в розмірі 0,2% від суми виданого кредиту.

За змістом п. 1.3 Договору переданий в іпотеку житловий будинок є власністю Іпотекодавця на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Нарохою О.В. 13.12.2006 за р.№4206, зареєстровано в Державному реєстрі правочинів за №1789869 від 13.12.2006.

Також, за п. 1.3.1 Іпотекодавець відповідно до вказаного договору купівлі-продажу підтверджує право на набуття ним у власність земельної ділянки у майбутньому.

Згідно з п. 1.3.2 Договору, Іпотекодавець свідчить, що земельна ділянка, на якій розташований предмет іпотеки, не приватизована та питання про приватизацію не вирішувалось. В разі звернення стягнення на предмет іпотеки, до набувача будівлі переходить право користування земельною ділянкою згідно з умовами, погодженими з власником земельної ділянки чи на підставі положень законодавства, якщо це встановлено законодавством. Сторони погодились, що в разі набуття права власності Іпотекодавцем на земельну ділянку та у разі звернення стягнення на предмет іпотеки, право власності на земельну ділянку переходить до набувача разом з будівлями та спорудами відповідно до вимог діючого на момент звернення стягнення законодавства України. Сторони за договором домовилися, що в разі придбання права власності на зазначену земельну ділянку Іпотекодавцем та одержання Державного акту Іпотекодержатель реєструє обтяження права власності на неї у встановленому законом порядку, а оформлене право власності на цю земельну ділянку продовжує бути предметом іпотеки відповідно до цього іпотечного договору без додаткової угоди на нього.

Як вказано в п. 1.5 Договору передане в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок, за домовленістю сторін оцінено в 60 949,00 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату укладання цього Договору складає 307 792,00 гривень.

Згідно з п. 2.1.6 Договору іпотеки, Іпотекодержатель має право у випадку невиконання чи неналежного виконання Іпотекодавцем основного зобов`язання звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, що передбачений розділом 3 цього Договору та задовольнити свої майнові вимоги за рахунок переданого в іпотеку майна в повному обсязі, визначені на момент фактичного задоволення, враховуючи суму заборгованості за кредитом, плату за користування грошовими коштами, збитків, неустойки, штрафів, пені, іншої заборгованості та витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням та зверненням стягнення на предмет іпотеки, а також витрат, пов`язаних з утриманням і збереженням предмета іпотеки, витрат на страхування предмета іпотеки, витрат, пов`язаних із вчиненням виконавчого напису.

Крім того, за п. 2.3.9 Договору Іпотекодавець зобов`язаний протягом 5 робочих днів з дня одержання державного акту на право власності на земельну ділянку та його державної реєстрації, звернутися до Іпотекодержателя щодо внесення відповідних змін до цього Договору та надати відповідні документи.

На підтвердження вказаного відповідних доказів позивачем суду не надано.

За п. 2.4.1 Договору Іпотекодержатель зобов`язаний при невиконанні або неналежному виконанні іпотекодавцем основного зобов`язання та/або умов цього Договору надіслати Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушень або виконання порушеного основного зобов`язання та/або умов цього Договору. Вимога повинна бути оформлена письмово у вигляді офіційного листа на адресу Іпотекодавця, підписаного уповноваженою особою іпотекодержателя із зазначенням вимог необхідних до виконання або усунення.

В розділі 3.1 Договору сторони визначили підстави та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до п. 3.1.1. Договору, при порушенні Іпотекодавцем умов основного зобов`язання щодо строків погашення заборгованості по кредиту, сплати процентів за користування грошовими коштами, відшкодування збитків, неустойки, штрафів, пені та іншої заборгованості, а також при порушенні Іпотекодавцем умов цього Договору та у випадках, встановлених законом, у Іпотекодержателя виникає право задоволення своїх вимог за основним зобов`язанням, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

П. 3.1.2 передбачено, що Іпотекодержатель розпочинає звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо протягом 30 календарних днів Іпотекодавцем не буде виконана вимога про усунення порушень або виконання порушеного основного зобов`язання та/або умов цього Договору, яка надсилається Іпотекодавцю відповідно до п. 2.4.1 Договору.

При цьому, згідно з п. 3.1.3 Договору, Іпотекодержатель має право на свій розсуд вибрати спосіб звернення стягнення (позасудові або судовий), зокрема, звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

У договорі міститься застереження (п. 3.1.4), що спосіб звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно зазначається Іпотекодержателем у офіційному листі (вимозі), що надсилається Іпотекодавцю у відповідності з п. 2.4.1 Договору.

Згідно з копією Договору іпотеки, приватним нотаріусом ЗМНО Нарохою О.В. 13.12.2006 у зв`язку із посвідченням цього правочину накладається заборона відчуження зазначеного в договорі житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 до припинення чи розірвання договору іпотеки (р.№135 від 13.12.2006).

Позивачем також додано до позовної заяви розрахунок заборгованості за кредитним договором №34.2/ІЖ-005.06.1 від 13.12.2006, здійснений станом на 22.11.2018, відповідно до якого процентна ставка становить 11% річних, а з 16.10.2008 - 13% річних, щомісячна плата по кредиту - 0,2 %, розмір пені відповідає подвійній процентній ставці за договором. Розрахунок наведено за період з 11.01.2007 до 22.11.2018. Так, по вказану дату включно позивачем й після ухвалення рішення суду про дострокове солідарне стягнення заборгованості з позичальника та поручителя, - здійснювалось нарахування платежів за умовами кредитного договору. Зокрема, нараховувались прострочені відсотки, сума яких щомісячно переносилась до суми простроченої заборгованості, яка, відповідно, також щомісяця збільшувалась. На цю суму здійснювалось нарахування пені (штрафних санкцій) у вказаному вище розмірі, а також 3% річних від суми прострочених платежів, зокрема, на суму простроченої плати за кредитом; інфляційні втрати.

Тобто, позивачем також застосовано наслідки, передбачені ст. 625 ЦК України, проте, не у зв`язку із невиконанням судового рішення, а невиконанням умов кредитного договору (основного зобов`язання).

Так, згідно з розрахунком, сума заборгованості по кредиту та процентам становить 77 400,94 доларів США, за платою за обслуговування кредиту за весь період - 112 375,54 гривень, пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості, трьох процентів річних від суми простроченої кредитної заборгованості та інфляційних втрати від суми простроченої плати за обслуговування кредиту за весь період - 2 760 258,43 гривень.

Проте, позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №34.2/ІЖ-005.06.1 від 13.12.2006 у сумі 77 009,95 доларів США та 2 750 397,39 гривень, без обґрунтування вказаних сум.

Згідно з ч.1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд при розгляді справи застосовує правовий зміст норм, які регулюють загальні умови, строки виконання зобов`язань учасниками цивільних правовідносин, правові наслідки їх порушень, а саме ст. 509, 525-527, 530, 598-599, 610-612, 625 ЦК України.

Крім того, на дані правовідносини, які виникають за договором іпотеки, укладеним між банком (іпотекодержателем) та іпотекодавцем, поширюються загальні положення про договір (ст. 626-629, 631 ЦК України), положення ст. 546, 572, 574-577, 584-585, 589-591 ЦК України та Закону України «Про іпотеку».

Так, за змістом ч.1 ст. 546, ч.1 ст.572 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, заставою, в силу якої кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Підставою виникнення застави може бути договір (ч.1 ст. 574 ЦК України). Окремим різновидом застави є іпотека (ч.1 ст. 575 ЦК України).

Ч.1 ст. 576 ЦК України визначено, що предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Як передбачено ч.ч.1, 2 ст. 577 ЦК України, якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, установлених законом. Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Суттєві умови договору застави визначені ст. 584 ЦК України.

За нормою ст.589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Так, за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Крім того, за змістом ч.ч.1, 2 ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Реалізація предмета застави (ст. 591 ЦК України), на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом. Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.

Крім того, на іпотеку, як вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, розповсюджуються норми Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 № 898-IV (ст. 1, 3, 7, 12, 17, 33, 35, 39, 41).

Так, ст. 1 визначено, що нерухоме майно (нерухомість) - земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці і невід`ємно пов`язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Іпотека виникає, зокрема, на підставі договору. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки (ст. 3).

Ст.7 передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання. Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов`язання чи умов іпотечного договору.

В той же час, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст.12 цього Закону (у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором). Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду (ст.17).

Слід наголосити, що за нормою ст. 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж 30-тиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Крім того, положення ч.1 цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. Вимога, встановлена ч.1 цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені цим Законом та/або іпотечним договором, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

За вимогами ст. 39 вказаного нормативно-правового акту, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації, за умови подання будь-якою із сторін клопотання про необхідність визначення такої ціни (крім реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах). У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення. Такої заяви іпотекодержателем у справі не подано.

Цією ж нормою встановлено, що суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов`язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Згідно зі ст. 41 Закону, реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Судом встановлено, що нарахування заборгованості на підставі умов кредитного договору позивачем відповідно до розрахунку, здійсненого уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банку, не ґрунтуються на вимогах закону у зв`язку із таким.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, розглядаючи справу, суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 07.08.2019 у справі №727/10051/14-ц, пр.№61-8785св18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, пр.№14-154цс18, відповідно до якого звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України.

Суд виходить з того, що, ухвалення рішення про дострокове стягнення заборгованості за кредитом у зв`язку з неналежним виконанням умов Кредитного договору з боку позичальника змінило строк виконання основного зобов`язання. Після зміни строку виконання зобов`язання усі наступні суми, нараховані після закінчення строку кредитування, не мають правового значення, оскільки позичальник був зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі.

Із врахуванням цього висновку, наявного розрахунку заборгованості, яка суттєво збільшилась після ухвалення рішення суду від 07.10.2013, а також вимог ст. 39 Закону України «Про іпотеку», оскільки законних підстав для продовження нарахування процентів та штрафних санкцій на підставі кредитного договору позивач не мав, а застосування ст. 625 ЦК України (3% річних та інфляційні втрати) можливо лише на суму заборгованості, встановлену вказаним вище судовим рішенням, як відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання, - суд дійшов висновку про те, що заборгованість позичальника (іпотекодавця), визначена у позовній заяві на підставі розрахунку станом на 22.11.2018 протирічить засадам та нормам цивільного законодавства.

Позивачем не подано належних, допустимих та достатніх доказів, які підтверджують заявлені вимоги, проте, вони підлягають обов`язковому встановленню при ухваленні судового рішення. Відтак, суд позбавлений можливості, виходячи з заявлених позовних вимог, які не є обґрунтованими, дотриматись норми ст. 39 Закону України «Про іпотеку» та визначити у рішенні загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки.

У справі доведено, що позичальник порушив кредитні зобов`язання перед Банком і допустив заборгованість, що підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили. Проте, наданими позивачем доказами не підтверджено звернення судового рішення до примусового виконання у межах процедури виконавчого провадження.

Крім того, виходячи з обов`язку доказування, врегульованого ст.81 ЦПК України, позивачем не доведено наявності підстав, власне, для звернення стягнення на земельну ділянку, як складову предмета іпотеки.

Ч. 4 ст. 6 Закону України «Про іпотеку» визначено, що якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на будівлі (споруди) їх новий власник набуває права і обов`язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки (користування нею).

Водночас, у справі, що розглядається, позивачем не доведено набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 , яка на час укладення договору іпотеки (п. 1.3.2 Договору) не була приватизована. Чи отримав Іпотекодавець державний акт на право власності на земельну ділянку, чи здійснив його державну реєстрацію, та чи звертався до Іпотекодержателя щодо внесення відповідних змін до Договору іпотеки, суду також не повідомлено. Тобто, наразі не визначено, які права та обов`язки щодо земельної ділянки матиме новий власник предмета іпотеки (житлового будинку) в разі звернення стягнення на нього.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд зауважує, що встановлення договором іпотеки (п.3.1.3 Договору) альтернативного (досудового) способу врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не вважається обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Проте, у зв`язку із наведеними вище обставинами, судом встановлено підстави для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову підстав для стягнення судового збору з відповідача на користь позивача судом не встановлено.

Керуючись ст. ст. 12-13, 19, 76-82, 95, 141, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 272-273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Родовід Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Шевченка Андрія Миколайовича до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Реквізити сторін: Акціонерне товариство «Родовід Банк», код за ЄДРПОУ 14349442, адреса місцезнаходження: 04136, м.Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3, адреса для листування: 04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, буд. 17.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення (із врахуванням п.15.5 Перехідних положень).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Визначена дата складання повного рішення - 24.01.2020.

Суддя П.В. Зарютін