Вирок № 87132771, 14.01.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 14.01.2020

Справа № 320/6127/19

Провадження № 1-кп/937/359/20

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2020 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Редько О.В.,

за участю секретаря – Колеснікової Л.В.,

прокурора – Щербини О.О.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12019080140001897 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Данило – Іванівка Мелітопольського району Запорізької області, громадянина України, не одруженого, не працюючого, який має середню освіту, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 20.02.2019 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ст.. 185 ч. 1 КК України, призначено покарання у вигляді 80 годин громадських робіт. 15.05.2019 року знятий з обліку у зв`язку з відбуттям покарання;

- 18.06.2019 року обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 за ознаками ч. 2 ст. 185 КК України направлений до Мелітопольського міськрайонного суду;

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На початку березня 2019 року, в денний час, знаходячись на території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, керуючись корисливим мотивом, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу проник до господарської будівлі у вказаному домоволодіння, що є іншим приміщенням, звідки таємно викрав металевий корпус помпи марки «Hidelspump SE-80EX» №71001115 вартістю 1000 гривень, яка належить потерпілому ОСОБА_2 , чим заподіяв потерпілому ОСОБА_2 майнову шкоду на суму 1000 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 скоїв викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, поєднану з проникненням в інше приміщення.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 185 КК України визнав себе повністю і пояснив, що все сталось в березні місяці. Коли прийшов до потерпілого ОСОБА_2 , то знаходився в стані алкогольного сп`яніння. Потерпілого вдома не було. Він з сараю викрав металевий корпус помпи, який потім здав на металобрухт. Матеріальні збитки потерпілому повернув.

Судом роз`яснено обвинуваченому ОСОБА_1 суть обвинувачення та з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 правильно розуміє зміст викладених обставин та у суду відсутні сумніви у добровільності його позиції. Судом роз`яснено обвинуваченому ОСОБА_1 положення ч. 3 ст. 349 КПК України, зокрема позбавлення права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Потерпілий – ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, місце та час проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

У зв`язку з тим, що обвинувачений повністю визнав свою провину, немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції, суд вважає недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, тому суд у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України обмежився тільки допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого. Інші докази по справі не досліджувалися

Таким чином, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у інше майно.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, обставини, що обтяжують і пом`якшують вину обвинуваченого, а так само дані про особу обвинуваченого.

Так, вчинене обвинуваченим ОСОБА_1 кримінальне правопорушення відноситься до тяжкого кримінального правопорушення, однак, суд враховує, що він повністю визнав провину, щиросердно покаявся у скоєному, і своїми правдивими свідченнями сприяв встановленню істини у справі, матеріальну шкоду потерпілому відшкодував. Також судом береться до уваги задовільна характеристика особи ОСОБА_1 за місцем проживання.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого суд визнає щире каяття, повне визнання провини, активне сприяння в розкритті злочину.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого не встановлені.

Відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Вирішуючи питання про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України суд також повинен урахувати тяжкість вчиненого злочину, особу винного, дотримуючись загальних принципів, встановлених законом, щодо призначення покарання.

Згідно ч.1 ст.75 КК України, якщо при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбуття покарання, він дійсно може прийняти рішення про звільнення від відбування основного покарання з випробуванням. Таке рішення суду, відповідно до вимог ст.374 КПК України, повинно бути належним чином вмотивоване, про що також зазначено і в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003р.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що призначення обвинуваченому покарання із застосуванням ст.75 КК України буде відповідати загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, таке покарання буде достатнім і необхідним для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів, буде відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого.

Суд, при визначенні покарання врахував, ступінь тяжкості скоєного злочину, який відповідно до вимог ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину, характеристику особи винного, який за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, офіційно не працевлаштований, раніше судимий, вину визнав повністю та щиро розкаявся в скоєному, повне відшкодування завданої матеріальної шкоди потерпілому.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, з застосуванням до нього ст.75 КК України.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого в ході досудового слідства не обирався. Клопотань про обрання запобіжного заходу в ході судового розгляду справи не надходило. Підстави для обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 не встановлені.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374-376, 100, Кримінального процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 70 ч. 4 КК України шляхом поглинення призначеного покарання та покарання за вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 серпня 2019 року остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбуванням покарання, якщо він протягом 2 (двох) років не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирати.

Речові докази по кримінальному провадженню, а саме:

- корпус металевої помпи марки «Hidelspump SE-80EX» №71001115, яка згідно постанови про визнання речовим доказом від 10 липня 2019 року було визнано речовим доказом та згідно розписки передано на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_2 – повернути власнику ОСОБА_2 ;

- грошові кошти в сумі 550 гривень, які згідно постанови про визнання речових доказів від 14.06.2019 року визнано речовими доказами та згідно розписки передано на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_2 – повернути власнику ОСОБА_2 .

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 діб з дня його проголошення.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду О.В.Редько