Ухвала суду № 87132499, 21.01.2020, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/6778/19

пр. №1-кп/333/253/20

УХВАЛА

Іменем України

21 січня 2020 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суду м. Запоріжжя у складі головуючого судді Піха Ю.Р., за участю секретаря судового засідання Бобко О.В., прокурора Кравця С.Ю., підозрюваногоОСОБА_1 , захисників підозрюваного: Шульженко М.В. та Литвинця Ю.В.,розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, українця, який має вищу освіту, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

27.11.2019 з Запорізької місцевої прокуратури №2, надійшло клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру в кримінальному провадженні відносно підозрюваного ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити кримінальне провадження до судового розгляду. Крім того, в судовому засіданні прокурором подано письмове клопотання про продовження підозрюваному ОСОБА_1 строку запобіжного заходу у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку.

Своє клопотання мотивує тим, що в ході досудового слідства встановлений ряд ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які не зникли, що є підставою для продовження вказаного запобіжного заходу. Жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Підозрюваний ОСОБА_1 та його захисники в судовому засіданні заперечували стосовно призначення справи до судового розгляду, оскільки в клопотанні невірно викладено суть та формулювання підозри. Тому розгляд справи без усунення зазначених недоліків не можливий. Крім цього, просили суд задовольнити їхнє клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді – передання на лікування опікунам, близьким родичам чи членам сім`ї з обов`язковим лікарським наглядом.

Потерпілий в судове засідання не з`явився. Хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку. Причини неявки суду не повідомив. Заяв або клопотань, які б перешкоджали розгляду справи суду не надходило.

Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисників, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

07 липня 2019 року о 14.40 годині ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

14 серпня 2019 року постановою керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 строки досудового розслідування було продовжено до трьох місяців, а саме до 07 жовтня 2019 року.

01.10.2019 року ухвалою слідчого судді Стоматова Е.Г. строк досудового розслідування було продовжено до шести місяців, а саме до 07.01.2020.

01 жовтня 2019 року слідчим суддею Комунарського районного суду м. Запоріжжя підозрюваному ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Запорізькому слідчому ізоляторі до 29 листопада 2019 року.

26 листопада 2019 року винесено постанову про зміну порядку досудового розслідування у кримінальному провадженню за підозрою ОСОБА_1 і продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 КПК України про застосування примусових заходів медичного характеру.

Згідно висновку первинної амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 316 від 17 липня 2019 року, ОСОБА_1 , 1977 р.н. потребує направлення на стаціонарну судово-психіатричну експертизу для уточнення діагнозу та виключення симулятивної поведінки.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 191 від 17.10.2019, ОСОБА_1 в період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння, страждав і в теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі шизофренії параноїдної. Зазначене хронічне захворювання психічне захворювання позбавляло іспитованого можливості усвідомлювати свої дії і керувати ними в період часу, що відноситься до інкримінованих йому діянь. Потребує застосування відносно нього примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з наданням психіатричної допомоги з суворим наглядом.

Статтями 291 та 292 КПК України визначені вимоги до клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру і реєстру матеріалів досудового розслідування.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Зі змісту клопотання, що є предметом судового розгляду на даний час вбачається, що в ньому достатньо чітко та змістовно викладено фактичні обставини справи, а також наведено правову кваліфікацію дій обвинуваченого, наявність встановлених речових доказів та інші необхідні вимоги до обвинувального акту, передбачені ст. 291 КПК України

Крім цього судом встановлено, що в клопотанні вказано повні відомості щодо дати та місця скоєння інкримінованого злочину, однак також вказано умисел дій підозрюваного ОСОБА_1 , що є порушенням ст. 505 КПК України.

Верховний Суд у своїй постанові від 26.06.2019 у справі №202/599/17 зазначив, що осудність є однією з загальних ознак суб`єкта злочину, юридичною підставою вини та кримінальної відповідальності.

Виходячи з передбачених ст. 19 КК України критеріїв, відповідний стан особи характеризується здатністю усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.

Неосудна особа позбавлена такої здатності унаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Особа, що вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, не підлягає кримінальній відповідальності, а може бути піддана за рішенням суду примусовим заходам медичного характеру.

Суд роз`яснив, що виходячи з положень статей 23, 24 КК України умисел є однією з форм вини, яка включає в себе інтелектуальну та вольову ознаки: усвідомлення характеру свого діяння, передбачення його наслідків та бажання чи свідоме допускання їх настання.

Усвідомлення означає розуміння не лише фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються об`єкта, предмета, об`єктивної сторони складу конкретного злочину, а і його негативного соціального значення у виді суспільної небезпеки. Зокрема, при вчиненні крадіжки винний усвідомлює, що він порушує право власності, таємно викрадає чуже майно і тим самим завдає потерпілому майнової шкоди.

Передбачення є адекватним розумовим уявленням особи про неминучість чи можливість конкретних результатів своєї дії (бездіяльності). Бажання полягає у прагненні досягти чітко визначеної мети і спрямованості волі на її досягнення.

Умисна форма вини передбачає правильне відображення у свідомості суб`єкта як фактичних, так і юридичних ознак злочину, обов`язковою передумовою чого є осудність.

Мотив злочину - це усвідомлене особою внутрішнє спонукання, яке викликає намір діяти певним чином. Мету становить конкретно сформульоване уявлення про бажаний наслідок свого діяння та спрямованість на його досягнення в обраний спосіб.

Мотивованість та цілеспрямованість є ознаками усвідомленої вольової діяльності людини.

Прояв таких ознак є неможливим у разі порушень психічних функцій, за яких особа нездатна усвідомлювати характер і значення своїх діянь та керувати ними.

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи ОСОБА_1 у період вчинення інкримінованого діяння та на час проведення експертизи страждав на хронічне психічне захворювання у формі шизофренії параноїдальної, тому був позбавлений можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними в період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння.

ВС вказав на те, що з зазначеним станом несумісні наявність у свідомості чітко сформованого умислу у розумінні ст. 24 КК України, а також мети і мотиву як ознак суб`єктивної сторони злочину, а тому

Статтею 505 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що обов`язковими обставинами, які підлягають доказуванню у такому кримінальному проваджені є: час, місце, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння та вчинення цього суспільно небезпечного діяння цією особою, при цьому враховуються і інші обставини (інформація про психічні розлади, поведінка, небезпечність особи, розмір завданої шкоди).

Предмет доказування у кримінальному проваджені щодо застосування примусових заходів медичного характеру має низку особливостей, де не ставиться питання про винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, а йдеться про вчинення певною особою суспільно небезпечного діяння, а умисел, мета і мотив є елементами суб`єктивної сторони саме злочину та встановлюються лише щодо осудної особи.

З огляду на викладене суд вважає, що захисником слушно зроблено зауваження стосовно викладу прокурором клопотання, однак це не слугує підставою для повернення клопотання прокуророві, оскільки, суд має право застосувати і інші положення процесуального закону, які дають можливість суду, навіть з власної ініціативи, у разі виявлення очевидних порушень, приймати рішення щодо покращення становища особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Частиною 3 ст. 315 КПК України передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Приймаючи рішення про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, фактичні обставини справи, дані про особу обвинуваченого та характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання, суд вважає, що не має ґрунтовних підстав для можливості застосування інших запобіжних заходів альтернативних триманню під вартою, вважає їх не достатніми для запобіганню ризиків та виконанню обвинуваченим процесуальних обов`язків.

Відповідно до ст.508 КПК України до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, можуть бути застосовані судом такі запобіжні заходи: 1) передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім`ї з обов`язковим лікарським наглядом; 2) поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку.

Ухвалою суду від 29.11.2019 ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку.

Прокурором в судовому засіданні доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних за до обвинуваченого не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, що виправдовує обрання відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у поміщення до закладу з наданням психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку.

Відповідно ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до пункту 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п,32, Series А, №182).

Згідно з п.1 ч.1 ст.178 КПК України слідчий суддя, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов`язаний оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення.

Інкриміноване підозрюваному ОСОБА_1 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.115 України, відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким злочином, санкцією статті якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу та недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Таким чином, враховуючи обставини, перераховані у ст.178 КПК України, а також доведеність прокурором під час розгляду клопотання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ст. 508 КПК України, не може запобігти наведеним під час розгляду клопотання ризикам, оцінюючи ступінь порушення цінностей суспільства у даному кримінальному провадженню, намагаючись забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, суд вбачає, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді поміщення ОСОБА_1 до закладу з наданням психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку законним та обґрунтованим.

Підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України, судом не встановлено.

Учасниками процесу не заявлялись інші клопотання про обрання, зміну, скасування заходів забезпечення кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 177, 314-317, 372, 503, 505 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника Литвинця Ю.В. щодо направлення клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 , прокурору для усунення недоліків – залишити без задоволення.

Призначити судове засідання у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 на 31.01.2020 об 09 год. 40 хв. вприміщені Комунарського районного суду м. Запоріжжя за адресою: м. Запоріжжя, вул. Європейська, 7.

Справу розглядати суддею одноособово.

Секретарю судового засідання повідомити сторони та інших учасників судового провадження про день, час та місце проведення судового засідання.

В судове засідання викликати учасників судового розгляду.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу – задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку на 60 днів з 21.01.2020 до 20.03.2020.

Виконання ухвали доручити головному лікарю Комунальної установи «Обласна клінічна психіатрична лікарня» ЗОР.

Апеляційна скарга на ухвалу суду щодо продовження запобіжного заходу, може бути подана протягом п`яти днів з дня її винесення до Запорізького апеляційного суду.

Головуючий суддя Ю.Р. Піх