Рішення № 87131410, 16.01.2020, Селидівський міський суд Донецької області

242/945/15-ц

2/242/476/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2020 року Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі судового засідання Кідрон О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове цивільну справу за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит, пені та інфляційних витрат та за позовом ОСОБА_2 до Державної іпотечної установи, ОСОБА_1 про визначення договору поруки таким, що припинив свою дію, -

ВСТАНОВИВ

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що 24.03.2008 року між ТОВ «Універсальний комерційний банк «Камбіо» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит 500И/02-2008, за умова якого останній надано грошові кошти у розмірі 505 000 грн. 00 коп. строком з 24.03.2008 року по 24.03.2038 року включно, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. В забезпечення виконання зобов`язання, 24.03.2008 року між ТОВ «Універсальний комерційний банк «Камбіо» та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір поруки № б/н, за умовами якого останній зобов`язався відповідати перед банком за виконання боржником в повному обсязі боргових зобов`язань, що випливають із основного кредитного договору та відповідачі відповідають перед позивачем як солідарні відповідачі. В подальшому, 12.05.2008 року між Державною іпотечною установою та ТОВ «Універсальний комерційний банк «Камбіо» був укладений Договір відступлення права вимоги № 817/08, згідно до якого Банк передав Позивачу всі права вимоги за Договором про іпотечний кредит, Іпотечним договором та Договором поруки. У зв`язку з невиконанням, належним чином, відповідачем ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором, виникла заборгованість по кредиту у сумі 415 859 грн. 10 коп., а саме: по основній сумі заборгованості – 398 388 грн. 72 коп., нараховані відсотки – 16 797 грн. 20 коп., пеня за прострочення сплати кредитних коштів – 39 грн. 34 коп., інфляційні витрати – 633 грн. 84 коп. Просить суд стягнути на користь Державної іпотечної установи солідарно з відповідачів заборгованість по іпотечному кредиту у сумі 415 859 грн. 10 коп. та понесені судові витрати.

Заочним рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 20 квітня 2015 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 08 квітня 2019 року заочне рішення скасовано та справу призначено до розгляду в загальному позовному провадженні.

Представник позивача звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог, в якій додатково зазначив, що станом на 18.04.2019 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає – 641 396,34 грн., яка складається з наступного: основна сума боргу – 398 388,72 грн., прострочені відсотки – 170 179,04 грн., інфляційні витрати – 72 828,58 грн. На підставі цього просить стягнути в солідарному порядку з відповідачів на користь позивача заборгованість по іпотечному кредиту у сумі 641 396,34 грн. 10 коп. та понесені судові витрати.

Відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної іпотечної установи, ОСОБА_1 про визначення договору поруки таким, що припинив свою дію, в якому зазначив, що додатковою угодою від 24.03.2008 року внесено зміни, відповідно до яких строк погашення сторонами визначений не пізніше 01 грудня 2011 року, а до суду представник Державної іпотечної установи звернувся тільки 17.03.2015 року, тобто після закінчення шестимісячного строку, передбаченого ст. 559 ЦК України, тому вважає, що договір поруки припинив свою дію. На підставі викладеного просить визнати договір поруки від 24.03.2008 року таки, що припинив свою дію та стягнути з відповідачів судові витрати.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 20 листопада 2019 року відповідно до ст. 188 ЦПК України справу за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит, пені та інфляційних витрат та за позовом ОСОБА_2 до Державної іпотечної установи, ОСОБА_1 про визначення договору поруки таким, що припинив свою дію, об`єднано в одне провадження.

Представник Державної іпотечної установи в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності та надав пояснення й відзив, в яких зазначив, що позов в частині вимог Державної іпотечної установи підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити. Позовні вимоги ОСОБА_2 вважає необґрунтованими через те, що внесені зміни до ст. 559 ЦК України, згідно яких строк позовної давності складає три роки, тому порука не припинилася. Також зазначив, що жодних змін до кредитного договору не вносилося та будь-які додаткові угоди відсутні. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомила.

Відповідач-позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності та письмові пояснення, в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог Державної іпотечної установи, а свої позовні вимоги просить задовольнити та визнати договір поруки від 24.03.2008 року таким, що припинив свою дію.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом встановлено наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальний комерційний банк «Камбіо» та відповідачем ОСОБА_1 , 24.03.2008 року було укладено договір про іпотечний кредит 500И/02-2008 за умовами якого відповідачеві надано кредит в розмірі 505 000 грн. 00 коп., строком з 24.03.2008 року по 24.03.2038 року включно, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

24 березня 2008 року між ТОВ «Універсальний комерційний банк «Камбіо» та відповідачем ОСОБА_2 в забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором укладено договір поруки № б/н, відповідач зобов`язався перед банком відповідати за виконання боржником у повному обсязі боргових зобов`язань боржника, що випливають із кредитного договору та випадку невиконання відповідачем ОСОБА_1 , будь-якого зобов`язання за кредитним договором, відповідачі відповідають перед позивачем, як солідарні боржники.

12 травня 2008 року між Державною іпотечною установою та ТОВ «Універсальний комерційний банк «Камбіо» був укладений Договір відступлення права вимоги № 817/08, згідно до якого Банк передав Позивачу всі права вимоги за Договором про іпотечний кредит, Іпотечним договором та Договором поруки.

Заборгованість за договором про іпотечний кредит, відповідно до заяви про збільшення позовних вимог, станом на 18.04.2019 року становить 641 396,34 грн., яка складається з наступного: основна сума боргу – 398 388,72 грн., прострочені відсотки – 170 179,04 грн., інфляційні витрати – 72 828,58 грн.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язані здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 12 грудня 2019 року відповідно до ч. 6 ст. 95 ЦПК України зобов`язано ОСОБА_2 надати в судове засідання оригінал додаткової угоди до Договору про іпотечний кредит № 500И/02-2008 від 24.03.2008 року.

З отриманого судом та оглянутого в судовому засіданні оригіналу Додаткової угоди до Договору про іпотечний кредит № 500И/02-2008 від 24.03.2008 року встановлено, що в ній сторони (ТОВ «Універсальний комерційний банк «Камбіо» та ОСОБА_1 ) виклали п. 1.2 Розділу предмет Договору у наступній редакції «Кредит надається строком погашення не пізніше 01 грудня 2011 року на поліпшення житлових умов квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . В усьому іншому сторони керуються умовами Договору про іпотечний кредит № 500И/02-2008 від 24.03.2008 року.

Відповідно до статті 76, частини першої статті 77 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

На підставі викладеного суд вважає, що додаткова угода до Договору про іпотечний кредит № 500И/02-2008 від 24.03.2008 року є належним та допустимим доказом, отриманим в порядку ЦПК України, правові підстави для того, щоб не брати її до уваги у суду відсутні, тому строком погашення кредиту є 01 грудня 2011 року.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Порука є одним із способів забезпечення зобов`язань при укладенні кредитних договорів та має зобов`язальний, договірний характер, тому на правовідносини поруки поширюють свою дію загальні положення про зобов`язання та договори.

Як вбачається з договору поруки від 24.03.2008 року ОСОБА_2 зобов`язався перед банком відповідати за виконання боржником у повному обсязі боргових зобов`язань боржника, що випливають із кредитного договору та випадку невиконання відповідачем ОСОБА_1 , будь-якого зобов`язання за кредитним договором, відповідачі відповідають перед позивачем, як солідарні боржники та з урахуванням вищевказаної Додаткової угоди строк повернення кредиту – не пізніше 01 грудня 2011 року.

За приписами ч.1 ст. 546 ЦК виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В силу ст.ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Отже, порука припиняється за наявності факту зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. При цьому для припинення поруки достатнім є встановлення таких змін в основному зобов`язанні. При цьому подальше фактичне виконання зобов`язання, в тому числі фактичний строк його виконання, відмова кредитора від вимоги щодо виконання зобов`язання в зміненому обсязі, не свідчать про збереження поруки, оскільки відбулися після настання правоприпиняючого факту (збільшення обсягу відповідальності).

Збільшення вказаної відповідальності може відбутися внаслідок змін забезпеченого порукою зобов`язання, які безпосередньо спрямовані на підвищення суми кредиту, процентної ставки за користування кредитом, пені тощо або на включення опосередковано обтяжливих умов відповідальності поручителя, зокрема, шляхом скорочення строку повернення кредиту.

Зазначений правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 (справа№523/3082/14-ц), яким також вказано, що аналогічні правові висновки висловлені у постанові Верховного Суду України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15 та у постановах Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 522/9232/14-ц (провадження № 61-1106св18), від 20 червня 2018 року у справі № 161/11866/15-ц (провадження № 61-6894св18), від 07 листопада 2018 року у справі № 203/2907/16-ц (провадження 61-9260св18).

Пунктом 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов`язується зі зміною забезпеченого зобов`язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов`язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов`язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов`язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред`явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Враховуючи наведене, що істотні зміни в кредитний договір були внесені 24.03.2008 року (щодо скорочення строку повернення кредиту), то порука припинила свою дію, починаючи з вказаної дати.

Що стосується доводів представника Державної іпотечної установи про те, що правовідносини за договором поруки від 24 березня 2008 року продовжують існувати після введення в дію з 04 лютого 2019 року Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" змін до частини четвертої статті 559 ЦК України, згідно з якими порука може бути припинена лише у випадку, якщо кредитор протягом трьох років з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини зобов`язання не пред`явить позову до поручителя, то вони не обґрунтовані, оскільки порука припинилася до набрання чинності цими змінами.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Такий підхід відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом України у постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13. Аналогічні висновки були сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 3 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16.

В судовому засіданні було встановлено, що строк повернення кредитних коштів сторонами було визначено 01 грудня 2011 року, а до суду представник Державної іпотечної установи звернувся тільки 17.03.2015 року, тобто поза межами позовної давності, а тому позовні вимоги в частині стягнення коштів не підлягають задоволенню.

Повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, надані суду докази, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог Державної іпотечної установи слід відмовити, оскільки кредитний договір закінчився 01.12.2011 року, до суду її представник звернувся тільки 17.03.2015 року, тобто після спливу строку позовної давності, на застосуванні пропуску позовної давності заявляв представник відповідачів, тому у позивача закінчилася дія права за кредитним договором, а позовні вимоги щодо визнання поруки припиненою підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем ОСОБА_2 при зверненні до суду сплачений судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп., які підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 264, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит, пені та інфляційних витрат – відмовити.

Позов ОСОБА_2 до Державної іпотечної установи, ОСОБА_1 про визначення договору поруки таким, що припинив свою дію – задовольнити.

Визнати договір поруки, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Універсальний комерційний банк «Камбіо», ОСОБА_1 , від 24.03.2008 року, таким, що припинив свою дію.

Стягнути з Державної іпотечної установи та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 768 (сімсот сімдесят вісім) грн. 40 коп., а саме – по 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп. з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 24 січня 2020 року.

Позивач-відповідач: Державна іпотечна установа (код ЄДРПОУ 33304730, адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Відповідач-позивач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ).

Суддя Черков В.Г.