Ухвала суду № 87131220, 22.01.2020, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/6597/19

Провадження № 1-кс/234/508/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

22 січня 2020 року м. Краматорськ

Слідчий суддя Краматорського міського суду Донецької області Пікалова Н.М., за участі секретаря судового засідання Романенко К.П., прокурора Самедова Е.Х. огли, слідчого Савківа А.М., захисника Дорошенко С.М., підозрюваного ОСОБА_1 ,

розглянув клопотання слідчого Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську Савківа А.М., погодженого з прокурором військової прокуратури Донецького гарнізону Самедовим Е.Х. огли, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пересадівка Жовтневого району Миколаївської області, громадянина України, який має вищу освіту, не працює, не одруженого, є учасником бойових дій, має державні нагороди, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. ч. 4 ст. 426-1, ч. 2 ст. 121 КК України, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016050150002013 від 03.07.2016 року -

ВСТАНОВИВ:

До Краматорського міського суду надійшло клопотання слідчого Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську Савківа А.М., погодженого з прокурором військової прокуратури Донецького гарнізону Самедовим Е.Х. огли, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 .

Клопотання та додані до нього матеріали підозрюваний ОСОБА_1 отримав 17.01.2020 р. о 09:32 год.

В клопотанні слідчий зазначає, що Третім слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016050150002013 від 03.07.2016, за підозрою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 426-1, ч. 2 ст. 121 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що молодший лейтенант ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою та проходячи військову службу на посаді командира 3-го механізованого взводу 2-ї механізованої роти механізованого батальйону військової частини - польова пошта В3675 (А3283), тимчасово виконуючи обов`язки командира 3-ї механізованої роти механізованого батальйону вказаної військової частини, всупереч вимог ст.ст. 3, 28, 29, 68 Конституції України, ст. ст. 9, 11, 13, 14, 16, 28, 29, 31, 32, 49, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 02 липня 2016 року, близько о 17 год. 40 хв., перебуваючи у приміщенні металевого ангару за адресою: Донецька область, Бахмутський район, с. Покровське, вул. Гагаріна, 32 А, де на той час тимчасово дислокувалась військова частина - польова пошта В3675 (А3283), в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, з мотивів невдоволення систематичним порушенням військової дисципліни у вигляді вживання спиртних напоїв підлеглим йому військовослужбовцем, механіком-водієм 1-го механізованого взводу 3-ї механізованої роти механізованого батальйону солдатом ОСОБА_2 , та недопущення у подальшому випадків вживання алкогольних напоїв іншими військовослужбовцями під час несення служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, повністю розуміючи можливі наслідки своїх дій, з метою протиправного заподіяння тілесних ушкоджень солдату ОСОБА_2 , і тим самим продемонструвати перевагу над солдатом ОСОБА_2 та підняти власний авторитет перед особовим складом підрозділу, стоячи перед солдатом ОСОБА_2 , який не чинив опору, на відстані витягнутої руки, діючи з непрямим невизначеним умислом на заподіяння тілесних ушкоджень, застосував насильство щодо підлеглого військовослужбовця, механіка-водія 1-го механізованого взводу 3-ї механізованої роти механізованого батальйону солдата ОСОБА_2 , що виразилось в нанесенні солдату ОСОБА_2 кулаком лівої руки, одягненої в боксерську рукавицю, удару в праву лобну частину голови ОСОБА_2 , та одразу ж, у нанесенні кулаком правої руки, одягненої в боксерську рукавицю, удару в ліву скроневу ділянку голови ОСОБА_2 , від якого останній упав з висоти власного зросту, в результаті приданого тілу прискорення та вдарився потиличною областю голови об асфальтобетонне покриття, тим самим ОСОБА_1 умисно завдаючи без будь-якого попередження не менше двох ударів у голову потерпілому ОСОБА_2 , який цього не очікував, і не спроможний був захищатися, не розрахував силу ударів і не передбачав такі можливі наслідки, як різке падіння потерпілого та удар головою об тверду поверхню (асфальт), і хоча не бажав, але свідомо припускав настання таких наслідків, при цьому тяжкість наслідків від падіння у ОСОБА_1 не було конкретизовано, тобто ОСОБА_1 діяв з невизначеним непрямим умислом на заподіяння потерпілому ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень, в повній мірі усвідомлюючи можливі наслідки від їх спричинення, внаслідок чого і спричинив останньому, ОСОБА_2 , тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми: садно в потиличній області, розташоване в 5 см. від потиличного горбка з крововиливом в товщу м`яких тканин голови з внутрішньої сторони, крововилив в товщу лівого скроневого м`язу та в лобній області, з розповсюдженням на праву тім`яну та ліву тім`яно-скроневу ділянку, перелом потиличної кістки, лінія якого розповсюджується на задній лівий край великого потиличного отвору, на сагітальний шов та на луску лобної кістки, доходячи до петушиного гребня лобної кістки, вогнищевий крововилив над твердою мозковою оболонкою в лобно-тім`яно-потиличній області в проекції перелому кісток черепу, крововиливу під твердою мозковою оболонкою на всьому протязі, не щільно зрощених з твердою мозковою оболонкою, крововиливи під м`якими мозковими оболонками на усьому протязі півкуль головного мозку, більше виражені в проекції нижнє-зовнішніх ділянок лівої лобної та переднє-верхньої поверхні правої лобної долі, забою головного мозку з крововиливами в кору лобних часток у вигляді численних крапкових крововиливів, численні вогнищеві крововиливи в речовину головного мозку, крововиливи в шлуночки головного мозку, що 07 липня 2016 року спричинило тяжкі наслідки у виді смерті ОСОБА_2 , яку о 23 год. 10 хв. 07 липня 2016 року констатовано як біологічну смерть у Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону (військова частина А3306), розташованого за адресою: м. Харків, вул. Культури, 5.

Таким чином, ОСОБА_1 , за викладених вище обставин, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 426-1 КК України - застосування насильства щодо підлеглого, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, що спричинило тяжкі наслідки.

Крім того, молодший лейтенант ОСОБА_1 підозрюється у тому, що він, будучи військовою службовою особою та проходячи військову службу на посаді командира 3-го механізованого взводу 2-ї механізованої роти механізованого батальйону військової частини - польова пошта В3675 (А3283), будучи призначеним на посаду тимчасово виконуючого обов`язки командира 3-ї механізованої роти механізованого батальйону вказаної військової частини, діючи умисно, 02 липня 2016 року, близько о 17 год. 40 хв. перебуваючи у приміщенні металевого ангару за адресою: Донецька область, Бахмутський район, с. Покровське, вул. Гагаріна, 32 А, де на той час тимчасово дислокувалась військова частина - польова пошта В3675 (А3283), діючи з прямим умислом, з мотивів невдоволення систематичним порушенням військової дисципліни у вигляді вживання спиртних напоїв підлеглим йому військовослужбовцем, механіком-водієм 1-го механізованого взводу 3-ї механізованої роти механізованого батальйону солдатом ОСОБА_2 , та недопущення у подальшому випадків вживання алкогольних напоїв іншими військовослужбовцями під час несення служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, так як повністю розумів можливі наслідки дій, з метою протиправного заподіяння тілесних ушкоджень солдату ОСОБА_2 , і тим самим продемонструвати перевагу над солдатом ОСОБА_2 та підняти власний авторитет перед особовим складом підрозділу, стоячи перед солдатом ОСОБА_2 на відстані витягнутої руки, який не здійснював опору, наніс останньому кулаком лівої руки, одягненої в боксерську рукавицю, удар в праву лобну частину голови ОСОБА_2 , після чого одразу наніс кулаком правої руки, одягненої в боксерську рукавицю, удар в ліву скроневу ділянку голови ОСОБА_2 , від якого останній упав з висоти власного зросту в результаті приданого тілу прискорення та ударився потиличною областю голови об асфальтобетонне покриття, тим самим ОСОБА_1 умисно завдаючи без будь-якого попередження не менше двох ударів у голову потерпілому ОСОБА_2 , який цього не очікував, і не спроможний був захищатися, не розрахував силу ударів і не передбачав такі можливі наслідки, як різке падіння потерпілого та удар головою об тверду поверхню (асфальт), і хоча не бажав, але свідомо припускав настання таких наслідків, при цьому тяжкість наслідків від падіння у ОСОБА_1 не було конкретизовано, тобто ОСОБА_1 діяв з невизначеним непрямим умислом на заподіяння потерпілому ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень, в повній мірі усвідомлюючи можливі наслідки від їх спричинення, внаслідок чого і спричинив останньому, ОСОБА_2 , тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми: садно в потиличній області, розташоване в 5 см від потиличного горбка з крововиливом в товщу м`яких тканин голови з внутрішньої сторони, крововилив в товщу лівого скроневого м`язу та в лобній області, з розповсюдженням на праву тім`яну та ліву тім`яно-скроневу ділянку, перелом потиличної кістки, лінія якого розповсюджується на задній лівий край великого потиличного отвору, на сагітальний шов та на луску лобної кістки, доходячи до петушиного гребня лобної кістки, вогнищевий крововилив над твердою мозковою оболонкою в лобно-тім`яно-потиличній області в проекції перелому кісток черепу, крововиливу під твердою мозковою оболонкою на всьому протязі, не щільно зрощених з твердою мозковою оболонкою, крововиливи під м`якими мозковими оболонками на усьому протязі півкуль головного мозку, більше виражені в проекції нижнє-зовнішніх ділянок лівої лобної та переднє-верхньої поверхні правої лобної долі, забою головного мозку з крововиливами в кору лобних часток у вигляді численних крапкових крововиливів, численні вогнищеві крововиливи в речовину головного мозку, крововиливи в шлуночки головного мозку, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_2 , о 23 год. 10 хв. 07 липня 2016 року, яку констатовано як біологічну смерть у Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону (військова частина А3306) розташованого за адресою: м. Харків, вул. Культури, 5.

Таким чином, ОСОБА_1 , за викладених вище обставин, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.

26 листопада 2019 року у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень повідомлено про підозру ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .

26 листопада 2019 року Краматорським міським судом Донецької області відносно підозрюваного ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із визначенням суми застави в розмірі 401400 грн., та визначенням відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України виконання обов`язків підозрюваного, у випадку внесення застави.

На даний час підозрюваний ОСОБА_1 утримується в Держаній установі "Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)".

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 426-1, ч. 2 ст. 121 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженнями доказами: протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 16.09.2016, в ході якого було встановлено, що йому стало відомо від військовослужбовців, що 02.07.2016 року ОСОБА_4 спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_2 в приміщенні металевого ангару в місці тимчасової дислокації військової частини - польова пошта В3675 (А3283) в с. Покровське Бахмутського району Донецької області, від яких останній помер у лікарні; висновком комісійної судово-медичної експертизи №154 від 23.09.2019, солдату ОСОБА_2 було завдано тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми: садно в потиличній області, розташоване в 5 см. від потиличного горбка з крововиливом в товщу м`яких тканин голови з внутрішньої сторони, крововилив в товщу лівого скроневого м`язу та в лобній області, з розповсюдженням на праву тім`яну та ліву тім`яно-скроневу ділянку, перелом потиличної кістки, лінія якого розповсюджується на задній лівий край великого потиличного отвору, на сагітальний шов та на луску лобної кістки, доходячи до петушиного гребня лобної кістки, вогнищевий крововилив над твердою мозковою оболонкою в лобно-тім`яно-потиличній області в проекції перелому кісток черепу, крововиливу під твердою мозковою оболонкою на всьому протязі, не щільно зрощених з твердою мозковою оболонкою, крововиливи під м`якими мозковими оболонками на усьому протязі півкуль головного мозку, більше виражені в проекції нижнє-зовнішніх ділянок лівої лобної та переднє-верхньої поверхні правої лобної долі, забою головного мозку з крововиливами в кору лобних часток у вигляді численних крапкових крововиливів, численні вогнищеві крововиливи в речовину головного мозку, крововиливи в шлуночки головного мозку. Також були спричинені тілесні ушкодження у вигляді садна в області лівого передпліччя та синця на передній поверхні лівого стегна; протоколом огляду місця події від 24.08.2017 в ході чого зафіксовано місце вчинення кримінального правопорушення; протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 13.01.2017, в ході якого було встановлено, що 02.07.2016 року ОСОБА_4 спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_2 в приміщенні металевого ангару в місці тимчасової дислокації військової частини - польова пошта В3675 (А3283) в с. Покровське Бахмутського району Донецької області; протоколом слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_5 від 15.07.2019, в ході якого свідок ОСОБА_5 підтвердив свої показання, які надав в ході допиту у якості свідка; протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 01.08.2019, в ході якого було встановлено, що 02.07.2016 року ОСОБА_4 спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_2 в приміщенні металевого ангару в місці тимчасової дислокації військової частини - польова пошта В3675 (А3283) в с. Покровське Бахмутського району Донецької області; протоколом слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_6 від 01.08.2019, в ході якого свідок ОСОБА_6 підтвердив свої показання, які надав в ході допиту у якості свідка; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 18.07.2019, в ході якого було встановлено, що йому стало відомо від військовослужбовців, що 02.07.2016 року ОСОБА_4 спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_2 в приміщенні металевого ангару в місці тимчасової дислокації військової частини - польова пошта В3675 (А3283); протоколом слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_7 від 26.07.2019, в ході якого свідок ОСОБА_7 підтвердив свої показання, які надав в ході допиту у якості свідка; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 19.07.2019, в ході якого було встановлено, що 02.07.2016 року ОСОБА_4 спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_2 в приміщенні металевого ангару в місці тимчасової дислокації військової частини - польова пошта В3675 (А3283) в с. Покровське Бахмутського району Донецької області; протоколом слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_8 від 19.07.2019, в ході якого свідок ОСОБА_8 підтвердив свої показання, які надав в ході допиту у якості свідка; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 18.07.2019, в ході якого було встановлено, що йому стало відомо від військовослужбовців, що 02.07.2016 року ОСОБА_4 спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_2 в приміщенні металевого ангару в місці тимчасової дислокації військової частини - польова пошта В3675 (А3283); протоколом слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_9 від 26.07.2019, в ході якого свідок ОСОБА_9 підтвердив свої показання, які надав в ході допиту у якості свідка; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 09.07.2019, в ході якого було встановлено, що 02.07.2016 року ОСОБА_4 спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_2 в приміщенні металевого ангару в місці тимчасової дислокації військової частини - польова пошта В3675 (А3283) в с. Покровське Бахмутського району Донецької області; протоколом слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_10 від 09.07.2019, в ході якого свідок ОСОБА_9 підтвердив свої показання, які надав в ході допиту у якості свідка; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 19.07.2019, в ході якого було встановлено, що 02.07.2016 року ОСОБА_4 спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_2 в приміщенні металевого ангару в місці тимчасової дислокації військової частини - польова пошта В3675 (А3283) в с. Покровське Бахмутського району Донецької області; протоколом слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_11 від 19.07.2019, в ході якого свідок ОСОБА_11 підтвердив свої показання, які надав в ході допиту у якості свідка; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 19.07.2019, в ході якого було встановлено, що 02.07.2016 року ОСОБА_4 спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_2 в приміщенні металевого ангару в місці тимчасової дислокації військової частини - польова пошта В3675 (А3283) в с. Покровське Бахмутського району Донецької області; протоколом слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_12 від 19.07.2019, в ході якого свідок ОСОБА_12 підтвердив свої показання, які надав в ході допиту у якості свідка; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 11.10.2019 в ході якого було встановлено, що 02.07.2016 року ОСОБА_4 попросив ОСОБА_13 розповісти, що він бачив як ОСОБА_2 впав із забору, проте ОСОБА_13 цього не бачив, проте останній був вимушений надати неправдиві свідчення під час першого допиту у зв`язку із тим, що ОСОБА_13 боявся та наразі боїться розправи над ним з боку ОСОБА_4 ; протоколом слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_13 від 11.10.2019, в ході якого свідок ОСОБА_13 підтвердив свої показання, які надав в ході допиту у якості свідка; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 23.08.2019, в ході якого було встановлено, що 02.07.2016 року ОСОБА_4 спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_2 в приміщенні металевого ангару в місці тимчасової дислокації військової частини - польова пошта В3675 (А3283) в с. Покровське Бахмутського району Донецької області; протоколом слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_14 від 23.08.2019, в ході якого свідок ОСОБА_14 підтвердив свої показання, які надав в ході допиту у якості свідка; протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 23.08.2019, в ході якого було встановлено, що 02.07.2016 року ОСОБА_4 спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_2 в приміщенні металевого ангару в місці тимчасової дислокації військової частини - польова пошта В3675 (А3283) в с. Покровське Бахмутського району Донецької області; протоколом слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_15 від 23.08.2019, в ході якого свідок ОСОБА_15 підтвердив свої показання, які надав в ході допиту у якості свідка; іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.

Органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 426-1, ч. 2 ст. 121 КК України, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів та карається позбавленням волі на строк до 10 (десяти) років, у зв`язку з чим, до нього відповідно до ст. 183 КПК України було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк дії ухвали Краматорського міського суду Донецької області про обрання відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням суми застави спливає 24.01.2020.

Проте, досудове розслідування у кримінальному провадженні завершити у встановлений строк, на який підозрюваному ОСОБА_1 обрано запобіжний захід, тобто до 24.01.2020, не видається можливим.

Так, для досягнення мети та завдань кримінального провадження, необхідно завершити ряд процесуальних та слідчих дій, що потребує додаткового часу, зокрема завершити проведення призначеної у провадженні комплексної амбулаторної судової психолого-психіатричної експертизи та допитати у якості свідків військовослужбовців військової частини В3675 (А3283), які станом на 02.07.2016 проходили військову службу спільно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2

В строк до 24.01.2020 завершити досудове розслідування неможливо внаслідок особливої складності вказаного кримінального провадження, оскільки для досягнення його завдань необхідно виконати перелічені слідчі та процесуальні дії, які матимуть важливе значення для судового розгляду, ухвалення законного та вмотивованого рішення.

Таким чином, для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у продовженні строку тримання ОСОБА_1 під вартою.

Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися за час проведення досудового розслідування.

Так, в обґрунтування продовження строку застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_1 покладається необхідність запобігання спробам:

- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів за які, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 10 років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення понесення покарання. Зазначений ризик, окрім іншого підтверджується тим, що ОСОБА_1 наразі, офіційно ніде не працевлаштований, не має постійних джерел доходу, не має міцних соціальних зв`язків, а також, не має дітей чи батьків на утриманні, що у свою чергу свідчить про відсутність сталих соціальних зв`язків у ОСОБА_1 .

Разом з тим, підозрюваний ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та на даний час, тимчасово, мешкає на території Дніпропетровської області, що значно віддалена від органу досудового розслідування, у зв`язку із чим неможливо забезпечити необхідну міру контролю за поведінкою підозрюваного, що дасть останньому можливість переховуватись від органу досудового розслідування;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що підтверджується, тим що ОСОБА_1 в липні 2016 року, являючись військовослужбовцем, який обіймав тимчасово посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, тобто будучи військовою службовою особою, після вчинення кримінального правопорушення на очах військовослужбовців, на території місця тимчасової дислокації військової частини - польова пошта В3675, за адресою: вул. Гагаріна, 32 А, с. Покровське, Бахмутського району, Донецької області, користуючись своїми повноваженнями командира, з метою приховати очевидні сліди вчинення ним злочину та взагалі уникнути кримінальної відповідальності за вчинене, змусив військовослужбовців зазначити в своїх поясненнях, що тілесні ушкодження ОСОБА_2 отримав в результаті нещасного випадку, а саме в результаті падіння з паркану від чого й настала смерть останнього, на підставі чого й було проведено службове розслідування про настання смерті ОСОБА_2 . Враховуючи, що вказане кримінальне правопорушення було вчинено давно, вказаний ризик є достатньо обґрунтований з огляду на те, що ОСОБА_1 зможе знищити, сховати або спотворити інші сліди злочину, які можуть бути використані як доказ у даному кримінальному провадженні і мати істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Вказане підтверджується протоколами допиту свідків та слідчими експериментами за участю ОСОБА_3 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 та інших, які показали, що саме ОСОБА_1 , після вчинення кримінального правопорушення надавав їм, та іншим військовослужбовцям, вказівки про приховування дійсних обставин та ініціювання умисного злочину під нещасний випадок.

- незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що ОСОБА_1 , після спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , тобто після вчинення кримінального правопорушення, змусив військовослужбовців зазначити, що тілесні ушкодження ОСОБА_2 отримав в результаті нещасного випадку, а саме в результаті падіння з паркану від чого й настала смерть останнього. Перебуваючи на свободі ОСОБА_1 може продовжити впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, залякував очевидців спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , в тому числі і свідків у даному кримінальному провадженні, які вже дали покази про всі обставини даного злочину на стадії досудового розслідування і хвилюються за своє життя і здоров`я, а також життя і здоров`я своїх рідних, так як деякі з них вже звільнилися з лав Збройних сил України та мешкають на території Дніпропетровської області, в місці тимчасового мешкання ОСОБА_1 .

Слід також врахувати те, що ОСОБА_1 довгий час був військовослужбовцем підрозділу спеціального призначення, який володіє навичками розвідувальної діяльності, рукопашного бою, оперативної роботи та вогнепальної стрільби. По роду своєї діяльності ОСОБА_1 неодноразово доводилось фізично знешкоджувати противників, оскільки постійно брав участь у проведенні антитерористичної операції та Операції об`єднаних сил на території Донецької та Луганської областей. ОСОБА_1 здобув стійкі оперативні зв`язки серед інших військовослужбовців та працівників правоохоронних органів, що відповідно дасть йому можливість впливати на свідків, які на теперішній час проходять службу в Збройних силах України, у даному кримінальному провадженні, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій.

Разом з тим, вказаний ризик є обґрунтований з урахуванням того, що не всі очевидці вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення допитані як свідки у кримінальному провадженні і продовжують проходити військову службу, а також проживають на території України.

Вказаний ризик підтверджується протоколами допиту свідків та слідчими експериментами за участю ОСОБА_3 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , які показали, що саме ОСОБА_1 після вчинення кримінального правопорушення надавав їм, та іншим військовослужбовцям, вказівки про приховування дійсних обставин та ініціювання умисного злочину під нещасний випадок.

- вчинити інше кримінальне правопорушення підтверджується тим, що ОСОБА_1 перебуваючи на волі, як може вчинити інше кримінальне правопорушення, так як після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 погрожував військовослужбовцям, які стали в той день очевидцям та свідкам вчиненого ним злочину, які на теперішній час надають свідчення, які викривають причетність ОСОБА_1 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, разом з тим він володіє навичками контактних бойових видів спорту, тим самим може вчинити злочин проти життя та здоров`я, а саме: погроза вбивством, тому що були реальні підстави побоюватись здійснення такої погрози, що кваліфікується за ст. 129 ч. 1 КК України. Вказане підтверджується протоколами допиту свідків за участю ОСОБА_3 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 .

Відповідно до ст. 3 Конституції України - Основного закону нашої держави - Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод - а саме ст. 2, найвищим правом людини є Право на життя, право кожного на життя охороняється законом. Нікого не може бути умисно позбавлено життя інакше ніж на виконання смертного вироку суду, винесеного після визнання його винним у вчиненні злочину, за який закон передбачає таке покарання.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_1 , у вигляді особистого зобов`язання пов`язана з тим, що особисте зобов`язання є найбільш м`яким запобіжним заходом та відповідно до п. 2 ст. 179 КПК України - однією з ознак виконання особистого зобов`язання є те що підозрюваний зобов`язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду, та його застосування не достатнє для забезпечення виконання підозрюваним його обов`язків у цьому кримінальному провадженні, оскільки у вказаному випадку ОСОБА_1 буде зобов`язаний повернутися до місця тимчасового мешкання або реєстрації, тобто на територію Миколаївської або Дніпропетровської областей, де на теперішній час мешкає більшість свідків у вказаному кримінальному провадженні, що надасть змогу здійснювати вплив на свідків ОСОБА_1 .

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , у вигляді домашнього арешту пов`язана з тим, що органом досудового розслідування встановлено, підозрюваний ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та немає будь-якого місця проживання на території Донецької області, а тому обрання відносно нього іншого запобіжного заходу створить передумови для переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та/або суду. Більше того, за таких обставин ОСОБА_1 отримає можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.

Крім, цього суд при розгляді питання про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, повинен з`ясувати технічні можливості реалізації вказаного виду запобіжного заходу та наявність електронних засобів контролю, які передбачені для виконання даного виду запобіжного заходу, з метою забезпечення своєчасного запобігання можливим спробам підозрюваного невиконання вимог обраного відносно нього запобіжного заходу, у зазначеному випадку у відповідному відділі поліції Національної поліції в Миколаївській та в іншій областях.

Крім того, під час розгляду можливого клопотання сторони захисту про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту суд повинен звернути увагу на з`ясовувати позицію власника житла та підтвердження його однозначної згоди на застосування домашнього арешту до ОСОБА_1 в такій ситуації. Сторона захисту повинна надати суду згоду повнолітніх осіб, які проживають в одному житловому приміщення із підозрюваним щодо застосування цього запобіжного заходу, вказаним особам суд повинен роз`яснити при цьому порядок здійснення контролю за дотриманням умов застосування домашнього арешту, зокрема - щодо права з`являтися в житло. Вказана позиція прослідковується в п. 15 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 квітня 2013 р. «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» де зауважується, що правильною слід вважати практику тих слідчих суддів, судів, які застосовують домашній арешт, з`ясувавши при цьому думку власника житла та оцінивши усі обставини в сукупності, у тому числі: міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання; наявність у нього родини й утриманців (місце їх фактичного проживання); достатність застосування такого запобіжного заходу для запобігання ризикам, визначеним у ст.177 КПК, зокрема, спробам підозрюваного, обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Неможливість застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_1 у вигляді застави, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, пов`язана з тим, що він вчинив злочин із застосуванням насильства та який спричинив загибель людини, тобто вчинив умисне тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_2 .

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_1 , у вигляді особистої поруки пов`язана з тим, що до органу досудового розслідування та суду не було звернення із письмовим зобов`язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов`язується за необхідністю доставити його до суду на першу вимогу. Разом з тим, поручителі з числа цивільних осіб не зможуть забезпечити виконання підозрюваним обов`язків щодо не здійснення впливу на свідків, які до теперішнього часу проходять військову службу, де проходив військову службу ОСОБА_1 , а також проживають по всій території України.

За таких обставин застосування більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти цим ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість підозрюваного свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування.

З огляду на те, що органом досудового розслідування доведено та підтверджено вищевказаними матеріалами існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України; що підозрюваний ОСОБА_1 має можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, може знищити сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, може здійснити вплив на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення; тому що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути признаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання, а також беручи до уваги вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, його вік, посаду, репутацію, стан здоров`я, майновий стан та інші обставини, приймаючи до уваги особливу суспільну небезпеку протиправних дій ОСОБА_1 для запобігання вказаним ризикам об`єктивно необхідним є застосування щодо нього запобіжного заходу - тримання під вартою як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.

Враховуючи обставини, передбачені ст. 178 КПК України, слід врахувати, що підозрюваний ОСОБА_1 є чоловіком, який не має проблем зі здоров`ям, неодноразово приймав участь у бойових діях, в яких здобув бойовий досвід, не має на утриманні дружини та дітей та останньому, у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років. Вказані фактори в сукупності, також дають підстави вважати про можливість переховування ОСОБА_1 від органу досудового розслідування та суду, впливу на свідків, також ті обставини, що ОСОБА_1 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не має постійного місця проживання на території Донецької області, ніде офіційно не працює, не має постійного місця проживання, не одружений, на утриманні малолітніх дітей не має, раніше не судимий, тим самим, вважаю не можливо застосувати більш м`який запобіжний захід.

Крім цього, слідчий звертає увагу, що тяжкість вказаного злочину викликають саме ту реакцію суспільства і наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення ОСОБА_16 , як виключну міру запобіжного заходу, застосування до останнього менш суворих запобіжних заходів, не пов`язаних з ізоляцією від суспільства, не буде достатнім для запобігання вищевказаним ризикам та не в змозі в повній мірі забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного і унеможливити настання ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Підозрюваний ОСОБА_1 перебуваючи на волі, або при обранні судом стосовно нього більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з тримання під вартою, не буде позбавлений можливості, залучившись підтримкою своїх колишніх підлеглих, чинити тиск на свідків, які вже надали органу досудового розслідування викриваючи показання, з метою змусити їх відмовитись від цих показань в подальшому у суді. Запобігання настання вказаним ризикам без обрання до підозрюваного ОСОБА_1 виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є неможливим.

У разі обрання судом стосовно ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, останній зможе реалізувати дії, зазначені у п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, це може призвести до втрати доказів для доведення вини ОСОБА_1 в суді, що призведе до уникнення особою кримінальної відповідальності за скоєння тяжких злочинів проти життя та здоров`я особи, що являється найвищою соціальною цінністю в державі.

В свою чергу, це створить в очах військовослужбовців уяву безкарності та свавілля, а в очах суспільства уяву неспроможність правоохоронних органів захистити пересічних громадян.

Крім того, наразі до двох свідків по кримінальному провадженню застосовано заходи забезпечення безпеки у кримінальному провадженні у зв`язку з тим, що вони, знаючи можливості ОСОБА_1 , досі хвилюються за власне життя та здоров`я та які дали викривальні покази, які проживають на території Дніпропетровської області, де також проживає ОСОБА_1 , що також може створити небезпеку для свідків, у випадку обранні судом більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Обґрунтуванням необхідності тривалого тримання особи під вартою можуть бути: ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСПЛ «Штегмюллер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року); ризик перешкоджання здійсненню обвинувачення з боку обвинуваченого у випадку його звільнення (рішення ЄСПЛ «Вемгофф проти Німеччини» від 27 червня 1968 року); тривалість існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину як неодмінна умова законності її продовжуваного тримання під вартою (рішення ЄСПЛ «Геращенко проти України» від 7 листопада 2013 року); суворість покарання, яке може бути призначено, як слушний елемент в оцінці ризику можливості переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Серйозність висунутих обвинувачень свідчить про те, що державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує (рішення ЄСПЛ «Москаленко проти України» від 20 травня 2010 року).

У частині 3 ст. 199 КПК України передбачено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК України, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_1 , підозрюється в скоєні тяжкого злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування, знищити та сховати будь-які речі та документи, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, що підтверджується вищезазначеними матеріалами досудового розслідування, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів та підстав для визначення розміру застави, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України не має.

Слідчий в клопотанні просить продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк в межах строку досудового розслідування.

В судовому засіданні прокурор оголосив повний текст цього клопотання та підтримав його і просив задовольнити.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_1 просив змінити йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Він не збирається переховуватися від слідства, тиснути на свідків, потерпілого чи вчиняти противоправні дії. У нього є офіційне місце реєстрації в будинку батьків, які не заперечують проти його проживання за місцем реєстрації, він має цивільну дружину та неповнолітню дитину дружини, яку виховує.

В судовому засіданні захисник Дорошенко С.М. просив залишити клопотання слідчого про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою його підзахисному ОСОБА_1 без задоволення посилаючись за недоведеність прокурором обгрунтованої підозри. Згідно з Узагальненням судової практики Краматорського міського суду Донецької області про обрання, продовження, зміну та скасування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою та домашнього арешту за 2018 - перше півріччя 2019 року від 12 листопада 2019 року,- судовий контроль забезпечує дотримання прав підозрюваних/обвинувачених згідно із ст. 5 Конвенції (в частині реалізації права на забезпечення періодичного контролю за законністю застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту) як на стадії досудового розслідування так і в судовому провадженні. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи. Отже, необгрунтованість клопотань слідчих, прокурорів про обрання або продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є підставою для відмови у застосуванні або продовженні дії запобіжного заходу. Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом. Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя має право заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу, вивчити матеріали кримінального провадження, вислуховує з цього приводу думку сторін кримінального провадження. Зазначив, що на час подання даного клопотання - слідчому був вже відомий юридичний факт, що не був спростований та існує «де-юре» і «де-факто» по-сьогодні - про причину та обставини смерті потерпілого ОСОБА_2 , офіційно встановлені Наказом №2861 від 29.08.20Іброку командира в/ч пп В 3675 «Про завершення службового розслідування»,- внаслідок падіння з паркану висотою 2 м. в стані алкогольного сп`яніння 0,9 проміле. За таких обставин намагання слідчого та прокурора через 3 роки після проведення спеціального службового розслідування викласти інші обставини та причини його смерті як падіння з висоти власного росту після отриманого удару в голову, - у спосіб подання протоколів допиту лише окремих свідків та через 3 роки після події у 2016році - вважає це незаконними діями. В будь-якому разі слідчий з метою об`єктивного судового розгляду доводів клопотання мав надати слідчому судді для вивчення «Акт спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком»,- у повному обсязі, а не у «обрізаному» до 2 аркушів вигляді та із відповідними додатками до нього - у вигляді наказів, рапортів, довідок, пояснень свідків, тощо. Зауважив, що Наказ № 2861 від 29.08.2016 року командира в/ч пп В 3675 «Про завершення службового розслідування» із відповідними висновками не було скасовано або визнано незаконним - ані подальшим наказом, ані наказом вищестоящего Штабу Сухопутних військ ЗСУ, а до ЄРДР не вносились відомості про факт вчинення посадовими та посадовими і службовими особами в/ч пп В 3675 службового підроблення - а саме внесення завідомо недостовірних відомостей до офіційного документу- Акту службового розслідування. В обґрунтування свого клопотання слідчим додано докази у вигляді протоколу від 01.08.2019 допиту свідка ОСОБА_6 , протоколу від 18.07.2019 допиту свідка ОСОБА_7 , протоколу від 09.07.2019 допиту свідка ОСОБА_10 , протоколу від 18.07.2019 допиту свідка ОСОБА_9 , протоколу від 15.07.2019року слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_5 , які начеб-то були очевидцями злочину і стверджують, що потерпілому ОСОБА_2 на місці події ніхто не надавав невідкладної медичної допомоги, а чекали прибуття через 5-7 хвилин фельдшера на кареті швидкої допомоги, в яку помістили на санітарних ношах із приміщення ангару до санітарної машини «УАЗ» та повезли до госпіталю у м. Бахмут. При цьому слідчий не пояснив у своєму клопотанні, - з яких причин відсутні протоколи допиту «ключових» свідків, про яких згадується у показах, які фіксувати вид, обсяг тілесних ушкоджень потерпілого ОСОБА_2 , обсяг наданої ними медичної допомоги а також обставини щодо місця події, з якого вони його транспортували до лікарняного закладу (ангар чи паркан). Йдеться про військовослужбовців в/ч пп В 3675, - медика ОСОБА_17 , санітара ОСОБА_18 , водія санітарної машини «УАЗ» ОСОБА_19 , командира взводу розвідки ОСОБА_20 . Також не додано протоколу допиту свідка ОСОБА_21 та протокол від 11.10.2016 р. слідчого експерименту з ним, в ході якого останній показав інше місце, де 02.07.16р. зайшов тіло потерпілого ОСОБА_2 - біля паркану за ангаром. Крім цього, додаючи вказані протоколи допитів, в яких стверджується, що командир батальйону ОСОБА_22 02.07.2016 року на вечірньому шикуванні начеб-то погрожував, щоб всі мовчали про цей випадок та казали, що бачили як ОСОБА_2 у стані сп`яніння перелазив через паркан і впав з нього, вдарившись головою, - слідчим не надано протоколу допиту цієї особи в якості свідка. Водночас не надано і Витягу із ЄРДР про внесення відомостей про ці дії ОСОБА_22 , як протиправні. Надаючи Висновок експерта №154 від 24.09.2019 року, слідчий не зазначає, що саме було встановлено в ході розслідування, звідки у потерпілого, крім ушкодження волосистої частини голови, в яку начеб-то завдав удар рукою підозрюваний ОСОБА_1 - судовим експертом було виявлено тілесні ушкодження у інших місцях тіла - садно 2 х 1,2 см в області лівого передпліччя та синця 4,5 х 2 см на передній поверхні лівого стегна, при цьому відсутні обгрунтування твердження, що зміщення серединних структур головного мозку на 13 мм могло виникнути при падінні з висоти власного зросту і не можливо при падінні з паркану висотою 2 м. Важає, що слідчим суддею має бути вивчено також причини зволікання зі зібранням вказаних доказів лише через три роки від дня настання смерті потерпілого та має бути перевірено наявність достатніх підстав вважати висунуту ОСОБА_1 підозру - обґрунтованою. Виходячи з вимог ч.3 ст.199 КПК - слідчий має надати відповідні докази на підтвердження, що заявлені ризики не зменшились або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою. Відповідно ч.2 ст. 194 КПК слідчий суддя зобов`язаний постановити ухвалу про відмову у застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Згідно приписів ч.4 ст.194 КПК України, якщо прокурор доведе обставини, передбачені п.п.1,2 частини 1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені п.3 цієї статті (недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні), то слідчий суддя має застосувати більш м`який запобіжний захід ніж зазначений у клопотанні. Просив врахувати, що зазначені 26.11.19р. та 17.01.20 р. ризики впливу на свідків, можливість знищення доказів вже перестали існувати ОСОБА_1 демобілізований з лав ЗСУ, тобто об`єктивно втратив можливість спілкування із військовослужбовцями своєї частини, доступ до службових документів, протягом 3 років досудового розслідування всі необхідні докази у вигляді документів вже були отримані слідчим; всі свідки протягом 3 років досудового розслідування вже допитані слідчим, з ними проведено необхідні слідчі дії, у т.ч. - відтворення обставин на місці події із відео-фіксацією. Крім того, зазначив, якщо при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою 26.11.2019 року слідчий суддя мав підстави погоджуватись із припущеннями прокурора про можливість впливу на «ключових» свідків у справі, які проживають у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, де знаходилося тимчасове місце мешкання підозрюваного ОСОБА_1 у смт. Черкаське Новомосковського району, то наразі існування цього ризику унеможливлено. Зокрема, свідка ОСОБА_6 - за його клопотанням 24.12.19року було переведено у іншу військову частину - А 0693. Разом з тим,- у разі обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю, - за місцем реєстрації (з 05.11.2019року) і постійного місця проживання, а саме в будинку АДРЕСА_1 , раніше стверджуваний ризик -не існуватиме. Зазначив, що за умов перебування підозрюваного в окремому домоволодіння є всі технічні можливості як для безперервного цілодобового функціонування засобу електронного контролю в межах визначеного Вітовським ВП Корабельного ВП ГУНП в Миколаївській області периметру пересування в межах домоволодіння, так і для цілодобових заходів візуального спостереження за його поведінкою, що повністю унеможливлює існування раніше стверджуваних ризиків. При цьому просив врахувати належним чином засвідчену письмову заяву власника цього домоволодіння батьків підозрюваного- ОСОБА_23 , його дружини ОСОБА_24 , в якій останні гарантують можливість проживання, побутове забезпечення і харчування підозрюваного ОСОБА_1 та його сім`ї при його переїзді до вказаного домоволодіння. Також просив взяти до уваги ті докази, що характеризують особу підозрюваного ОСОБА_1 , які через їх відсутність 26.11.2019р. не вивчались слідчим суддею, а саме: про відсутність судимостей, що вказує на відсутність у нього зв`язків у кримінальному середовищі, про наявність у підозрюваного міцних соціальних зв`язків - проживання однією сім`єю із ОСОБА_25 , 1986 року народження, із утриманням її неповнолітньої дитини- ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також документи, які виключно з позитивної сторони характеризують особу ОСОБА_1 : службову характеристику офіцера з місця військової служби, характеристику з місця тимчасового проживання, документи про статус учасника бойових дій, про отримання 06.04.2017року бойового поранення, факти нагородження відзнаками Генштабу МОУ, державною нагородою - орденом «За мужність» 3 ст. Вищенаведені дані у своїй сукупності визначають ОСОБА_1 як особу офіцера, що заслуговує на повагу з боку Держави, у тому числі на можливість довіри до наданих ним гарантій та про добропорядність його намірів і вчинків, а тому подальше продовження найсуворішого запобіжного заходу лише з підстав тяжкості покарання у злочині, який інкримінується ОСОБА_1 , на підставі необгрунтованих тверджень прокурора, які базуються на його власних припущеннях - є необгрунтованим і непропорційним - з урахуванням судової практики ЄСПЛ. При вирішенні питання за клопотанням слідчого із доводами про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК, - просив взяти до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини ( рішення у справах: Guzzardi v. Italy (Гуццарді проти Італії), § 95; Н.М. v. Switzerland (Х.М. проти Швейцарії) §45; H.L. the United Kingdom (Х.Л. проти Сполученого Королівства) § 91; Storck v. Germany (Шторк проти Німеччини), § 73). Прикладом порушення статті 5 Конвенції внаслідок необгрунтованого застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є рішення ЄСПЛ від 04.07.2019р. у справі «Соколовський проти України» (заява № 6433/18). де у пунктах 62-65 вказаного рішення ЄСПЛ зробив висновок, що всупереч твердженню Уряду, рішення районного суду від 6 грудня 2016 року не містило чітких та точних підстав для арешту заявника, а лише посилання на доводи слідчого, без будь- якої перевірки правдоподібності підстав, на які він посилався. Суд зазначає, що рішення стосовно арешту заявника не свідчили, що суд провів належну оцінку фактів, які стосувалися питання того, чи такий запобіжний захід був необхідним за даних обставин на тій стадії провадження. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Смирнови проти Росії» вказав, що якщо держава не приведе «відповідних і достатніх» підстав для тримання під вартою обвинуваченої в правопорушенні особи, така особа завжди повинна бути звільнена після затримання і перебувати на свободі до початку судового розгляду її справи. У рішенні по справі «Лабіта проти Італії» Європейський Суд зазначив, що підстави, на які спиралися органи влади Італії, тобто небезпека чинення тиску на свідків та ризик фальсифікації доказів, небезпека з боку обвинуваченого, складність справи та вимоги розслідування мають надто загальний характер, хоча, на перший погляд, заслуговують на довіру. Судові органи не вказали жодного факту, який міг би довести, що зазначені підстави справді існували. Тобто, мають бути конкретні докази можливої неправомірної поведінки особи. Просив врахувати вимоги ст.5 Конвенції та висновки ЄСПЛ, зроблені у справі «Харченко проти України», рішення від 16.12.201 Ороку у справі «Боротюк проти України» (заява № 33579/04), рішення від 17.03.201 Іроку у справі «Буров проти України» (заява № 14704/03), де Євросуд визнав наявність порушення п.З ст.5 Конвенції,- вказавши що при вирішенні питання про тримання під вартою суди посилались головним чином на тяжкість злочину, та взагалі не розглядали можливість застосування до заявників альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів. Його підзахисний не погоджується із висунутою підозрою у скоєнні умисного тяжкого злочину та має бажання довести її безпідставність, доклавши всіх зусиль для її спростування, у зв`язку з чим не має жодного наміру переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Зазначив, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щонайбільше обмежує права громадянина ОСОБА_1 , а тому повинно бути викликаним реальною необхідністю, що має знаходити свій вираз в обґрунтуванні та мотивуванні клопотання слідчого та в ухвалі судді. Однак, в розглядуваній справі до отриманого судом клопотання ані слідчий, ані прокурор не надали жодних доказів щодо спроб тиску ОСОБА_1 на свідків, спроб спотворити або приховати докази через 3 роки, переховуватись від органу розслідування. За таких обставин, коли слідчий та прокурор не навели наявність підстав для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не надали відповідних доказів, що заявлений ризик не зменшився або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а завершення розслідування неможливе без проведення амбулаторної судово - медичної психіатричної експертизи із підозрюваним, подальше обмеження волі ОСОБА_1 - не є виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу, а отже, суперечить вимогам ст.5 Конвенції та правовим позиціям ЄСПЛ. Просив клопотання слідчого про продовження відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - залишити без задоволення, змінити його підзахисному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю, заборонивши цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , крім явки до слідчого, прокурора, слідчого судді.

Суд, заслухав учасників судового провадження, дослідив матеріали клопотання,як сторни обвинувачення так і сторони захисту, а саме: акт спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним або тяжким наслідком, групових нещасних випадків, випадків смерті та аварій; протокол огляду місця події від 24.08.2017; протоколи допитів свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , протоколи слідчих експериментів зі свідками ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ; висновок комісійної судово-медичної експертизи №154 від 23.09.2019, відповідно до якої смерть солдата ОСОБА_2 настала від відкритої черепно-мозкової травми з переломами кісток черепу, крововиливами над- та під- тверду мозкову оболонку, під м`якими мозковими оболонками, в шлуночки головного мозку та речовину головного мозку з забоєм мозку, матеріали сліжбового розслідування в/ч пп В 3675, заяви батьків підозрюваного, довідки № 3023/02-42 про зареєстрованих осіб, договір куплі-продажи домоволодіння, технічний паапорт на житловий будинок, службову характеристику, характеристику з місця проживання, акті перевірки фактичного проживання, довідку ВЛК .

В судовому засіданні встановлено, що в провадженні Територіального управління ДБР, розташованого у м. Краматорську, знаходиться кримінальне провадження № 12016050150002013 від 03.07.2016, за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 426-1, ч. 2 ст. 121 КК України.

26.11.2019 ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 426-1, ч. 2 ст. 121 КК України, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів та карається позбавленням волі на строк до 10 (десяти) років.

Підставою застосування або продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 ЦПК України.

За своїм етимологічним змістом, ризик - це поєднання ймовірності та наслідків несприятливих подій, кількісна оцінка небезпек, що визначається як частота однієї події при настанні іншої.

Ухвалою слідчого судді від 26.11.2019 року відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із визначенням суми застави в розмірі 401400 грн. та визначенням відповідно до ч. 5 ст 194 КПК України виконання обов`язків підозрюваного, у випадку внесення застави. При вирішенні питання про застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчим суддею в повній мірі враховано суттєві обставини, як вчинення тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, за який кримінальним законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років.

Ухвала слідчого судді від 26.11.2019 року була перевірена 18.12.2019 року колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду та зазначено, що -« обґрунтованість наведених в клопотанні ризиків підтверджується, поведінкою підозрюваного ОСОБА_1 , який після вчинені кримінального правопорушення, тривалий час, не повідомляв відповідні органи та своє безпосереднє керівництво, більш того змусив інших військовослужбовців надати пояснення, що ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження в результаті нещасного випадку, зазначене свідчить про можливість знищити, сховати або спотворити сліди злочину, крім того може продовжити впливати на свідків та потерпілого.

Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення підтверджується схильністю ОСОБА_1 до спричинення тілесних ушкоджень іншим особам, зокрема іншим військовослужбовцям, крім того останній володіє навичками контактних бойових видів спорту, та тілесні ушкодження ОСОБА_2 , підозрюваний наносив рукою одягненою в боксерську рукавицю.

Зазначені обставини в своїй сукупності свідчать про доведеність слідчим та прокурором ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також про доведеність недостатності в даному випадку застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вказані висновки ЄСПЛ з урахуванням зазначених вище обставин кримінального провадження та особи ОСОБА_1 , який на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не має постійного місця проживання на території Донецької області, ніде офіційно не працює, не має постійного місця проживання, не одружений, на утриманні малолітніх дітей не має, раніше не судимий, об`єктивно свідчать про те, що більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не забезпечать запобігання встановленого ризику, а також є виправданими та необхідними елементами, що визначають потребу в триманні підозрюваного під вартою, беручи до уваги його вікові та психологічні особливості, а також рід занять та захоплень.

Твердження сторони захисту, що слідчий суддя зайняла позицію сторони обвинувачення, оскільки текст ухвали з точністю відповідає тексту клопотання, не заслуговують на увагу, оскільки схожість тексту полягає лише в викладені обставин вчинення злочину та обґрунтування клопотання слідчого, разом з цим висновки суду щодо необхідності застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою викладені окремо.

Щодо надання документів складених через три роки від настання смерті ОСОБА_2 , колегія суддів зазначає, що процесуальні дії почали проводити з моменту встановлення, що смерть останнього настала не від нещасного випадку, а від умисних дій особи, з того часу проводились відповідні слідчі дії, та з моменту встановлення підозрюваної особи, що підтверджується відомостями внесеними в ЄРДР від 07.09.2017 року та від 03.07.2019 року (а.п. 10 том 2).

Інші доводи захисника щодо належності органу обвинувачення та встановлення причини смерті ОСОБА_2 не впливають на вирішення питання про обрання щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу та будуть вирішуватись судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.»

Суд вважає, що прокурором обґрунтовано наведений перелік ризиків, що передбачений ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на достовірність показань свідків у кримінальному провадженні, які вже допитані та які ще не допитані, але були очевидцями злочину, та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зазначені обставини в своїй сукупності свідчать про доведеність прокурором ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також про доведеність недостатності в даному випадку застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Слідчий суддя також розглянув клопотання захисника щодо зміну його підзахисному запобіжного у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, а також надані ним документи.

Втім, згідно положень ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики ЄСПЛ, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

При продовженні відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує висновки ЄСПЛ, також обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме те, що ОСОБА_1 який на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до десяти років, не має постійного місця проживання на території Донецької області, офіційно не працює, має постійне місце проживання за його реєстрацією за адресою: АДРЕСА_1 , на момент затримання зі слів підозрюваного має цивільну дружину, та виховує її дитину, раніше не судимий, має можливість впливати на свідків, об`єктивно свідчать про те, що більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не забезпечать запобігання встановленого ризику, а також є виправданими та необхідними елементами, що визначають потребу в продовженні тримання підозрюваного під вартою.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що сторонами кримінального провадження не надані докази, які б свідчили про достатність застосування до ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, для запобігання зазначеним вище ризикам, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 необхідно продовжити винятковий запобіжний захід - тримання під вартою.

Також, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків передбачених цим Кодексом, крім випадків передбачених ч. 4 цієї статті., а саме - слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Слідчий суддя вважає з урахуванням даних про особу ОСОБА_1 , а саме , що він є учасником БД, має державні нагороди, має постійне місце реєстрації в Україні визначив суму застави.

Крім того, слідчий суддя вважає за необхідне продовжити дію застави, яка була обрана під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою 26.11.2019 року, для ОСОБА_1 розмір якої, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 401400 грн..

На підставі викладеного, керуючись вимогами статей 40, 131, 132, 176-178, 182, 183, 184, 194, 196, 309, 395 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську Савківа А.М., погодженого з прокурором військової прокуратури Донецького гарнізону Самедовим Е.Х. огли, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 - задовольнити.

В задоволенні клопотання захисника Дорошенка Сергія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - відмовити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 30 (тридцять) днів, тобто з 22 січня 2020 року до 20 лютого 2020 року включно.

Строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою становить 30 (тридцять) днів, тобто до 20 лютого 2020 року включно.

Продовження цього строку можливе у порядку передбаченому ст.199 КПК України.

Вручити копію цієї ухвали підозрюваному негайно після її оголошення.

Продовжити дію застави для ОСОБА_1 розмір якої, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 401400 (чотириста одну тисячу чотириста ) грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок за наступними реквізитами: отримувач коштів - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26288796, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, рахунок отримувача: UA828201720355259003000011792.

Копію ухвали направити в Державну установу «Бахмутська установа виконання покарань №6».

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора та слідчого.

Ухвала про продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення. Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. А особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Слідчий суддя: Н.М.Пікалова