Рішення № 87130762, 23.01.2020, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 №240/697/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2020 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі - головуючого судді Наумик О. О., за участі секретаря судового засідання Теліціної О. О., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу № 240/697/19 за позовом

ОСОБА_1 (представник ОСОБА_2 ) до

Акціонерного товариства «Українська залізниця» (представник ОСОБА_3 )

«про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати»,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 у поданій нею до суду до Акціонерного товариства «Українська залізниця» позовній заяві уточненій 20.09.2019 (а.с.36-37) просить стягнути з відповідача на її користь:

заборгованість по заробітній платі за січень-липень 2017 року у розмірі 15593,42 грн,

компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 6910,96 грн,

допомогу при скороченні у розмірі 6995,28 грн,

пославшись на те, що у день звільнення з підприємства відповідача, де вона працювала у виробничому підрозділі «Дебальцевська дистанція колії» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» на посаді інженера 1-ї категорії, за наказом № 10713/ДН-ОС від 14.07.2017 за п.1 ст.36 КЗпП України, відповідач в порушення діючого законодавства не виплатив їй усі належні при звільненні суми у загальному розмірі 29499,66 грн (а.с.1-2,36-37).

Судовою ухвалою від 25.09.2019 відкрито спрощене провадження у справі за дійсним позовом без повідомлення сторін (а.с.50).

Судовою ухвалою від 28.11.2019 (а.с.72-73) було задоволено клопотання відповідача (представник – Комісарова А. В ОСОБА_4 ) про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву (а.с.56-61), строк на подання відзиву на позовну заяву у цивільній справі № 240/697/19 АТ «Українська залізниця» поновлений.

Цією ж ухвалою відзив відповідача на позовну заяву залишений без руху за тих підстав, що в порушення вимог п.2 ч.5 ст.178 ЦПК України до відзиву не доданий документ, що підтверджує надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу, інтереси якого представляє ОСОБА_2 , який зазначив адресу для листування на підконтрольній Україні території, а також адресу електронної пошти як засоби листування із стороною позивача; відповідачеві наданий п`ятиденний строк з дня отримання копії ухвали для виправлення недоліків.

Копію ухвали направлено відповідачу на зазначену ним адресу електронної пошти 05.12.2019 (а.с.74-75).

Оскільки недоліки відзиву відповідачем не виправлені, підтвердження надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу суду не надані, суд, керуючись приписами ч.8 ст.178 ЦПК України вирішив справу за наявними матеріалами.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дістає таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала з відповідачем у трудових правовідносинах.

17.07.2017 звільнена у зв`язку зі скороченням штату – п.1 ст.40 КЗпП України.

Ці обставини підтверджені копією трудової книжки позивача (а.с.40), копією Наказу (розпорядження) відповідача від 14.07.2017 «про припинення трудового договору (контракту) (а.с.41), і відповідачем не спростовані.

Законом України від 23.02.2012 р. №4442-ІV Державне підприємство «Донецька залізниця» реорганізоване шляхом злиття в регіональну філію «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця».

Зазначені обставини підтверджені відповідними записами у трудовій книжці позивача (а.с.12-19), і не спростовані відповідачем.

Постановою Кабінету Міністрів України №938 від 31.10.2018 р. Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» змінило тип з публічного на приватне та повне найменування на Акціонерне товариство «Українська залізниця».

З тексту нової редакції Статуту АТ «Укрзалізниця», розміщеного на офіційному сайті Верховної Ради України за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/go/735-2015-n, Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Статтею 43 Конституції України гарантований законом захист права на своєчасне одержання винагороди за працю.

За приписами ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до статті 110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Вказана норма права кореспондується із частиною 1 статті 30 Закону України «Про оплату праці», другою частиною якої встановлено обов`язок роботодавця забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги», відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст.1 Протоколу №1 Конвенції є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Вирішуючи питання щодо порушення права позивача на виплату відповідачем заробітної плати при роботі на підприємстві відповідача та не проведення з ним повного розрахунку при звільненні, суд виходив з такого:

Відповідно до ч.3 ст.11 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд уважає встановленим той факт, що при звільненні позивача відповідач не провів з ним повного розрахунку із заробітної плати.

Так, з наданих позивачем доказів, а саме розрахункових листків за відповідні місяці роботи (а.с.42-48) за період з січня 2017 року по липень 2017 року убачається, що позивачу була нарахована заробітна плата:

за січень 2017 року всього нараховано 6003,63 грн, сума до виплати 3303,98 грн,

за лютий 2017 року всього нараховано 6003,63 грн, сума до виплати 2733,98 грн,

за березень 2017 року всього нараховано 4761,48 грн, сума до виплати 3786,24 грн,

за квітень 2017 року всього нараховано 1665,64 грн, сума до виплати 1324,49 грн,

за травень 2017 року всього нараховано 597,11 грн, сума до виплати 474,82 грн,

за червень 2017 року всього нараховано 3955,89 грн, сума до виплати 3145,65 грн,

за липень 2017 року всього нараховано 14730,50 грн, в т.ч. компенсація за невикористану відпустку 6910,96 грн, допомога при скороченні 6995,28 грн, сума до виплати 11783,39 грн.

Загальний розмір нарахованої заробітної плати за період з січня 2017 по липень 2017 року та компенсаційних виплат склав 37717,88 грн, до виплати – 26552,55 грн.

Відомості, зазначені у розрахунковому листку за липень 2017 року (а.с.48) узгоджуються із наказом про звільнення позивача (а.с.41), яким передбачено нарахування компенсації на невикористану відпустку та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку, що відповідає вимогам ч.1 ст.44, ч.1 ст. 83 КЗпП України.

Тож, суд уважає встановленим той факт, що при звільненні позивачу належала до сплати заробітна плата за період з січня 2017 року по липень 2017 року та компенсаційні виплати у загальному розмірі 37717,88 грн (за вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів до виплати належить 26552,55 грн).

Відомістю на виплату грошей №16 за березень 2017 року (а.с.61) підтверджена обставина виплати позивачу заробітної плати за 03.2017 в сумі 1941,57 грн, який відповідає розміру її нарахування до виплати (довідка від 20.11.2019 № - 1415/2 – на а.с.62) у березні 2017 року.

Статтею 168 Податкового кодексу України передбачений порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету, а саме: податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (168.1.1). Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (168.1.2.).

Згідно з абз.5 п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податку на доходи фізичних осіб) є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку і інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

За таких обставин, суд дістає висновку про не проведення відповідачем повного розрахунку з відповідачем при його звільненні та про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості із заробітної плати без утримання обов`язкових податків та зборів у загальному розмірі 35776,31 грн (37717,88 грн – 1941,57 грн).

Приймаючи до уваги наведенні положення законодавства та зважаючи на те, що предметом позову є заробітна плата за січень-липень 2017 року, суд уважає, що не є виходом за межі заявлених позовних вимог задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі за спірний період часу у визначеному судом розмірі без урахування податку та інших обов`язкових платежів, оскільки саме ця сума підлягає оподаткуванню під час її виплати та зазначена в поданих на підтвердження заявлених позовних вимог розрахункових листках.

Дістаючи висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд виходив з того, що у спорах, що виникають з трудових правовідносин про порушення трудових прав, діє презумпція вини роботодавця.

Відповідачем не спростована та обставина, що у спірний період часу позивач перебував з ним у трудових правовідносинах, за що йому мала бути нарахована та сплачена заробітна плата.

Проте, свого обов`язку з оплати праці позивача відповідач не виконав, факт нарахування позивачу заробітної плати у спірний період часу та невиплати нарахованої заробітної плати відповідачем не спростований.

Доказів про те, що у період з січня 2017 року по липень 2017 року позивач не виконував свої трудові функції, відповідачем не надано.

Тож, конституційне право позивача на одержання винагороди за працю має бути захищено.

З огляду на наведене, суд уважає, що позов слід задовольнити.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 430 ЦПК України, необхідно допустити негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

У зв`язку з тим, що відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача за ч.6 ст.141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір на користь спеціального фонду Державного бюджету України в розмірі 768,40 грн., виходячи з такого:

Відповідно до пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З 01 січня 2019 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» в розрахунку на місяць у розмірі 1921,00 грн.

Отже, при поданні позову судовий збір в частині стягнення заборгованості по заробітній платі складав 768,40 грн (1921,00 грн х 0,4), тому з відповідача в доход держави належить стягнути судовий збір в сумі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст.259, 263-265, 141 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до

Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, місто Київ, вулиця Тверська, 5, ЄДРПОУ 40075815)

«про стягнення заборгованості по заробітній платі» - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати після утримання обов`язкових податків та зборів у загальному розмірі за період з січня по липень 2017 року включно в розмірі 35776 (тридцять п`ять тисяч сімсот сімдесят шість) грн 31 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп. на рахунок для зарахування до державного бюджету надходжень за кодом Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя