Вирок № 87130677, 21.01.2020, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/7712/19

1-кп/264/246/2020

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.01.2020 р. Іллічівський районний суд м.Маріуполя Донецької області під головуванням судді Пустовойт Т.В., за участю секретаря судового засідання Родіної Н.В., прокурора Іванова Л.С., потерпілого ОСОБА_1 , обвинуваченої ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018051700000101 від 17.12.2018 року за обвинуваченням

ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт.Мирне Тельманівського району Донецької області, громадянки України, із неповною середньою освітою, не працюючої, не заміжньої, яка має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не судимої, яка зареєстрована в АДРЕСА_1 , фактично мешкає в АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 01 вересня 2018 року у нічний час, знаходячись за місцем свого проживання, а саме у будинку АДРЕСА_2 , в ході сварки, яка раптово виникла на ґрунті особистих неприязних стосунків з її цивільним чоловіком ОСОБА_1 , умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, нанесла останньому один удар кухонним ножем в область грудної клітини справа, внаслідок чого заподіла потерпілому тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани грудної клітини справа на рівні 2-3 ребер по парастернальній лінії, посттравматичний гемоторакс справа, які по ступеню тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.

Обвинувачена ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого їй злочину визнала у повному обсязі та підтвердила, що 01 вересня 2018 року під час сварки з співмешканцем ОСОБА_1 , яка виникла на фоні зловживання останнім спиртними напоями та його намаганням спричинити їй тілесні ушкодження, завдала йому один удар ножем в область грудної клітини при встановлених судом обставинах. Щиро розкаялася у скоєному, попросила вибачення у потерпілого, просила суд суворо не карати. Позов щодо витрат на лікування потерпілого визнала в повному обсязі. Також вказала, що з потерпілим примирилися, на теперішній час проживають однією сім`єю, чоловік припинив вживати спиртне, сварок не виникає, мають спільну дитину 2017 р.н., шлюб офіційно не зареєстрований.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин кримінального провадження, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч.3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються та вважає можливим обмежити обсяг дослідження доказів допитом обвинуваченої та дослідженням матеріалів, що характеризують її особу.

При цьому суд з`ясував правильність розуміння обвинуваченою змісту цих обставин, з`ясував, чи не має сумнівів в добровільності її позиції, а також роз`яснив обвинуваченій, що вона буде позбавлена права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку.

Таким чином, суд вважає пред`явлене ОСОБА_2 обвинувачення доведеним і кваліфікує її дії за ч.1 ст.121 КК України як заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, який відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких, думку потерпілого, який претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченої не має, обставини пом`якшуючі та обтяжуючі покарання і дані, характеризуючи особу обвинуваченої, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, не працює, оскільки доглядає за малолітньою дитиною, за місцем проживання характеризується посередньо, проживає однією сім`єю з ОСОБА_1 та малолітньою дитиною, скарг та заяв з боку сусідів і родичів не надходило, порушень громадського порядку не допускала, з приводу виховання дитини скарг також не надходило, в спеціалізованих медичних установах на обліку не перебуває, щиро кається у скоєному, що суд розцінює як обставину, що пом`якшує покарання.

Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

З урахуванням позиції потерпілого, який просив суд суворо не карати обвинувачену та призначити покарання, не пов`язане з позбавленням волі, поведінки самого потерпілого, у тому числі на момент вчинення злочину, суд приходить до висновку, що обвинуваченій необхідно призначити покарання в межах санкції ч.1 ст.121 КК України у вигляді позбавлення волі строком 5 років, застосувавши до обвинуваченої положення ст.75 КК України, оскільки встановлені судом обставини, характер та ступінь тяжкості вчинення кримінального правопорушення обвинуваченою дають підстави для висновку про можливість її виправлення без ізоляції від суспільства, із покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, що буде стимулювати її до правомірної поведінки.

Прокурором в інтересах Маріупольської міської ради було заявлено цивільний позов про стягнення із ОСОБА_2 на користь держави 3298,05 грн., витрачених на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_1 , який визнано обвинуваченою і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.100 КПК України речові докази: кухонний ніж з рукояткою коричневого кольору, який зберігається в камері речових доказів Кальміуського ВП на підставі квитанції №005056, слід знищити; оригінал медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 №8503/1042, слід повернути до КЗОЗ «Маріупольська міська лікарня №4»; копії журналів КЗОЗ «Маріупольська міська лікарня №4» на 6 аркушах, слід зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 13.09.2019 року, слід скасувати.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.121 КК України і призначити їй покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбуття призначеного покарання, якщо вона протягом 2 (двох) років не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов`язки.

На підставі ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_2 протягом іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 у вигляді особистого зобов`язання до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Маріупольської міської ради (Маріупольське УК/м.Маріуполь/240603000, р/р НОМЕР_1, МФО 899998, код платежу (класифікації) 24060300, ЄДРПОУ 37989721) 3298,05 грн.

Речові докази по справі: кухонний ніж з рукояткою коричневого кольору, який зберігається в камері речових доказів Кальміуського ВП на підставі квитанції №005056 - знищити; оригінал медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 №8503/1042 - повернути до КЗОЗ «Маріупольська міська лікарня №4»; копії журналів КЗОЗ «Маріупольська міська лікарня №4» на 6 аркушах - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 13.09.2019 року - скасувати.

На вирок суду може бути подана апеляція до Донецького апеляційного суду через Іллічівський районний суд м.Маріуполя Донецької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Суддя : Пустовойт Т. В.