Ухвала суду № 87127783, 23.01.2020, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа №523/19598/19

Провадження №1-кс/523/362/20

УХВАЛА

про повернення клопотання про арешт майна

23 січня 2020 року

Слідчий суддя Суворовського районного суду м.Одеси Шурупов В.В., отримавши внесене у кримінальному провадженні №12019160490004671 від 24.12.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, клопотання слідчого СВ Суворовського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області Наконечного А.О. від 20.01.2020 року про арешт майна, -

в с т а н о в и в:

21.01.2020 року до Суворовського районного суду м.Одеси від слідчого СВ Суворовського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області Наконечного А.О. надійшло погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури №4 Газієвим А.Е. клопотання про арешт майна, за яким в період часу з 22:50 до 22:53 години 23.12.2019 року в ході огляду слідчо-оперативної групи вказаного ВП місця події за адресою: м.Одеса, вул.Героїв АДРЕСА_1 , виявлено, вилучено та поміщено до паперового коричневого кольору ватно-марлевий тампон зі слідами речовини бурого кольору.

Разом із тим, як вбачається зі змісту означеного клопотання, 23.12.2019 року приблизно о 19:00 годині невстановлена особа, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , нанесла ОСОБА_1 , тяжкі тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини, з якими був доставлений до КУ «ООКЛ».

Як слідує з клопотання, за заявою ОСОБА_1 , СВ Суворовського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області розпочате кримінальне провадження №12019160490004671 від 24.12.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, а у внесеному клопотанні слідчий Наконечний А.О. просить слідчого суддю накласти арешт на наведені у клопотанні речі й предмети та в обґрунтування означеного клопотання слідчий посилається на те, що метою арешту вказаного майна є збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

Вивчивши клопотання й додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного.

В силу ч.ч.1, 5 ст.9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, а кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Положеннями ч.3 ст.26, п.18 ч.1 ст.3 зазначеного Кодексу встановлено, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, які винесені на його розгляд сторонами та віднесено до його компетенції цим Кодексом, а слідчий суддя – суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Між тим, за ст.132 цього Кодексу, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

З огляду на те, що поняття "обґрунтована підозра" не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", слідчий суддя у контексті ст.8, ч.5 ст.9 КПК України, враховує позицію Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якої "термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, № 182).

Статтями 276, 277 КПК України регламентовано, що повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому ст.278 цього Кодексу, а письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.

Згідно зі ст.171 наведеного Кодексу, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна, наряду з іншим, повинні бути зазначені підстави і мета та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право на власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном, та до клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

За ч.3 ст.172 КПК України, слідчий суддя чи суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст.171 цього Кодексу, повертає його прокурору та встановлює строк для усунення недоліків в сімдесят дві години, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків – після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.

Попри те, всупереч приписам ч.2 ст.170, ч.2 ст.171 КПК України, у внесеному клопотанні належним чином не викладено значення цього майна для потреб кримінального провадження у конкретному випадку та не наведено конкретних фактів і доказів, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном, а пропонуючи у клопотанні накласти арешт на майно, яке є речовим доказом, сторона обвинувачення взагалі не надала в розпорядження суду жодного документу в розумінні ст.ст.98-100, 104, 110 цього Кодексу, на підтвердження визнання такого майна речовим доказом, його огляду з докладним описом та фотофіксацією.

Крім того, матеріали клопотання в порушення ч.3 ст.132 вказаного Кодексу взагалі не містять відомостей щодо існування обґрунтованої підозри про вчинення відповідною особою кримінального правопорушення, що може бути підставою для застосування у конкретному випадку такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, а матеріали означеного клопотання не містять відомостей щодо повідомлення в порядку ст.276 цього ж Кодексу відповідній особі про підозру у вчиненні злочину в даному кримінальному провадженні.

Зі змісту ч. 1 ст.86 вказаного Кодексу слідує, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом, та згідно з ч.1 ст.94 цього ж Кодексу, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Між тим, матеріали внесеного клопотання суперечать загальним засадам кримінального провадження, визначених у ст.7 КПК України, до яких зокрема відноситься недоторканність житла чи іншого володіння особи.

За ст.13, ч.ч.1, 2 ст.233 КПК України, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених ч.3 цієї статті, а під житлом особи розуміється будь-яке приміщення, яке знаходиться у постійному чи тимчасовому володінні особи незалежно від його призначення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а також всі складові частини такого приміщення.

Втім, обґрунтовуючи необхідність накладення арешту на виявлені та вилучені речі в ході огляду місця події – будинку АДРЕСА_2 , слідчим Наконечним А.О. до клопотання не додано відповідної ухвали щодо визнання правомірним проведення такого огляду житла особи або дозволу власника цього будинку на проведення такого огляду, що за своєю сукупністю та у контексті ст.ст.233, 237 КПК України викликає у слідчого судді обґрунтовані сумніви щодо правомірності проведеного огляду житла особи у конкретному випадку та перешкоджає накладенню арешту на майно за сукупністю наведених обставин.

Наряду з викладеним, за доданими до означеного клопотання копіями відповідних протоколів, допит свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 здійснювались оперуповноваженими ВКП Суворовського ВП, які до досудового розслідування зазначених проваджень не залучались, що у свою чергу перешкоджає слідчому судді належним чином надати оцінку цим процесуальним документам, викладеним в них обставинам та унеможливлює посилання слідчого судді на означені докази при прийнятті відповідного процесуального рішення.

Разом із тим, додані до матеріалів клопотання рапорти оперуповноваженого ВКП Суворовського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області Шеребного О., які з незрозумілих слідчому судді причин, начальником вказаного ВП не розглянуті, належним чином не зареєстровані та не містять дати їх складення, згідно з Інструкцією з оформлення документів в системі МВС України (затверджено наказом Міністра внутрішніх справ України №650 від 27.07.2012 року), а є лише документами внутрішнього обігу в системі МВС, письмовими зверненнями працівника до вищої посадової особи з викладом питань службового чи особистого характеру і висловленням у зв`язку з цим відповідного прохання, а відтак не можуть бути взятими слідчим суддею до уваги та ними не може бути обґрунтоване відповідне процесуальне рішення в силу ст.ст.84-86, 94, 188 КПК України.

Окремо звертає увагу те, що всупереч вимогам розділу ІІІ «Інструкції з діловодства в органах Національної поліції», затвердженої наказом Голови Національної поліції України №414 від 20.05.2016 року, матеріали означеного клопотання не непрошиті, не містять опису та засвідчувального напису, оскільки копії не містять дати їх створення, що у свою чергу не надає слідчому судді можливості пересвідчитись у дотриманні встановленого порядку надання таких матеріалів до суду.

Аналогічні висновки містяться в Розділі 1 та у п.п.6, 9 Розділу 2.6 «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» від 07.02.2014 року, затвердженого Постановою Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 07.02.2014 року.

Оскільки з наданих до суду клопотання і доданих до нього матеріалів вбачається, що внесене до суду слідчим СВ Суворовського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області Наконечним А.О. і погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури №4 Газієвим А.Е. клопотання про арешт майна є необґрунтованим й безпідставним, зміст якого до того ж не відповідає вимогам ст.ст.170, 171 КПК України, внаслідок чого та у контексті ст.ст.132, 172 цього ж Кодексу слідчий суддя доходить висновку про повернення клопотання до вказаної прокуратури для усунення недоліків, зі встановленням строку для їх усунення протягом 72-х годин з часу отримання копії цієї ухвали.

Керуючись ст.ст.2-3, 8-9, 13, 26, 132, 167, 170-172, 233, 237, 277-278, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання слідчого СВ Суворовського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області Наконечного А.О. від 20.01.2020 року, погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури №4 Газієвим А.Е. та подане у кримінальному провадженні №12019160490004671 від 24.12.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, про арешт майна, – повернути вказаному прокурору.

Надати Одеській місцевій прокуратурі №4 строк для усунення недоліків, наведених у мотивувальній частині цієї ухвали, - протягом 72-х годин з часу отримання цієї ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає, але заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя: В.В.Шурупов