Ухвала суду № 87126845, 24.01.2020, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 947/23840/19

Провадження № 2/947/1036/20

УХВАЛА

24.01.2020 року

Київський районний суд м. Одеси в складі головуючого - судді Калініченко Л.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді по цивільній справі за позовною заявою Одеської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Юридичний департамент Одеської міської ради, про витребування майна,

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2019 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява Одеської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Юридичний департамент Одеської міської ради, про витребування майна, в якій позивач просить суд:

- витребувати у ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Одеси у особі Одеської міської ради земельну ділянку, загальною площею 0,234 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0032, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1282812151101;

- витребувати у ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Одеси у особі Одеської міської ради земельну ділянку, загальною площею 0,2 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0031, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1286545851101;

- встановити порядок виконання рішення суду, а саме, що дане рішення суду є підставою для державної реєстрації права власності на вищезазначені земельні ділянки за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача витрати зі сплати судового збору.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 15.10.2019 року прийнято вказану заяву до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження, призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

12 листопада 2019 року до суду надійшло клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху, з підстав того, що позивачем не належним чином було сплачено судовий збір за вимогами майнового характеру.

12 грудня 2019 року представником позивача Одеської міської ради надані до суду заперечення проти задоволення клопотання про залишення заяви без руху.

14 січня 2020 року представником позивача надано до суду заяву про доручення до справи витяги з технічної документації щодо нормативно-грошової оцінки земельних ділянок та платіжне доручення на підтвердження доплати судового збору.

У підготовчому судовому засіданні 16 січня 2020 року судом були оглянуті клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху та надані до суду представником позивача документи, за наслідком чого суд дійшов висновку, що позовна заява відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України, клопотання відповідача є необґрунтованим та підлягає залишенню без задоволення.

22 січня 2020 року до суду надійшла заява від відповідача ОСОБА_1 про відвід судді Калініченко Л.В., як головуючого по справі №947/23840/19, посилаючись на те, що позовна заява була подана позивачем з грубими порушеннями норм закону, а саме не вірно визначена ціна позову, що призвело до вірної сплати судового збору, однак суддею такі порушення не були взяті до уваги, за наслідком чого відмовлено у задоволенні його клопотання про залишення позову без руху, всупереч приписам ЦПК України та відійшовши від усталеної своєї практики, яка була відображена в інших справах.

Зазначена поведінка судді, на думку відповідача, підтверджує упередженість судді, її необ`єктивність та зацікавленість в наслідках розгляду справи.

Згідно з ч.7, 8 ст.40 ЦПК України, питання про відвід судді має бути розглянуто не пізніше двох днів із дня надходження заяви про відвід судді, а у випадку розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід судді. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Враховуючи встановлені законодавством строки для розгляду заяви про відвід судді, судом було ухвалено провести розгляд вказаної заяви в судовому засіданні, за відсутності сторін по справі.

Так, відповідно до ст.36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Статтею 37 ЦПК України передбачено, що суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі.

Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення.

Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції.

Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі.

Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у цій справі.

Оглянувши та вивчивши заяву відповідача про відвід, суд доходить до висновку, що заява не містить жодних обґрунтованих посилань і доказів на такі посилання, для підтвердження підстав, зазначених у ст.ст. 36, 37, 39 ЦПК України для відводу судді.

За умовами ч.ч.3, 4 ст. 39 ЦПК України, відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов`язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності судді (ч.5 ст.36 ЦПК України).

Так, посилання відповідача, як на підставу для відводу судді, стосуються лише з приводу незгоди з прийнятим рішенням суду про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залишення позову без руху.

Суд зазначає, що у відповідності до ч. 4 ст. 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

У зв`язку з чим, вказані обставини, які викладені ОСОБА_1 у заяві про відвід, не свідчать про упередженість або певну зацікавленість судді у наслідках розгляду цієї справи, і тому не є підставою для задоволення заяви про відвід, оскільки незгода заявника з процесуальними рішеннями суду не є підставою для відводу.

Будь-яких інших підстав, які викликали б сумнів в об`єктивності та неупередженості судді, відповідачем не зазначено.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що в силу змісту ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

17.07.1997 року Україна ратифікувала зазначену Конвенцію і Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського суду з прав людини, які стосуються тлумачення та застосування норм Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод».

Щодо безсторонності суду при розгляді справ, Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб`єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об`єктивно безстороннім тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності. Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати суб`єктивному і об`єктивному тесту: безсторонність для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися суб`єктивним тестом, тобто на підставі особистого переконання окремого судді в даній справі, і за об`єктивним тестом, тобто з`ясування, чи має суддя гарантії, достатні для виключення будь- якого законного сумніву стосовно його безсторонності.

Європейський суд у справі "Мироненко і Мартенко проти України" (рішення від 10 грудня 2009 року) зазначив, що наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв.

Отже, при оцінці безсторонності суду слід визначити суб`єктивний та об`єктивний аспект.

За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Як видно з рішення ЄСПЛ у справі «Хаушильд проти Данії», можуть бути докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи, а суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного, що можливо при встановлені наявності певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Об`єктивний же аспект, як вбачається з рішення ЄСПЛ у справі «Фей проти Австрії» полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що право особи забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди мають у демократичному суспільстві та яка повинна апріорно існувати в учасників процесу.

Враховуючи вищевикладене, практика Європейського суду з прав людини, неодноразово зазначає, що презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено іншого.

Слід зазначити, що інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес. Саме тому існують норми закону, які запобігають виникненню будь-яких підозр. Судді заборонено брати участь у розгляді справи за наявності будь-яких обставин, які викликають чи можуть викликати сумніви у його об`єктивності.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.06. у справі «Білуга проти України», від 28.10.98. у справі «Ветштайн проти Швейцарії» тощо) важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

Одночасно, слід враховувати, що згідно ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання правами не допускається.

Згідно п.п. 22-29 рішення ЄСПЛ у справі від 28.03.2006 року «Мельник проти України» право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Тим не менше право доступу до суду не може бути обмеженим таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

З аналізу норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

З урахуванням вищевикладеного, надаючи оцінку усім обставинам, суд зазначає, що ОСОБА_1 фактично оскаржує процесуальні дії судді, а тому передбачені статтею 36 ЦПК України підстави для відводу судді в цій справі відсутні.

Відповідачем не доведені обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді при вирішенні вказаної цивільної справи.

Будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді в результаті розгляду даної справи або наявність обставин, які викликають сумнів у її неупередженості при розгляді даної справи, з доводів викладених у заяві про відвід, встановити не вбачається.

Відповідно до ч.3 ст.40 ЦПК України, якщо суд приходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч.1 ст.33 ЦПК України. Такому судді не може бути заявлений відвід.

З огляду на те, що відповідно до ст. 36 ЦПК України заявлений відвід є необґрунтованим, суд вважає що наявні правові підстави для зупинення провадження в справі та передачі заяв про відвід судді до канцелярії Київського районного суду м. Одеси для визначення в порядку ч.1 ст.33 ЦПК України судді, який буде вирішувати питання про відвід судді Калініченко Л.В.

Керуючись ст.ст. 36, 39-41 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Визнати заяву відповідача ОСОБА_1 про відвід судді - необґрунтованою.

Зупинити провадження по справі №947/23840/19 за позовною заявою Одеської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Юридичний департамент Одеської міської ради, про витребування майна- до вирішення питання про відвід.

Заяву передати до канцелярії Київського районного суду м. Одеси для визначення в порядку ч.1 ст. 33 ЦПК України судді, який буде вирішувати питання про відвід судді Калініченко Л.В.

Ухвала в частині зупинення провадження по справі може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали суду складено - 24 січня 2020 року.

Суддя Калініченко Л. В.