Вирок № 87126575, 23.01.2020, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/425/18

Провадження № 1-кп/496/156/20

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2020 року м.Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області

у складі: головуючого судді – Дранікова С.М.

при секретарі – Кузьміній О.В.

з участю прокурора – Богомолова Г.Ю.

обвинуваченого - ОСОБА_1

захисника – Кравцової Н.М.

потерпілої – ОСОБА_2

представника цивільного позивача – Друженко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лужанка Тарутинського району Одеської області, громадянина України, болгарина, з неповною середньою освітою, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

14.07.2016 року, приблизно о 09:00 год., ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем «OPEL COMBO» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить КУ «Арцизька ЦРЛ», здійснював рух в межах своєї смуги проїзної частини авто дороги М-15 сполученням «Одеса-Рені», в напрямку м. Одеси з боку с. Маяки в Біляївському районі Одеської області.

Здійснюючи рух на ділянці 19 км зазначеної автодороги, діючи в порушенні вимог п.п. 1.5., 2.3. б), 10.1., 14.2. в) «Правил дорожнього руху» України, якими передбачено:

п. 1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

п.2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, cтежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п. 10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

п. 14.2. «Перед початком обгону водій повинен переконатися в тому що:

в) смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані»

маючи реальну і об`єктивну можливість своєчасно впевнитися у тому, що зустрічна смуга вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, перед зміною напрямку руху та виїздом на зустрічну смугу, діючи з необережності, що виразилася у злочинній самовпевненості, не впевнився у безпечності свого маневру, почав здійснювати обгін транспортного засобу, що рухався попереду у попутному напрямку, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення передньою частиною керованого ним автомобіля з передньою частиною автобуса «БАЗ А079.23» реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався у зустрічному напрямку по своїй смузі руху, не надавши останньому переваги в русі.

В подальшому автомобіль «OPEL COMBO» зіткнувся з автомобілем «CHEVROLET AVEO TC58U» реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_4 , який здійснював рух у попутному з ним напрямку, а автобус «БАЗ А079.23» виїхав за межі проїзної частини вправо в лісосмугу, де в кюветі відбулось його перекидання на ліву бічну частину кузову.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пасажирам автомобіля «OPEL COMBO» ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також пасажирам автобусу «БАЗ А079.23» ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 , спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Згідно висновку експерта № 2226 від 05.09.2016 в умовах ДТП потерпілій ОСОБА_7 спричинені наступні тілесні ушкодження: закритий перелом лівої ключиці, забій грудної клітки зліва, термічний опік лівої кісті, що спричинило тривалий розлад здоров`я строком понад 21 день і за цим критерієм, згідно п. 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р., відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Згідно висновку експерта № 2284 від 08.09.2016 в умовах ДТП потерпілій ОСОБА_2 спричинені наступні тілесні ушкодження: закрита травма грудної клітки у вигляді переломів 3-8-го ребер зліва та лівої лопатки, яка супроводжувалась лівобічним гемо пневмотораксом (потраплянням повітря та крові в ліву плевральну порожнину), що спричинило тривалий розлад здоров`я строком понад 21 день і за цим критерієм, згідно п. 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від

17.01.1995 року, відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості. ОСОБА_2 заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого, страхової компанії та Арцизької центральної районної лікарні матеріальної шкоди розміром 9174 грн. 15 коп. та моральної шкоди розміром 100000 грн.

Згідно висновку експерта № 2124 від 19.09.2016 в умовах ДТП потерпілій ОСОБА_5 спричинені наступні тілесні ушкодження: закритий перелом обох кісток правого передпліччя, забійна рана голови, синець повік лівого ока, садна верхніх та нижніх кінцівок, що спричинило тривалий розлад здоров`я строком понад 21 день і за цим критерієм, згідно п. 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України , від 17.01.1995 року, відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Згідно висновку експерта № 2588 від 28.09.2016 в умовах ДТП потерпілій ОСОБА_8 спричинені наступні тілесні ушкодження: закритий перелом правої ключиці, гематома правої області справа, що спричинило тривалий розлад здоров`я строком понад 21 день і за цим критерієм, згідно п. 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р., відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Згідно висновку експерта № 372 від 13.03.2017 в умовах ДТП потерпілій ОСОБА_9 спричинені наступні тілесні ушкодження: закриті переломи тіла грудини, 7 та 8 правих ребер, закрита травма правого колінного суглобу у вигляді скалкового внутрішньо суглобового перелому великогомілкової кістки у верхній третині, ушкодження власної зв`язки наколінника та його підвивиха, що спричинило тривалий розлад здоров`я строком понад 21 день і за цим критерієм, згідно п. 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р., відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Згідно висновку експерта № 924 від 19.05.2017 в умовах ДТП потерпілому ОСОБА_6 спричинені наступні тілесні ушкодження: закрита травма грудної клітки, до складу якої входять переломи 5, 6, 7-го ребер зліва та забій легенів, переломо-вивих лівого стегна, забійні рани голови, черепно-мозкова травма в формі струсу головного мозку, що спричинило тривалий розлад здоров`я строком понад 21 день і за цим критерієм, згідно п. 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995р., відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Відповідно до висновку експерта № 17-174 від 02.03.2017 в умовах даної пригоди водієві автомобіля «OPEL COMBO», р/н НОМЕР_1 ОСОБА_1 перед початком виконання маневру обгону та виїздом на смугу зустрічного руху необхідно було переконатися, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані і що це буде безпечно і він своїми діями не створить небезпеки для інших учасників руху, що регламентовано вимогами п. 10.1 та п. 14.2 (в) Правил дорожнього руху України, виконуючи які він мав технічну можливість запобігти дану подію та його дії створювали достатні умови для настання дорожньо-транспортної пригоди, і перебували в причинному зв`язку з її настанням.

В той же час, встановлено відсутність порушень вимог Правил дорожнього руху України в діях водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та не перебувають у причинному зв`язку з розвитком дорожньо-транспортної пригоди.

Також, в справі заявлено цивільний позов ОСОБА_10 , власника пошкодженого в дорожньо-транспортної пригоді транспортного засобу «БАЗ А079.23» д.н.з. НОМЕР_3 , в якому він просить стягнути на його користь з страхової компанії «Оранта» заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 50000 гривень, з КУ «Арцизька центральна районна лікарня» матеріальну шкоду у розмірі 180277,25 гривень, з ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50000 гривень, та вартість за проведення оцінюючої експертизи у розмірі 2500 гривень

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Прокурорпросив призначити обвинуваченому покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки із застуванням ст.75 КК України, та призначити обвиненому додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом строком на 2 роки.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення, підтвердивши обставини дорожньо-транспортної пригоди, викладені вище, позовні вимоги, заявлені потерпілою та цивільним позивачем, не визнав, пояснивши, що вважає їх правомірними, проте не має грошей на відшкодування.

Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що 14.07.2016 року вона була пасажиркою автобусу Одеса -Біляївка, за кермом якого був ОСОБА_3 Водій їхав спокійно та рух здійснював на своєю смузі. На 19 км. у лівий бік автобуса в`їхав автомобіль ОСОБА_1 . ОСОБА_2 ударилася грудною клітиною, та її відвезли до лікарні. В реанімації вона знаходилася 6 днів. 13.02.2018 року ОСОБА_2 заявила цивільний позов щодо відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди, а саме просить стягнути з страхової компанії «Оранта», КУ «Арцизька центральна районна лікарня» та ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 9174, 15 гривень, та з ОСОБА_1 , страхової компанії «Оранта», КУ «Арцизька центральна районна лікарня» моральну шкоду у розмірі 100000 гривень. 15.01.2020 року ОСОБА_2 змінила позовні вимоги та просила стягнути на її користь з страхової компанії «Оранта» матеріальну шкоду у розмірі 9174 гривень та моральну шкоду у розмірі 100000 гривень. Проте, вказана позовна заява подана після початку судового розгляду справи, тому, відповідно до ч.1 ст. 128 КПК України, зазначене уточнення позову до розгляду не приймається.

Потерпіла ОСОБА_9 показань у судовому засіданні не надавала, оскільки відповідно до актового запису про смерть №299, ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Потерпіла ОСОБА_12 до судового засідання не з`явилася, але на адресу суду надіслала заяву в якій просила розглядати справу без її участі, міру покарання обвинуваченому просила обрати на розсуд суду. Претензій морального та морального характеру до обвинуваченого не має.

Потерплий ОСОБА_7 на неодноразові виклики до суду не з`являвся, про причини неявки суд не повідомив, жодних письмових пояснень або претензій не надавав.

Потерпілий ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що 14.07.2016 року він разом з ОСОБА_1 , та ОСОБА_5 виїхали з м. Арциза. Не доїхав до с. В.Дальник він побачив частину вантажного автомобілю на проїзної частині. Після цього відбулася дорожньо-транспортна пригода з автобусом синього кольору, обставин якої він не пам`ятає, та внаслідок якої він втратив свідомість.

Потерпіла ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що на момент аварії вона була без свідомості, тому пояснень щодо аварії надати не може. Претензій до обвинуваченого не має.

Свідок ОСОБА_13 у судовому засідання пояснила, що 14.07.2016 року вона їхала на пенсійному автобусі. Приблизно біля двох стовпів заснула. Прокинулася від удару коли автобус перекидався. Отримали тілесні ушкодження. Саму транспортну пригоду не бачила. Претензій до обвинуваченого не має.

Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні пояснив, що 14.07.2016 року їхав з роботи на автобусі, в момент ДТП він спав, та прокинувся лише після удару. Автобус викинуло на узбіччя. Отримав ушиб спини.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що був водієм автобусу «БАЗ А079.23», день був світлим, усе було видно. Під час руху автомобіль «OPEL COMBO» під керуванням ОСОБА_1 виїхав на зустрічну смугу, відстань між автомобілем на автобусом була приблизно 20-30 метрів, зіткнення з автобусом відбулося десь через 10 секунд. Зі сторони ОСОБА_1 жодних маневрів для запобігання не відбулося. Після зіткнення ОСОБА_3 втратив керування транспортним засобом та виїхав на узбіччя.

Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні пояснив, що 14.07.2016 року їхав з м. Теплодар до м. Одеси по а/д Одеса-Рені, перед ним їхав автомобіль «OPEL COMBO» під керуванням

ОСОБА_1 Їхала колона автомобілів через ДТП, яке відбулося раніше, вздовж дороги стояли автомобілі зі знаком аварійної зупинки. Колона стала зупинятися, однак ОСОБА_1 виїхав на зустрічну смугу, внаслідок чого допустив зіткнення з автобусом, який рухався назустріч.

Представник цивільного позивача ОСОБА_10 – ОСОБА_16 – наполягав на задоволенні позовних вимог ОСОБА_10

Цивільний відповідач ПАТ «НАСК «ОРАНТА» - у відзиві на цивільні позови ОСОБА_10 та ОСОБА_2 просив відмовити позивачам у відшкодуванні шкоди, оскільки цивільні позови були заявлені безпідставно до ПАТ НАСК «Оранта» щодо виплати страхового відшкодування оскільки станом на дату звернення позивачів до суду страхова компанія не відмовляла ОСОБА_10 та ОСОБА_2 у його виплаті, не порушувала строків виплати страхового відшкодування, з чого можна зробити висновок, що законні інтереси позивачів порушені не були.

Цивільний відповідач КУ «Арцизька центральна районна лікарня» відзиву на позовні заяви ОСОБА_10 та ОСОБА_2 не надав.

Крім пояснень обвинуваченого, потерпілих та свідків, вина ОСОБА_1 в скоєнні інкримінованого злочину підтверджується наступними доказами, дослідженими в судовому засіданні:

- компакт диском CD-R з файлом відеозапису ДТП яка відбулася 14.07.2016 року, з якого вбачається виїзд автомобіля «OPEL COMBO» р/н НОМЕР_1 на зустрічну смугу руху та його зіткнення з автобусом, який рухався назустріч.

- проколом огляду дорожньої транспортної пригоди від 14.07.2016 року та доданої фото-таблиці до нього.

-висновком №17-174 судової автотехнічної експертизи, з якого вбачається, що в умовах даної пригоди водієві автомобіля «OPEL COMBO» р/н НОМЕР_1 ОСОБА_1 перед початком виконання маневру обгону та виїздом на смугу зустрічного руху необхідно було переконатися, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній- для обгону відстані і що це буде безпечно і він своїми діями не створить небезпеки для інших учасників руху, що регламентовано вимогами п. 10.1 та п. 14.2 «в» Правил дорожнього руху України. В умовах даної дорожньо-транспортної пригоди, водієві автобуса «БАЗ А079.23» р/н НОМЕР_3 ОСОБА_3 з моменту, коли він мав об`єктивну можливість виявити що автомобіль «OPEL COMBO» р/н НОМЕР_1 виїжджає на його смугу руху, необхідно було розцінити дорожню обстановку яка склалася, як небезпечну для руху, і негайно вжити заходів для зменшення швидкості руху аж до повної його зупинки, тобто діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. В умовах даної дорожньо-транспортної пригоди, водієві автомобіля «CHEVROLET AVEO TC58U» р/н НОМЕР_4 ОСОБА_4 з моменту, коли він мав об`єктивну можливість виявити, що автомобіль «OPEL COMBO» р/н НОМЕР_1 , який рухався попереду в попутному напрямку, при виїзді на смугу зустрічного руху зіткнувся з автобусом «БАЗ А079.23» р/н НОМЕР_3 і був відкинутий на раніше займану смугу руху, необхідно було розцінити дорожню обстановку як небезпечну для руху і негайно вжити заходів для зменшення швидкості руху аж до повної його зупинки, тобто діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. В даній дорожній ситуації водій автомобіля «OPEL COMBO» р/н НОМЕР_1 ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти дану подію шляхом виконання вимог п. 10.1 та 14.2 «в» Правил дорожнього руху України. В даній дорожній ситуації водій автобуса «БАЗ А079.23» р/н НОМЕР_3 ОСОБА_3 не мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем «OPEL COMBO» р/н НОМЕР_1 який рухався в зустрічному йому напрямку, шляхом виконання вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України. В даній дорожній ситуації водій автомобілю «CHEVROLET AVEO TC58U» р/н НОМЕР_4 ОСОБА_4 не мав технічну можливість запобігти зіткненню, з відкинутим після зіткнення з автобусом, автомобілем «OPEL COMBO» р/н НОМЕР_1 шляхом виконання вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України. Наявність технічної можливості у водія автомобіля «OPEL COMBO» р/н НОМЕР_1 ОСОБА_1 запобігти даної події, дозволяє прийти до висновку про те, що в умовах даної пригоди його дії не відповідали вимогам п. 10.1 та 14.2 «в» Правил дорожнього руху України, створювали достатні умови для настання дорожньо-транспортної пригоди, і перебували в причинному зв`язку з її настанням. Оскільки в умовах даної дорожньо-транспортної пригоди водій автобуса «БАЗ А079.23» р/н НОМЕР_3 ОСОБА_3 та водій автомобілю «CHEVROLET AVEO TC58U» р/н НОМЕР_4 ОСОБА_4 , не мали технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем «OPEL COMBO» р/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , то з технічної точки зору в їх діях невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, які б знаходилися в причинному зв`язку з настанням даної події, не вбачається.

-висновком експерта №2284, відповідно до якого, у ОСОБА_2 малися наступні тілесні ушкодження: закрита травма грудної клітки у вигляді переломів 3-8-го ребер зліва та лівої лопатки, яка супроводжувалась лівобічним гемопневмотораксом (потраплянням повітря та крові в ліву плевральну порожнину). Вказані ушкодження спричинені ударною дією тупих твердих предметів, якими могли бути частини салону автобусу в умовах ДТП (зіткнення автомобіля та автобуса з подальшим перекиданням). Враховуючі дані медичної документації слід вважати, що ушкодження виникли незадовго до звернення за медичною допомогою, тобто могли бути спричинені 14.07.2016 року. Закрита травма грудної клітки у вигляді переломів 3-8-го ребер зліва та лівої лопатки, яка супроводжувалась лівобічним гемопневмотораксом спричинила тривалий розлад здоров`я строком понад 21 день і за цим критерієм згідно п. 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

- висновком експерта № 2226 від 05.09.2016 року, відповідно до якого в умовах ДТП потерпілій ОСОБА_7 спричинені наступні тілесні ушкодження: закритий перелом лівої ключиці, забій грудної клітки зліва, термічний опік лівої кісті, що спричинило тривалий розлад здоров`я строком понад 21 день і за цим критерієм, згідно п. 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р., відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

- висновком експерта № 2124 від 19.09.2016 року, відповідно до якого, в умовах ДТП потерпілій ОСОБА_5 спричинені наступні тілесні ушкодження: закритий перелом обох кісток правого передпліччя, забійна рана голови, синець повік лівого ока, садна верхніх та нижніх кінцівок, що спричинило тривалий розлад здоров`я строком понад 21 день і за цим критерієм, згідно п. 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України , від 17.01.1995 року, відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

- висновком експерта № 2588 від 28.09.2016 року, відповідно до якого, в умовах ДТП потерпілій ОСОБА_8 спричинені наступні тілесні ушкодження: закритий перелом правої ключиці, гематома правої області справа, що спричинило тривалий розлад здоров`я строком понад 21 день і за цим критерієм, згідно п. 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р., відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

- висновком експерта № 372 від 13.03.2017 року, відповідно до якого, в умовах ДТП потерпілій ОСОБА_9 спричинені наступні тілесні ушкодження: закриті переломи тіла грудини, 7 та 8 правих ребер, закрита травма правого колінного суглобу у вигляді скалкового внутрішньо суглобового перелому великогомілкової кістки у верхній третині, ушкодження власної зв`язки наколінника та його підвивиха, що спричинило тривалий розлад здоров`я строком понад 21 день і за цим критерієм, згідно п. 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р., відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

-висновком експерта № 924 від 19.05.2017 року, відповідно до якого, в умовах ДТП потерпілому ОСОБА_6 спричинені наступні тілесні ушкодження: закрита травма грудної клітки, до складу якої входять переломи 5, 6, 7-го ребер зліва та забій легенів, переломо-вивих лівого стегна, забійні рани голови, черепно-мозкова травма в формі струсу головного мозку, що спричинило тривалий розлад здоров`я строком понад 21 день і за цим критерієм, згідно п. 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995р., відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

-висновком комісійної експертизи №113, відповідно до якої у ОСОБА_2 малася закрита травма грудної клітки у вигляді: закритих множинних переломів 3-6 лівих ребер по передній і середній пахвинним та біляхребетній лініям, закритий перелом лівої лопатки, яка супроводжувалась лівобічним гемопневмотораксом (потраплянням повітря та крові - 150мл згортків крові - в ліву плевральну порожнину) та дихальною недостатністю середньої тяжкості.

Дані ушкодження спричинені ударною дією тупих твердих предметів, якими могли бути частини салону автобусу в умовах ДТП (зіткнення автомобіля та автобуса з подальшим перекиданням). Враховуючи дані медичної документації слід вважати, що ушкодження виникли незадовго до звернення за медичною допомогою, тобто могли бути спричинені 14.07.2016 року. Вказана травма грудної клітки (у вигляді переломів 3-6-го ребер зліва та лівої лопатки, яка супроводжувалась лівобічним гемопневмотораксом та дихальною недостатністю середньої тяжкості) не була небезпечною для життя, а спричинила тривалий розлад здоров`я строком понад 21 день, і за цим критерієм, згідно п. 2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Виставлений в медичній карті № 33998 амбулаторного хворого поліклініки № 29 хірургом 10.02.2018 року діагноз: «Ложный сустав 4 ребра слева.» не підтверджується рентгенологічними даними. При огляді 30.06.2019 року рентгенологом ООБСМЕ рентгенограм грудної клітки від 29.01.18р.;01.02.2018р.; - «Явных данных за наличие ложного сустава 4-го ребра слева не выявлено». Тому, згідно п. 4.6 "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" (1995 р.) зазначений діагноз не враховується при визначенні ступеня тяжкості тілесних ушкоджень у гр. ОСОБА_2 і не підлягає судово-медичній оцінці, передбаченої п. 4.9 "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" (1995 р.).

Аналізуючи зібрані в ході досудового розслідування та досліджені судом докази, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена в ході судового розгляду, оскільки беззаперечно підтверджується дослідженими судом доказами.

Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При призначенні покарання ОСОБА_1 , суд враховує, що обвинувачений вчинив злочин невеликої тяжкості, а також те, що обвинувачений не судимий, раніше до відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не притягувався, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, одружений, має на утриманні двох дітей, позитивну характеристику з місця роботи.

Відповідно до ст. 66 КК України суд визнає обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, позитивну характеристику з місця роботи, вчинення злочину вперше, наявність на утриманні неповнолітньої дитини. Суд не враховує в якості обставини, яка пом`якшує покарання, щире каяття обвинуваченого, оскільки каяття повинне бути дієвим, окрім декларування зазначеної обставини, обвинувачений мав здійснити відповідні заходи для мінімізації спричиненої шкоди, проте, будь-якого відшкодування постраждалим особам не здійснював, під час лікування не допомагав. Обставини, що обтяжують покарання, відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про пробацію» під час вирішення питання про застосування до особи пробації суд бере до уваги характер вчиненого кримінального правопорушення та соціально-психологічну характеристику особи обвинуваченого або засудженого, яку готує персонал органу пробації або адміністрація установи виконання покарань.

За приписами ч.1 ст. 368 КПК України ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Згідно досудової доповіді ризик вчинення ОСОБА_1 повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній. Орган пробації також вважає, що виправлення особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у т.ч. для окремих осіб). На думку уповноваженого органу з питань пробації виконання покараня у громаді можливе за умови здійснення з боку органу пробації наглядових та соціально0виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, а також за наявності мотивації і готовності до змін самого обвинуваченого.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів за ч. 1 ст. 286 КК України буде призначення йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки та на підставі ст.75,76 КК України обвинуваченого слід звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку, і саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та для запобігання вчиненню ним нових злочинів у майбутньому. При цьому, суд, враховуючи професію обвинуваченого – він є професійним водієм, та керування транспортними засобами є його джерелом доходу - вважає за можливе не призначати обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, з метою збереження його можливості працювати за фахом та відшкодовувати спричинену потерпілим особам шкоду.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 подав клопотання про застосування відносно нього амністії, із звільненням його від відбування покарання на підставі п. «в» ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про амністію в 2016 році», оскільки на день набрання чинності цим Законом мав дітей, яким не виповнилося 18 років та не позбавлений щодо них батьківських прав.

Сторони кримінального провадження проти застосування амністії не заперечували.

Відповідно до ст. 85 КК України на підставі закону про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання (ч. 2 ст. 86 КК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1 ЗУ «Про застосування амністії в Україні» амністією є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього Закону.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що встановивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

07.09.2017 набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 р. №1810-VII. Відповідно до ст.13 цього закону його дія поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про амністію у 2016 році» питання про застосування амністії суд вирішує, зокрема, за ініціативою обвинуваченого (підсудного) та їх захисників.

Відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року, який набрав чинності 07 вересня 2017 року, звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких з зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, підлягають особи, які на момент вчинення злочину не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.

Санкція ч.1 ст. 286 КК України передбачає найбільш суворе покарання у вигляді обмеження волі на строк до трьох років, то відповідно до приписів ст. 25 КК України злочин, передбачений ч.1 ст. 286 КК України, відноситься до злочинів, скоєних з необережності, а згідно ч. 2 ст. 12 КК України цей злочин є злочином невеликої тяжкості.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що станом на дату вчинення кримінального правопорушення (злочину), в якому обвинувачується ОСОБА_1 , він мав двох дітей, яким не виповнилось 18 років - сина ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_5 , виданим 16.08.2000 року Рівненською сільською радою Тарутинського району Одеською області та доньку ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 , виданим 11.04.2008 року Рівненською сільською радою Тарутинського району Одеської області. Відповідно до довідки Тарутинського районного суду Одеської області №01-10/56/2019 від 11.12.2019 року до вказаного суду не надходила справа щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно своїх дітей ОСОБА_19 і ОСОБА_18 за період з 2000 року по теперішній і час. На теперішній час ОСОБА_1 зареєстрований за адресою - АДРЕСА_1 , та фактично проживаю за адресою - АДРЕСА_2 . Відповідно до ЦПК України позови до фізичної особи пред`являлись в суд за зареєстрованим місцем її проживання. Так як ОСОБА_1 зареєстрований в с. Рівне Тарутинського району, то позов про позбавлення батьківським прав подавався би до Тарутинського районного суду, тому довідка надана Тарутинським районним судом Одеської області відповідає дійсності. Також суд враховує, що ОСОБА_1 вчинив злочин невеликого ступеню тяжкості до 7 вересня 2017 року, тобто до дня набрання чинності ЗУ «Про амністію у 2016 році». Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого амністії, передбачених ст. 4 ЗУ «Про застосування амністії в Україні» та ст. 9 ЗУ «Про амністію у 2016 році», судом не встановлено, амністія до нього раніше не застосовувалась.

Відповідно до ст. 15 ЗУ «Про амністію у 2016 році» особи, на яких поширюється дія цього Закону, можуть бути звільнені від відбування основного і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, у частині вироку, що не була виконана на день набрання чинності цим Законом.

Враховуючи зазначені вище обставини та керуючись нормами статей 1 і 15 ЗУ «Про амністію у 2016 році», які передбачають можливість звільнення від основного і додаткового покарання, враховуючи клопотання обвинуваченого, про звільнення від призначеного покарання, суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_1 поширюється дія ЗУ «Про амністію у 2016 році», а тому він підлягає звільненню від відбування призначених йому основного та додаткового покарань.

Розглядаючи питання щодо заявлених цивільних позовних заяв, суд виходить з наступного.

Згідно п.6,16 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 1.03.2013 року, особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК. На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров`ю у зв`язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК). Відповідно до статті 21 Закону № 1961-IV на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов`язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров`ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв`язку із цим при пред`явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред`явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

Судом встановлено, що автомобіль «OPEL COMBO», за кермом якого знаходився ОСОБА_1 належить на праві приватної власності КУ Арцизька центральна районна лікарня, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .

Між ПАТ НАСК «Оранта» та КУ Арцизька центральна районна лікарня 21.08.2015 року було укладено договір обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/3407370 (поліс).

З вищенаведених підстав задоволенню підлягають позовні вимоги ОСОБА_2 щодо відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 9174,15 гривень, завданої злочином, оскільки вказана шкода підтверджена належними та допустимими письмовими доказами – товарними чеками, квитанціями, рахунками-фактурами, медичними документами, які виправдовують призначення саме зазначених ликів потерпілої. Зазначена шкода підлягає стягненню з ПАТ НАСК «Оранта», як зі страховика. Також, підлягають частковому задоволенню вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення моральної шкоди. Суд погоджується з твердженням позивачки, що внаслідок злочину вона зазнала фізичного болю та страждань, про що свідчить характер отриманих нею тілесних ушкоджень та термін лікування; її здоров`ю була спричинена значна шкода, що також встановлено висновком експерта та комісійної експертизи. З огляду на принципи розумності та співмірності суд оцінює завдану позивачці моральну шкоду в 15000 грн. Моральна шкода, згідно ч.1 ст.1167 ЦК України, має бути стягнута з безпосереднього винуватця ДТП – ОСОБА_1 .

Згідно висновку звіту №30749160 від 26 жовтня 2016 року, вартість матеріальної шкоди, спричиненої власникові автомобіля «БАЗ А079.23» д.н.з. НОМЕР_3 , складає 142622,90 грн. Саме зазначена сума підлягає відшкодуванню цивільному позивачу ОСОБА_10 як матеріальна шкода в наступних пропорціях: 50000 грн. слід стягнути з ПАТ НАСК «Оранта» в межах страхової суми на одного потерпілого, визначеної страховим полісом АЕ№3407370; залишок суми, які складає 92622,90 грн. слід стягнути з власника засобу підвищеної небезпеки - КУ Арцизька центральна районна лікарня. Також, з КУ Арцизька центральна районна лікарня слід стягнути витрати ОСОБА_10 на проведення оцінки транспортного засобу, які, згідно квитанції, складають 2500 грн. Будь-яких доказів спричинення йому моральної шкоди внаслідок ДТП, згідно ч.2 ст. 23 ЦК України, ОСОБА_10 суду не надав, наявність та розмір шкоди не обґрунтував, тому в цієї частині позову слід відмовити.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні, пов`язані із залученням експертів, в загальній сумі 1238,00 грн. підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 42, 45,46,373, 374, 375, 376, 380 КПК України, Законом України «Про амністію в 2016 році», Законом України «Про застосування амністії в Україні», суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.1 КК України, і призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком на два роки без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання, з іспитовим строком на два роки.

У відповідності зі ст. 76, ч.1 п.п. 1,2 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки:

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

Додатково у відповідності зі ст. 76, ч.3 п.2 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язок:

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

Відповідно до п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію в 2016 році» звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від призначеного судом основного покарання.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати на проведення експертиз у розмірі 1238,00 гривень.

Стягнути з ПАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 9174,15 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 15000 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 – відмовити.

Стягнути з ПАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_10 матеріальну шкоду в розмірі 50000 гривень.

Стягнути з КУ Арцизька центральна районна лікарня на користь ОСОБА_10 матеріальну шкоду в розмірі 95122,90 грн гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_10 – відмовити.

Речовий доказ - - компакт диск CD-R з файлом відеозапису ДТП – зберігати в матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя

С.М.Драніков