Рішення № 87123112, 17.01.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2020 року справа № 580/3620/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Кульчицького С.О.,

за участю: секретаря судового засідання – Мауріної Я.Ю.,

представника позивача Чорного К.О. - за довіреністю,

представника відповідача Ятченко Л.М. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження, в приміщенні суду адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства “Черкасиобленерго” до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними і скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось публічне акціонерне товариство “Черкасиобленерго” (далі — позивач) з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі — відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління ДПС у Черкаській області № 0031135313 від 30.10.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску;

- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління ДПС у Черкаській області № 0031435313 від 30.10.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на те, що знаходиться в судовій процедурі банкрутства, розпочатій згідно з ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 у справі №01/1494, якою одночасно введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Згідно з доводами позивача застосування штрафних санкцій після відкриття провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заборонено.

Ухвалою від 25.11.2019 відкрито провадження у справі за даним позовом за правилами загального позовного провадження.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, 18.12.2019 відповідач надав до суду відзив, в якому посилаючись на безпідставність позовних вимог просить відмовити у задоволенні позову повністю. Відповідач вказує, що оскільки контролюючим органом встановлено порушення вимог Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування” та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у зв`язку з чим у межах наданих повноважень винесено оскаржувані рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплаті єдиного внеску. Крім того, мораторій на задоволення вимог кредиторів не зупиняє виконання боржником грошових зобов`язань та зобов`язань зі сплати податків та зборів (обов`язкових платежів), які виникли після введення мораторію, тому і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Ухвалою від 18.12.2019 відмовлено у задоволенні клопотання сторони позивача про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №826/3106/18, оскільки суд дійшов до висновку про відсутність підстав для її задоволення, адже зупинення провадження у справі на підставі п. 5 ч. 2 ст. 236 Кодексу адміністративного судочинства України є правом, а не обов`язком суду.

Ухвалою від 27.12.2019 закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті на 17.01.2020 о 09 год. 30 хв.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 14 травня 2004 року у справі № 01/1494 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства, розгляд якої на час ухвалення оскаржуваного судового рішення не завершений. Вказаною ухвалою суду введено мораторій на задоволення майнових вимог кредиторів за виключенням виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю громадян, авторської винагороди.

Позивач перебуває на обліку в податкових органах як платник єдиного внеску.

30.10.2019 Головним управлінням ДПС у Черкаській області винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0031135313, згідно з яким на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування» до публічного акціонерного товариства “Черкасиобленерго” (Звенигородський район електричних мереж) застосовано штраф у сумі 238 472 грн 35 коп. за період з 23.04.2019 до 29.10.2019 та нараховано пеню у розмірі 61 480 грн 97 коп., усього на загальну суму 299 953 грн 32 коп.

Також 30.10.2019 Головним управлінням ДПС у Черкаській області винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0031435313, згідно з яким на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування» до публічного акціонерного товариства “Черкасиобленерго” (Лисянський район електричних мереж) застосовано штраф у сумі 8 101 грн 20 коп. за період з 23.07.2019 до 25.10.2019 та нараховано пеню у розмірі 397 грн 53 коп., усього на загальну суму 8 498 грн 73 коп.

Вважаючи, що вказані рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є протиправними та такими, що прийняті відповідачем всупереч дії мораторію на задоволення майнових вимог кредиторів, на підставі ухвали господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 у справі № 01/1494, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з частиною четвертою статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина сьома статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування").

Згідно з частиною десятою статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до пунктів 1 розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.05.15 за №508/26953) (далі - Інструкція №449), за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Частиною одинадцятою статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята зазначеної статті).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» органи доходів і зборів мають право застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Пунктами 3, 4 розділу VI Інструкції № 449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), зокрема, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску та/або платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

За рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення (пункт 6 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що позивач відповідно до чинного законодавства є платником єдиного внеску, на якого Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» покладено обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, при цьому, будь-які виключення щодо своєчасної сплати єдиного внеску в Законі відсутні.

Також, суд звертає увагу, що згідно з приписами частини дванадцятої статті 9 Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

Щодо тверджень сторони позивача про протиправність оскаржуваних рішень, оскількі останні прийняті контролюючим органом всупереч дії мораторію на задоволення майнових вимог кредиторів, на підставі ухвали господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 у справі № 01/1494, суд зазначає про таке.

У період до 19 січня 2013 року питання забезпечення вимог кредиторів і мораторій на задоволення вимог кредиторів регламентувалися, зокрема, статтею 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якою, крім іншого, передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску, податків і зборів (обов`язкових платежів).

19 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 22 грудня 2011 року № 4212-VI, яким Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» викладено в новій редакції. Зокрема, з цієї дати мораторій на задоволення вимог кредиторів було врегульовано статтею 19, частиною 5 якої передбачено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.

За змістом наведених норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений у зв`язку з порушенням провадження у справі про банкрутство, не зупиняє виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), які виникли після його введення. Невиконання таких зобов`язань є правопорушенням.

Відповідно до абзацу 24 статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

За змістом статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів).

Мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Згідно з матеріалами справи вбачається, що провадження у справі про банкрутство позивача та відповідно введення мораторію здійснено на підставі ухвали Господарського суду Черкаської області від 14.05.2004, тоді як застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску було здійснено за 2019 рік, тобто після введення мораторію.

Невиконання таких зобов`язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), ґрунтується на законі.

Враховуючи викладене, суд погоджується з висновком відповідача про необґрунтованість доводів позивача також і в цій частині оскільки борг з ЄСВ, штраф та пеня за несвоєчасне перерахування єдиного внеску - визначені позивачу після запровадження мораторію у справі про банкрутства та щодо несвоєчасно самостійно виконаних грошових зобов`язань, які не відносяться, як до конкурсних так і до поточних вимог, отже, не є кредиторськими вимогами в розумінні Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11 за заявою Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод" до Державного підприємства "Завод ім. В. О. Малишева" про визнання банкрутом щодо застосування норм абзацу двадцять четвертого статті 1, частини четвертої статті 12 Закону №2343-XII (в редакції, чинній до 19.01.2013) вказала, що мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом.

До аналогічної правової позиції дійшов Верховний Суд при вирішенні спору за аналогічних обставин між тими ж сторонами у постанові від 23.10.2019 у справі №2340/4157/18.

Також суд зауважує, що Верховний Суд при прийнятті постанови від 12.12.2019 у справі №580/251/19 між тими ж сторонами щодо аналогічних обставин вказав, що не знаходить підстав для відступу від правової позиції щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеної в постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №2340/4157/18.

Підстав для відступу від наведеної правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 23.10.2019 у справі №2340/4157/18 та правової позиції Великої Палати Верховного Суду в постанові від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, суд не знаходить.

Таким чином на підставі викладеного вище, суд висновує, що застосування до ПАТ "Черкасиобленерго" штрафних санкцій та нарахування пені згідно з оскаржуваними рішеннями є правомірним, а відтак правові підстави для їх скасування відсутні.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У відповідності до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати, зі сплати судового збору не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 14, 72, 76 - 79, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства “Черкасиобленерго” (18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, 285, ідентифікаційний код 22800735) до Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ідентифікаційний код 43142920) про визнання протиправними і скасування рішень — відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 24.01.2020.

Суддя С.О. Кульчицький