Ухвала суду № 87123012, 24.01.2020, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/482/20

(1-кп/199/200/20)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2019 року січня місяця 24 дня м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Щербини – Почтовик І.В.

секретаря судового засідання - Синчило П.А.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12019040630001969 внесеного до Єдиного реєстру досудового розслідування 27.11.2019 відносно ОСОБА_1 обвинуваченого у вчиненні злочину відповідальність за який передбачена ч.3 ст. 185 КК України та ОСОБА_2 обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 263 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора – Лютого А.В.

обвинувачених – ОСОБА_1 та ОСОБА_2

захисників – Клименко О.І. та Ковальчука В.І.

потерпілих – ОСОБА_3 та ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

Всі учасники судового провадження вважали можливим призначити судовий розгляд у відкритому судовому засіданні на підставі обвинувального акта відносно ОСОБА_1 обвинуваченого у вчиненні злочину відповідальність за який передбачена ч.3 ст. 185 КК України та ОСОБА_2 обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 263 КК України.

Крім того, прокурором було заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки перебіг строків закінчується 26.01.2020 року, а ризики, які було встановлено при обранні даного запобіжного заходу з переліку передбаченого ст. 177 КПК України не зникли.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та їх захисник Клименко О.І. та Ковальчук В.І. заперечували проти задоволення клопотання прокурора посилаючись на його безпідставність у зв`язку тим, що відпали ризики визначені ст. 177 КПК України та просили змінити обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжний захід на домашній арешт.

Прокурор та потерпілі заперечували проти застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Суд, вислухавши думки учасників підготовчого судового засідання, дослідивши матеріали кримінального провадження, вважає, що дане кримінальне провадження підсудне Амур-Нижньодніпровському районному суду міста Дніпропетровська; підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п. 4)-8) ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України, або його зупинення – немає; підстав для повернення обвинувального акту відповідно до вимог п. 3) ч. 3 ст. 314 КПК України – немає, тому дане кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

При вирішенні питання щодо продовження строку тримання під вартою, суд враховує, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини (далі по тексту ЄСПЛ), вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що встановлення небезпеки перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя, слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, вимірюватись тяжкістю злочину, ризиком ухилення обвинуваченого від слідства, суворістю можливого покарання у сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, в якій він зазнає судове переслідування та міжнародними контактами, особистості обвинуваченого, його моральними переконаннями.

ЄСПЛ наголошує у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства від 28.10.1994», що при визначенні «ступеня підозри» підставою для отримання запобіжного заходу у виді взяття під варту може бути «більш низький поріг обґрунтованості підозри» при вчиненні «особливої категорії злочинів», а у справі «Боротюк проти України» від 16.10.2010р. визнає, що існування обґрунтованої підозри щодо вчинення заявником тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строку дії раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Як убачається з Реєстру матеріалів досудового розслідування слідчим суддею Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29.11.2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 26 січня 2020 року включно, обчислюючи строк запобіжного заходу з моменту їх фактичного затримання, тобто з 27 листопада 2019 року. При цьому, як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 , визначено розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обов`язків, передбачених КПК України, у сумі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень.

Так, ОСОБА_2 обвинувачується у вчинені злочину проти громадської безпеки за ч.1 ст. 263 КК України та у вчинені злочину проти власності за ч.3 ст. 185 КК України, ОСОБА_1 обвинувачується у вчинені злочину проти власності за ч.3 ст. 185 КК України. Тобто злочини у яких обвинувачуються ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , у відповідності до ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів, за вчинення яких, у разі доведеності їх вини, обвинуваченому ОСОБА_1 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років, а обвинуваченому ОСОБА_2 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років.

Враховуючи обсяг пред`явлених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачення, є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у разі визнання останніх винуватими у кримінальних правопорушеннях, останні, перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, можуть переховуватися від суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1) ч. 1 ст. 177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування». Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції.

Згідно правової позиції, викладеної в п.152 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року, за якою тримання під вартою є виправданим у тому випадку, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

Тому, на думку суду, на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому продовження обвинуваченим строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

Для відмови в звільненні обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з-під варти також слід враховувати і ризик перешкоджання з боку обвинувачених, у випадку їх звільнення, процесові здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ у справі «Вемгофф проти Німеччини» від 27.06.1968), оскільки вони, володіючи відомостями щодо осіб свідків і потерпілих, які ще не допитані, можуть вплинути на них з метою схилення до зміни показів та відмови від показів взагалі, що вказує на наявність ризиків, передбачених п.п. 3), 4) ч. 1 ст. 177 КПК України. Ці ж обставини вказують на недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів обвинуваченим.

При продовженні строку дії запобіжного заходу суд також враховує ту обставину, що протягом перебування обвинувачених в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» будь-яких відомостей щодо протипоказань перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в умовах ізоляції відносно останніх не надходило.

У зв`язку із вищенаведеним, та з урахуванням того, що ризики встановлені під час обрання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , запобіжного заходу не змінилися, і з огляду на те, що до закінчення строку дії запобіжного заходу здійснити розгляд кримінального провадження неможливо, суд вважає необхідним задовольнити клопотання прокурора та продовжити обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк дії застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, суд, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, приходить до висновку про наявність підстав для застосування альтернативного запобіжного заходу, та враховуючи обставини кримінального провадження, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , кожному окремо, заставу в розмірі 50000 гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченими покладених на них обов`язків.

Крім цього, застосовуючи до обвинувачених альтернативний запобіжних захід у виді застави, який може бути ними внесений у будь-який момент, вважаю за необхідне відповідно до ст. 194 ч.5 КПК України покласти на них ряд обов`язків.

З огляду на наведене, не підлягає задоволенню клопотання захисників Клименко О.І. та Ковальчука В.І., обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу - тримання під вартою обвинуваченим на домашній арешт, оскільки більш м`який вид запобіжного заходу не зможе забезпечити виконання процесуальних обов`язків передбачених чинним законодавством, покладених на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та забезпечити можливість виконання процесуальних рішень.

Керуючись ст.ст. 110, 315-317, 369, 371, 372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Призначити судовий розгляд по кримінальному провадженню № 12019040630001969 внесеного до Єдиного реєстру досудового розслідування 27.11.2019 відносно ОСОБА_1 обвинуваченого у вчиненні злочину відповідальність за який передбачена ч.3 ст. 185 КК України та ОСОБА_2 обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 263 КК України, у відкритому судовому засіданні на 15.30 годину 28.01.2020 року в залі судового засідання Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська за адресою: вул. Новоселівська, 9, місто Дніпро.

Судовий розгляд по кримінальному провадженню здійснювати суддею одноособово.

У судове засідання викликати: прокурора Лютого А.В., потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і захисників Клименко О.І. та Ковальчука В.І.

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – задовольнити.

Продовжити дію раніше застосованого у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» на строк 60 днів, тобто до 23 березня 2020 року включно.

Продовжити дію раніше застосованого у відношенні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» на строк 60 днів, тобто до 23 березня 2020 року включно.

Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченими ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , кожним окремо, обов`язків, передбачених КПК України, у сумі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень.

У разі внесення застави на обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , кожного окремо, будуть покладені обов`язки:

не відлучатися з міста Дніпра без дозволу суду;

повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

не відвідувати розважальні заклади.

У разі невиконання цих обов`язків до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , кожного окремо, може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на них може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

У задоволенні клопотання захисників Клименко О.І. та Ковальчука В.І, обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу на більш м`який – відмовити.

Ухвала набирає чинності негайно, підлягає обов`язковому виконанню та окремому оскарженню не підлягає.

Разом з тим, ухвала суду в частині продовження строку тримання під вартою набирає чинності негайно, але відповідно до ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України», зважаючи на Рішення Конституційного Суду України у справі № 3-208/2018 (2402/18) від 13.06.2019 за конституційною скаргою ОСОБА_5 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 2 ст. 392 КПК України, може бути оскаржена учасниками судового провадження шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська протягом семи днів з дня її оголошення, а особами, які перебувають під вартою, - з моменту вручення їм копії ухвали.

Згідно ст. 317 КПК України роз`яснити учасникам судового провадження можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, якщо вони про це заявлять клопотання.

Копію ухвали вручити учасникам судового провадження.

Суддя І.В. Щербина-Почтовик

24.01.2020