Рішення № 87122576, 23.01.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2020 р. Справа № 520/13917/19

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Харківської області в особі Київського відділу обслуговування громадян м. Харкова (сервісний центр) щодо зупинення нарахування та виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Харківської області в особі Київського відділу обслуговування громадян м. Харкова (сервісний центр) поновити нарахування та виплату щомісячної пенсії ОСОБА_1 з вересня 2016 року, а також здійснити виплату ОСОБА_1 усієї суми пенсійної заборгованості за період з вересня 2016 року по грудень 2019 року включно однією сумою, з урахуванням повної суми призначеної та нарахованої пенсії за період з травня 2015 року по лютий 2016 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Харківської області в особі Київського відділу обслуговування громадян м. Харкова (сервісний центр) протягом тридцяти днів з моменту набрання законної сили рішення у цій справі подати до суду звіт про виконання цього рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є пенсіонером та отримує пенсію за віком. У зв`язку з проведенням бойових дій та антитерористичної операції в його населеному пункті він був вимушений покинути своє постійне місце проживання. Вважає дії відповідача щодо припинення нарахування та виплати пенсії за період з вересня 2016 року по грудень 2019 року включно протиправними та такими, що суперечать чинному законодавству. Крім того, позивач вважає, що йому безпідставно в період з травня 2015 по лютий 2016 року виплачено менший розмір пенсії.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі відповідно до ст. 263 КАС України, в якій запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження у справі надіслана учасникам справи та була отримана останніми, що підтверджується повідомленням пошти про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача надав до суду письмовий відзив в якому проти задоволення позову заперечував з підстав вказаних в ньому та зазначив, що з 01.09.2016 виплату пенсії ОСОБА_1 було призупинено за підсумками звірки з «Єдиною інформаційною базою даних переміщених осіб». У серпні 2016 до управління з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області електронною поштою надійшли списки тривало відсутніх за місцем проживання одержувачів пенсій з числа внутрішньо переміщених осіб, до яких було включено у тому числі ОСОБА_1 , інформація про повернення на територію, підконтрольну українській владі, відсутня. З урахуванням зазначеного на підставі отриманої інформації на період до одержання інформації про скасування довідки та/або результатів додаткової перевірки виплату пенсії особам, зазначеним у списках, було призупинено з 01 серпня 2016 р. Таким чином, відповідач діє в межах своєї компетенції згідно з діючим законодавством, не порушуючи норм права, що діють в системі пенсійного забезпечення.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), є пенсіонером за віком.

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 12.03.2015 року № 6329004416 фактичним місцем проживанням позивача як ВПО є: АДРЕСА_2 .

З 01.07.2014 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію за віком на пільгових умовах (робота за списком №1) за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як внутрішньо переміщена особа.\Взяття на облік ОСОБА_1 та нарахування йому пенсії проводилося на підставі електронної та макету паперової пенсійної справи з урахуванням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи з відміткою про реєстрацію місця проживання/перебування на території Холодногірського району м. Харкова, копію якої було залучено до матеріалів пенсійної справи.

Останній місяць нарахування та виплати пенсії було виплачено в серпні 2016 року.

З 01.09.2016 виплату пенсії ОСОБА_1 було призупинено.

Позивач звернувся до пенсійного органу із заявою на поновлення виплати пенсії.

Листом від 01.10.2019 року ГУПФУ в Харківській області повідомлено позивача, що для надання заяви про поновлення виплати пенсії необхідно звернутися до Київського відділу обслуговування громадян у м. Харкові (сервісний центр) (Холодногірський район). Також повідомлено, що перерахунок пенсії проводиться автоматизованим способом, проте виплата з 01.09.2016 року не проводиться на законних підставах.

У відзиві на позов представником пенсійного органу також зазначено, що з 01.09.2016 виплату пенсії ОСОБА_1 було призупинено за підсумками звірки з «Єдиною інформаційною базою даних переміщених осіб». У серпні 2016 до управління з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області електронною поштою надійшли списки тривало відсутніх за місцем проживання одержувачів пенсій з числа внутрішньо переміщених осіб, до яких було включено у тому числі ОСОБА_1 , інформація про повернення на територію, підконтрольну українській владі, відсутня. З урахуванням зазначеного на підставі отриманої інформації на період до одержання інформації про скасування довідки та/або результатів додаткової перевірки виплату пенсії особам, зазначеним у списках, було призупинено з 1 серпня 2016 р.

Вирішити питання поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 можливо після його особистого звернення (із оригіналом паспорту, ідентифікаційного коду, довідки внутрішньо переміщеної особи з відміткою про реєстрацію місця перебування на території Холодногірського району м. Харкова) до Київського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) із заявою про поновлення виплати пенсії при умові підтвердження комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Адміністрації Холодногірського району Харківської міської Ради його фактичного місця проживання за адресою, вказаною як адреса проживання/перебування у довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Крім того, в позовній заяві позивач зазначив, що йому безпідставно в період з травня 2015 по лютий 2016 року пенсійним органом виплачено менший розмір пенсії.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати заборгованості по пенсії за період з вересня 2016 року по грудень 2019 року включно, а також виплати позивачу неповної суми призначеної та нарахованої пенсії за період з травня 2015 року по лютий 2016 року, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Дана справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду від 03 травня 2018 року за результатами розгляду зразкової справи № 805/402/18 (Пз/9901/20/18).

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 4 Закону № 1058-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Питання виплати пенсій врегульовані положеннями ст. 47 Закону № 1058-IV, якою визначено, що пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 1058-IV, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; (положення пункту 2 частини першої статті 49 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. N 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Варто зазначити, що вищезазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області відповідного рішення щодо припинення виплати пенсії позивачу не приймало.

Як встановлено судом, підставою припинення виплати пенсії за період з вересня 2016 року по грудень 2019 року включно позивачу на підставі того, що у серпні 2016 до управління з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області електронною поштою надійшли списки тривало відсутніх за місцем проживання одержувачів пенсій з числа внутрішньо переміщених осіб, до яких було включено у тому числі ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 року № 1382-IV (далі - Закон № 1382-IV), реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Доводи відповідача з посиланням як на підставу припинення пенсійних виплат на постанову Кабінету Міністрів України, суд вважає безпідставним, оскільки Закон № 1058-IV має вищу юридичну силу.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах Верховний Суд сформулював раніше, зокрема, у постанові від 13 березня 2018 року (справа № 235/4162/17).

Суд зазначає, що в п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №637 від 05.11.2014 року "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" установлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509.

Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

Тобто, умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ "Державний ощадний банк".

Згідно п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 року (далі - Порядок № 509), довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону.

Відповідно до положень ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII) (в редакції, яка діяла на момент припинення позивачу виплати пенсії), підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення. У разі неповідомлення внутрішньо переміщеною особою про її повернення до покинутого місця постійного проживання згідно з абзацом другим пункту 3 частини другої статті 9 цього Закону рішення про скасування дії довідки відповідно до пункту 3 частини першої цієї статті приймається на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання. Інформацією, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання, є: дані, отримані з відповідних державних реєстрів; дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з громадськими об`єднаннями, волонтерськими, благодійними організаціями, іншими юридичними та фізичними особами, що надають допомогу внутрішньо переміщеним особам відповідно до статті 16 цього Закону.

У разі наявності у внутрішньо переміщеної особи обґрунтованих причин для продовження строку її відсутності за місцем проживання понад 60 днів така особа звертається з відповідною письмовою заявою за місцем проживання до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад. У такому разі строк відсутності внутрішньо переміщеної особи за місцем проживання може бути збільшено до 90 днів.

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутнє рішення про скасування дії довідки позивача органом, який її видав.

Таким чином, довідка позивача про взяття позивача на облік внутрішньо переміщеної особи не є скасованою та є чинною. Доказів протилежного представником відповідача до суду не надано.

У рішенні "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Суд зазначив, що ст. 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: "перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов`язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою" (параграф 30).

У рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини вказав, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу.

У цьому рішенні Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов`язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв`язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов`язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

Як свідчить аналіз положень Закону № 1058-IV, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених статтею 49 цього Закону.

Водночас, як встановлено судом, припинення виплати пенсії позивачу відбулося без прийняття будь-якого відповідного рішення відповідачем лише на підставі того, що позивач довго відсутній за фактичним місцем свого проживання, тобто, право на отримання пенсії, а не соціальної послуги (виплати, допомоги) стало залежним від місця проживання позивача, який є громадянином України.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Таким чином, відповідач не приймаючи рішення відповідно до ч.1 ст. 49 Закону України № 1058-ІV з вересня 2016 року припинив нарахування та виплату пенсії позивачу. Відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження наявності рішення та законних підстав для припинення нарахування та виплати пенсії позивачу.

Аналогічну правову позицію було висловлено Верховним Судом у рішенні за результатами розгляду зразкової справи № 805/402/18 від 03 травня 2018 року (провадження №Пз/9901/20/18), залишеної без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року (провадження № 11-644асі18).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу з вересня 2016 року було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, а з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним, а тому, позовні вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позовна вимога про здійснення виплати перерахованої суми пенсії однією сумою не підлягає задоволенню, оскільки у випадку набрання чинності рішенням суду про зобов`язання перерахувати та виплачувати позивачу недоплачених сум буде вважатися належним виконанням судового рішення, як у разі перерахування присудженої суми кількома платежами, так і однією сумою, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці. Кількість платежів у межах однієї суми коштів не порушує прав особи на соціальний захист у формі пенсійного забезпечення.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України Харківської області в особі Київського відділу обслуговування громадян м. Харкова (сервісний центр) виплати позивачу повної суми призначеної та нарахованої пенсії за період з травня 2015 року по лютий 2016 року, суд зазначає наступне.

Згідно довідки ГУПФУ в Харківські області від 30.09.2019 року № 4726/04.22-20, щомісячний розмір призначеної та нарахованої пенсії позивача за період з червня 2015 року по серпень 2015 року становив 5 172,78 грн., з вересня 2015 року по лютий 2016 року становив 5 287,48 грн. Проте, фактична виплата позивачу пенсії за період з червня 2015 року по вересень 2015 року відбулася у зменшеному щомісячному розмірі - 4 274,29 грн., за жовтень4 437,11 грн., з листопада по грудень 2015 року 4 355,70 грн., з січня по лютий 2016 року 4 434,90 грн.

Ухвалою суду від 23.12.2019 року витребувано у пенсійного органу пояснення щодо зменшення розміру фактично виплаченої позивачу пенсії за період з червня 2015 року по лютий 2016 року, а також надати до суду належним чином завірені копії документів, які стали підставою такого зменшення пенсійних виплат.

На виконання ухвали суду відповідачем надано до суду витребувані письмові пояснення, а також довідку ГУПФУ в Харківській області № б/н від 13.01.2020 року, згідно якої розмір призначеної ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) пенсії за віком за період з червня по серпень 2015 року складав 5 172,78 грн., з яких щомісячно здійснювалося утримання податку на доходи фізичних осіб у розмірі 111,43 грн., військовий збір 11,14 грн., а також відрахування в період роботи 775,92 грн. За період з вересня 2015 по лютий 2016 року розмір призначеної позивачу пенсії складав 5 287,48 грн., з яких також щомісячно здійснювалося утримання податку на доходи фізичних осіб, військовий збір та відрахування в період роботи. З червня 2015 по лютий 2016 року призначена позивачу пенсії склала у загальному розмірі 47 243,22 грн., з якої було фактично утримано ПДФО у розмірі 946,59 грн., військовий збір у розмірі 94,68 грн. та відрахування в період роботи 7 086,48 грн. Розмір фактично виплаченої ОСОБА_1 пенсії (з урахуванням утримання ПДФО, військового збору та відрахувань в період роботи) за цей період склав 39 115,47 грн.

Згідно з п.п. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 ПК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються зокрема суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, зокрема, нарахованих (виплачених, наданих) у вигляді пенсій, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу перевищує три розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті - мінімальна заробітна плата). Якщо база оподаткування (сума пенсії), в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

З 1 січня 2015 року відповідно до ст. 8 Закону України від 28 грудня 2014 року № 80-VIII „Про державний бюджет на 2015 рік" розмір мінімальної заробітної плати для працездатних осіб встановлено у розмір 1218 гривень на місяць.

Тобто, починаючи з 1 січня 2015 року, податкові агенти при виплаті пенсій у розмірі, що перевищує 3 654 грн. (розмір мінімальної заробітної плати 1 218 грн. х 3), зобов`язані утримувати податок на доходи фізичних осіб за ставкою 15 відсотків. Якщо сума нарахування більше 12 180 грн. (мінімальна заробітна плата 1 218 грн. х 10), то ставка податку становитиме 20 відсотків.

З червня 2015 по лютий 2016 року позивач отримував пенсію більше 5 000,00 грн., тому правомірно утримувався з його пенсії податок на доходи фізичних осіб у вказаний період у розмірі 15% щомісячно.

Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII „Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності з 01.01.2015 року, внесено зміни до Податкового кодексу України у частині оподаткування військовим збором.

Відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень ПК України, оподаткування військовим збором подовжено до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України.

Згідно з п.п. 1.1 та 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу, платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Положеннями ст. 163 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Об`єктом оподаткування нерезидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

При цьому, ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту (п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України). Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України).

Отже, враховуючи положення ПК України, з отриманої позивачем пенсії за період з червня 2015 по лютий 2016 року також щомісячно утримувався військовий збір у розмірі 1,5 % від суми пенсії.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII до статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" внесено зміни та викладено її в такій редакції: "Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на інших посадах/роботах пенсії, призначені відповідно до цього Закону, розмір яких перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність".

Так, абзац третій частини четвертої статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" із змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 р. № 911-VIII також було викладено в наступній редакції: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року: у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на інших посадах/роботах пенсії, розмір яких перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність".

Таким чином, всі утримання ПДФО, військового збору та відрахувань в період роботи з пенсії позивача з червня 2015 року по лютий 2016 року відбулися в передбаченому ПК України та Закону України "Про пенсійне забезпечення" порядку.

Отже, позовні вимоги і цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

З приводу клопотання позивача про поновлення строку звернення даним позовом до суду, встановленого статтею 122 КАС України, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 та 2 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" врегульовано порядок виплати пенсії за минулий час.

Так, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Суд звертає увагу на те, що вказані положення застосовуються і у випадку бездіяльності пенсійного органу, щодо нарахування пенсійних виплат за наявності законодавчо визначеного обов`язку пенсійного органу проводити таке нарахування. Тобто, якщо особа має право на певний вид пенсійного забезпечення за законом, і таке безпідставно не нараховується з вини пенсійного органу, порушене право особи підлягає відновленню за весь час протиправної бездіяльності.

Таким чином, позивачем не пропущено строк звернення до суду з даним позовом та порушене право особи на належне пенсійне забезпечення підлягає відновленню за весь час протиправної бездіяльності пенсійного органу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог адміністративного позову.

Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення за даним позовом шляхом подати відповідачем протягом тридцяти днів з моменту набрання законної сили рішення подати до суду звіт про виконання цього рішення відповідно до ст. 382 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду, а також приписи статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов`язковості судових рішень та відсутності об`єктивних обставин щодо невиконання судового рішення з боку відповідача, суд не вбачає підстав для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється, оскільки ухвалою суду від 23.12.2019 року позивача звільнено від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, п.п.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, адреса: майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Харківської області в особі Київського відділу обслуговування громадян м. Харкова (сервісний центр) щодо зупинення нарахування та виплати з вересня 2016 року ОСОБА_1 пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Харківської області в особі Київського відділу обслуговування громадян м. Харкова (сервісний центр) поновити нарахування та виплату з вересня 2016 року ОСОБА_1 пенсії.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Шевченко О.В.