Рішення № 87121729, 23.01.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2020 р. № 400/4089/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Ільницьких" до Приватного виконавця Баришнікова Артема Дмитровича про визнання протиправною та скасування постанови від 25.01.2019 р. ВП № 58203942 про стягнення з боржника основної винагороди,-

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Ільницьких" (надалі - позивач) до Приватного виконавця Баришнікова Артема Дмитровича (надалі - відповідач) про визнання дій приватного виконавця Баришнікова А.Д. щодо постановлення стягнення з ТОВ Агрофірма "Ільницьких" основної винагороди у сумі 264 281, 61 грн. протиправними та скасувати постанову від 25.01.2019 р. ВП № 58203942 про стягнення з боржника основної винагороди.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що постанова про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні № 58203942 приватним виконавцем винесена безпідставно, оскільки, виконавчий напис №5082, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кучер Аліною Анатоліївною від 17.12.2018 щодо стягнення з лізингоодержувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ільницьких» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроальянс» заборгованості зі сплаті лізингових платежів в сумі 1847180,61 грн, суми процентів річних у розмірі 788936,70 грн (загалом 2636816,08 грн) за договором фінансового лізингу №54АА-16 від 30.11.2016 року, скасовано рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.07.2019 року по справі № 915/215/19. Зазначив, що за відсутності фактичного стягнення з боржника в примусовому порядку суми заборгованості у відповідача були відсутні і підстави для стягнення основної винагороди у розмірі 264281,61 грн. ТОВ Агрофірма "Ільницьких" вважає, що постанова про стягнення з боржника основної винагороди від 25.01.2019 року винесена з порушенням чинного законодавства та без врахування всіх обставин справи, а тому вказане рішення підлягає скасуванню, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 26.11.2019 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Ільницьких" залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

13.12.2019 року на виконаня ухвали суду від 26.11.2019 року позивачем до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду надано заяву на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви з належним чином оформленої позовної заяви із зазначенням своєї адреси електронної пошти та адреси електронної пошти відповідача - Приватного виконавця Баришнікова Артема Дмитровича; ідентифікаційного коду відповідача - Приватного виконавця Баришнікова Артема Дмитровича; докази сплати судового збору в сумі 7806, 22 грн.; заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та докази, підтверджуючі поважність причин пропуску строку для звернення до адміністративного суду.

Ухвалою суду від 18.12.2019 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Ільницьких" продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.

08.01.2020 року на виконаня ухвали суду від 18.12.2019 року позивачем до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду надано уточнену позовну заяву в якій позивач просив суд визнати протиправною та скасувати постанову від 25.01.2019 р. ВП № 58203942 про стягнення з боржника основної винагороди.

Ухвалою від 13.01.2020 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/4089/19 та ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження з особливостями розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ.

До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послалився на те, що ним з дня відкриття виконавчого провадження ВП № 58203942 вживались заходи його примусового виконання, зокрема, накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника, кошти. Зазначає, що приписами Законів України «Про виконавче провадження» та «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» основна винагорода приватного виконавця встановлюється у вигляді відсотка суми, що підлягає стягненню, а не суми, яка фактично стягнута у виконавчому провадженні. Така сума основної винагороди стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом, а виплата здійснюється пропорційно до фактично стягнутої суми. У разі невиплати (неотримання) приватному виконавцю винагороди у вигляді відсотка суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом, під час здійснення виконавчого провадження, яке завершено, останній має право на примусове стягнення такої винагороди у сумі, що несплачена під час розподілу стягнутих із боржника коштів. Крім того, виконавець зауважує, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору, а згідно з приписами статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується державним виконавцем саме у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню. Отже, прийнята відповідачем постанова є правомірною та скасуванню не підлягає.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 22.01.2020 року, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Відповідач проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представники сторін в судовому засіданні, призначеному на 22.01.2020 року, заявили клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд клопотання представників сторін задовольнив та на підставі частини 9 статті 205 КАС України, суд здійснив розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представників сторін, ознайомившись з заявами учасників справи по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

17.12.2018 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кучер Аліною Анатоліївною вчинено виконавчий напис №5082 від 17.12.2018 щодо стягнення з лізингоодержувача - Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Ільницьких» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроальянс» заборгованості по сплаті лізингових платежів в сумі 1847180,61грн, суми процентів річних у розмірі 788936,70 гри, загалом 2636816,08 грн, за договором фінансового лізингу №54АА-16 від 30.11.2016 року.

25.01.2019 року приватним виконавцем Виконавчого округу Миколаївської області Баришніковим А.Д. відкрито виконавче провадження №58203942 з примусового виконання виконавчого напису №5082 від 17.12.2018 про стягнення з лізингоодержувача - Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Ільницьких» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроальянс» заборгованості по сплаті лізингових платежів в сумі 1847180,61грн, суми процентів річних у розмірі 788936,70 гри, загалом 2636816,08 грн, за договором фінансового лізингу №54АА-16 від 30.11.2016 року.

При цьому, у пункті 3 постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.01.2019 року ВП№58203942 приватним виконавцем зазначено про стягнення з боржника Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Ільницьких» основної винагороди приватного виконавця у розмірі 264281,61 грн.

25.01.2019 року, приватним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у 264281,61 грн.

В межах виконавчого провадження №58203942 розпочато примусове виконання виконавчого напису №5082 від 17.12.2018 шляхом винесення постанов про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника.

06.03.2019 року приватний виконавець отримав заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроальянс» про повернення виконавчого документа без виконання.

07.03.2019 року відповідач, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Того ж дня, 07.03.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Куліченком Д.О. відкрито виконавче провадження № 5856962 з примусового виконання постанови приватного виконавця Виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова А.Д. про стягнення з боржника основної винагороди № 58203942 від 25.01.2019 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Ільницьких» на користь приватного виконавця Виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова А.Д. основної винагороди у сумі 264281, 61 грн. Залишок боргу за виконавчим документом складає 263183,92 грн.

Не погодившись з постановою про стягнення з боржника основної винагороди від 25.01.2019 ВП№58203942, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваної постанови, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі врегульовані правовими нормами Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 N 1404-VIII (надалі - Закон N 1404-VIII), а також Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів» від 02.06.2016 № 1403-VIII (надалі Закон № 1403-VIII).

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII примусовому виконанню відповідно до цього Закону підлягають постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

За приписами ч. 1 ст.5 цього Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону №1403-VІІІ завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

З матеріалів справи вбачається, що приватний виконавець при поверненні виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», керуючись вказаними вище нормами, виніс постанову про стягнення з боржника основної винагороди, якою стягнув з боржника у виконавчому провадженні №58569626 основну винагороду приватного виконавця у розмірі 264 512,12 грн.

Відповідно до частини 3 статті 45 Закону № 1404-VIII основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:

1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру;

2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом. Якщо суму стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми.

Згідно частини 7 статті 31 Закону № 1403-VIII приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Отже, суд зауважує, що оскільки виконавче провадження ВП№58203942 було відкрито, приватний виконавець Виконавчого округу Миколаївської області Баришніков А.Д. мав право винести постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 25.01.2019 у виконавчому провадженні ВП№58203942.

Крім того, чинним законодавством передбачена обов`язкова вимога до постанови про стягнення з боржника основної винагороди, а саме: вказана постанова повинна містити розрахунок та порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця.

Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2016 року № 643 «Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця» (надалі -Порядок № 643).

Відповідно до пункту 19 вказаного Порядку приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова про стягнення з боржника основної винагороди від 25.01.2019 року не містить розрахунку основної винагороди.

Суд зауважує, що Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та Порядоком № 643 визначено, що стягнення з боржника основної винагороди відбувається лише одночасно з стягненням основої суми боргу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що основна винагорода приватному виконавцю виплачується у разі фактичного виконання (повного або часткового) виконавчого документа майнового характеру.

Таким чином, оскільки сума основного боргу приватним виконавцем не стягувалась, внаслідок повернення виконавчого документа стягувачу, отже постанова про стягнення з боржника основної винагороди від 25.01.2019 року не могла бути звернута до виконання.

Однак, незважаючи на вищезазначені законодавчі приписи, відповідачем було звернуто до стягнення з боржника основної винагороди, чим було порушено права позивача.

Слід також зазначити, що виконавчий напис №5082, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кучер Аліною Анатоліївною від 17.12.2018 року, скасовано рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.07.2019 року по справі № 915/215/19, яке набрало законної сили.

Згідно ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Доводи відповідача є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону та спростовуються матеріалами справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 768, 40 грн. підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 139, 241-246, 262, 268, 269, 271, 272, 287 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Ільницьких" (вул. Степова, 1 (вул. Шнеєрсона, 9, м. Миколаїв, 54001), с. Токарівка, Кривоозерський район, Миколаївська область, 55131, ідентифікаційний код 32093798) до Приватного виконавця Баришнікова Артема Дмитровича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платика податків НОМЕР_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови від 25.01.2019 р. ВП № 58203942 про стягнення з боржника основної винагороди - задовольнити.

Визнання протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Баришнікова Артема Дмитровича від 25.01.2019 року ВП № 58203942 про стягнення з боржника основної винагороди.

Стягнути за рахунок Приватного виконавця Баришнікова Артема Дмитровича ( АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платика податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Ільницьких" (вул. Степова, 1 (вул. Шнеєрсона, 9, м. Миколаїв, 54001), с. Токарівка, Кривоозерський район, Миколаївська область, 55131, ідентифікаційний код 32093798) судові витрати в розмірі 1921,00 грн.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 23.01.2020 року.

Суддя Г. В. Лебедєва