Рішення № 87121527, 24.01.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

24 січня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4865/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Білогорівської селищної ради Попаснянського району Луганської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

11.11.2019 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Білогорівської селищної ради Попаснянського району Луганської області (далі Білогорівська селищна рада або відповідач) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, в обґрунтування якого зазначено наступне.

25.07.2019 позивач направила до Білогорівської селищної ради повторний запит на отримання публічної інформації з проханням надіслати інформацію на електронну адресу, однак, відповіді на електронну адресу позивач не отримала. Натомість, на домашню адресу отримала лист від 30.07.2019 за №303/2-18 з вимогою сплатити кошти за друк.

03.09.2019 ОСОБА_1 направила до Білогорівської селищної ради повторну заяву про надання на електронну адресу копії протоколу поіменного голосування з розгляду питання щодо її присутності на 89-ій сесії 12 червня 2018 року, на яку отримала лист від 12.09.2019 за №349/2-18 з повідомленням про те, що зазначений витяг з протоколу було надіслано їй раніше. Однак позивач копію вищезазначеного протоколу від Білогорівської селищної ради ні в паперовому, ні в електронному вигляді не отримувала. Також, у відповіді було зазначено про відсутність технічної можливості у відповідача для надіслання відповіді на електронну адресу позивача.

Крім того, 03.09.2019 позивач направила до відповідача повторні заяви щодо надання на її електронну адресу:

- графіку звітів за поточний рік голови та депутатів, а також інформації щодо порядку отримання копій звітів голови та депутатів за минулі роки з 2005 року;

- інформації про проведення кожної чергової сесії Білогорівської селищної ради за 20 днів до її проведення, кожної позачергової сесії - за один день;

- копій програми охорони навколишнього природного середовища Білогорівської селищної ради, програми благоустрою населених пунктів Білогорівської селищної ради, програми розвитку культури і мистецтва Білогорівської селищної ради, програми розвитку фізичної культури і спорту Білогорівської селищної ради;

- інформації про причини відсутності працівників Білогорівської селищної ради на робочих місцях у робочих час;

- інформації про місцезнаходження 2-х гектарів землі, виділеної позивачу як вчителю Білогорівської школи рішенням сесії Білогорівської селищної ради у період з 1997 по 2000 роки.

На всі вищезазначені заяви відповіді на електронну адресу ОСОБА_1 не отримувала, натомість отримала від відповідача листи від 12.09.2019 за №352/2-18, 13.09.2019 за №356/2-18, 12.09.2019 за № 50/2-18 та від 13.09.2019 за №357/2-18 відповідно, з повідомленням про відсутність технічної можливості для надіслання відповіді на електронну адресу позивача.

Позивач вважає вказану поведінку відповідача протиправною та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства, у зв`язку із чим просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не надання ОСОБА_1 копій запитуваних документів на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язати відповідача надіслати на вказану електронну адресу копії запитуваних документів;

- відшкодувати позивачу моральні збитки у розмірі 40209,75 грн;

- стягнути з відповідача понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.

Відповідач позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав у повному обсязі та просив відмовити у їх задоволенні, 09.12.2019 через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, яким зазначив наступне (а.с.49-53).

Відповідачем дійсно отримувались вищенаведені запити позивача та надавались на них перелічені вище відповіді, які отримані відповідачем. Вказані обставини визнаються відповідачем та позивачем, жодною із сторін не оспорюються, претензій щодо отримання інформації на паперових носіях позивач не має, позовних вимог з вказаного приводу не заявляє.

Предметом спору є бездіяльність відповідача щодо ненадання позивачу копій запитуваних документів на електронну адресу. При цьому, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на положення Конституції України, Законів України «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації», «Про місцеве самоврядування в Україні».

Однак відповідач зауважує, що вищевказані нормативно-правові акти обов`язку розпорядника інформації надавати відповідь саме на електронну пошту не встановлюють.

Відповідно до вимог ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Всі запити подані позивачем в паперовому вигляді.

При поданні запиту позивач заначила у кожному запиті свою поштову адресу: вул. Південна, 2, с. Білогорівка, Попаснянський район, Луганська обл., 93310.

Відповідачем були розглянуті всі вище перелічені запити позивача та надані (направлені поштою на ім`я позивача за адресою: АДРЕСА_1 ) відповіді по суті в паперовому вигляді із доданням копій необхідних документів, що підтверджується копіями: журналів реєстрації вхідної та вихідної кореспонденції; запитів позивача; відповідей відповідача; поштовими квитанціями про направлення відповідей на запити; повідомленнями про вручення відповідей на запити.

Зазначає, що діюче законодавство обов`язок розпорядника інформації надати відповідь саме в електронній формі не встановлює. Надати відповідь (скановану) на електронну адресу із доданням сканованих копій документів відповідач можливості не мав і не має внаслідок відсутності ресурсної можливості (справної техніки та достатньої кількості персоналу, що має навички роботи із комп`ютером, ксероксом, сканером, електронною поштою тощо), переведення в електронну форму (сканування) відповідей на запити та запитуваних документів покладає на розпорядника (відповідача) надмірний тягар.

Про відсутність технічної можливості надати відповідь на електронну пошту відповідач повідомляв позивача у кожній з відповідей на запит.

Також відповідач вважає необґрунтованими посилання позивача як на підставу позову наявність у відповідача документів у форматі Microsoft Word, оскільки відповідно до вимог діючого законодавства відповіді на запит та копії доданих до них документів мають бути роздруковані, підписані, скопійовані, копії засвідчені, скановані - і лише потім направлені запитувачу, що було та є неможливим з наведених вище причин.

За таких обставин, вважає позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання позивачу копій запитуваних документів на електронну адресу та зобов`язання відповідача надіслати позивачу на її на електронну адресу копії запитуваних документів необґрунтованими.

Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди відповідач вважає також неправомірними з підстав того, що позивачем не надано жодних доказів, зазначених у позові появи у неї стресових реакцій, приниження людської гідності, підривання в її очах довіри до авторитету державних інститутів, відсутність місцевого самоврядування та причинно-наслідкового зв`язку між діями/бездіяльністю відповідача та настання таких наслідків. Не надано позивачем і розрахунку моральної шкоди.

Ухвалою суду від 12.11.2019 позовну заяву ОСОБА_1 до Білогорівської селищної ради Попаснянського району Луганської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії - залишено без руху (а.с.37).

Ухвалою суду від 25.11.2019 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , розгляд справи визначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

18.12.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої ОСОБА_1 просить задовольнити позовні вимоги до Білогорівської селищної ради (а.с.160-162).

26.12.2020 відповідачем надано через канцелярію суду заперечення на відповідь на відзив, згідно якого Білогорівська селищна рада, де просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (а.с.189-192).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, суд дійшов такого.

25.07.2019 ОСОБА_1 звернулась до Білогорівської селищної ради із запитом (повторним) на отримання публічної інформації, в якому просила відповідача надати виключно в сканованому вигляді та на електронну адресу:

- копії рішень квітневої, травневої, червневої, липневої сесій Білогорівської селищної ради;

- щорічні фінансові звіти за період з 2005 по 2018 роки;

- повідомляти її завчасно про дату, час та місце проведення наступної сесії.

- копію договору № 1 та специфікацію до договору з адвокатом Овчаренко О.В. (а.с.8, 54).

Листом від 30.07.2019 вих.№ 303/2-18 відповідачем повідомлено позивача, що рішення № 94/1, 94/2, 94/3 з додатками та протоколами поіменного голосування в кількості 10 аркушів разом із супроводжувальним листом надсилались на адресу позивача раніше - 09.04.2019, яким також було роз`яснено ОСОБА_1 про те, що запитувана інформація нараховує 109 аркушів, у зв`язку із чим їй потрібно було сплатити фактичні витрати на копіювання документів в сумі 68,31 грн та надати квитанцію про сплату до Білогорівської селищної ради. Через неотримання відповідачем квитанції про сплату, інші рішення з додатками позивачу надіслані не були.

Одночасно листом від 30.07.2019 вих.№ 303/2-18 відповідачем надіслано на адресу позивача копію рішення Білогорівської селищної ради VІ скликання від 21.06.2019 з додатками та результатами поіменного голосування у кількості 10 аркушів та роз`яснено про необхідність сплати ОСОБА_1 витрат на копіювання у сумі 10,35 грн з метою подальшого надіслання на поштову адресу позивача матеріалів 95 сесії Білогорівської селищної ради VІ скликання, які нараховують 25 аркушів в загальній кількості.

Стосовно надання інформації секретарем Білогорівської селищної ради щодо дати та місця проведення наступної сесії зазначено, що запит прийнято до відома та повідомлено, що розпорядження про дату, час та місце проведення чергової сесії розміщується на стенді доступу до публічної інформації за 21 день до початку проведення сесії; інформацію про наступну сесію ОСОБА_1 може отримати після звернення з відповідним запитом до Білогорівської селищної ради.

Також листом від 30.07.2019 вих.№ 303/2-18 позивачу повідомлено, що листом від 08.02.2019 № 62/2-18 їй надавались фінансові звіти з 2012 по 2018 роки включно, а щодо щорічних фінансових звітів починаючи з 2005 року по 2011 рік повідомлено про направлення селищною радою листа від 26.07.2019 №294/2-19 до архівного відділу Попанснянської райдержадміністрації, у зв`язку із чим після отримання відповіді від архівного відділу буде додатково надано відповідь. Одночасно повідомлено, що 09.04.2019 Білогорівською селищною радою вже надсилалась на адресу позивача супровідним листом від 09.04.2019 №165/2-18 (додаток на 3-х аркушах) копія договору із адвокатом Овчаренко О.В. (а.с.55-57).

03.09.2019 ОСОБА_1 звернулася до Білогорівської селищної ради із заявою (повторна) про надання на електронну адресу копії протоколу поіменного голосування з розгляду питання щодо її присутності на 89 сесії 12 червня 2018 року (а.с.11, 60).

Листом від 12.09.2019 вих. №349/2-18 Білогорівською селищною радою надано позивачу відповідь у паперовій формі із зазначенням про неможливість надіслання відповіді на електронну адресу через відсутність технічної можливості та одночасно повідомлено, що витяг з протоколу 89 сесії від 12.06.2019 щодо присутності ОСОБА_1 на сесії надсилався раніше (а.с.12, 61).

Також, 03.09.2019 позивач звернулась до відповідача із заявою (повторна) з проханням надати на електронну адресу графіки звітів за поточний рік та минулі роки депутатів та голови Білогорівської селищної ради (а.с.13, 63).

Листом від 12.09.2019 вих. №352/2-18 відповідачем надано письмову відповідь позивачу із зазначенням про неможливість надіслання відповіді на електронну адресу через відсутність технічної можливості та одночасно повідомлено, що звіти голови та матеріали сесій розміщуються на стенді доступу до публічної інформації в приміщенні Білогорівської селищної ради (а.с.14, 64).

Заявою від 03.09.2019 (повторна) позивач звернулася до відповідача про надання на електронну адресу інформації про проведення кожної чергової сесії Білогорівської селищної ради за 20 днів до її проведення, кожної позачергової сесії - за один день (а.с.15, 65).

Листом від 12.09.2019 №346/2-18 відповідачем надано письмову відповідь позивачу із зазначенням про неможливість надіслання відповіді на електронну адресу через відсутність технічної можливості та одночасно повідомлено, що інформація про проведення кожної чергової сесії розміщується на стенді доступу до публічної інформації в приміщенні Білогорівської селищної ради за 21 день до проведення сесії та позачергової - за 1 день до дати проведення сесії (а.с.16,66).

Крім того, 03.09.2019 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про надання на електронну адресу копій програм: охорони навколишнього природного середовища Білогорівської селищної ради; благоустрою населених пунктів Білогорівської селищної ради; розвитку культури і мистецтва Білогорівської селищної ради; розвитку фізичної культури і спорту Білогорівської селищної ради (а.с.18, 67).

Листом від 13.09.2019 №356/2-18 відповідачем надано письмову відповідь позивачу із зазначенням про неможливість надіслання відповіді на електронну адресу через відсутність технічної можливості та одночасно надіслано ОСОБА_1 копію рішення від 14.12.2018 №92/7 «Затвердження положення про фонд охорони навколишнього середовища, програми заходів по використанню положення про фонд охорони навколишнього середовища на 2019 рік» на 12 аркушах. Також зазначено, що копії всіх програм з рішеннями про їх затвердження починаючи з 2011 року по 2019 рік в загальній кількості нараховують 120 аркушів з приводу чого позивачу необхідно сплатити витрати на копіювання в сумі 74,52 грн за 108 аркушів, про що надати відповідну квитанцію (а.с.19, 68-69).

Заявою від 03.09.2019 позивач звернулася до відповідача про надання на електронну адресу інформації про причини відсутності працівників Білогорівської селищної ради на робочих місцях у робочий час (а.с.20, 82).

Листом від 12.09.2019 №350/2-18 відповідачем надано письмову відповідь позивачу із зазначенням про неможливість надіслання відповіді на електронну адресу через відсутність технічної можливості та одночасно повідомлено, що службовці селищної ради працюють згідно колективного договору та службових інструкції (а.с.21, 83).

Також, 03.09.2019 позивач звернулася до відповідача із заявою про надання на електронну адресу інформації про місцезнаходження 2-х гектарів землі, виділеної позивачу як вчителю Білогорівської школи рішенням сесії Білогорівської селищної ради у період з 1997 по 2000 роки із порядком оформлення документів на право власності (а.с.22, 86).

Листом від 13.09.2019 №357/2-18 відповідачем надано письмову відповідь позивачу про те, що вказана інформація передана до архівного відділу Попаснянської РВЦА, у зв`язку із чим Білогорівська селищна рада направляє запит до архівного відділу та повідомить позивача про отриману інформацію додатково. Щодо порядку оформлення правовстановлюючих документів на землю роз`яснено, що це питання врегульовано ст.12, 121, 118, 186-1 Земельного кодексу України, а також Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (а.с.23,87).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилася у ненаданні ОСОБА_1 копії запитуваних документів на електронну адресу, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 34 Конституції України визначено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VІ (далі Закон №2939-VІ).

Відповідно до статті 1 Закону №2939-VІ публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 12 Закону №2939-VІ суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 13 Закону №2939-VІ розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Згідно частини першої статті 19 Закону №2939-VІ запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту (частина друга статті 19 Закону №2939-VІ).

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 19 Закону №2939-VІ письмовий запит подається в довільній формі.

Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту (частина перша статті 20 Закону №2939-VІ).

Статтею 21 Закону №2939-VІ визначено, що інформація на запит надається безкоштовно.

У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.

Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.

В силу частини першої статті 22 Закону розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

За приписами статті 23 Закону №2939-VІ рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Як вбачається з пред`явленого позову, ОСОБА_1 оскаржується бездіяльність відповідача, що полягає у ненаданні копій запитуваних позивачем документів на її електронну адресу, про що зазначено позивачем у відповідних заявах на ім`я відповідача.

Матеріалами справи підтверджено, що на запит позивача від 25.07.2019 відповідачем була надана письмова відповідь листом від 30.07.2019 вих №303/2-18, а на заяви від 03.09.2019 - листами від 12.09.2019 вих. №349/2-18, від 12.09.2019 вих. №352/2-18, від 12.09.2019 вих. №346/2-18, від 12.09.2019 вих. №356/2-18, від 12.09.2019 №350/2-18, від 13.09.2019 вих. №357/2-18 (а.с.9-10, 12, 14, 16, 19, 21, 23).

У відповідності до вимог частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Суд зауважує, що дослідження змісту наданих Білогорівською селищною радою відповідей на адресу ОСОБА_1 не входить до предмету доказування з огляду на обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

Отже, повнота та достовірність відповідей Білогорівської сільської ради не оспорюється позивачем, а спірним питанням у справі є правомірність надання відповідачем на запити позивача відповіді в паперовій формі, а не на її електронну адресу, з приводу чого суд зазначає таке.

Пунктом 10.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.06.2016 №10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформацію» зазначено, що Закон № 2939-VI не містить переліку способів ознайомлення запитувача інформації із запитуваною інформацією. Зважаючи на частину другу статті 34 Конституції України та частину другу статті 7 Закону № 2657-XII про те, що ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом, спосіб ознайомлення визначається самим запитувачем інформації. Винятком є випадок, коли розпорядник надсилає відповідь, в якій міститься відмова або відстрочка розгляду запиту. Для таких випадків законом передбачена обов`язкова письмова форма (частини п`ята і шоста статті 22 Закону № 2939-VI).

Отже, питання щодо вибору форми одержання інформації визначається запитувачем інформації, яким є позивач в спірних правовідносинах.

Частиною п`ятою статті 19 Закону № 2939-VI, зокрема, передбачено можливість зазначення у запиті лише електронної адреси. Це свідчить про можливість обрання виключно електронної форми листування з розпорядником інформації і, відповідно, отримання відповіді на запит тільки на електронну адресу.

У разі якщо запитувач просить надати відповідь на електронну адресу, розпорядник інформації повинен з дотриманням вимог діловодства оформити лист-відповідь (поставити підпис, указати посаду, дату і номер реєстрації листа) та надіслати його у сканованому вигляді на електронну адресу запитувача (пункт 10.3 Постанови Пленуму ВАСУ від 29.06.2016 №10).

З наданих ОСОБА_1 запитів до Білогорівської селищної ради вбачається, що позивач просила відповідача в усіх своїх зверненнях надавати інформацію на її електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1, однак відповіді надавались у паперовій формі відповідними листами.

З пункту 11.2 Постанови Пленуму ВАСУ від 29.06.2016 №10 вбачається, що аналіз частини другої статті 34 Конституції України та частини другої статті 7 Закону № 2657-XII свідчить, що особа має право вибирати на власний розсуд форму копій документів, які вона запитує, а саме паперову чи електронну. У разі якщо переведення в електронну форму (сканування) не є технічно неможливим та не покладає на розпорядника надмірний тягар, враховуючи ресурсні можливості, вимога щодо надання копії документів у сканованій формі повинна бути задоволена (пункт 11.2 Постанови Пленуму ВАСУ від 29.09.2016 № 10).

В обґрунтування ненадання копії запитуваних ОСОБА_1 документів на електронну адресу позивача, відповідач посилається на відсутність ресурсної можливості, як то справної техніки та достатньої кількості персоналу, що має навички роботи із комп`ютером, ксероксом, сканером, електронною поштою тощо. Також зазначає, що переведення в електронну форму (сканування) відповідей на запити та запитуваних документів покладає на розпорядника надмірний тягар.

На підтвердження зазначених обставин відповідачем надано до матеріалів справи штатний розпис працівників Білогорівської селищної ради Попаснянського району Луганської області, акти технічних висновків та довідку від 21.01.2010 вих.№107/2-18 про відсутність технічної можливості виготовлення сканованих копій документів (а.с.153-156, 224-225).

В свою чергу з довідки від 21.01.2010 вих.№107/2-18 вбачається, що:

- багатофункціональний пристрій НР Lazer Jet 3030 (інвентарний номер 10400199) з 01.04.2019 по теперішній час не справний, ремонт недоцільний відповідно до акта технічного висновку від 22.04.2019;

- багатофункціональний пристрій Canon MF217W (інвентарний номер 10480011) тричі знаходився в ремонті - з 25.04.2019 по 01.04.2019 (актр технічного висновку від 01.04.2019), з 01.04.2019 по 22.04.2019 (акт технічного висновку від 22.04.2019), з 15.07.2019 по 16.09.2019 (акт технічного висновку від 16.09.2019 року) (а.с.153-156, 224).

В силу частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 76 КАС України).

Разом з тим суд зауважує, що довідка Білогорівської селищної ради від 21.01.2010 вих. №107/2-18 та штатний розпис жодним чином не підтверджують обставини відсутності у Білогорівської селищної ради технічної можливості для надіслання позивачу копій запитуваних документів на її електронну адресу.

Так, відповідачем до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів на підтвердження знаходження на балансі Білогорівської селищної ради іншої техніки, окрім багатофункціональних пристроїв НР Lazer Jet 3030 (інвентарний номер 10400199) та Canon MF217W (інвентарний номер 10480011) для виготовлення сканованих копій документів.

Наданий відповідачем штатний розпис працівників Білогорівської селищної ради належним чином не затверджений та не містить періоду, на який його затверджено. До того ж, він містить наявність у відповідача оператору комп`ютерного набору - 0,5 ст, що спростовує доводи відповідача про відсутність персоналу, що має навички роботи із комп`ютером, ксероксом, сканером та електронною поштою тощо.

Одночасно суд звертає увагу, шо в своїх заявах по суті на адресу суду відповідач зазначає про відсутність електронної пошти, тоді як у відповідях на адресу позивача зазначена наявна електронна пошта Білогорівської селищної ради (а.с.9-10,12,14).

Доводи відповідача про надмірний тягар у розпорядника внаслідок необхідності переведення в електронну форму (сканування) відповідей на запити та запитуваних документів також на увагу не заслуговують, з огляду на недоведеність цих обставин відповідачем.

Водночас суд зазначає, що листами від 30.07.2019 вих. №303/2-18 та 13.09.2019 вих. №356/2-18 відповідачем зазначено про необхідність сплати ОСОБА_1 витрат на копіювання, тоді як чинним законодавством не передбачено відшкодування за надання інформації в електронному вигляді та за сканування документів.

Зазначення в своїх зверненнях позивачем поштової адреси не може слугувати підставою для надіслання їй відповіді у паперовій формі, оскільки запитувачем в усіх заявах самостійно визначено спосіб надання відповіді виключно на її електронну адресу.

Відтак суд вважає, що вказаними діями відповідача порушено право позивача на отримання публічної інформації.

Разом з тим суд зазначає, що запитувана позивачем інформація про причини відсутності на робочих місцях у робочий час працівників Білогорівської селищної, про місцезнаходження землі, що передана ОСОБА_1 із роз`ясненням порядку оформлення документів на право власності та про необхідність повідомлення її про дату, час та місце проведення кожної чергової та позачергової сесій Білогорівської селищної ради згідно заяв від 03.09.2019 (зареєстровані у відповідача 10.09.2019 за вх. №12, 16, 21), за своєю суттю та змістом, фактично є зверненням (заявою, клопотанням) про надання інформації, згідно із Законом № 393/96-ВР (а.с.65, 84, 86).

Так, відповідно до статті 40 Конституції України закріплено право особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.

Деталізацію наведене право отримало у Законі України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР). Відносини з розгляду звернень громадян є основним і єдиним предметом регулювання цього Закону.

За приписами статті 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Своєю чергою, за приписами статті 2 Закону № 2939-VІ цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб`єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

Аналізуючи норми Закону № 2939-VI, суд дійшов висновку, що даним нормативно - правовим актом регламентована чітка послідовність дій розпорядника інформації у разі одержання запиту, який не відповідає вимогам закону.

Водночас, одержавши запит на інформацію, поданий згідно із Законом № 2939-VІ, який за своїм змістом є зверненням у розумінні Закону № 393/96-ВР, розпорядник інформації повинен відмовити у задоволенні такого запиту через невідповідність його предмета вимогам закону (пункт 2 частини п`ятої статті 19, пункт 4 частини першої статті 22 Закону № 2939-VІ), та з урахуванням принципів добросовісності і розсудливості розглянути запит за Законом № 393/96-ВР. При цьому запитувача повинно бути повідомлено у п`ятиденний строк про те, що його запит на інформацію буде розглядатися як звернення відповідно до Закону № 393/96-ВР.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 813/3059/16.

Таким чином, вищенаведені заяви ОСОБА_1 підлягали розгляду у відповідності до норм Закону № 393/96-ВР із відмовою у задоволенні запиту на отримання публічної інформації. Однак, матеріали справи не містять листів відповідача, адресованих позивачу про те, що її запити про надання інформації будуть розглядатися як звернення відповідно до Закону № 393/96-ВР.

Разом з тим, суд зауважує, що відповідачем було надано відповідь на вказані заяви позивача відповідно до Закону «Про доступ до публічної інформації» в 5-ти денний строк, чим не було порушено права позивача. Тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими.

Щодо обраного способу порушеного права позивача в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача, суд звертає увагу позивача на те, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це його пасивна поведінка, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи (наприклад, ненадання відповіді на запит на інформацію).

Оскільки всі заяви позивача були розглянуті Білогорівською селищною радою та ОСОБА_1 надані відповіді вищезазначеними листами в паперовій формі, дії відповідача не можуть бути кваліфіковані як бездіяльність. Тобто, в спірних правовідносинах протиправною є дії суб`єкта владних повноважень щодо ненадання копій запитуваних документів ОСОБА_1 на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно її заяв від 25.07.2019 (вх.№11 від 25.07.2019), 03.09.2019 (вх.№15 від 10.09.2019), 03.09.2019 (вх.№18 від 10.09.2019) та 03.09.2019 (вх.№23 від 10.09.2019) та зобов`язання відповідача надіслати відповідь позивачу на вказану електронну адресу.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральних збитків у розмірі 40209,75 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про доступ до публічної інформації» особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом.

Відповідно до положень статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пункті 5 цієї ж Постанови Пленуму № 4 зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до пред`явленого позову ОСОБА_1 вказує, що бездіяльність відповідача призводить до появи у неї стресових реакцій, принижує її людську гідність, підриває авторитет та довіру до державних інститутів і підтверджує відсутність місцевого самоврядування.

Разом з тим, суд зауважує, що позивачем не доведено обставини і підстави, які зумовлюють наявність моральної шкоди, оскільки ОСОБА_1 не надано жодних змістовних обґрунтувань та належних доказів заподіяння їй моральної шкоди. Отже, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

За наведених обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в загальній сумі 1536,80 грн.

Оскільки суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання вчинити певні дії, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 384,20 грн.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 205, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Білогорівської селищної ради Попаснянського району Луганської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Білогорівської селищної ради Попаснянського району Луганської області щодо не надання ОСОБА_1 копій запитуваних документів на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно її заяв від: 25.07.2019 (вх.№11 від 25.07.2019), 03.09.2019 (вх.№15 від 10.09.2019), 03.09.2019 (вх.№18 від 10.09.2019) та 03.09.2019 (вх.№23 від 10.09.2019) та зобов`язати Білогорівську селищну раду Попаснянського району Луганської області надати ОСОБА_1 копії запитуваних документів на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно її заяв від: 25.07.2019 (вх.№11 від 25.07.2019), 03.09.2019 (вх.№15 від 10.09.2019), 03.09.2019 (вх.№18 від 10.09.2019) та 03.09.2019 (вх.№23 від 10.09.2019).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Білогорівської селищної ради Попаснянського району Луганської області (місце знаходження: 93310, Луганська область, Попаснянський район, смт. Білогорівка, вул. Кірова, буд. 1, код ЄДРПОУ 04337096) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір 384,20 грн (триста вісімдесят чотири гривні 20 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.Є. Петросян