Ухвала суду № 87121459, 20.01.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

20 січня 2020 року СєвєродонецькСправа № 360/4790/19

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Смішливої Т.В.,

за участі

секретаря судового засідання Чепурової К.В.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Малика Д.О.

представника відповідача Татаринової О.В., дов. № 3204/14/28/05-19 від 17.05.2019,

порядок здійснення представництва інтересів ГУНП в Луганській області в судах

розглянувши у підготовчому засіданні питання про прийняття до розгляду заяв представника позивача про збільшення позовних вимог та зміну предмету позовну в адміністративній справі за позовом адвоката Малика Дмитра Олексійовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та витрат на правову допомогу,

ВСТАНОВИВ:

06 листопада 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Малика Дмитра Олексійовича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Луганській областів від 04 жовтня 2019 року № 2621 «Про покарання начальника Міловського ВП ГУНП в Луганській області ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Луганській області від 04 жовтня 2019 року № 946 о/с «По особовому складу»;

- поновити підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді начальника Міловського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з моменту фактичного звільнення з 04 жовтня 2019 року;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50000 гривень;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката в сумі 70000 гривень.

Ухвалою суду від 11 листопада 2019 року позовну заяву залишено без руху (том 1 арк. спр.82).

Ухвалою суду від 25 листопада 2019 року справу прийнято до провадження, визначено, що справа розглядатиметься в порядку загального позовного провадження (том 1 арк. спр. 1-3).

24 грудня 2019 року під час підготовчого засідання представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог (том 2 арк. спр. 11-25), згідно якої окрім раніше заявлених вимог представник позивача додатково просив суд:

- - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Луганській області від 12 грудня 2019 року № 1225 о/с «По особовому складу»;

- видати дублікат трудової книжки на ім`я ОСОБА_1 без зазначення даних щодо звільнення.

Вказану заяву прийнято судом та долучено до матеріалів справи.

У подальшому, 08 січня 2020 року за вхідним реєстраційним № 273/2020 до Луганського окружного адміністративного суду через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) надійшла заява представника позивача про збільшення позовних вимог, у якій крім раніше заявлених, просив суд стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні 13838,76 грн (532,26 грн х 26 днів), з якого відрахувати установлені законом податки та інші обов`язкові платежі (том 2 арк. 48-65).

У підготовчому засіданні 08 січня 2020 року оголошено перерву за клопотанням представника відповідача, яке було мотивовано тим, що заява про збільшення позовних вимог до відповідача не надійшла, у зв`язку з чим представник відповідача не мав можливості її опрацювати. Питання про прийняття судом заяви від 08 січня 2020 року про збільшення позовних вимог судом не вирішувалось (том 2 арк. спр. 85-86).

13 січня 2020 року за вхідним реєстраційним № 1331/2020 до Луганського окружного адміністративного суду через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) надійшла заява представника позивача про зміну предмету позову (том 2 арк. спр. 89-117).

В заяві представник позивача зазначив, що 07 жовтня 2019 року позивачем отримано поштовий лист з ГУНП в Луганській області з повідомленням про те, що його звільнено зі служби в поліції. Додатком до вказаного повідомлення був витяг з наказу ГУНП від 04 жовтня 2019 року № 946 о/с відповідно до якого підполковника поліції ОСОБА_1 (0120693), начальника Міловського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області звільнено зі служби в поліції, з 04 жовтня 2019 року, з зазначенням в цьому наказі виплати компенсації за невикористану в році звільнення відпустки у кількості 34 діб.

Компенсацію за невикористану в році звільнення відпустки та заробітну плату за жовтень 2019 року позивачу сплачено ГУНП в Луганській області 16 жовтня 2019 року, шляхом перерахування грошових коштів в сумі 17740,34 грн.

Крім того, наказом ГУНП в Луганській області від 12 грудня 2019 року № 1225 о/с внесені зміни до наказу ГУНП в Луганській області від 04 жовтня 2019 року № 946 о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції, вважати звільненим зі служби з поліції з 08 жовтня 2019 року.

Виплату заробітної плати позивачу за період з 04 по 08 жовтня 2019 року (4 календарних дня) ГУНП в Луганській області здійснено 26 грудня 2019 року шляхом перерахування грошових коштів в сумі 1970,38 грн.

Тобто, про порушення прав щодо своєчасної виплати всіх належних позивачу виплат при звільненні на підставі наказу ГУНП в Луганській області від 04 жовтня 2019 № 946 о/с, позивачу стало відомо 16 жовтня 2019 року, а саме після перерахування ГУНП в Луганській області позивачу компенсації за частину невикористаної відпустки та частину заробітної плати за жовтень 2019 року, яке крім того не містило компенсації за час затримки виплат при звільненні працівника всіх сум, що йому належать у вигляді середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

Крім того, позивач має статус учасника бойових дій (посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_1 видане 06.11.2015) та згідно з пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» на має право на 14 днів додаткової пільгової відпустки, як учасник бойових дій. Позивач додаткову пільгову відпустку учасника бойових дій, яка складає 14 діб, в 2019 році не використовував.

Позивачу не надавалась зазначена додаткова пільгова відпустка, як учаснику бойових дій, також і у 2018 році, а тому позивач вважає, що відповідач безпідставно не виплатив йому грошову компенсацію за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки за 2018 рік в кількості 14 діб в загальному розмірі 7451,64 грн та за 2019 рік в кількості 14 діб в загальному розмірі 7451,64 грн.

У зв`язку із зазначеним представник позивача у заяві про зміну предмету позову, окрім визначених у первинному позові та заяві про збільшення позовних вимог від 24 грудня 2019 року, додатково просить суд:

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні 13838,76 грн (532,26 грн х 26 днів) з якого відрахувати установлені законом податки та інші обов`язкові платежі;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки за 2018 рік в кількості 14 діб в загальному розмірі 7451,64 грн з урахуванням належних відрахувань;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки за 2019 рік в кількості 14 діб, передбаченої п. 12 частини 1 ст. 12 ЗУ № 3551-XII в загальному розмірі 7451,64 грн з урахуванням належних відрахувань;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за несплачену частину заробітної плати за жовтень 2019 року з урахуванням належних відрахувань;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку за невиплату компенсації за невикористану додаткову відпустку за 2018 рік в кількості 14 діб, невикористану додаткову відпустку за 2019 рік в кількості 14 діб та заробітної плати за жовтень 2019 року в повному обсязі на час прийняття остаточного рішення.

У підготовчому засіданні 20 січня 2020 року представник позивача та позивач підтримали подані заяви про збільшення позовних вимог та про зміну предмету позову, вважають, що у даному випадку відбувається лише зміна предмету, а підстави позову не змінюються.

Представник відповідача проти прийняття до провадження заяв від 08 січня 2020 року про збільшення позовних вимог та від 13 січня 2020 року про зміну позовних вимог заперечував, вважав, що у даному випадку позивачем змінюється і предмет і підстави позову.

Розглянувши заяви позивача від 08 січня 2020 року про збільшення позовних вимог та від 13 січня 2020 року про зміну предмету позову суд дійшов такого.

Відповідно до положень частини першої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд зазначає, що позивачем дотримано строк подачі вказаної заяви.

Збільшення або зменшення розміру позовних вимог полягає у зміні кількісної характеристики позовних вимог.

Підстава позову - обставини (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з позовними вимогами до відповідача. Необхідність у зміні підстав позову настає тоді, коли в процесі розгляду справи встановлюється невідповідність між обставинами чи нормами права, якими обґрунтовано позов, і обставинами чи нормами, за якими вимога може бути задоволена.

Зміна підстави адміністративного позову можлива у такі способи: 1) заміна одних фактичних чи правових підстав позову іншими; 2) доповнення фактичних чи правових підстав новими; 3) вилучення деяких із зазначених фактичних чи правових підстав.

Предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача. Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не дають йому можливості задовольнити свої інтереси.

Зміна предмету адміністративного позову можлива у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Аналіз положень статті 47 КАС України свідчить про можливість зміни предмета або підстав позову, однак, одночасна зміна і предмету і підстав адміністративного позову не допускається.

У первинному позові позивач поряд з оскарженням наказів та поновленням на службі просив суд стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, обґрунтовуючи свої вимоги положеннями ст. 235 КЗпП України.

В заяві від 08 січня 2020 року про збільшення позовних вимог представником позивача, крім раніше заявлених вимог, зазначено вимогу про стягнення з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні 13838,76 грн (532,26 грн х 26 днів), з якого відрахувати установлені законом податки та інші обов`язкові платежі.

Вказану вимогу обґрунтовано положеннями статті 117 КЗпП України, відповідно до якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Вимоги про стягнення з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки за 2018 та 2019 роки ґрунтуються на наявності у позивача статусу учасника бойових дій та його права на пільги, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

При цьому первинний позов та заява про збільшення позовних вимог від 24 грудня 2019 року стосуються виключно оскарження наказів щодо незаконного, на думку позивача, звільнення зі служби, поновлення на служби, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, видачі дубліката трудової книжки без зазначення даних щодо звільнення. Тобто, всі зазначені вимоги є похідними від вимоги про поновлення на службі, а тому стосуються одних і тих же підстав.

Натомість, додаткові позовні вимоги жодним чином на стосуються підстав, яким обґрунтовано первинний позов та заяву про збільшення позовних вимог від 24 грудня 2019 року, містять інші, самостійні підстави та, як зазначим сам представник позивача, стосуються іншого предмету позову.

Тобто, додаткові позовні вимоги, зазначені в заявах від 08 січня 2020 року про збільшення позовних вимог та від 13 січня 2020 року, змінюють як підстави так і предмет первинного позову, а тому подані з порушенням вимог ст. 47 КАС України.

Отже, заява про збільшення позовних вимог від 08 січня 2020 року за вхідним реєстраційним № 273/2020 та заява від 13 січня 2020 року за вхідним реєстраційним № 1331/2020 про зміну предмета позову не підлягають прийняттю до провадженні у даній справі.

Зазначені у вказаних заявах додаткові вимоги можуть бути заявлені позивачем у вигляді окремого позову.

Звернення позивача із заявою про зміну одночасно і предмету і підстав позову не передбачено статтею 47 КАС України, має наслідками застосування положень статті 167 КАС України.

Відповідно до приписів частини другої статті 167 КАС України якщо заява (клопотання, заперечення) є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Керуючись статтями 47, 167, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Заяви адвоката Малика Дмитра Олексійовича від 08 січня 2020 року за вхідним реєстраційним № 273/2020 про збільшення позовних вимог та від 13 січня 2020 року за вхідним реєстраційним № 1331/2020 про зміну предмету позову в адміністративній справі № 360/4790/19 повернути заявнику без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 243 КАС України повний текст ухвали складено 23 січня 2020 року.

СуддяТ.В. Смішлива