Рішення № 87121456, 16.01.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/2839/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Кармазиної Т.М.

за участю секретаря - Сириці І.О.,

за участю позивача - ОСОБА_3 ,

представників:

позивача - Пирогова Г.М.,

відповідача - Блошенко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними дій, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо звільнення її з посади головного спеціаліста відділу супроводження інформаційних систем та електронних реєстрів №3 управління інформаційних систем та електронних реєстрів головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та поновити її на зазначеній посаді;

- стягнути з відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою судді від 15.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та справу призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 04.12.2019 (а.с.1).

28.11.2019 судом одержано відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, у якому представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити, а також залишити позов без розгляду, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду (а.с.160-163).

02.12.2019 надійшла відповідь позивача на відзив (а.с.166-169).

04.12.2019 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 10.12.2019 у зв`язку з витребуванням доказів (а.с.184).

Ухвалою від 10.12.2019 судом поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду із даним позовом, відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, а також закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до розгляду по суті на 16.01.2020 (а.с.213-214).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що вона з 11.11.2013 по 10.05.2019 перебувала у трудових відносинах з відповідачем. Наказом від 10.05.2019 №749-о її було звільнено із займаної посади у зв`язку зі скороченням чисельності та штату державних службовців відповідно до п.1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" та п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України. Посилалась на те, що у попередженні від 11.03.2019 про зміни в організації виробництва і праці та наступне вивільнення 10.05.2019 із займаної посади було вказано про ознайомлення її із вакантними посадами в Головному управлінні згідно із списком, що додається, але такого списку на момент ознайомлення її із попередженням від 11.03.2019 фактично не було. Зазначала, що наступні пропозиції вакантних посад від 09 квітня та від 02 травня 2019 року вже були з додатками, а саме - з переліком вакантних посад у Головному управлінні, однак заявлені у списку посади були, зокрема, за межами міста Долинська, де вона проживає разом з чоловіком і дітьми, не має наміру змінювати місце проживання та влаштовуватися на роботу у іншу місцевість та жити окремо від своєї сім`ї. Таким чином, позивач посилалася на те, що підходящу роботу відповідно до кваліфікації та враховуючи географічне розташування відповідачем їй запропоновано не було. Крім того, зазначала, що вважає звільнення її з посади з грубим порушенням її прав, оскільки відповідачем не враховано положення ч.3 ст.184 КЗпП України та її переважне право на залишення на посаді, у зв`язку з перебуванням на її утриманні двох малолітніх дітей. Також, посилалася на відсутність у неї інформації про те, що питання її скорочення виносилося на розгляд профспілкового комітету, членом якого позивач є, і профспілка надала згоду на звільнення її з посади.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву (а.с.160-163) в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилався на те, що згідно з наказом Пенсійного фонду України від 26.10.2018 №179 "Про граничну чисельність працівників органів Пенсійного фонду України" було прийнято рішення про граничну чисельність працівників Пенсійного фонду України, що передбачало майбутнє скорочення штату працівників, зміну структури та штатного розпису Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області. Зазначав, що зважаючи на дані обставини 11.03.2019 державних службовців головного управління, зокрема і ОСОБА_3 , попереджено про зміни в організації виробництва і праці та про наступне вивільнення 10.05.2019 з посади головного спеціаліста відділу супроводження інформаційних систем та електронних реєстрів №3 управління інформаційних систем та електронних реєстрів головного управління відповідно до ст.49-2 КЗпП України. Одночасно позивачу було запропоновано роботу за вакантними посадами в Головному управлінні за списком, що додавався, але ОСОБА_3 відмовилася від всіх запропонованих посад, про що власноручно зробила запис 11.03.2019. При цьому, посилався на те, що у списку вакантних посад були зазначені і посади, які за територіальністю знаходилися в м.Долинська. Крім того, звертав увагу на те, що 09.04.2019 та 02.05.2019 головним управлінням надано позивачу пропозицію з новим списком вакантних посад, від яких позивач теж відмовилася. Також, зазначав про те, що у зв`язку з відмовою позивача від усіх запропонованих посад, питання про переважне право залишення позивача на роботі, як більш кваліфікованого працівника з більшою продуктивністю праці головним управлінням не розглядалося.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, представник відповідача заперечував проти задоволення позову.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 з 11.11.2013 по 10.05.2019 перебувала у трудових відносинах з відповідачем. 11.11.2013 прийняла присягу державного службовця (а.с.129). З 01.02.2018 по 10.05.2019 займала посаду головного спеціаліста відділу супроводження інформаційних систем та електронних реєстрів № 3 управління інформаційних систем та електронних реєстрів Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (а.с.140).

Наказом від 10.05.2019 №749-о позивача було звільнено з посади у зв`язку зі скороченням чисельності та штату державних службовців відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону України "Про державну службу" та п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України (а.с.24).

Не погоджуючись з діями відповідача щодо звільнення, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41). Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40) - п.4 ч.1, ч.4 ст.36 КЗпП України

Згідно пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

При цьому, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч.2 ст.40 КЗпП України).

Статтею 49-2 КЗпП України встановлено порядок вивільнення працівників.

Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Відповідно до ч.3 ст.184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Обов`язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Отже, з`ясування судами тієї обставини, чи виконано роботодавцем обов`язок щодо подальшого працевлаштування працівника до його звільнення має визначальне значення для правильного вирішення справи.

У свою чергу, власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини 2 статті 40, частини 3 статті 49-2 КЗпП України, якщо він запропонував працівнику наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому, роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини 3 статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24.10.2018 по справі №319/895/17 (2-а/319/39/2017).

Судом встановлено, що прийняттю оскаржуваного наказу про звільнення позивача передували наступні обставини.

Так, 29.10.2018 головою правління Пенсійного фонду України прийнято наказ №179 "Про граничну чисельність працівників органів Пенсійного фонду України", яким передбачалось майбутнє скорочення штату працівників, зміну структури та штатного розпису органів Пенсійного фонду України, зокрема, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області до 604 працівників, в тому числі 580 державних службовців (а.с.114-115).

27.02.2019 начальником Головного управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області прийнято наказ №501, яким введено в дію штатний розпис Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на 2019 рік з 01 січня 2019 року (а.с.93), кількість посад за яким становила 678 (а.с.94-103).

При цьому, згідно переліку робочих місць працівників структурних підрозділів Головного управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області, які розташовані в населених пунктах Кіровоградської області, затвердженого наказом Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №622 від 29.12.2017, кількість посад становила 678 (а.с.199, 200-208).

11.03.2019 начальником Головного управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області прийнято наказ №580, яким введено в дію штатний розпис головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на 2019 рік з 11 березня 2019 року (а.с.104), кількість посад за яким становила 604 (а.с.105-113).

11.03.2019 Головним управлінням Пенсійного фонду в Кіровоградській області прийнято наказ №150-о "Про попередження працівників головного управління" (а.с.48), в якому наказано:

- Попередити про зміну істотних умов державної служби згідно зі.ст.43, п.6 ч.1 ст. 83 Закону України "Про державну службу", та зміну назв структурного підрозділу працівників головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській згідно додатком 1.

- Попередити про зміни в організації виробництва і праці, в тому числі, скорочення посад у зв`язку з оптимізацією структурних підрозділів головного управління, та наступне вивільнення 10 травня 2019 року відповідно до п.1 ст.40, ст. 49-2 Кодексу законів про працю України, п.4 ч.1 ст.87 Закону України "Про державну службу" працівників головного управління згідно додатком 2.

- Попередити про зміну істотних умов праці відповідно до ст.36, ст.49-2 КЗпП України працівників головного управління згідно з додатком 3.

- Управлінню персоналу та адміністративного забезпечення головного управління забезпечити ознайомлення з цим наказом осіб,зазначених у додатках 1, 2, 3, цього наказу.

- Запропонувати особам, зазначеним в пунктах 1, 2, 3 цього Наказу, іншу роботу в головному управлінні.

Судом досліджено додатки до даного наказу (а.с.49-92) та встановлено, що в додатку №2, в якому відображено список працівників головного управління, які попереджені про зміни в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення посад у зв`язку з оптимізацією структурних підрозділів відповідача, міститься прізвище позивача та посада, з якої її було звільнено (а.с.80).

Відповідно до попередження від 11.03.2019 відповідачем повідомлено головному спеціалісту відділу супроводження інформаційних систем та електронних реєстрів №3 управління інформаційних систем та електронних реєстрів головного управління Пенсійного фонду Україні в Кіровоградській області Кисіль І.Д., що відповідно до наказу Пенсійного фонду України від 26.10.2018 № 179 "Про граничну чисельність працівників органів Пенсійного фонду України", на підставі наказу головного управління від 11.03.2019 № 580 "Про штатний розпис Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області", наказом головного управління від 11.03.2019 №150-о "Про попередження працівник головного управління", її попереджено про зміни в організації виробництва і праці та наступне вивільнення 10 травня 2019 року із займаної посади відповідно до статті 49-2 Кодексу законів про пращ України (а.с.147).

В даному попередженні зазначено, що відповідачем запропоновано позивачу роботу за вакантними посадами в головному управлінні за списком, що додається.

При цьому, додатком до попередження зазначено список вакантних посад в головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

При цьому, записи щодо відсутності зазначеного додатку до попередження в останньому відсутні.

Доказів відсутності зазначеного додатку до попередження під час повідомлення відповідачем ОСОБА_3 про зміни в організації виробництва і праці та наступне вивільнення позивача 10 травня 2019 року із займаної посади суду не надано.

Крім того, суд звертає увагу на те, що з даним попередженням позивач була ознайомлена 11.03.2019, про що свідчить наявність в даному документі особистого підпису позивача.

Таким чином, враховуючи наведене, суд вважає необґрунтованими посилання ОСОБА_3 на відсутність на момент ознайомлення її із попередженням від 11.03.2019 списку вакантних посад в головному управлінні.

Судом досліджено наданий відповідачем перелік вакантних посад в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, які розташовані в населених пунктах Кіровоградської області станом на 11.03.2019, який містить в тому числі посади, які територіально знаходяться в м.Долинська Кіровоградської області (а.с.148-153).

Враховуючи викладене, посилання позивача стосовно того, що їй не пропонували посади в м. Долинська спростовуються доказами, які містяться в матеріалах справи.

Також, судом встановлено, що 11.03.2019 Головним управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області надіслано голові спільного представницького органу трудового колективу Головного управління подання №5082/07-01, в якому зазначено, що всім працівникам, посади яких скорочуються, та які підлягають вивільненню, начальником головного управління були запропоновані всі наявні вакантні посади в головному управлінні станом на 11.03.2019 (а.с.35-36).

В даному поданні відповідач, керуючись ст.ст.40, 42, 43 КЗпП України, просив голову спільного представницького органу трудового колективу Головного управління дати згоду на звільнення працівників головного управління, за вище зазначеним списком, відповідно до п.1 ч.1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" та п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.

До того ж, ще 07.02.2019 за №151/07-01 начальником Головного управління було направлено повідомлення голові спільного представницького органу трудового колективу, що в головному управлінні планується скорочення штату працівників та зміна структури та штатного розпису (а.с.37).

18.03.2019 головою спільного представницького органу трудового колективу повідомлено начальника Головного управління, що спільний представницький орган трудового колективу головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, розглянувши на своєму засіданні подання від 11.03.2019 №5082/07-01 про надання згоди на звільнення працівників головного управління за наданим списком, відповідно до п.1 ч.1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" та п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, ухвалив рішення дати згоду на звільнення, з умовою надання працівникам головного управління гарантій і компенсацій, передбачених чинним законодавством (а.с.38).

Згідно п.10 ч.1 ст.247 КЗпП України виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації надає згоду або відмовляє в наданні згоди на розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з працівником, який є членом професійної спілки, що діє на підприємстві, в установі та організації, у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" №1045-XIV від 15.09.1999 у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав вважати обґрунтованими посилання позивача на те, що питання про її скорочення не виносилось на розгляд профспілки.

Крім того, судом встановлено, що 09.04.2019 та 02.05.2019 головним управлінням було надано позивачу пропозиції з новими списками вакантних посад, від яких позивач теж відмовилася, про що свідчить наявність в них її особистого підпису (а.с.154-157). З даними попередженнями позивач була ознайомлена 09.04.2019 та 02.05.2019, про що свідчить наявність в них особистих підписів ОСОБА_3 , проти чого не заперечувала позивач.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не було порушено прав ОСОБА_3 при здійсненні дій щодо попередження останньої про зміни в організації виробництва і праці та наступне вивільнення 10 травня 2019 року із займаної посади, а також у встановленому порядку запропоновано позивачу роботу за вакантними посадами в головному управлінні.

Крім того, враховуючи ліквідацію займаної позивачем посади, а також те, що позивач не погодилась у встановлено порядку на переведення на жодну із запропонованих відповідачем посад, суд не вбачає порушення відповідачем права позивача щодо переважного права на залишення на роботі.

Відповідно до ч.4 ст.40 КЗпП України особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

При цьому, суд звертає увагу на те, що принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).

Матеріали особової справи ОСОБА_3 , копію якої надано суду, містять присягу державного службовця ОСОБА_3 (до зміни прізвища), з підписом позивача від 11.11.2013 (а.с.129).

Згідно з положеннями пункту 4 частини першої статті 83 Закону №889-VIII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення відповідно до статті 87 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Відповідно до ч.2 ст.41 Закону №889-VIII переведення здійснюється лише за згодою державного службовця.

Так, приписи статті 184 КЗпП України встановлюють імперативну заборону звільнення з роботи за ініціативою власника або уповноваженого ним органу жінок, які мають дітей віком до трьох років, окрім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням.

Дану норму необхідно розглядати у взаємозв`язку з іншими нормами КЗпП України - ч.2 ст.40 та Закону України «Про державну службу», зокрема ч.2 ст.41, які є спеціальними щодо позивача як державного службовця.

Крім того, суд зазначає про принцип заборони примусової праці, який реалізований у багатьох нормативних приписах. Так, щодо заборони використання примусової праці в Україні діє Конвенція Міжнародної організації праці № 29 «Про примусову чи обов`язкову працю», підписана 28 червня 1930 р. в Женеві. Пунктом 1 статті 2 цієї Конвенції передбачено, що термін «примусова чи обов`язкова праця» означає будь-яку роботу чи службу, що її вимагають від якої-небудь особи під загрозою якогось покарання і для якої ця особа не запропонувала добровільно своїх послуг. Так, Конвенцією №158 Міжнародної організації праці про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, у ст.4 закріплено принцип, за яким національне законодавство може встановлювати підстави припинення трудових відносин: трудові відносини з працівником не припиняються, якщо немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного зі здібностями або поведінкою працівника або причинами, які викликані виробничою необхідністю підприємства, роботи або служби.

За такого правового врегулювання та обставин справи, враховуючи відсутність доказів надання позивачем згоди на її переведення на іншу посаду та будь-яких інших звернень позивача до відповідача про її працевлашутвання, суд дійшов висновку, що у ході розгляду справи відповідачем доведено правомірність оскаржуваних дій щодо звільнення позивача з посади головного спеціаліста відділу супроводження інформаційних систем та електронних реєстрів №3 управління інформаційних систем та електронних реєстрів головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Отже, доводи позивача про протиправність оскаржуваних дій є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, що свідчить про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову в цій частині.

Як наслідок, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, як такі, що є похідними від позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача щодо звільнення ОСОБА_3 ..

Керуючись ст.ст.139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м.Кропивницький, вул. Соборна, 7а, код ЄДРПОУ: 20632802) про визнання протиправними дій, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 24.01.2020.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина