Рішення № 87121350, 24.01.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2020 р. справа № 300/2444/19

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Григорук О.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій неправомірними щодо обчислення страхового стажу позивача за період роботи в районах Крайньої Півночі з 11.02.1986 по 01.04.1996 без врахування права на пільгове обчислення стажу за роботу в таких районах, зобов`язання здійснити з 28.12.2015 обчислення страхового стажу позивача за період роботи в Івано-Франківському управлінні бурових робіт з 11.02.1986 по 01.04.1996 із розрахунку один рік роботи в районі Крайньої Півночі за один рік і шість місяців та здійснити нарахування та виплату недоплачених сум пенсії та виплачувати пенсію вподальшому згідно проведеного перерахунку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є пенсіонером за віком, пенсія йому нарахована та виплачується управлінням Пенсійного фонду України Івано-Франківської області з 28.12.2015. Період роботи позивача в місцевості, прирівняної до районів Крайньої Півночі підтверджується записами трудової книжки. Водночас зазначено, що при розрахунку стажу роботи, що дає право на пенсійне забезпечення, період роботи з 11.02.1986 по 01.04.1996 протиправно зараховано позивачу з розрахунку рік за рік. Позивач вважає, що згідно чинного законодавства вказаний період роботи повинен бути зарахований в розрахунку 1 рік за один рік шість місяців.

Ухвалою суду від 16.12.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

31.12.2019 надійшов до суду відзив відповідача на позовну заяву, згідно з яким відповідач заперечує щодо задоволення позову. Зокрема представник відповідача вказав на відсутність строкового договору на роботу позивача в місцевості, прирівняної до районів Крайньої Півночі, а також про сплив шестимісячного строку звернення до суду. Просив в задоволенні позову відмовити (а.с.22-26).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 з 28.12.2015 отримує пенсію за віком та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (а.с.12).

Відповідно до записів трудової книжки від 23.06.1975, у період з 11.02.1986 по 01.04.1996 позивач працював в Івано-Франківському управлінні бурових, яке знаходилося на території України та виконував роботу від даного підприємства вахтово-експедиційним методом у районі Крайньої Півночі (а.с.9-11).

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з заявою від 16.10.2019 про перерахунок пенсії із врахуванням у півтора кратному розмірі стажу роботи, який здобув у період роботи вахтово-експедиційним методом у Ямало-Ненецькому автономному окрузі Тюменської області, який відповідно до постанови Ради Міністрів СССР від 10.10.1967 за №1029 "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" віднесений до районів Крайньої Півночі (а.с.13).

Відповідач, листом від 11.11.2019 за №1395/К-15 відмовив позивачу у вказаному перерахунку пенсії з підстав відсутності у позивача строкових трудових договорів за період роботи вахтово-експедиційним методом у районах Крайньої Півночі з 11.02.1986 по 01.04.1996 (а.с.14-16).

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Норми матеріального права, в даній справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" (далі - Указ від 10 лютого 1960 року), постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року № 1908-VІІ "Про розширення пільг на осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і у місцевостях, що прирівнюються до районів Крайньої Півночі" (далі - Указ від 26 вересня 1967 року).

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами (абзац третій пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").

Статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій наступних пільг: виплату надбавок до заробітної плати; надання додаткових відпусток; можливість об`єднання відпусток, але не більш як за три роки; виплату різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) в разі тимчасової втрати працездатності.

У статті 5 цього Указу зазначено про надання додаткових пільг, в тому числі щодо зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п`ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.

Статтею 3 Указу від 26 вересня 1967 року встановлено скоротити тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указ від 10 лютого 1960 року, з п`яти до трьох років та надавати зазначені пільги особам, які прибули в ці райони і місцевості з власної ініціативи, за умови укладення ними трудових договорів на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.

Про надання пільг, передбачених статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, незалежно від наявності письмового строкового трудового договору, а пільг, передбачених статтею 5 Указ від 10 лютого 1960 року, - за умови укладання трудового договору, йдеться і в Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року № 530/П-28 (далі - Інструкція).

За змістом пункту 7 Інструкції трудові договори на певний строк (три або два роки) укладаються у письмовій формі міністерствами, відомствами, центральними установами, а також підприємствами, установами та організаціями, які розташовані в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з працівниками, які прибули на роботу в ці місцевості з інших районів держави.

Згідно з пунктом 6 Інструкції пільги, передбачені Указами від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року, надаються працівникам експедицій, цілорічних партій, нафторозвідок, загонів, які розташовані (базуються) у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а також працівникам експедицій та інших геологорозвідувальних і топографо-геодезичних організацій, які розташовані (базуються) поза районами Крайньої Півночі і місцевостями, прирівняними до районів Крайньої Півночі, направленим на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, в цілорічні партії, нафторозвідки, загони.

Відповідно до пункту 5.9 Основних положень про вахтовий метод організації робіт, затверджених постановою Держкомпраці СРСР, Секретаріату ВЦРПС та Міністерства охорони здоров`я СРСР від 31 грудня 1987 рік № 794/33-82, працівникам підприємств та організацій, які виїжджають для виконання робіт вахтовим методом у райони Крайньої Півночі або в прирівняні до них місцевості з інших районів держави, надаються пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу від 10 лютого 1960 року.

Отже, на працівників, які працювали вахтовим методом в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, поширюються пільги, передбачені статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, а додаткові пільги, передбачені статтею 5 цього Указу, зокрема, зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою, зокрема, у постановах від 02 грудня 2015 року у справі №338/357/15-а, від 13 квітня 2016 року у справі №21-5592а15 та Верховного Суду висловленою у постановах від 21 листопада 2018 року у справі №338/1152/14-а, від 11 грудня 2018 року у справі №338/1096/15-а, від 14 березня 2019 року у справі № 343/859/15-а та від 16 жовтня 2019 року у справі №176/797/14-а.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено, період роботи позивача вахтово-експедиційним методом районі Крайньої Півночі з 11.02.1986 по 01.04.1996 підтверджується записами у трудовій книжці від 23.06.1975 з посиланням на дату та номер наказів про прийняття, переведення, звільнення та свідчується відтиском штампу у трудовій книжці позивача (а.с.9-11).

Однак позивач не довів суду наявності факту укладення ним строкового трудового договору на роботу на Крайній Півночі та у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а працював вахтово-експедиційним методом в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі та в районах Крайньої Півночі.

З огляду на вищевикладене, на позивача не поширюється пільгове обчислення страхового стажу, оскільки він не укладав строковий трудовий договір на роботу на Крайній Півночі та у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а працював вахтово-експедиційним методом в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі та в районах Крайньої Півночі.

Отже, відсутні підстави для зарахування позивачу в пільговому обчисленні (із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців) період роботи вахтово-експедиційним методом в районах Крайньої Півночі, за спірний період, зокрема до 01.01.1991.

Позивач в адміністративному позові в обґрунтування необхідності зарахування до пільгового стажу роботи в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі після 1991 року посилається на норми міжнародних угод, підписаних Україною та Російською Федерацією.

Згідно вимог пункту 2 статті 6 Угоди "Гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення" від 13.03.1992 для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільговій основі і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий на території любої із цих країн, а також на територіях колишнього СССР за час до вступу в силу даної Угоди.

Відповідно до абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14.01.1993, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

За змістом статті 3 Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, які прирівняні до даних районі, в галузі пенсійного забезпечення від 19 січня 1993 року при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 1 січня 1991 року. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюються за нормами законодавства Російської Федерації. Порядок відшкодування витрат на виплату зазначених вище пенсій регулюються спеціальною Угодою між компетентними органами Сторін. Відшкодування витрат у відповідності із пунктом 1 цієї статті здійснюється до виникнення права на пенсійне забезпечення згідно законодавства України (з врахуванням Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року).

Тобто, вказана Тимчасова угода надає громадянам Сторін цієї угоди право на достроковий вихід на пенсію по старості (за віком) за вказаних у статті 1 угоди умов, а також визначає порядок реалізації цього права.

Проте, ні в зазначеній Тимчасовій угоді від 15 січня 1993 року, ні в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, ні в Угоді між Урядом України і Урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14.01.1993 не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Вказана правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі №676/7065/14-а та від 28 листопада 2019 року у справі №348/400/17.

Враховуючи вищенаведене, судом не встановлено підстав для обчислення страхового стажу позивача за спірний період роботи в Івано-Франківському управлінні бурових робіт з по 01.04.1996 із розрахунку один рік роботи в Крайній Півночі за один рік і шість місяців.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача в подальшому проводити виплату пенсії з урахуванням проведеного перерахунку, суд зазначає, що вказана вимога скерована позивачем щодо правовідносини, які мають відбутися в майбутньому, проте Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає захисту адміністративним судом прав та інтересів громадян на майбутнє, якщо на день розгляду справи вони ще не порушені і спору з цього приводу не виникло.

Щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, який встановлений частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до частин першої та другої вказаної статті Кодексу позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У позовній заяві позивач зазначив, що про спірні обставини позивач дізнався із відповіді відповідача за №1395/К-15 від 11.11.2019.

Вказане відповідачем не спростовано, при цьому, доводи відповідача щодо обчислення строків з часу призначення позивачу пенсії є безпідставними, оскільки обчислення строку на звернення до адміністративного суду, відповідно до статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи наведене, судом не встановлено пропуску строку на звернення до суду в даній справі.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що слід відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій неправомірними щодо обчислення страхового стажу позивача за період роботи в районах Крайньої Півночі з 11.02.1986 по 01.04.1996 без врахування права на пільгове обчислення стажу за роботу в таких районах, зобов`язання здійснити з 28.12.2015 обчислення страхового стажу позивача за період роботи в Івано-Франківському управлінні бурових робіт з 11.02.1986 по 01.04.1996 із розрахунку один рік роботи в районі Крайньої Півночі за один рік і шість місяців та здійснити нарахування та виплату недоплачених сум пенсії та виплачувати пенсію вподальшому згідно проведеного перерахунку.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (ідентифікаційний № НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПУО 20551088, вул. С.Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання дій неправомірними та зобов`язання до вчинення дій - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Григорук О.Б.