Рішення № 87121118, 24.01.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2020 року м. Житомир справа № 0640/4384/18

категорія 112030500

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій незаконними, визнання права на отримання разової грошової допомоги,

встановив:

7 вересня 2018 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Міністерства оборони України, у якому просить:

- визнати незаконними дії Міністерства оборони України про відмову у призначенні допомоги у вигляді повернення на доопрацювання поданих документів для призначення одноразової грошової допомоги;

- визнати за ОСОБА_1 право на отримання разової грошової допомоги відповідно до статей 16, 16-2, 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, однак, відповідачем документи ОСОБА_1 було повернуто позивачу без прийняття рішення, чим, на думку позивача, відповідач порушує його законне право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року (суддя Липа В.А.) було відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику (повідомлення) сторін.

10 жовтня 2018 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов (а.с.18-20).

Відповідно до розпорядження керівника апарату Житомирського окружного адміністративного суду №306 від 19 листопада 2018 року справу за №0640/4384/18 призначено на повторний автоматичний розподіл справ Автоматизованою системою документообігу суду.

Автоматизованою системою документообігу суду дана справа для розгляду визначена судді Нагірняку М.Ф.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року суддею Нагірняком М.Ф. прийнято справу №0640/4384/18 до свого провадження, продовжено судовий розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року, залишено позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій незаконними, визнання права на отримання разової грошової допомоги - без розгляду через подвійне неприбуття позивача у судові засіданні (а.с.45-47, 64-65).

Постановою Верховного Суду від 11 липня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року скасовано. Справу направлено для продовження розгляду до Житомирського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2019 року суддею Нагірняком М.Ф. прийнято справу №0640/4384/18 до свого провадження, продовжено судовий розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року суддею Нагірняком М.Ф. у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Нагірняку М.Ф. відмовлено за безпідставністю. Заяву судді Нагірняка М.Ф. про самовідвід задоволено. Відведено суддю Нагірняка М.Ф. від розгляду справи №0640/4384/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій незаконними, визнання права на отримання разової грошової допомоги. Справу передано на повторний автоматизований розподіл для визначення головуючого судді в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 31 жовтня 2019 року вказана справа була передана для розгляду головуючому судді Гуріну Д.М.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2019 року прийнято справу до спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

1 листопада 2019 року на адресу суду від відповідача надійшли додаткові пояснення (а.с.119-120). У поясненнях третя особа зазначила, що проти позову заперечує, оскільки позивачем під час подачі документів на призначення одноразової грошової допомоги не додано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Таким чином, подання цього документа до уповноваженого органу є обов`язковою умовою, оскільки Законом делеговано Кабінету Міністрів України право визначати не тільки порядок проведення компенсаційних виплат, а й умови, за яких вони здійснюються. Висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи, складений зі слів самого позивача, та висновок Центральної військово-лікарської комісії, які подано позивачем, не є документом, що свідчить про обставини поранення. На думку відповідача жоден з цих документів не може бути доказом, у розумінні статей 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, 1 листопада 2019 року на адресу суду представником відповідача подано клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем шестимісячного строку на звернення до суду з даним позовом (а.с.122-123).

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 8 листопада 2019 року позовну заяву залишено без руху у порядку частини 13 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України.

27 листопада 2019 року на адресу суду позивачем надіслано клопотання про поновлення строку на звернення з даним позовом (а.с.133).

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року продовжено розгляд справи.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року поновлено позивачу строк звернення до суду.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про залучення третьої особи для участі у справі.

Згідно з частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був призваний на військову службу у Республіці Афганістан, де велись бойові дії.

На території вказаної країни у 1987 році позивач отримав численні поранення, які пов`язані з виконанням військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджено витягом з протоколу №2324 від 26 травня 2016 року засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювання, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Згідно висновку, зазначеного у вказаному витязі, поранення (контузія) та захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.10).

Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 21 червня 2016 року серія 12 ААА №514584 позивачу встановлено третю групу інвалідності з 9 червня 2016 року. Комісією було встановлено, що поранення (контузія) та захворювання, ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.9).

Після встановлення позивачу третьої групи інвалідності, позивач звернувся із відповідною заявою з питання виплати одноразової грошової допомоги до відповідача.

Протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 12 серпня 2016 року №58, за результатами розгляду поданих документів Комісія МОУ дійшла висновку про необхідність повернення на доопрацювання документів, поданих особами з числа колишніх військовослужбовців, оскільки відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сприяння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено пунктом 11 Порядку №975 (а.с.11).

14 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського обласного військового комісаріату із заявою про подання до Міністерства оборони України висновку щодо можливості виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду третьої групи, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузія) та захворювання, ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.12-13).

Не отримавши відповіді чи будь-якого рішення після винесення протоколу від 12 серпня 2016 року №58, позивач звернувся до Житомирського обласного військового комісаріату.

Листом Житомирського обласного військового комісаріату від 21 серпня 2018 року позивачу було відмовлено у задоволенні його заяви та зазначено про те, що кінцевою відповіддю є повернення документів на доопрацювання, оформлене протоколом від 12 серпня 2016 року №58 (а.с.14).

Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку правовідносинам у даній справі, суд зазначає про таке.

Нормативно-правовим актом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон України №2011-ХІІ).

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - є гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 16 Закону України №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Частиною 2 статті 16-2 Закону України №2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).

Перелік документів, які військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності подає уповноваженому органу зазначений у пункту 11 Порядку №975.

Такими документами відповідно до пункту 11 Порядку №975 є: заява про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Відповідно до пункту 13 Порядку №975 призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Пунктом Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міноборони від 14 серпня 2014 року №530 передбачено, що у разі отримання поранення, травми, контузії, каліцтва (без установлення групи інвалідності) подаються, зокрема, акт про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, - у разі якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов`язані з виконанням обов`язків військової служби.

Відповідно до пункту 3 Постанови №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Підпунктом 1 пункту 6 Постанови №975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності IIІ групи.

За наведених обставин, суд вважає, що днем виникнення права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб, є 9 червня 2016 року, оскільки ця дата зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії як час, з якого ОСОБА_1 при первинному огляді встановлена третя група інвалідності.

Отже, право позивача на отримання одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІІ групи виникло з моменту встановлення позивачу інвалідності з 9 червня 2016 року незалежно від часу, що минув після звільнення його з військової служби.

З приводу відсутності у поданих матеріалах документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, суд констатує, що форма такого документу законодавчо не визначена, а тому, за приписами наведеної норми такими документами можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

У свою чергу, підпунктами б), г) пункту 21.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800, встановлено, що постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

"Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане (крім випадків протиправного діяння), у разі фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії. При ураженнях, зумовлених дією ДІВ, КРП, джерел ЕМП, ЛВ, мікроорганізмів I - II груп патогенності, а також токсичних речовин, які виникають у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби, приймається постанова - "Травма (зазначити фактор), ТАК, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби". Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, у випадках, передбачених частиною 3 статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

"Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 року №63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій. Зазначена постанова приймається також, коли наявне захворювання за зазначений період служби досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби. Постанова в такому формулюванні приймається при хронічних, повільно прогресуючих захворюваннях, за наявності медичних документів, виданих у перші десять років після вибуття військовослужбовця з країни, де велись бойові дії, або пізніше, але за даними за зазначені десять років, якщо вони дозволяють віднести початок захворювання на період участі в бойових діях.

За змістом пункту 21.21 указаного Положення, за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв`язку поранення (каліцтва).

Підсумовуючи викладене та ураховуючи те, що позивач як військовослужбовець отримав поранення та захворювання, які пов`язані з виконанням обов`язків військової служби під час перебування у країнах де велись бойові дії, суд вважає, що ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно з статтею 16 Закону України №2011-ХІІ та у порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року.

Суд відхиляє посилання Міноборони України на те, що пунктом 11 Порядку №975 та пунктом 4.7 Положення №530 визначено необхідність надання для розгляду питання про призначення допомоги документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.

Відповідачем не було у встановленому порядку розглянуто заяву позивача та не прийнято вмотивованого рішення щодо можливості призначення виплати одноразової грошової допомоги з урахуванням поданих позивачем документів.

Виходячи з наведеного, Порядком №975 встановлено вичерпний перелік рішень (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), що приймаються розпорядником бюджетних коштів за наслідками розгляду висновку керівника уповноваженого органу щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених в пунктах 10 і 11 цього Порядку; повернення ж документів на доопрацювання Порядком не передбачено.

Наведене вище дає суду підстави для висновку, що розгляд заяви та документів ОСОБА_1 відбувся без дотримання процедури, визначеної Порядком №975. Тобто, Міноборони України у встановленому порядку звернення позивача з доданими документами не розглянуто та не прийнято вмотивованого рішення щодо можливості призначення виплати одноразової грошової допомоги позивачу та повернуто документи на доопрацювання, чим допущено порушення права позивача на належний розгляд поданої ним заяви та документів і прийняття відповідного рішення з приводу призначення та виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку №975.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі №816/978/16 (№К/9901/11637/18) та від 30 січня 2018 року у справі №806/986/16 (К9901/6995/18), від 3 квітня 2018 року (справа №750/5581/17), від 22 травня 2018 року (справа №285/1538/17), від 10 липня 2018 року (справа №816/488/16) адміністративне провадження К/9901/1777/18.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про те, що відповідачем допущено протиправні дії, що полягали у не розгляді належним чином заяви ОСОБА_1 та доданих до неї документів та прийняття відповідного рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності з 9 червня 2016 року, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії.

Щодо позовних вимог про визнання за позивачем права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статей 16, 16-2, 16-3 та 23 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей", суд зазначає наступне.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими у вказаній статті критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Згідно з Рекомендацією Комітету міністрів Ради Європи №R(80)2 державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року у справі №21-87а13.

Враховуючи вищезазначене, суд зазначає, що ключовим завданням суду є здійснення правосуддя, тобто контроль за легітимністю прийняття рішення суб`єктом владних повноважень.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Міністерства оборони України повторно розглянути заяву щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , який визнаний інвалідом ІІІ-ої групи внаслідок захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та належним чином оформлений пакет документів, наданий ним з заявою про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю у відповідності до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 та Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року №530.

Враховуючи наведене, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених понесених судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статями 77, 90, 139, 242-246, 250-251, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (вул.Грушевського, 30/1, м.Київ-21, 01021, код ЄДРПОУ 22990305) про визнання дій незаконними, визнання права на отримання разової грошової допомоги - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 16 серпня 2016 року №58, у частині повернення на доопрацювання ОСОБА_1 заяви про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності з 9 червня 2016 року, внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою КМУ від 25 грудня 2013 року №975, як особі з інвалідністю 3 групи з 9 червня 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов`язані із виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до пункту "б" статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2016 року, - з урахуванням правової оцінки, викладеної у рішенні суду.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.М. Гурін