Рішення № 87119722, 22.01.2020, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 472/1284/19

РІШЕННЯ

іменем України

"22" січня 2020 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого – судді Вуїва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Заблоцької М.М., позивачки ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 , відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , їх представника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року ОСОБА_1 в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12017150180000367 від 02 серпня 2017 року звернулася з цивільним позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди.

В позові ОСОБА_1 зазначала, що 01 серпня 2017 року, близько 14:00 години в с. Степанівка Веселинівського району Миколаївської області ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вчинили з нею сварку, в результаті якої спричинили останній тілесні ушкодження у вигляді крововиливу у ділянці лівої молочної залози, які відносяться до легких тілесних ушкоджень та крововиливу у ділянці лівого кульшового суглобу, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Внаслідок злочину ОСОБА_1 зазнала моральних страждань, що виразилися у постійному фізичному болю, значному погіршенні стану здоров`я, зміні звичайного ритму життя, душевних хвилюваннях, обумовлених можливістю настання подальших негативних наслідків для здоров`я та потреби в тривалому лікуванні, що потребуватиме витрат значних коштів. Грошовий еквівалент моральної шкоди позивачка оцінила в загальному розмірі у 150 000 грн. та просила стягнути вказану шкоду з відповідачів у рівних частках, а саме по 50 000 грн. з кожного.

Згідно вироку Веселинівського районного суду Миколаївської області від 28 листопада 2018 року, залишеного без змін ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 125 КК України, а ОСОБА_4 – у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України. Цивільний позов ОСОБА_1 задоволено частково. З кожного з відповідачів на користь позивачки стягнуто по 2 000 грн.

Проте згідно постанови Верховного Суду від 11 вересня 2019 року, вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду в частині цивільного позову скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Веселинівського районного суду Миколаївської області від 30 вересня 2019 року відкрито провадження у цивільній справі, ухвалено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання.

Ухвалою Веселинівського районного суду Миколаївської області від 29 листопада 2019 року цивільну справу передано на розгляд до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 грудня 2019 року справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 січня 2020 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, вказуючи на те, що позивачка зазнала моральних страждань, що виразилися у: постійному фізичному болю в ділянці ноги, яка зазнала ушкоджень та продовжує боліти на час вирішення спору; значному погіршенні стану здоров`я (збільшенні ушкодженої лівої молочної залози), що призвело до необхідності медичного обстеження в онкодиспансері та встановлення діагнозу: інвективні зміни молочної залози, посттравматична масталгія ліворуч з утворенням гранул; зміні звичайного ритму життя (пов`язаного з тривалою участю у кримінальному провадженні); душевних хвилюваннях, обумовлених можливістю настання подальших негативних наслідків для здоров`я та потреби в тривалому лікуванні, що потребуватиме витрат значних коштів.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , їх представник ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги визнали частково – в межах 2 000 – 2 500 грн., вказуючи на те, що розмір вимог ОСОБА_1 не відповідає обсягу моральних страждань, засадам розумності та справедливості. Також звертали увагу суду на те, що позивачкою не доведено усіх обставин, якими остання обґрунтовує свої вимоги (постійного фізичного болю, значного погіршення стану здоров`я, наявності причинного зв`язку між отриманими тілесними ушкодженнями та наслідками, можливого настання подальших негативних наслідків для здоров`я, можливої потреби в тривалому лікуванні, що ґрунтується лише на припущеннях).

Заслухавши пояснення позивачки ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 , відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , їх представника ОСОБА_6 , дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема судом встановлено, що 01 серпня 2017 року приблизно о 14:00 годині ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , знаходячись на пасовищі в с. Степанівка Веселинівського району Миколаївської області, вигнали з череди корову потерпілої ОСОБА_1 у зв`язку із захворюванням корови на лейкоз. На цьому ґрунті між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 і потерпілою ОСОБА_1 виникла сварка, під час якої ОСОБА_4 умисно з метою спричинення тілесних ушкоджень невизначеного ступеня тяжкості нанесла не менше трьох ударів дерев`яною палицею по лівій нозі ОСОБА_1 , в результаті чого спричинила їй тілесне ушкодження у вигляді крововиливу в ділянці лівого кульшового суглоба, яке відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я. Після цього ОСОБА_4 свої протиправні дії відносно ОСОБА_1 самостійно припинила.

Під час сварки ОСОБА_5 штовхнула ОСОБА_1 на землю. В момент, коли ОСОБА_1 перебувала у незручному для себе положенні та не могла в повній мірі себе захищати, ОСОБА_5 умисно з метою спричинення тілесних ушкоджень невизначеного ступеня тяжкості нанесла один удар дерев`яною палицею в область грудей ОСОБА_1 зліва, в результаті чого спричинила їй тілесне ушкодження у вигляді крововиливу в ділянці лівої молочної залози, яке відноситься до легкого тілесного ушкодження. Після цього ОСОБА_5 свої протиправні дії відносно ОСОБА_1 самостійно припинила.

В момент, коли ОСОБА_1 перебувала у незручному для себе положенні та лежала на землі на спині і не могла в повній мірі себе захищати, ОСОБА_3 умисно з метою спричинення тілесних ушкоджень невизначеного ступеня тяжкості нанесла один удар дерев`яною палицею в область грудей ОСОБА_1 зліва, в результаті чого спричинила їй тілесне ушкодження у вигляді крововиливу в ділянці лівої молочної залози, яке відноситься до легкого тілесного ушкодження. Після цього ОСОБА_3 свої протиправні дії відносно ОСОБА_1 самостійно припинила.

Згідно вироку Веселинівського районного суду Миколаївської області від 28 листопада 2018 року, залишеного без змін ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3 визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 125 КК України, а ОСОБА_4 – у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України особа, якій неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю завдана моральна шкода, має право вимагати відшкодування такої шкоди особою, яка її завдала, за наявності вини останньої.

Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів (ч. 1 ст. 1168 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода може полягати у: фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно ч.ч. 3-5 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.п. 3, 5, 9, 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судам слід мати на увазі, що у разі заподіяння особі моральної шкоди неправомірно вчиненими діями кількох осіб, розмір відшкодування визначається з урахуванням ступеня вини кожної з них.

При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

Суд вважає доведеним той факт, що внаслідок протиправних винних дій відповідачів позивачка ОСОБА_7 зазнала моральних страждань, що були обумовлені короткотривалим фізичним болем в ділянках заподіяння тілесних ушкоджень та частковою зміною звичайного ритму життя (пов`язаного з тривалою участю у кримінальному провадженні).

В іншій частині зазначені ОСОБА_1 доводи належним чином не підтверджені, зокрема в частині:

-тривалого відчуття позивачкою фізичного болю в ділянці ноги, яка зазнала ушкоджень, та біль остання продовжує відчувати на час вирішення спору, оскільки вказані доводи не підтверджені жодними доказами та спростовуються вироком від 28 листопада 2018 року, згідно якого зазначені тілесні ушкодження призвели лише до короткочасного розладу здоров`я;

-значного погіршення стану здоров`я ОСОБА_1 внаслідок отриманих ушкоджень (інвективних змін молочної залози, посттравматичної масталгії ліворуч з утворенням гранул), оскільки стороною позивачки не надано суду жодних доказів, що погіршення здоров`я є значним, а також доказів наявності причинно-наслідкового зв`язку між злочином та вказаним захворюванням з врахуванням того, що остання з 2013 року, тобто до злочину, знаходиться на обліку в онкодиспансері та має тяжке захворювання (зі слів позивачки);

-наявності душевних хвилювань, обумовлених можливістю настання подальших негативних наслідків для здоров`я, оскільки позивачкою не надано доказів як вірогідності настання таких наслідків, так і підстав вважати, що вони можуть настати в цілому.

Проте згідно вимог ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що моральна шкода була завдана діями відповідачів, що не є взаємопов`язаними, сукупними з єдністю наміру. Згідно вироку від 28 листопада 2018 року кожен з відповідачів вчиняв окремі дії, що містять окремі склади злочину, а тому кожен з них повинен нести індивідуальну відповідальність за завдану шкоду.

Суд при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди враховує доведений в судовому засіданні характер та обсяг страждань, яких зазнала позивачка (обумовлений завданням їй з боку ОСОБА_5 та ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень, що не спричинили розладу здоров`я та мали нетривалий характер, а також завдання їй з боку ОСОБА_4 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я та мали нетривалий характер), характер немайнових втрат (їх нетривалий характер та відсутність тяжких наслідків, можливість швидкого відновлення), вік, стан здоров`я потерпілої, відсутність значних змін у її життєвих стосунках, незначні час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.

За встановлених обставин, позивачка ОСОБА_1 має право на розумне, виважене та справедливе відшкодування завданої моральної шкоди у наступних розмірах: зі ОСОБА_3 , ОСОБА_5 – по 2 500 грн. з кожної; з ОСОБА_4 – 3 000 грн.

В силу вимог ст. 141 ЦПК з відповідачів на користь державного бюджету (згідно розміру задоволених вимог) також підлягає стягненню судовий збір:

-зі ОСОБА_3 , ОСОБА_5 – по 42,04 грн. з кожної (840,80 грн. (належний до сплати розмір судового збору) х 5 % (процент задоволених вимог));

-з ОСОБА_4 – 50,45 грн. (840,80 грн. (належний до сплати розмір судового збору) х 6 % (процент задоволених вимог)).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_2 ) 2 500 (дві тисячі п`ятсот) гривень в порядку відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_2 ) 2 500 (дві тисячі п`ятсот) гривень в порядку відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ; ідент. номер НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_2 ) 3 000 (три тисячі) гривень в порядку відшкодування моральної шкоди.

Стягнути зі ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) та ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 ; ідент. номер НОМЕР_3 ) на користь держави (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106), код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) по 42 (сорок дві) гривні 04 копійки судового збору з кожного.

Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ; ідент. номер НОМЕР_4 ) на користь держави (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106), код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) 50 (п`ятдесят) гривень 45 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 24 січня 2020 року.

Суддя: О.В. Вуїв