Рішення № 87119087, 21.01.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/33947/19

Провадження № 2/127/4987/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Волошина С.В.,

за участі секретаря судового засідання Волхової М.А.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці в порядку спрощеного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги мотивувало тим, що відповідно до умов кредитного договору №б/н від 13.12.2010 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 2 000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила своїм підписом у заяві згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затверджених наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010 року та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua, складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг. Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, на підставі яких відповідач при укладенні Договору дала свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.

АТ КБ “Приватбанк” свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав ОСОБА_1 кредит у розмірі, встановленому договором.

У зв`язку із неналежним виконанням умов кредитного договору відповідачем, станом на 31.10.2019 виникла заборгованість за кредитом в розмірі 181 015,54 грн., з яких: 1968,39 грн. – заборгованість за кредитом, 174 549,63 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 4 497,52 грн. – заборгованість за пенею.

Позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 127 710,15 грн. за кредитним договором №б/н від 13.12.2010 року та судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

Позивачем АТ КБ «ПриватБанк» разом з поданням позовної заяви подано клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27.12.2019 року було відкрите спрощене позовне провадження у справі з викликом сторін з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

Відповідач у визначений ухвалою суду строк відзиву на позов не подала. Враховуючи вищевикладене та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Участь свого представника в судовому засіданні позивач не забезпечив, разом з позовною заявою надав суду клопотання, в якому просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 1968,39 гривень визнала, пояснила, що вона не знайомилася та не підписувала «Умови та правила надання банківських послуг», «Правила користування платіжною карткою» та «Тарифи банку», з розміром відсоткової ставки за користування кредитними коштами та іншими умовами кредитування вона не була ознайомлена. Додатково зазначила, що вона працює поваром в дитячому садочку АДРЕСА_1 , отримує дохід (заробітну плату близько 4 тис. грн., вона є матір`ю чотирьох дітей, нарахована сума відсотків є для нею непомірною, дії банку з нарахування такої суми відсотків на залишок кредитної заборгованості вважає неправомірними.

Суд, заслухавши відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом установлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 526, 527, 530, 536, 546, 549, 550, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Судом установлено, що 13.12.2010 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.9).

Згідно інформації, викладеної у даній заяві ОСОБА_1 підтвердила, що вона погоджується із тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді.

Банк, звертаючись до суду з позовом, надав анкету - заяву від 13.12.2010 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк», яка підписана відповідачем, розрахунок заборгованості за договором №б/н від 13.12.2010 року, а також витяги з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», Умови та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Згідно наданого банком розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 31.10.2019 року становить 181 015,54 грн., з яких: 1968,39 грн. – заборгованість за кредитом, 174 549,63 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 4 497,52 грн. – заборгованість за пенею (а.с.6-8).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема анкети-заяви позичальника ОСОБА_1 від 13.12.2010 року процентна ставка у ній не визначена, а також відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

АТ КБ «Приватбанк», пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив окрім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість по відсотками за період з 13.12.2010 року про 28.02.2019 року. Обґрунтовуючи своє право вимоги в цій частині, а також розмір і порядок нарахування, крім розрахунку кредитної заборгованості за договором від 13.12.2010 року, посилається на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, які розміщені на банківському сайті https://privatbank.ua, як невід`ємні частини договору, якими визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Наданий позивачем витяг із Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанком не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем. Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, суд відмічає, що позивач не надав доказів, що саме надана редакція діяла на момент укладення договору.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту (відсоткова ставка за наданим кредитом неодноразово збільшувалась), чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

За таких обставин, суд не вбачає підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами.

Такого висновку суд дійшов з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17, які є обов`язковими для застосування у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Відтак у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості по процентах за користування кредитом за період з 13.12.2010 року про 28.02.2019 року в розмірі 125 741,76 гривень необхідно відмовити.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема ст.ст. 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

Згідно ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Зі змісту укладеного між сторонами кредитного договору від 13.12.2010 року у вигляді заяви-анкети вбачається, що він не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч.2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, які підлягають захисту шляхом стягнення з боржника отриманої суми кредитних коштів.

Враховуючи викладене та визнання відповідачем позову в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача сума непогашеного тіла кредиту в розмірі 1 968,39 гривень.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» судовий збір у розмірі 29,58 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 536, 546, 549, 550, 610-611, 625, 629, 634, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст., 41, 81, 206, 263-265, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 13.12.2010 року в розмірі 1 968,39 гривень (заборгованість за тілом кредиту).

В задоволенні решт вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Приватбанк» судовий збір у розмірі 29,58 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570),

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Повне рішення суду складено 24 січня 2020 року.

Суддя: