Рішення № 87117992, 13.01.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2292/19

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ВУДМАН ГРУП” (79034, Львівська обл., м. Львів, вул. Луганська, буд. 3)

до Товариства з обмеженою відповідальністю “БЗВК” (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, буд. 4)

про стягнення 50000,00 грн. за непоставлений товар згідно договору поставки № 0110-2018 від 01.10.2018 р. та 20036,71 грн. пені,

секретар судового засідання: Демідова А.А.

Представники сторін:

від позивача: Яким`як О.В. (ордер АА № 1015031 від 13.01.2020 р.);

від відповідача: не з`явився.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ВУДМАН ГРУП” (далі – ТОВ “ВУДМАН ГРУП”, позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “БЗВК” (далі – ТОВ “БЗВК”, відповідач) про стягнення 50000,00 грн. за непоставлений товар згідно договору поставки № 0110-2018 від 01.10.2018 р. та 20036,71 грн. пені.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на не поставлення відповідачем оплаченого позивачем товару згідно виставленого відповідачем рахунку-фактури на загальну суму 180000,00 грн., який було оплачено позивачем частково в сумі 50000,00 грн., у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача вартість оплаченого, але не поставленого товару у загальному розмірі 50000,00 грн., 20036,71 грн. пені, а також витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.11.2019 р. було відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін, яке було призначено на 25.11.2019 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.11.2019 р. судове засідання з розгляду справи було відкладено на 16.12.2019 р.

У судовому засіданні 16.12.2019 р. представником позивача було подане клопотання б/н від 12.12.2019 р. (вх. № 25002/19 від 16.12.2019 р.) про долучення документів до матеріалів справи, а саме – копії платіжного доручення № 25 від 06.03.2019 р. на суму 50000,00 грн. на підтвердження оплати позивачем вартості товару на користь відповідача.

У судовому засіданні 16.12.2019 р. представник позивача підтримувала позовні вимоги у повному обсязі; представник відповідача у судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України, однак станом на час судового засідання у матеріалах справи докази отримання відповідачем ухвал суду від 04.11.2019 р. та від 25.11.2019 р. були відсутні.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.12.2019 р. було відкладено судове засідання з розгляду справи на 13.01.2020 р.

У судовому засіданні 13.01.2020 р. представник позивача позовні вимоги підтримував; представник відповідача у судове засідання не з`явився. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Поряд з цим, відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Як зазначено в ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

У судовому засіданні 13.01.2020 р. було прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

01.10.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “БЗВК” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ВУДМАН ГРУП” (покупець) було укладено договір поставки № 0110-2018, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передавати у власність (поставляти) покупцеві пластини металеві в асортименті (товар) у строки та на умовах, передбачених даним договором, а покупець зобов`язується в термін та на умовах, передбачених цим договором, приймати такий товар та оплачувати його вартість.

У відповідності з п. 2.1 договору поставка товару постачальником здійснюється окремими партіями на підставі заявки покупця.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що поставка товару постачальником здійснюється на протязі 12 (дванадцяти) робочих днів з моменту отримання заявки покупця.

Відповідно до п. 3.1 договору кількість та асортимент кожної партії товару визначається згідно заявки покупця та зазначається в товаро-супровідних документах на таку партію товару. За відсутності документально оформленого замовлення підтвердженням факту узгодження умов доставки, кількості та асортименту партії товару є підписана сторонами видаткова накладна.

Постачальник зобов`язується виставити рахунок на оплату 100% вартості партії товару протягом 1 дня з моменту підписання сторонами додатку до цього договору, визначивши кількість і асортимент товару в цій партії. Покупець оплачує товар протягом 3 календарних днів з дати, зазначеної в накладній на відвантаження цієї партії товару зі складу постачальника (п. 5.2 договору).

Згідно з п. 6.4 договору за прострочення терміну поставки оплаченого товару постачальник сплачує покупцю неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми партії товару за кожен день затримки поставки.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому випадку до проведення повних взаєморозрахунків між сторонами. Якщо до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявить у письмовій формі про своє бажання розірвати договір, то він продовжує діяти на кожний наступний рік на тих самих умовах (п. 8.1 договору).

На підтвердження виконання умов договору, позивачем до матеріалів справи було долучено рахунок-фактуру № 158 від 06.03.2019 р. на суму 180000,00 грн., виставлений, за твердженням останнього, ТОВ “БЗВК” на оплату товару ТОВ “ВУДМАН ГРУП” згідно договору поставки № 0110-2018 від 01.10.2018 р..

ТОВ “ВУДМАН ГРУП” було перераховано на рахунок ТОВ “БЗВК” 50000,00 грн. згідно платіжного доручення № 25 від 06.03.2019 р. із зазначенням у призначенні платежу: «часткова оплата Т-профіль 880 мм згідно рах. № 158 від 06.03.2019 р.».

За твердженням позивача, відповідно до замовлення покупця (здійсненого в усній формі), що зареєстроване постачальником за № 158 від 06.03.2019 р., останній зобов`язався поставити замовлений Т-профіль протягом 12 календарних днів з моменту отримання замовлення покупця, тобто до 18.03.2019 р.

Таким чином, на переконання позивача, сторонами було досягнуто домовленості щодо поставки товару, відповідно до якої позивач, як покупець, зобов`язався оплатити та прийняти товар, а відповідач, як постачальник, - поставити покупцю цей товар.

Проте, товар в обумовлений строк (до 18.03.2019 р.) відповідачем поставлений не був, у зв`язку з чим 10.06.2019 р. ТОВ “ВУДМАН ГРУП” було надіслано на адресу ТОВ “БЗВК” лист від 04.06.2019 р. з вимогою у 5-денний термін повернути на рахунок позивача авансовий платіж у сумі 50000,00 грн.

Відповідь на лист отримано не було.

Як слідує з позову, товар поставлений не був, грошові кошти не були повернуті, у зв`язку з чим позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з приписами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною першою ст. 693 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, звертаючись до суду з даним позовом, в обґрунтування своїх вимог надав рахунок-фактуру № 158 від 06.03.2019 р. на суму 180000,00 грн., виставлений ТОВ “БЗВК” на оплату ТОВ “ВУДМАН ГРУП” товару, а саме – Т-профіль 880 мм з пластиною 4 мм.

Проте, вказаний рахунок-фактура не містить ані підпису особи, яка виставила даний рахунок для оплати, ані відбитку печатки постачальника ТОВ “БЗВК”. При цьому, на зазначеному документі цифровий підпис відповідальної особи також відсутній.

Згідно вимог ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписанта відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

До матеріалів справи не надано доказів накладення на рахунку-фактурі представником ТОВ “БЗВК” електронного цифрового підпису.

При цьому, суд вважає за необхідне відзначити наступне.

Роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копіями електронних документів) в розумінні частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», відповідно до якої електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, яка використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершує створення електронного документа.

Наведена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.06.2019 р. у справі № 904/2882/18, від 24.09.2019 р. у справі № 922/1151/18, від 28.12.2019 р. у справі № 922/788/19.

Приписами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Водночас, суд звертає увагу, що зазначений вище рахунок-фактура не містить і посилань на договір поставки № 0110-2018 від 01.10.2018 р., укладений між сторонами.

Поряд з цим, матеріали справи також не містять доказів здійснення замовлення ТОВ “ВУДМАН ГРУП” у ТОВ “БЗВК” товару на підставі заявки покупця, як це передбачено п.п. 2.1, 3.1 договору.

Зазначеними вище пунктами договору сторонами було погоджено, що поставка товару постачальником здійснюється окремими партіями на підставі заявки покупця. Поставка товару постачальником здійснюється на протязі 12 (дванадцяти) робочих (а не календарних, як стверджує у позові позивач) днів з моменту отримання заявки покупця. Кількість та асортимент кожної партії товару визначається, згідно заявки покупця та зазначається в товаро-супровідних документах на таку партію товару. За відсутності документально оформленого замовлення підтвердженням факту узгодження умов доставки, кількості та асортименту партії товару є підписана сторонами видаткова накладна.

Слід зазначити, що позивачем не надано до справи ані документально оформленого замовлення товару, ані замовлення № 158 від 06.03.2019 р., на яке міститься посилання в рахунку-фактурі № 158 від 06.03.2018 р., на підставі якого позивач перерахував відповідачу 50000,00 грн.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів узгодження сторонами терміну, кількості та ціни поставки товару, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що у відповідача існує прострочення з поставки товару за договором поставки № 0110-2018 від 01.10.2018 р.

При цьому, позивач просить суд стягнути з відповідача 20036,71 грн. пені, нарахованої від суми невиконаного зобов`язання в розмірі 180000,00 грн. за період з 19.03.2019 р. до 26.04.2019 р. на підставі п. 6.4 договору.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Як передбачено згадуваним п. 6.4 договору, за прострочення терміну поставки оплаченого товару постачальник сплачує покупцю неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми партії товару за кожен день затримки поставки товару.

Однак, доказів здійснення позивачем оплати товару згідно договору поставки № 0110-2018 від 01.10.2018 р. на суму 180000,00 грн. до матеріалів справи не надано, у зв`язку з чим нарахування пені за непоставку товару на вказану суму є безпідставним.

Окрім того, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 20036,71 грн. пені не підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки позивачем, за наданими доказами, не доведено встановлення сторонами договірних відносин моменту, коли зобов`язання з поставки товару на сплачену позивачем суму 50000,00 грн., якщо така сплата здійснювалася б на підставі договору № 0110-2018 від 01.10.2018 р., мало бути виконане.

Суд відзначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження тієї обставини, що сплата позивачем відповідачеві коштів у сумі 50000,00 грн. здійснювалася на підставі договору поставки № 0110-2018 від 01.10.2018 р.

Так, як слідує з матеріалів справи, ТОВ “ВУДМАН ГРУП” було перераховано на користь ТОВ “БЗВК” 50000,00 грн. з призначенням платежу: «часткова оплата Т-профіль 880 мм згідно рах. № 158 від 06.03.2019 р.», що підтверджується платіжним дорученням № 25 від 06.03.2019 р. При цьому, рахунок-фактура № 158 від 06.03.2019 р., навіть за умови належного оформлення, не містить посилання на договір поставки № 0110-2018 від 01.10.2018 р.

Разом з тим, як зазначалося вище, відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

ТОВ “ВУДМАН ГРУП” зверталось до ТОВ “БЗВК” з листом від 04.06.2019 р. з вимогою про повернення на рахунок позивача авансового платежу в сумі 50000,00 грн., у зв`язку з чим у відповідача виник обов`язок перед позивачем з повернення зазначеної вище суми попередньої оплати.

Отже, оскільки позивач звертався до відповідача з вимогою про повернення попередньої оплати в сумі 50000,00 грн., яку відповідачем не було задоволено, і докази поставки товару на вказану суму у матеріалах справи відсутні, суд дійшов висновку щодо задоволення позовної вимоги ТОВ “ВУДМАН ГРУП” у частині стягнення з ТОВ “БЗВК” суми попередньої оплати.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог ТОВ “ВУДМАН ГРУП”.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “БЗВК” (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, буд. 4, код 41638471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВУДМАН ГРУП” (79034, Львівська обл., м. Львів, вул. Луганська, буд. 3, код 41998269) 50000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. попередньої оплати, 1371 (одну тисячу триста сімдесят одну) грн. 43 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 24.01.2020 р.

Суддя В.М. Бабкіна