Рішення № 87117812, 15.01.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2020 року Справа № 915/2096/19

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720)

до відповідача: Обласного комунального підприємства “МИКОЛАЇВОБЛТЕПЛОЕНЕРГО” (54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, буд. 5-А, код ЄДРПОУ 31319242)

про стягнення заборгованості, -

за участі представників учасників справи:

від позивача: Єгоров В.С., згідно довіреності

від відповідача: Іщенко Н.С., згідно довіреності

В С Т А Н О В И В:

07.10.2019 позивач звернувся до господарського суду з позовної заявою №14/4-1402 від 09.09.2019 (вх.№15603/19), якою просить суд стягнути з Обласного комунального підприємства “МИКОЛАЇВОБЛТЕПЛОЕНЕРГО” на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” борг за договором №6064/1718-ТЕ-22 купівлі-продажу газу у загальній сумі 113507726,72 грн, у тому числі: основний борг у сумі 89448580,00 грн, пеня у сумі 10522597,88 грн, 3% річних у сумі 3819399,69 грн, інфляційні втрати у сумі 9717149,15 грн.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2019, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/2096/19 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 15.10.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №915/2096/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 14.11.2019 року, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.

06.11.2019 року до суду від відповідача надійшов відзив (а.с. 59-61). В обґрунтування заперечень проти позову відповідач посилається на невірний розрахунок інфляційних втрат. Із посиланням на приписи ст. 551 Цивільного кодексу, ст. 233 Господарського кодексу України відповідач просить врахувати збитковість підприємства та зменшити розмір пені. Отже, відповідач позов визнає частково, просить відмовити у стягненні інфляційних втрат у розмірі 375 977,29 грн., зменшити розмір неустойки до 1000,00 грн., відстрочити виконання рішення до 01.12.2020 року.

Ухвалою суду від 14.11.2019, яку занесено до протоколу судового засідання, підготовче засідання у справі відкладено на 16.12.2019 року об 11:30 год.

18.11.2019 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с. 96-99), в якій позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві.

Ухвалою суду від 16.12.2019, яку занесено до протоколу судового засідання, підготовче провадження у справі закрито, призначено розгляд справи по суті на 15.01.2020 року о 12:20 год.

15.01.2020 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

12.09.2017 року між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (постачальник), правонаступником якого є позивач, та Обласним комунальним підприємством “Миколаївоблтеплоенерго” (споживач, відповідач) укладено договір постачання природного газу №6064/1718-ТЕ-22 (далі – Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (а.с. 21-30).

Відповідно до п. 1.2 Договору природний газ, що постачається за цим Договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Відповідно до п. 2.6 Договору розподіл (транспортування)природного газу за цим Договором здійснює оператор газорозподільних мереж (газотранспортної системи), а саме: ПАТ “Миколаївгаз”, з яким споживач уклав відповідний договір.

Відповідно до п. 3.1 Договору право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі.

Відповідно до п. 3.7 Договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Відповідно до п. 4.1 Договору кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу споживача відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494, та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493.

Відповідно до п. 5.1 Договору ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2017 року №187.

У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим Договором з дати набрання чинності відповідних змін.

Відповідно до п. 5.2 Договору ціна за 1000 куб.м газу на дату укладання договору становить 4942,00 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн.

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 8.2 Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20.

Відповідно до п. 10.3 Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років.

Відповідно до п. 11.3 Договору сторони погодили такий порядок внесення змін до цього договору:

1) усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі

додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими

представниками сторін, крім випадків, зазначених у абзаці першому пункту 2.3, пунктах 11.4 та 11.5 цього договору;

2) сторони погодили, що зміни до цього договору, викладені не у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору, не можуть бути застосовані до відносин сторін за цим договором, крім випадків, зазначених у пунктах 2.3, 11.4 та 11.5 цього договору;

3) договір про організацію взаєморозрахунків не вносить змін до цього Договору та може бути застосований до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору;

4) будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію

взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до

постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20, протоколи нарад, дво- та

багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами:

не можуть були використані для внесення змін до цього договору;

можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.

Відповідно до п. 12.1 Договору Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року до 31 березня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

15.01.2018 року сторонами підписано додаткову угоду №1 до Договору (а.с. 31-32), якою зокрема:

- пункт 6.1 Договору викладено в наступній редакції: “Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року №256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.”;

- пункт 8.2 Договору викладено у наступній редакції: “У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення”;

- підпункт 4 пункту 11.3 Договору викладено у наступній редакції: “Будь-які спільні протокольні рішення або надані споживачем будь-які документи щодо оформлених та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року №256, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами:

не можуть бути використані для внесення змін до цього договору;

можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.”

Додаткова угода №1 до Договору набирає чинності з дати її підписання сторонами і діє з 01 січня 2018 року.

03.04.2018 року сторонами підписано додаткову угоду №2 до Договору (а.с. 33), якою зокрема п. 12.1 Договору викладено в наступній редакції: “Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року по 31 травня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.”

07.06.2018 року сторонами підписано додаткову угоду №3 до Договору (а.с. 34), якою зокрема п. 12.1 Договору викладено в наступній редакції: “Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року по 31 липня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.”

У жовтні 2017 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ обсягом 1732,935 тис.куб.м, загальною вартістю 10 276 997,72 грн. з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2017 року (а.с. 35).

У листопаді 2017 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ обсягом 7933,790 тис.куб.м, загальною вартістю 47 050 548,22 грн. з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2017 року (а.с. 36).

У грудні 2017 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ обсягом 7637,971 тис.куб.м, загальною вартістю 45 296 223,22 грн. з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2017 року (а.с. 37).

У січні 2018 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ обсягом 11297,146 тис.куб.м, загальною вартістю 66 996 594,64 грн. з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2018 року (а.с. 38).

У лютому 2018 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ обсягом 10264,105 тис.куб.м, загальною вартістю 60 870 248,29 грн. з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2018 року (а.с. 39).

У березні 2018 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ обсягом 10866,919 тис.куб.м, загальною вартістю 64 445 176,44 грн. з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2018 року (а.с. 40).

У квітні 2018 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ обсягом 391,604 тис.куб.м, загальною вартістю 2 322 368,36 грн. з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2018 року (а.с. 41).

Таким чином, у період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року включно позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 297 258 156,89 грн.

Відповідачем сплачена заборгованість у сумі 207 809 576,89 грн., що підтверджується випискою по Операціям згідно Договору за період з 01.10.2017 року по 30.04.2019 року (а.с. 43-46).

Заборгованість за березень-квітень та частково за лютий 2018 року у сумі 89 448 580,00 (297 258 156,89 - 207 809 576,89) грн. залишилась несплаченою.

У зв`язку із здійсненням оплати за переданий газ з порушенням встановлених Договором строків позивачем нараховано:

- 10 522 597,88 грн. – пеню,

- 3 819 399,69 грн. – 3% річних,

- 9 717 149,15 грн. – інфляційні втрати.

Детальний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат наявний в матеріалах справи (а.с. 12-20).

На підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, вимога щодо стягнення основної заборгованості за Договором в сумі 89 448 580,00 грн. є обгрунтованою.

Відповідно до ст. ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як зазначено вище, відповідно до п. 8.2 Договору (в редакції до 01.01.2018 року) у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 8.2 Договору (в редакції додаткової угоди №1 до Договору, яка діяла з 01.01.2018 року) у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем у зв`язку із порушенням строків оплати заборгованості за природний газ, отриманий у період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року включно, здійснено нарахування пені за період з 28.11.2017 року по 25.11.2018 року в загальній сумі 10 522 597,88 грн., а також нарахування 3% річних за період з 28.11.2017 року по 13.06.2019 року у загальній сумі 3 819 399,69 грн.

Розрахунок пені здійснено арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору. Нарахування здійснено позивачем по кожному окремому зобов`язанню, виходячи з передбаченої Договором процентної ставки, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, та в межах шестимісячного строку. Розрахунок 3% річних також є арифметично правильним, нарахування здійснено по кожному окремому зобов`язанню. Період нарахування визначено позивачем вірно.

Отже, вимога про стягнення пені в сумі 10 522 597,88 грн. та 3% річних в сумі 3 819 399,69 грн. є обґрунтованою.

Позивачем у зв`язку із порушенням строків оплати заборгованості за природний газ, отриманий з грудня 2017 року по квітень 2018 року включно, здійснено нарахування інфляційних втрат за період з лютого 2018 року по травень 2019 року включно в загальній сумі 9 717 149,15 грн.

Судом за допомогою програми “Законодавство” здійснено перерахунок інфляційних втрат, розмір яких склав 9 341 171,86 грн. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 375 977,29 грн. (9 717 149,15 - 9 341 171,86) слід відмовити.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені зменшувати її розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.

Позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору постачання природного газу №6064/1718-ТЕ-22 від 12.09.2017 року.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги те, що нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов Договору, стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі, на думку суду, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання, суд вважає за можливе зменшити розмір належної до стягнення пені на 80%, тобто до 2 104 519,58 грн. (10 522 597,88 - 80%).

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог (без урахування зменшення неустойки).

Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення до 01.12.2020 року, слід зазначити наступне.

Звертаючись із заявою про відстрочення виконання вказаного рішення, боржник вказує, що визнає наявність обов`язку виконання рішення по даній справі, не відмовляється та не ухиляється від такого виконання, однак зазначає про існування на сьогоднішній день обставин, що не залежать від нього, які унеможливлюють виконання судового рішення найближчим часом.

Боржник зазначає, що основною метою діяльності ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” є здійснення виробнично-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності підприємства та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу ОКП “Миколаївоблтеплоенерго”.

Відповідно до ст.19 Закону України “Про теплопостачання” теплопостачальна організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі. Таким чином, відповідач зобов`язаний здійснювати постачання теплової енергії незалежно від зовнішніх факторів та здійсненої оплати наданих послуг, оскільки його господарська діяльність направлена на забезпечення життєдіяльності міста.

Так, ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” є основним джерелом теплопостачання в м.Миколаєві та обслуговує понад 85 тисяч особових рахунків споживачів-фізичних осіб, 324 об`єкти бюджетної та соціальної сфери, до складу яких входять 40 медичних закладів, 58 шкільних закладів та 44 дитячі садки. Специфіка роботи підприємства полягає в тому, що основними споживачами теплової енергії є бюджетні підприємства та населення міста, які мають постійну значну заборгованість за спожиту теплову енергію. Заборгованість споживачів перед відповідачем станом на 01.10.2019 становить 89,7 млн.грн, з них: бюджетних установ становить 0,81 млн.грн, госпрозрахункових організацій становить 4,91 млн.грн. Найбільшу суму становить заборгованість населення 84,02 млн.грн, оскільки населення є головним споживачем теплової енергії, що виробляється ОКП “Миколаївоблтеплоенерго”. Єдиним джерелом для оплати сум, що підлягають стягненню за даним судовим рішення є кошти, отримані в якості оплати за спожиту теплову енергію з боку населення, бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств та субвенції на надання пільг, субсидій та компенсацій.

Згідно ст.ст. 19, 20 Закону України “Про теплопостачання”, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, згідно з діючими тарифами. Тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії та є регульованими. Згідно з чинним законодавством, уповноважений орган має встановлювати тарифи на економічно обґрунтованому рівні, з врахуванням планового прибутку на здійснення інвестицій. Встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається. Однак, діючі тарифи, встановлені НКРЕКП є збитковими (внаслідок невідповідності обсягів виробництва теплової енергії в затверджених тарифах фактичному виробництву), що і стало основною причиною незадовільного фінансового стану та виникнення різниці в тарифах, яка на сьогодні є ненарахованою та не погашеною, що призводить до накопичення кредиторської заборгованості перед основним постачальником енергоресурсів (НАК “Нафтогаз України”). Відсутність механізму її відшкодування на державному рівні ставить під загрозу функціонування підприємства, і разом з тим 1000 робочих місць для жителів міста та опалення більшої його частини. Враховуючи вищезазначене, підприємство звернулось до органів місцевої виконавчої влади щодо визначення Кабінетом міністрів України механізму отримання підприємством 154307323,00 грн з різниці в тарифах для погашення існуючої кредиторської заборгованості.

Крім того, відповідачем посилено ведуться роботи зі стягнення дебіторської заборгованості зі споживачів теплової енергії, послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, з контрагентів по господарським договорам. Так, безперервно здійснюється претензійно-позовна робота відносно абонентів-боржників, проводяться заходи направлені на примусове виконання судових рішень. Зокрема, за 10 місяців 2019 року відповідачем направлено 91287 претензій боржникам на загальну суму 393341738,51 грн., пред`явлено 366 позовів на суму 4855162,27 грн, направлено до відділів державної виконавчої служби 2595 виконавчих документів про стягнення заборгованості на загальну суму 26651621,13 грн.

Однак, зміни до Закону України “Про виконавче провадження”, які набрали чинності 05.10.2016 року, суттєво обмежили можливість для направлення виконавчих документів до відділів державної виконавчої служби, оскільки з дня набрання чинності такими змінами і до 15.05.2019 року стягувач для пред`явлення виконавчого документа на примусове виконання повинен сплачувати авансовий внесок в розмірі 2% від суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом. Крім того, майже всі виконавчі документи, що направляються на примусове виконання, повертаються органами Державної виконавчої служби без виконання.

Лише з 15.05.2019 (внаслідок визнання неконституційними положень Закону України “Про виконавче провадження” стосовно обов`язку стягувача сплачувати авансовий внесок при наданні виконавчих документів до стягнення) підприємство отримало практичну можливість примусового виконання рішень про стягнення заборгованості зі споживачів у зв`язку з можливістю направлення виконавчих документів без сплати авансового внеску.

Крім того, відповідачем продовжують посилено вестись роботи зі стягнення дебіторської заборгованості зі споживачів теплової енергії, послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, з контрагентів по господарським договорам.

Із посиланням на зазначені обставини боржник зазначає, що не має можливості на сьогоднішній день самостійно виконати у повному обсязі рішення господарського суду Миколаївської області у даній справі. Відстрочення надасть відповідачу можливість поступового виконання рішення та погашення заборгованості. Примусове ж його виконання призведе до накладання арешту на поточні рахунки відповідача, що як наслідок, паралізує роботу підприємства та призведе до реальної загрози його банкрутства. Враховуючи соціальну значимість підприємства це може призвести також до негативних наслідків для споживачів теплової енергії - населення м.Миколаєва, бюджетних установ та інших споживачів.

Позивач проти надання відстрочки виконання рішення суду заперечує, вважає доводи відповідача, викладені в його заяві безпідставними та необґрунтованими, в зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні заяви боржника. Зазначає, що обставини, на які посилається відповідач в своїй заяві не є тими виключними обставинами в розумінні ст.331 ГПК України для надання відстрочки виконання судового рішення, а є лише способом для затягування виконання рішення суду у даній справі.

Згідно з ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.1 ст.18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст.331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Пунктом 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” встановлено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії §1 ст.6 Конвенції.

Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції ("Іммобільяре Саффі проти Італії", заява №22774/93, §74, ЄСПЛ 1999-V).

Під час прийняття рішення по даній справі та при розгляді даної заяви судом також досліджено ступінь вини відповідача у виникненні спору.

Судом встановлено, що несвоєчасне погашення заборгованості перед стягувачем сталося не з вини боржника, оскільки єдиним джерелом для оплати спожитого газу є кошти, отримані в якості оплати за спожиту теплову енергію з боку населення, бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств та субвенцій на погашення різниці у тарифах на теплову енергію, які до цього часу не відповідають фактичній собівартості теплової енергії.

Судом при розгляді заяви враховано, що основний борг з оплати природного газу був частково сплачений боржником, стягувачем не надано жодних доказів, які підтверджують понесенням ним збитків або можливості їх понесення у зв`язку з несвоєчасним виконанням боржником прийнятих на себе зобов`язань за спірним договором.

Наданий відповідачем Звіт про фінансові результати за 9 місяців 2019 та копія Балансу (Звіт про фінансовий стан) станом на 30.09.2019 (а.с. 76, 81) свідчать, що 9 місяців 2019 року для ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” закінчилися із чистим фінансовим результатом у вигляді збитку в розмірі 77312 млн.грн, що свідчить про значну стійку збитковість підприємства.

Вказані обставини, на думку суду, підтверджують відсутність можливості виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2020 у справі №915/2096/19 на даний момент та свідчать про значне погіршення фінансового стану підприємства та реальну загрозу його банкрутства.

При розгляді заяви судом взято до уваги, що АТ “НАК “Нафтогаз України” має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, однак, останнім не надано суду жодних доказів того, що його фінансовий стан є гіршим за фінансовий стан боржника.

Що стосується виробничої діяльності боржника, то основною метою діяльності ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Таким чином, відповідач зобов`язаний здійснювати постачання теплової енергії незалежно від зовнішніх факторів, тому що його господарська діяльність направлена на забезпечення життєдіяльності міста.

Специфіка роботи підприємства полягає в тому, що основними споживачами теплової енергії є бюджетні підприємства та населення міста, які мають постійну значну заборгованість за спожиту теплову енергію.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги інтереси обох сторін (стягувача і боржника), часткове виконання рішення суду боржником, збитковість підприємства-боржника, що підтверджується звітом про фінансові результати за 9 місяців 2019 року, суд вважає за можливе відстрочити обласному комунальному підприємству “Миколаївоблтеплоенерго” виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 15.01.2020 року у справі №915/2096/19 до 15.07.2020 року, тобто заява підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 77, 79, 86, 129, 145, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Обласного комунального підприємства “МИКОЛАЇВОБЛТЕПЛОЕНЕРГО” (54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, буд. 5-А, код ЄДРПОУ 31319242) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720):

- 89 448 580,00 грн. – основний борг за договором постачання природного газу №6064/1718-ТЕ-22 від 12.09.2017 року,

- 2 104 519,58 грн. – пеню,

- 3 819 399,69 грн. – 3% річних,

- 9 717 149,15 грн. – інфляційні втрати,

- 672 350,00 грн. – судовий збір.

3. Відстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2020 року у справі №915/2096/19 до 15.07.2020 року.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

5. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони у справі:

позивач: Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720)

відповідач: Обласне комунальне підприємство “МИКОЛАЇВОБЛТЕПЛОЕНЕРГО” (54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, буд. 5-А, код ЄДРПОУ 31319242)

Повний текст рішення складено і підписано 24.01.2020.

Суддя В.О. Ржепецький