Рішення № 87117700, 16.01.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.01.2020Справа № 910/16339/19Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Відкритого акціонерного товариства "МЕРИДІАН" ІМ.С.П.КОРОЛЬОВА

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРО ЛІЗИНГ"

про стягнення 114 347,49 грн.

Представники сторін:

від позивача: Скаржинський М.В.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство МЕРИДІАН" ІМ.С.П.КОРОЛЬОВА звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРО ЛІЗИНГ" про стягнення 114 347,49 грн., з яких 94560,00 грн. основного боргу, 1606,07 грн. інфляційних втрат, 1748,71 грн. 3% річних та 16 432,71 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу обладнання № 06/02/2019-1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/16339/19, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено засідання у справі на 17.12.2019.

17.12.2019 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 16.01.2020 та повідомлено відповідача про наступне судове засідання.

19.12.2019 від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

16.01.2020 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 16.01.2020 з`явився представник позивача, заперечив проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи, підтримав позовні вимоги.

Суд постановив протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у строк, встановлений ухвалою суду, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 16.01.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

06.02.2019 між Відкритим акціонерним товариством "МЕРИДІАН" ІМ.С.П.КОРОЛЬОВА (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРО ЛІЗИНГ" (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу обладнання № 06/02/2019-1 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник постачає, а покупець приймає та оплачує: станція зарядки для електромобілів - пристрій призначений для зарядки силових акумуляторів електромобілів (далі - товар), в порядку та на умовах, визначених даним договором.

Згідно з п. 1.2 договору, найменування, артикул, кількість, одиниця виміру, ціна кожної одиниці та загальна ціна товару, що поставляється за цим договором, визначається у товарно-транспортній накладній та рахунках, що виставляються постачальником.

У п. 2.1 договору сторони погодили, що ціни за товар вказуються у видаткових накладних у національній валюті України - гривні.

Загальна ціна договору становить 189120,00 грн. з урахуванням ПДВ (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору покупець здійснює попередню оплату у розмірі 50% від ціни товару, що зазначена у п. 2.2 договору, що становить 94560,00 грн. з урахуванням ПДВ, протягом 1 банківського дня з дати підписання договору.

Залишок у розмірі 50% від ціни товару, що зазначена у п. 2.2 договору, що становить 94560,00 грн. з урахуванням ПДВ - протягом 40 банківських днів з дати отримання покупцем товару та підписання уповноваженими представниками видаткової накладної (п. 3.1.1 договору).

У п. 6.1 договору сторони погодили, що покупець і постачальник проводять прийом-передачу товару на складі постачальника. Факт прийому-передачі товару оформляється і підтверджується видатковою накладною, підписаною уповноваженими на це представниками сторін.

На виконання умов договору, 07.02.2019 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 189 120,00 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № 2106 від 07.02.2019 на суму 37 824,00 грн., № 1724 від 07.02.2019 на суму 151 296,00 грн.

Відповідачем здійснено лише часткову передоплату вказаного товару на суму 94 560,00 грн.

Таким чином, за розрахунком неоплаченим є товар на суму 94 560,00 грн.

У зв`язку із тим, що відповідач не здійснив повну оплату за поставлений позивачем товар, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача крім суми основного боргу у розмірі 94 560,00 грн., також 1606,07 грн. інфляційних втрат, 1748,71 грн. 3% річних та 16 432,71 грн. пені.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов`язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти товар в обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.

На виконання взятих на себе зобов`язань за договором, позивач поставив, а відповідач прийняв товар за видатковими накладними № 2106 від 07.02.2019 та № 1724 від 07.02.2019 на загальну суму 189 120,00 грн.

Як зазначає позивач, відповідачем здійснено попередню оплату за товар у розмірі 94 560,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами у договорі погоджено, що залишок у розмірі 50% від ціни товару, що зазначена у п. 2.2 договору, що становить 94560,00 грн. з урахуванням ПДВ - протягом 40 банківських днів з дати отримання покупцем товару та підписання уповноваженими представниками видаткової накладної (п. 3.1.1 договору).

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач, в порушення умов договору, залишок у розмірі 50% від ціни товару, що становить 94560,00 грн. у встановлений договором строк не оплатив.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 94560,00 грн.

Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов`язання за договором у розмірі 94560,00 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 94560,00 грн.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1606,07 грн. інфляційних втрат, 1748,71 грн. 3% річних та 16 432,71 грн. пені.

Нарахування 3% річних та інфляційних втрат здійснене позивачем за період з 08.04.2019 по 18.11.2019.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1748,71 грн. 3% річних.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат, то суд зазначає, що вказаний розрахунок є невірним, з огляду на наступне.

Здійснюючи перевірку наданого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, судом враховано, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

З урахування вказаних положень, за перерахунком суду, здійсненим за періоди з травня 2019 по жовтень 2019 (включно), розмір інфляційних втрат становить 653,93 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені передбачена сторонами у п. 7.2 договору, відповідно до якого у разі прострочення покупцем оплати за поставлений постачальником товар, постачальник має право вимагати, а покупець зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 5% вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що позивачем невірно визначено момент, з якого відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, оскільки відповідач є таким, що прострочив з 06.04.2019. Таким чином, шість місяців для нарахування пені закінчується 06.10.2019. Здійснивши перерахунок пені за період з 08.04.2019 (початок, визначений позивачем) по 06.10.2019, судом встановлено, що розмір пні становить 16 261,73 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Підсумовуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "МЕРИДІАН" ІМ.С.П.КОРОЛЬОВА частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРО ЛІЗИНГ" (03065, м.Київ, ВУЛИЦЯ КОЗЕЛЕЦЬКА, будинок 24, ідентифікаційний код 40945970) на користь Відкритого акціонерного товариства "МЕРИДІАН" ІМ.С.П.КОРОЛЬОВА (03124, м.Київ, БУЛЬВАР ІВАНА ЛЕПСЕ, будинок 8, ідентифікаційний код 14312973) 94 560,00 грн. основного боргу, 653,93 грн. інфляційних втрат, 1748,71 грн. 3% річних, 16 261,73 грн. пені та 1902,13 грн. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повний текст рішення складено та підписано 22.01.2020.

Суддя С.О. Турчин