Рішення № 87117636, 20.01.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/237/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2020 Справа № 908/3167/19

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсун В.Л.

при секретарі судового засідання - Юсубовій Д.В.

розглянувши матеріали справи № 908/3167/19

за позовною заявою: Державної установи “Вільнянська виправлна колонія (№20)”, 70002, запорізька область, Вільнянський район, м. вільнянськ, вул. Каштанова, буд. 1

до відповідача: публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14

про стягнення 116 726,30 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Морозов В.С., довіреність від 01.01.20 № 30

СУТЬ СПОРУ:

12.11.19 до господарського суду Запорізької області звернулась Державна установа “Вільнянська виправна колонія (№20)” з позовною заявою від 11.11.19 № 6/12-5828 про стягнення з публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” 116 726,30 грн. за договором від 07.02.18 № 462/К-1/02-18.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст.ст. 509, 526, 629 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 198, 216 ГК України, а також на те, що відповідачем на вимогу позивача не повернуто авансовий внесок за договором від 07.02.18 № 462/К-1/02-18 на загальну суму 116 726,30 грн. також позивач посилається на те, що наявність у відповідача вказаної суми заборгованості підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків від 01.07.19.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 908/3167/19 між суддями, 12.11.19 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 18.11.19 судом прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3167/19, якій присвоєно № провадження 17/237/19. Судом ухвалено про розгляд справи № 908/3167/19 за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 18.12.19.

27.11.19 до суду надійшов відзив за вих. від 25.11.19 на позовну заяву, в якому представник відповідача просить суд відмовити у задоволені позовних вимог та розстрочити виконання рішення по даній справі щодо сплати суми боргу строком на 8 календарних місяців з дня ухвалення такого рішення. В судовому засіданні 18.12.19 головуючим суддею у цій справі, вказаний відзив відповідача прийнято до розгляду.

18.12.19 до суду надійшла заява про долучення документів за вих. від 18.12.19, в якій представник позивача просить суд долучити до матеріалів справи лист за вих. від 09.09.19 № 6/7-4891, супровідний лист без номеру та дати з доданими до нього проектами договору про порядок погашення надмірно сплачених грошових коштів та додатку № 1 до вказаного договору.

В судовому засіданні 18.12.19 судом на підставі ст. 216 ГПК України оголошувалась перерва до 16.01.20.

В судовому засіданні 16.01.20 представник відповідача не заперечив проти долучення документів, яких представник позивача просить суд долучити до матеріалів справи, а саме лист за вих. від 09.09.19 № 6/7-4891, супровідний лист без номеру та дати з доданими до нього проектами договору про порядок погашення надмірно сплачених грошових коштів та додатку № 1 до вказаного договору.

За резолюцією головуючого судді у справі вказану заяву позивача за вих. від 18.12.19 про долучення документів розглянуто та задоволено.

Крім того, в судовому засіданні 16.01.20 представник відповідача підтримав свої вимого викладені у відзиві щодо розстрочки виконання рішення по даній справі щодо сплати суми боргу строком на 8 календарних місяців з дня ухвалення такого рішення. Представник позивача проти вказаного клопотання відповідача не заперечив.

В судовому засіданні 16.01.20 судом на підставі ст. 216 ГПК України оголошувалась перерва до 20.01.20.

Розгляд справи здійснювався із застосуванням технічних засобів фіксації (не в режимі відеоконференції) судового процесу за допомогою комплексу «Акорд».

У засіданні суду 20.01.20, на підставі ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представнику відповідача повідомлено про дату виготовлення рішення у повному обсязі.

Позивач, в особі уповноваженого представника, в судових засіданнях заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві за вих. від 11.11.19. № 6/12-5828. Просив суд стягнути з відповідача авансовий внесок за договором від 07.02.18 № 462/К-1/02-18 на загальну суму 116 726,30 грн.

Відповідач, в особі уповноваженого представника, в судових засіданнях проти позову заперечив в повному обсязі з підстав викладених у відзиві за вих. від 25.11.19 на позовну заяву. Просив суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог в повному обсязі та розстрочити виконання рішення по даній справі щодо сплати суми боргу строком на 8 календарних місяців з дня ухвалення такого рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

07.02.18 між публічним акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” (Постачальником електричної енергії) та Державною установою «Вільнянська виправна колонія (№ 20) (Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії, яка закуповується за державні кошти № 462/К-1/02-18, за умовами якого Постачальник електричної енергії продає енергію електричну код ДК 09310000-5 (електрична енергія) Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

04.12.18 між публічним акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” (Постачальником електричної енергії) та державною установою «Вільнянська виправна колонія (№ 20) (Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії, яка закуповується за державні кошти № 462/К-1/05-18, за умовами якого Постачальник електричної енергії продає енергію електричну код ДК 09310000-5 (електрична енергія) Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно з положенням пп. 6.3.4. п. 6.3 вказаних договорів, Споживач зобов`язався оплачувати Постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатка № 4 “Порядок розрахунків за активну електричну енергію” та додатка № 5 “Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії”.

За умовами п. 14.1. вказаних договорів вони набирають чинності з дня їх підписання та скріплення печатками Сторін і укладаються до 31 грудня 2018 р., а в частині виконання зобов`язань до повного виконання зобов`язань.

Як свідчить наявні у матеріалах справи докази, а саме акт звірки взаємних розрахунків, який підписано уповноваженими представниками державної установи «Вільнянська виправна колонія (№ 20), ПАТ “Запоріжжяобленерго” та засвідчені печатками кожної із сторін, станом на 01.01.19 сальдо на користь позивача по договору від 04.12.18 № 462 склало суму 116 726,30 грн.

Листами від 04.04.19 № 6/7-1563 та від 22.04.19 № 6/7-1845 позивач звернувся до відповідача з проханням повернути кошти у загальній сумі 116 726,30 грн. за наведеним вище договором. Вказані листи позивачем обґрунтовано зміною постачальника електричної енергії та оплатою позивачем у 2018 р. планових платежів на загальну суму 116 726,30 грн., у зв`язку із чим, у відповідача перед позивачем станом на 01.01.19 виникла заборгованість у сумі 116 726,30 грн.

Враховуючи, що відповідачем у добровільному порядку не повернуто позивачу кошти у загальній сумі 116 726,30 грн. позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір у цій справі по суті суд виходив з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис закріплено положеннями ч. 1 та ч. 7 ст. 193 ГК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, підставами виникнення цивільних та господарських зобов`язань, зокрема, є договори (господарські договори) та інші право чини (угоди).

Статтею 263 ГК України визначено, що господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг (ч. 1). Залежно від ринку (внутрішнього чи зовнішнього), в межах якого здійснюється товарний обіг, господарсько-торговельна діяльність виступає як внутрішня торгівля або зовнішня торгівля (ч. 2). Господарсько-торговельна діяльність може здійснюватися суб`єктами господарювання в таких формах: матеріально-технічне постачання і збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності та інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу (ч. 3). Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енергопостачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами.

Положеннями ч. 1 ст. 275 ГК України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

За змістом частин 1, 4, 6 ст. 276 ГК України, загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.

Згідно з ч. 7 ст. 276 ГК України, оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що господарська діяльність з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, постачання електричної енергії споживачу, трейдерська діяльність, здійснення функцій оператора ринку та гарантованого покупця провадиться на ринку електричної енергії за умови отримання відповідної ліцензії.

Постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу (ч.1 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Згідно з ч. 2 ст. 57 Закону України «Про ринок електричної енергії», електропостачальник зобов`язаний, зокрема: дотримуватися ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії (п.1); надавати послуги з постачання електричної енергії споживачам із дотриманням установлених показників якості послуг (п.14); здійснювати відшкодування (компенсацію) споживачу у разі недотримання електропостачальником показників якості послуг, визначених договором та Регулятором (п.15).

Відповідно до п. 72 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії», термін Регулятор у цьому Законі вживається в наступному значенні: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно з інформацією, яка розміщена з 14.11.18 на офіційному веб-сайті ПАТ “Запоріжжяобленерго”, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) прийнято постанову від 13.11.18 № 1415 “Про видачу ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом”.

Відповідно до абз. 1 п. 1 постанови від 13.11.18 № 1415, НКРЕКП видано ПАТ “Запоріжжяобленерго” (код ЄДРПОУ 00130926) ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме: на території Запорізької області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, що перебуває у власності ПАТ “Запоріжжяобленерго”, та електричних мереж інших власників, які приєднані до мереж ліцензіата (з якими укладені відповідні договори згідно з законодавством).

Згідно з п. 2 постанови від 13.11.18 № 1415 НКРЕКП постановила анулювати ПАТ “Запоріжжяобленерго” (код ЄДРПОУ 00130926) з 01 січня 2019 року ліцензію на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 04 вересня 1996 року № 73, та ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 04 вересня 1996 року № 74, на підставі пункту 13 розділу XVII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про ринок електричної енергії”.

У п. 4 постанови від 13.11.18 № 1415 визначено, що вона (постанова) набирає чинності з дня прийняття, крім пунктів 1 та 2, які набирають чинності з 01 січня 2019 року.

Отже, ПАТ “Запоріжжяобленерго” з 01.01.19, згідно із постановою НКРЕКП від 13.11.18 № 1415, має право на здійснення господарської діяльності з розподілу електричної енергії, а право на постачання електричної енергії у відповідача з 01.01.19 відсутнє.

Частиною 1 ст. 598 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

В силу вимог ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1). Договір набирає чинності з моменту його укладення (ч. 2). Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення (ч. 3). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4).

Таким чином, з матеріалів справи вбачається та не заперечувалось представником жодної із сторін, що у зв`язку із закінченням строку дії договору укладеного між сторонами з 01.01.19 та оплатою позивачем у 2018 році планових платежів з електроенергії станом на 01.01.19 у ПАТ “Запоріжжяобленерго” виникла дебіторська заборгованість перед позивачем у загальній сумі 116 726,30 грн.

Вказане підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, який складено між сторонами та міститься у матеріалах цієї справи.

Термін планові платежі, відповідно до Правил роздрібного ринку електроенергії, які затверджено Постановою НКРЕКП 14.03.18 № 312, це перерахування коштів частинами з певною періодичністю (плановий період) протягом розрахункових періодів (розрахункового періоду).

Частиною 2 ст. 693 ЦК України передбачено, що продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду на викладене вище, враховуючи, що у позивача наявна переплата (фактично попередня оплата) за електричну енергію по спірному договору у загальній сумі 116 726,30 грн., що строк дій договору за яким виникла вказана сума передоплати закінчився з 01.01.19, а також те, що у ПАТ “Запоріжжяобленерго” з 01.01.19 відсутнє право на постачання електричної енергії, суд дійшов висновку, про те, що відповідач безпідставно не повернув позивачу грошові кошти в розмірі 116 726,30 грн. на його письмову вимогу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з ПАТ “Запоріжжяобленерго” суми попередньої оплати за електричну енергію у розмірі 116 726,30 грн., обсяги якої не були спожиті споживачем, є законною та заявлена до стягнення правомірно.

Як наслідок, вимога державної установи “Вільнянська виправлна колонія (№20)” до ПАТ “Запоріжжяобленерго” про стягнення 116 726,30 грн. заборгованості за договором про постачання електричної енергії, яка закуповується за державні кошти підлягає задоволенню судом.

Відповідачем заявлено клопотання про розстрочення виконання судового рішення щодо сплати суми боргу строком на 8 календарних місяців з дня ухвалення такого рішення.

Підстави для розстрочення виконання рішення відповідачем викладено у відзиві від 25.11.19 на позовну заяву. Зокрема, відповідач вказує, що знаходиться у вкрай тяжкому фінансовому стані, має кредиторську та дебіторську заборгованість; кошти для фінансування першочергових та обов`язкових витрат у товариства відсутні. Також відповідач зазначає про відсутність на його рахунках коштів для виконання рішення єдиним платежем, у т.ч. у зв`язку з накладенням арешту згідно з постановою від 22.09.17 № 53254372.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Частиною 1 ст. 331 ГПК України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 331 ГПК України).

Згідно з частинами 4, 5 ст. 331 ГПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Окрім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Проаналізувавши надані відповідачем докази в їх сукупності, а також враховуючи, що:

- заявником подано клопотання про розстрочення виконання судового рішення, а не заявлено про звільнення від відповідальності за порушення договірних зобов`язань;

- надані відповідачем докази підтверджують об`єктивно існуючу неможливість задоволення вимоги стягувача на час розгляду даного клопотання про розстрочення у разі пред`явлення наказу до виконання у примусовому порядку;

- саме лише відкриття виконавчого провадження без можливості реального виконання не покращить фінансовий стан кредитора та не забезпечить виконання зобов`язання відповідача перед позивачем у цій справі;

- розстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідним договором є незмінною. Тобто, розстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов`язання, у т.ч. в частині строків його виконання;

суд дійшов висновку, що вказані відповідачем обставини є тими конкретними винятковими обставинами, які (в розумінні ст. 331 ГПК України) свідчать, що фінансово-економічна ситуація в ПАТ не дозволяє виконати у добровільний строк у повному обсязі рішення суду у даній справі і є підставою для надання ПАТ “Запоріжжяобленерго” можливості виконання судового рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

З урахуванням викладеного, а також зважаючи на те, що представник позивача в суді не заперечив проти надання розстрочки на 8 місяців, враховуючи фінансовий стан публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, матеріальні інтереси обох сторін, що виконання рішення суду у справі № 908/3167/19 одночасно і в повному обсязі може мати негативні наслідки для фінансово-господарської діяльності відповідача, з метою реального виконання рішення суду та дотримання балансу інтересів сторін,

суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання викладеного в п. 2 прохальної частини відзиву про розстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області у цій справі щодо розстрочення виконання рішення суду в частині суми основного боргу у розмірі 116 726,30 грн. та судових витрат у розмірі 1 921,00 грн. на 8 місяців шляхом сплати наступних платежів у строк:

1) 14 830,91 грн. по 29.02.2020 р.;

2) 14 830,91 грн. по 31.03.2020 р.;

3) 14 830,91 грн. по 30.04.2020 р.;

4) 14 830,91 грн. по 31.05.2020 р.;

5) 14 830,91 грн. по 30.06.2020 р.;

6) 14 830,91 грн. по 31.07.2020 р.;

7) 14 830,91 грн. по 31.08.2020 р.;

8) 14 830,93 грн. по 30.09.2020 р.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 1921,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 11-15, 24, 73-80, 81, 86, 91, 129, 236-238, 240, 247, 252, 331 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, код ЄДРПОУ 00130926) на користь Державної установи “Вільнянська виправна колонія (№20)” (70002, Запорізька область, Вільнянський район, м. Вільнянськ, вул. Каштанова, буд. 1, код ЄДРПОУ 08563493) – 116 726 (сто шістнадцять тисяч сімсот двадцять шість) грн. 30 коп. основного боргу (попередньої оплати) та 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору.

Розстрочити виконання рішення суду про стягнення 116 726 (сто шістнадцять тисяч сімсот двадцять шість) грн. 30 коп. основного боргу (попередньої оплати) та 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору на 8 місяців шляхом сплати наступних платежів:

1) 14 830,91 грн. по 29.02.2020 р.;

2) 14 830,91 грн. по 31.03.2020 р.;

3) 14 830,91 грн. по 30.04.2020 р.;

4) 14 830,91 грн. по 31.05.2020 р.;

5) 14 830,91 грн. по 30.06.2020 р.;

6) 14 830,91 грн. по 31.07.2020 р.;

7) 14 830,91 грн. по 31.08.2020 р.;

8) 14 830,93 грн. по 30.09.2020 р.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та п.п. 17.5. п. 1 Розділ ХІ «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України.

Повне рішення складено 24.01.2020.

Суддя В.Л. Корсун