Рішення № 87111177, 19.08.2019, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/2174/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2019 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Добривечір А.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року до Подільського районного суду м. Києва звернулася ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) з адміністративним позовом до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (надалі за текстом - відповідач), про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що рішенням Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва їй з 2007 року було встановлено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка в подальшому перераховувалась і станом на 01.04.2015 р. становила 4 768,98 грн. З 01.04.2015 р позивачу було припинено виплату пенсії на підставі Закону України «Про внесенні змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», у зв`язку з чим, позивач вважає своє право на своєчасне отримання пенсії порушеним.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 19.11.2018 р. відкрито провадження у справі. Відповідач відзив у встановлений строк не подав.

07.05.2019 року від позивача надійшла заява, у якій позивач повністю підтримала свої позовні вимоги, та попросила про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач, повідомлений належним чином, у судове засідання не з`явився (у тому числі повторно), причину неявки не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини і відповідні їм правовідносини.

Позивач звернулася до суду із такими позовними вимогами: визнати неправомірними дії Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови їй у поновленні виплати пенсії за віком з 01.06.2015 року; зобов`язати Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Києва нарахувати та виплатити їй пенсію за віком з 01.06.2015 року по 03.10.2016 року.

Відповідач у своєму листі від 23.02.2017 р. (а.с. 19) повідомив позивачу, що остання перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду Украни з 28.08.2007 року. З 05.08.2013 року їй було призначено пенсію за Законом України «Про державну службу». Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» встановлено особливий порядок виплати пенсій працюючим пенсіонерам, зокрема, пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного грошового утримання, не виплачуються.

Відповідно до пункту 5 розділу III Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року, у разі неприйняття до 1 червня 2015 року Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі, спеціальних, на загальних підставах, з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне грошове утримання) призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про державну службу», Закону України «Про судоустрій і статус судів».

Оскільки вказаний в пункті 5 розділу III Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року Закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі, спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року не прийнятий, то з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України «Про державну службу» та Закон України «Про судоустрій і статус суддів» щодо пенсійного забезпечення і відповідно до яких пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за цими Законами не призначались.

У зв`язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року, позивачу припинено виплату пенсії з 01 квітня 2015 року.

Конституцією України встановлено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України (ч. 2 ст. 6). Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини першої статті 47 цього Закону, пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, внесено зміни до статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких установлено, що тимчасово, у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у період роботи особи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру»; «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. Виключення з указаного правила становлять лише інваліди I та II груп, інваліди війни III групи та учасники бойових дій, особи, на яких поширюється дія пункту 1статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Аналіз змісту вказаних правових норм дає підстави стверджувати про наступний порядок їх правового застосування: у разі, якщо особа, якій призначено пенсію, працює на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених спеціальними законами («Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів» та інші), станом на 01 квітня 2015 року, починаючи з цієї дати до кінця 2015 року виплата їй пенсії не проводиться.

Пунктом 5 Прикінцевих положень вищевказаного Закону передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу»; «Про прокуратуру»; «Про судоустрій і статус суддів»; «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України»; «Про судову експертизу»; «Про Національний банк України»; «Про службу в органах місцевого самоврядування»; «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Оскільки, до 01 червня 2015 року закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі, спеціальних, на загальних підставах не прийнято, з указаного дня норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до спеціальних Законів («Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів» та інші), є скасованими. Тобто, правові норми, які надавали право особі, яка працює на посаді державного службовця, судді та інших визначених посадах, на призначення пенсії або щомісячного довічного утримання, припинили дію, починаючи з 01 червня 2015 року.

Таким чином, починаючи з указаної дати на позивача не поширюються встановлені частиною першою статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону від 02 березня 2015 року) обмеження щодо виплати пенсії, адже з 01 червня 2015 року робота на займаній позивачем посаді не дає права на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених спеціальними Законами. На даний час особам, які працюють на посадах, визначених згаданими спеціальними Законами, пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Тому, з 01 червня 2015 року відсутні правові підстави для невиплати позивачу пенсії.

Такий висновок щодо правового застосування норм частини першої статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року відповідає правовій позиції, висловленій Вищим адміністративним судом України в Ухвалі від 26 серпня 2015 року (адміністративна справа № 202/4641/15-а).

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 08.06.2016 року № 4-рп/2016 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: - частини третьої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII; - абзаців першого, другого, третього, четвертого та першого, другого речень абзацу шостого частини п`ятої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакціях Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII; - пункту 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакціях Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII та положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втратили свою чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Ураховуючи зазначене, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача до відповідача та наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАСУ при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 5, 6, 7, 9, 77, 241-247 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити;

Визнати неправомірними дії Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 , у поновленні виплати пенсії за віком з 01.06.2015 р.;

Зобов`язати Центральне об`єднання управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 1 червня 2015 року по 03 жовтня 2016 р.;

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 40376133, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 14) на користь ОСОБА_1 , судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень;

Повне найменування:

позивач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 );

відповідач - Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (Код ЄДРПОУ 40376133, адреса місця знаходження: 04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 14);

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя В.В. Гребенюк