Рішення № 87107593, 17.01.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2020 року м. Київ № 640/23299/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представників сторін: від позивача - Стрикаль О.В., від відповідача - Коваленко Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

За позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до за участі третьої особи Приватного виконавця Телявського Анатолія Миколайовича (вул. Поправки Юрія, 6, оф.26,Київ 94,02094) Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (вул.Фізкультури,28-д,Київ 33,01033, код ЄДРПОУ36789421)про визнання протиправним та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26 листопада 2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов, в якому представник ОСОБА_1 просив суд:

« Поновити ОСОБА_1 строк для подання позовної заяви до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича, третя особа на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю „ОТП Факторинг Україна" про визнання дій приватного виконавця протиправними та скасування постанови про стягнення з боржника основної винагороди;

Визнати дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича, пов`язані із прийняття до виконання виконавчого листа № 2/756/4134/13 виданого 16 травня 2014 року Оболонським районним судом м. Києва та винесення постанови виконавчого провадження № 60094790 від 17 вересня 2019 року про стягнення з боржника основної винагороди, протиправними;

Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича скасувати постанову виконавчого провадження № 60094790 від 17 вересня 2019 року про стягнення з боржника основної винагороди».

З огляду на те, що позивач в позові стверджував про те, що дізнався про дії відповідача та оскаржуване рішення 2 жовтня 2019 року, та звернувся до суду цивільної юрисдикції, яким було постановлено ухвалу про повернення скарги від 24.10.2019р., яку було отримано позивачем 11.11.19р., судом було поновлено строк звернення до суду.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем оскаржуване рішення винесено протиправно, оскільки виконавчий документ було подано відповідачу з пропуском строку, заяву про відкриття виконавчого провадження підписано неуповноваженою особою.

Відповідачем було заявлено клопотання про закриття провадження у справі з мотивів непідсудності вищезазначених вимог адміністративному суду.

Зазначене клопотання було судом відхилено з огляду на приписи частини 2 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» та на те, що, на думку суду, позов стосується виключно питання правомірності стягнення з позивача винагороди виконавця.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що виконавчий документ до виконання було подано в межах строків, оскільки строк пред`явлення виконавчого документу до виконання переривається у разі пред`явлення його до виконання, а після переривання строку пред`явлення його до виконання перебіг його строку поновлюється.

При цьому, відповідачем було надано копію матеріалів виконавчого провадження та повідомлено про його закінчення та повернення виконавчого документа стягувачу.

Третьою особою пояснень по суті позову не надано, представник третьої особи в судове засідання не з`явився.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, в провадженні приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича перебував виконавчий лист № 2/756/4134/13, виданий 16 травня 2014 року Оболонським районним судом м. Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ОТП Факторинг Україна" (м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 28-Д, р/р № НОМЕР_4 в AT „ОТП Банк" МФО 300528, код ЄДРПОУ 36789421) заборгованість за кредитним договором № ML-012/099/2008 від 03.04.2008 року у розмірі 6 453 513,99 грн., яка складається з залишку заборгованості за кредитом у сумі 126 891,00 доларів США, що еквівалентно 1 014 239,76 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 22.07.2013 року, суми несплачених відсотків за користування кредитом у сумі 53 022,65 доларів США, що еквівалентно 423 810,04 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 22.07.2013 року, та пені за несвоєчасне виконання боргових зобов`язань у розмірі 5 015 464,19 грн.

З заявою про відкриття виконавчого провадження до відповідача звернувся представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна», для підтвердження повноважень якого було надано копію довіреності.

При цьому, судом не приймаються посилання позивача на те, що копію даної довіреності було засвідчено з порушенням вимог п.5.27 Національного стандарту України, з огляду на те, що Законом України «Про виконавче провадження» не визначено обов`язку приватного виконавця повертати виконавчий документ стягувачу, в зв`язку з неналежним засвідченням копії довіреності, виданої стягувачем.

17.09.2019 року, приватним виконавцем Телявським A.M. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60094790 з виконання виконавчого листа №2/756/4134/13, виданого 16.05.2019 року Оболонським районним судом м. Києва, та постанову про стягнення з боржника основної винагороди.

Пунктом першим резолютивної частини зазначеної постанови приватного виконавця визначено: стягнути з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 547700,25 грн.

Розглядаючи правомірність даної постанови, суд доходить наступних висновків.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у даній справі є Закон України «Про виконавче провадження», у даній справі підлягає застосуванню і Закон № 606-XIV (редакція, чинна на момент видачі виконавчого документа - 16.05.2014 року) і Закон № 1404-VІІІ (в редакції чинній на момент відкритті виконавчого провадження та прийняття оскаржуваної постанови - 17.09.2019 року).

Відповідно до ч. 1 статті 3 Закону № 606-XIV, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 19 Закону України від 21.04.99 №606-XIV "Про виконавче провадження" (був чинним до 05.10.16) /надалі - Закон №606-XIV/, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Так само, пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України від 2.06.16 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (набув чинності з 5.10.16) /надалі - Закон №1404-VIII/ передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За змістом частини першої статті 22 Закону №606-XIV, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом першим частини другої цієї статті визначено, що строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

А відповідно до статті 23 Закону №606-XIV, строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред`явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Частиною першою та другою статті 24 Закону №606-XIV встановлено, що державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред`явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову.

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред`явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Державний виконавець, в силу положень частини першої статті 25 Закону №606-XIV, зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

За приписами пункту 1 частини першої статті 26 Закону №606-XIV, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пропуску встановленого строку пред`явлення документів до виконання.

У свою чергу, пунктом 2 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Частинами першою та другою статті 12 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Відповідно до п. 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом, з огляду на що судом не приймаються посилання позивача на те, що строк пред`явлення, вказаний у виконавчому документі становить 1 рік.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23 Закону №606-XIV, строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред`явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року (справа N 727/1256/16-ц) зазначено, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється, а повернення стягувачу виконавчого документа не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання.

Згідно наданої відповідачем до суду копії виконавчого листа, його було видано 16 травня 2014 року та повернуто 25 березня 2015 року на підставі п. 9 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, жодних доказів щодо дати пред`явлення відповідачем надано не було, виконавче провадження жодних посилань на встановлення такої дати також не містить.

Отже, матеріали справи не містять жодних доказів того, що, на момент відкриття виконавчого провадження у відповідача були відомості відносно дати пред`явлення виконавчого документу у 2014 - 2015 роках, тобто строку, який минув між видачею та пред`явленням до виконання. Суд враховує те, що теоретично цей строк міг становити більше 10 місяців.

Так само, матеріали справи не містять жодних відомостей щодо пред`явлення виконавчого листа протягом 2015 - 2016 років, що обумовлює висновок про відсутність у відповідача доказів дотримання стягувачем строку.

Натомість, наявні відмітки про повернення виконавчого документа допускають закінчення трирічного строку, за умови відсутності доказів дат пред`явлення до виконання.

Відсутність таких доказів, в свою чергу, тягне за собою висновок про відкриття виконавчого провадження з порушенням приписів пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII.

При цьому, суд виходить з приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на те, що виконавче провадження, на момент розгляду справи закрите, судом не розглядаються вимоги позивача про його закриття.

Щодо вимог про визнання протиправними дій відповідача, суд вважає, що задоволення таких вимог жодним чином не змінює правового статусу позивача, у зв`язку з чим в цій частині позовних вимог належить відмовити.

Крім того, суд виходить з того, що позивачем не конкретизовано які саме дії відповідача позивач вважає протиправними.

Натомість суд, за наведених вище обставин вважає протиправним винесення відповідачем постанови про стягнення з боржника основної винагороди, у зв`язку з чим, керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Телявського Анатолія Миколайовича від 17 вересня 2019 року ВП 60094790 про стягнення з боржника основної винагороди.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складно 23.01.2020.

Суддя С.К. Каракашьян