Ухвала суду № 87107576, 23.01.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

23 січня 2020 року м. Київ № 640/167/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Аблов Є.В., ознайомившись із позовною заявою і доданими до неї матеріалами

за позовомОСОБА_1 доКабінету Міністрів України провизнання дій протиправними, визнання протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2018 року №867 В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України (далі по тексту - відповідач, КМУ), в якому просить: 1) визнати протиправними дії КМУ при виданні постанови від 19 жовтня 2018 року №867; 2) визнати протиправною та нечинною з дати її видання постанову КМУ від 19 жовтня 2018 року №867.

Підставою для звернення позивача до суду з адміністративним позовом слугувала його незгода з прийнятою відповідачем постановою.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 січня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, а позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення виявлених судом недоліків.

Підставою для залишення позовної заяви без руху слугувало недотримання позивачем вимог статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме:

- не зазначено ідентифікаційного номеру відповідача та ціну позову;

- не викладено обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;

- не зазначено доказів, що підтверджують вказані обставини;

- не зазначено перелік доказів, що додаються до заяви або доказів, які не можуть бути подані;

- не зазначено обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;

- не зазначено власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Також, позивачу було запропоновано усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду наступних документів:

- доказів на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві;

- копії оскаржуваного рішення або клопотання про його витребування;

- доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні;

- документа про сплату судового збору у розмірі 1 536, 80 грн.

16 січня 2020 року ОСОБА_1 надала суду заяву про усунення недоліків, у якій, поміж іншого, повторно просила звільнити її від сплати судового збору на підставі підпункту 23 пункту 1 частини першої статті 1, частини четвертої статті 13 Закону України «Про ринок природного газу», частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», статті 7, 132 Кодексу адміністративного судочинства України, як побутового споживача газу, та на підставі підпункту 1 частини першої, частини другої статті 5 Закону України «Про судовий збір» через майновий стан, на що суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14 травня 1981 року № R (81) 7: «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Аналогічна правова позиція зазначена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 16 березня 2018 року у справі №9901/1/17 (провадження №11-244асі18).

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VІ.

Відповідно до частин першої та другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною першою статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Також частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» визначено, що, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

При цьому особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

З комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що з адміністративним позовом до суду ОСОБА_1 звернулась 02 січня 2020 року, відтак попереднім роком для встановлення розміру річного доходу є 2019 рік.

Водночас, ОСОБА_1 вважає, що попереднім роком для встановлення розміру річного доходу є 2018 рік, оскільки позовна заява сформована в системі «Електронний суд» 31 грудня 2019 року.

Зважаючи на доводи позивача, суд зазначає, що 31 грудня 2019 року є останнім днем року, яким закінчується його ІV квартал, відтак, на думку суду, належними та достовірними відомостями, які дадуть суду змогу встановити дійсний майновий стан позивача, є відомості за І - ІV квартали 2019 року.

Усупереч наведеному, відомості щодо доходів позивача за І - ІV квартали 2019 рік до суду не надані, що унеможливлює встановлення рівня річного доходу позивача та порівняння його з розміром судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією позовною заявою.

З огляду на зазначене, суд не приймає до уваги відомості, надані позивачем стосовно рівня річного доходу за 2018 рік.

Щодо звільнення позивача від сплати судового збору на підставі положень частини третьої статті 22 Закону України «Про судовий збір», суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Суд звертає увагу позивача, що Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Водночас, спір, що розглядається, не є спором між споживачем та продавцем (виробником), отже, у спірних правовідносинах позивач не є споживачем у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», а тому має сплачувати судовий збір на загальних підставах.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

З огляду на викладене, оскільки позивачем не усунуті недоліки, зазначені в ухвалі судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 січня 2020 року, відтак, позовна заява відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає поверненню позивачу.

Керуючись статтями 160-162, пунктом 1 частини 4 статті 169, частиною 8 статті 169, статтею 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 повернути.

2. Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали разом з позовною заявою і доданими до неї документами надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Є.В. Аблов

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Кабінет Міністрів України (адреса: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2).