Рішення № 87107565, 23.01.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2020 року м. Київ № 640/7715/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шевченко Н. М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (Відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), у якій просить:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо обчислення пенсії без врахування вислуги років за Постановою КМУ № 418 від 21.07.1992;

- зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві здійснити перерахунок призначеної пенсії з урахуванням вислуги років за період з 04.08.1993 та здійснити виплату з урахуванням виплаченого.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що йому призначено пенсію з 20.05.1994 за вислугу років відповідно до п. «в» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Переведення на пенсію за віком позивач вважає протиправною, оскільки пенсія була призначена довічно.

У відзиві відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, обгрунтовуючи належним виконанням приписів спеціальних нормативно-правових актів при призначенні, переведенні та перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за віком, на яку його переведено з 01.10.1998, про що зазначає відповідач та підтверджується матеріалами справи. З 20.05.1993 по 01.10.1998 позивач отримував пенсію за вислугу років відповідно до п. «в» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

За наявними у пенсійній справі ОСОБА_1 відомостями, страховий стаж становить 40 років 2 місяці 30 днів, з яких 20 років 1 місяць 9 днів на посадах моториста, слюсаря, авіатехніка по обслуговуванню повітряних суден.

У відповідь на депутатське звернення ОСОБА_2 від 08.01.2019 стосовно пенсії ОСОБА_1 , ГУ ПФУ в м. Києві направило лист від 06.02.2019, у якому, посилаючись на норми діючого законодавства, зазначило про відсутність у ОСОБА_1 необхідної кількості стажу для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «в» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Не погоджуючись із діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся із позовною заявою до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1- 2 ст. 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Із матеріалів пенсійної справи та пояснень відповідача убачається, що з 20.05.1993 ОСОБА_1 довічно призначено пенсію за вислугу років відповідно до п. «в» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З 01.10.1998 ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком, водночас, підстав такого переведення відповідач не наводить, копії матеріалів пенсійної справи не містять.

Судом встановлено, що з 20.05.1993 по 01.10.1998 позивач отримував пенсію за вислугу років.

Надаючи оцінку діям відповідача щодо переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у редакції чинній на дату призначення пенсії, залишеною без змін на дату переведення) пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Відповідно до ст. 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку: а) пенсії за віком та по інвалідності призначаються з дня досягнення пенсійного віку або відповідно встановлення інвалідності органами медико-соціальної експертизи, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності; б) пенсії у разі втрати годувальника призначаються з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією. Переведення з одного виду пенсії на інший провадиться з дня подання відповідної заяви з усіма необхідними документами.

Таким чином, єдиним передбаченим способом переведення з одного виду пенсії на інший є волевиявлення особи, що отримує таку пенсію, шляхом подання відповідної заяви. При цьому, така заява має чітко відображати бажання особи, що отримує пенсію, зокрема, за віком, бути переведеною на інший вид пенсії.

Із наданих відповідачем копій матеріалів пенсійної справи не убачається заяви позивача, яка за змістом відображає волевиявлення ОСОБА_1 бути переведеним на пенсію за віком.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на те, що у даній справі позивач оскаржує рішення суб`єкта владних повноважень, який зобов`язаний довести правомірність своїх дій, суд має достатні підстави для висновку про необґрунтованість переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком з 01.10.1998, а також для кваліфікації дій суб`єкта владних повноважень, правонаступником якого є відповідач, як протиправні.

Відповідно до п. «в» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у редакції чинній на дату призначення пенсії) право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті інженерно-технічний склад - за переліком посад і робіт, що затверджується в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України: чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи в цивільній авіації не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначених посадах; жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи в цивільній авіації не менше 20 років, з них не менше 15 років на зазначених посадах. У вислугу років працівникам інженерно-технічного складу зараховується також робота, зазначена в пунктах "а" і "б" цієї статті.

У редакціях, чинних на дати звернення ОСОБА_1 п. «в» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачає, право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті інженерно-технічний склад - за переліком посад і робіт, що затверджується в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, після досягнення 55 років і стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначених посадах; для жінок - не менше 25 років, з них не менше 15 років на зазначених посадах. У вислугу років працівникам інженерно-технічного складу зараховується також робота, зазначена у пунктах "а" і "б" цієї статті.

Із матеріалів справи убачається, що не заперечується відповідачем, страховий стаж ОСОБА_1 становить 40 років 2 місяці 30 днів, з яких 20 років 1 місяць 9 днів на посадах моториста, слюсаря, авіатехніка по обслуговуванню повітряних суден.

Право на певний вид пенсії пов`язане з наявністю визначеного переліку обставин, за наявності яких таке право може бути реалізоване.

Для призначення пенсії за вислугу років такими обставинами є: досягнення особою 55 років при стажі роботи для чоловіків - 30 років (25 за редакцією на дату призначення пенсії), з яких не менше 20 на відповідних посадах.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 № 418 затверджено перелік посад і робіт інженерно-технічного складу авіації, які дають право на пенсію за вислугу років (Перелік № 418).

Відповідно до Переліку № 418 право на пенсію за вислугу років мають авіаційні техніки (механіки, мотористи) всіх найменувань. Майстри всіх найменувань. Інженери всіх найменувань. Начальники цехів, змін, дільниць, служб, груп по технічному обслуговуванню повітряних суден та інших літальних апаратів. Право на пенсію за вислугу років мають зазначені в цьому Переліку працівники, які безпосередньо зайняті повний робочий день на роботах по оперативному і періодичному (гарантійному) аеродромному технічному обслуговуванню повітряних суден (крім працівників, зайнятих на зазначених роботах поза аеродромними умовами в спеціально обладнаних приміщеннях) на підприємствах, в об`єднаннях, льотно-випробних (контрольно-випробних) підрозділах військових частин і підприємств системи Міністерства оборони, МВС і КДБ колишнього Союзу РСР, Міністерства Оборони, МВС і СНБ України (вільнонайманий склад), науково-дослідних та авіаційно-спортивних організаціях, а також у льотних і навчально-льотних загонах навчальних закладів авіації.

Зайнятість зазначених працівників на роботах, які дають право на пенсію за вислугу років, підтверджується довідками, виданими відповідними підприємствами, об`єднаннями й організаціями.

У той же час, відповідачем не заперечується наявність відповідного стажу, зокрема того, що дає право на пенсію за вислугу років.

За даних обставин, суд дійшов до висновку про наявність права у ОСОБА_1 на отримання пенсії за вислугу років відповідно до п. «в» ст. 54, як у редакції на дату призначення пенсії, так і на дату переведення.

Позовна заява містить вимогу щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з 04.08.1993, з урахуванням розміру пенсії за вислугу років. У той же час, з дати призначення пенсії до 01.10.1998 позивач отримував пенсію за вислугу років, з огляду на що дана позовна вимога у період з 04.08.1993 по 01.10.1998 задоволенню не підлягає.

У період з 01.10.1998, оскільки судом встановлена протиправність переведення ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, зважаючи на наявність права позивача та пенсію за віком, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення у цій частині.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію (995_004) та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Перший протокол), Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Рішенням ЄСПЛ у справі «Крістіан Мюллер проти Австрії» від 16.12.1974 надано позицію щодо застосування статті 1 Першого протоколу, згідно якої, обов`язок робити внесок у систему соціального забезпечення може, за певних обставин, надати право власності на активи, які використовуються для виплати пенсій.

Таким чином, право особи на пенсію є майном у розумінні Першого протоколу, якого особа може бути позбавлена лише за обґрунтованою необхідністю в інтересах суспільства.

Розглядаючи можливість виплати ненарахованої пенсії за минулий час, суд звертає увагу на ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до якої нараховані суми пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більш як за 3 роки перед зверненням за одержанням пенсії. Суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

За висновком суду, у разі збільшення, після перерахунку, підсумку пенсії, належного до виплати ОСОБА_1 , різниця суми недоотримана позивачем з вини ГУ ПФУ в м. Києві, наслідком чого є обов`язок останнього виплатити відповідні суми за минулий час без обмеження будь-яким строком, ураховуючи компенсацію втрати частини доходів.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ураховуючи наявність права позивача на пенсію за віком відповідно до п. «в» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зважаючи на безпідставність переведення позивача на пенсію за віком, суд убачає підстави для задоволення позову частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241- 247, 255, 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обчислення та виплати пенсії ОСОБА_1 не за вислугою років з 01.10.1998.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.10.1998 відповідно до п. «в» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.

4. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, будинок 16 код ЄДРПОУ: 42098368).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко