Рішення № 87107273, 20.01.2020, Новоушицький районний суд Хмельницької області

Справа № 680/644/18

№2/680/62/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" січня 2020 р. смт.Нова Ушиця

Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді – Яцини О.І.,

за участю секретаря судового засідання – Стандрійчук М.П.,

представника позивача – ОСОБА_1 С.,

відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяну підприємству працівником,

установив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення матеріальної шкоди в сумі 60700,87 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 19 січня 2017 року відповідач прийнятий на роботу до філії «Гаврилівський птахівничий комплекс» ТОВ «Комплекс Агромарс». 05 вересня 2017 року відповідач був переведений на посаду водія автофургону та рефрижератора DAF FT CF 85.410 - Е № А1 НОМЕР_1 ЕВ та доручено за його згодою виконувати додаткові обов`язки в порядку суміщення посади експедитора.

Крім того, 19 січня 2017 року між позивачем та відповідачем укладено договори про повну індивідуальну матеріальну відповідальність № 712-В та № 712-Е.

Вважає, що відповідач завдав шкоду підприємству під час виконання трудових обов`язків у зв`язку з допущенням нестачі при перевезенні м`ясопродукції, що мало місце в період з 19 серпня 2017 року по 27 березня 2018 року, а тому на відшкодування заподіяної підприємству шкоди, порушує питання про стягнення з відповідача суми збитків у розмірі 60700,87 гривень та судових витрат.

Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 30 вересня 2019 року справу розподілено головуючому судді Яцині О.І.

11 жовтня 2019 року ухвалою судді позов залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

У зв`язку з усуненням недоліків ухвалою судді від 07 листопада 2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі за даним позовом та призначено розгляд справи по суті.

Представник позивача в судовому засідання в режимі відеоконференції надала пояснення, аналогічні доводам позовної заяви та вказала, що позов підтримує.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, в судовому засіданні позов не визнав.

Суд, заслухавши пояснення сторін, безпосередньо дослідивши та оцінивши докази у справі, встановив наступні фактичні обставини та відповідні спірні правовідносини.

Так, згідно з Наказом № 24 КА/к-п від 18 січня 2017 року ОСОБА_2 19 січня 2017 року прийнятий на роботу до філії «Гаврилівський птахівничий комплекс» ТОВ «Комплекс Агромарс» на посаду підмінного водія автоколони № 1 відділу експлуатації транспорту автотранспортного парку філії «Гаврилівський птахівничий комплекс» ТОВ «Комплекс Агромарс», доручено за його згодою виконувати додаткові обов`язки в порядку суміщення посади експедитора в межах встановленої тривалості робочого дня із доплатою 0,25 посадового окладу експедитора (т. 1 а.с.28).

Відповідно до Наказу № 29 КА/к-п-д від 30 січня 2017 року відповідача було переведено на посаду водія тягача SCANIA Р340 LA - № AI 7443 ВН автоколони № 1, та доручено за його згодою виконувати додаткові обов`язки в порядку суміщення посади експедитора в межах встановленої тривалості робочого дня із доплатою 0,25 посадового окладу експедитора (т. 1 а.с.29).

Згідно із Наказом № 90 КА/к-п-д від 24 лютого 2017 року відповідача було переведено на посаду водія автофургону DAF FT CF 85.410 № AI 9038 ЕВ автоколони № 2 автотранспортного парку філії «Гаврилівський птахівничий комплекс» ТОВ «Комплекс Агромарс», та доручено за його згодою виконувати додаткові обов`язки в порядку суміщення посади експедитора в межах встановленої тривалості робочого дня із доплатою 0,25 посадового окладу експедитора (т. 1 а.с.30).

19 січня 2017 року з відповідачем укладено договір № 712-Е про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, згідно умов якого, працівник, що займає посаду експедитора автотранспортного парку і виконує роботу безпосередньо пов`язану з прийманням для доставки, доставки та передачі переданих йому матеріальних цінностей, приймає на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених йому підприємством матеріальних цінностей та зобов`язується дбайливо ставитися до переданих йому на збереження або з іншою метою матеріальних цінностей підприємства і вживати заходів для попередження збитків, своєчасно повідомляти керівництво підприємства про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереження ввірених йому матеріальних цінностей, вести облік, складати й передавати у визначеному порядку товарно-грошові та інші звіти про рух та рештки ввірених йому матеріальних цінностей, брати участь в інвентаризації ввірених йому матеріальних цінностей.

Підприємство в свою чергу, зобов`язується створювати працівникові умови, необхідні для нормальної праці та забезпечення повного збереження ввірених йому матеріальних цінностей, знайомити працівника з чинним законодавством щодо матеріальної відповідальності працівників за збитки, нанесені підприємству, установі, організації, а також із чинними інструкціями, нормативами та правилами збереження, приймання, обробки, продажу (збуту), перевезення або застосування у процесі виробництва переданих йому матеріальних цінностей.

Пунктом 3 договору передбачено, що у випадку незабезпечення з вини працівника збереження ввірених йому матеріальних цінностей, визначення розміру збитків, завданих підприємству, та їх відшкодування відбувається у відповідності до чинного законодавства.

Пунктом 4 передбачено, що працівник не несе матеріальної відповідальності, якщо збитки завдані не з його вини.

Відповідно до Наказу № 369 КА/к-п-д від 05 вересня 2017 року відповідача було переведено на посаду водія автофургону та рефрижератора DAF FT CF 85.410 - Е № А1 6639 ЕВ автоколони № 2, та доручено за його згодою виконувати додаткові обов`язки в порядку суміщення посади експедитора в межах встановленої тривалості робочого дня із доплатою 0,25 посадового окладу експедитора (т. 1 а.с.31).

Наказом ТОВ «Комплекс Агромарс» №208 КА/к-з від 05 квітня 2018 року ОСОБА_2 звільнено з посади водія автофургону та рефрижератора DAF FT CF 85.410 - Е № А1 6639 ЕВ автоколони № 2, на підставі заяви відповідача та скасовано суміщення посади експедитора (т. 1 а.с.34).

При виконанні своїх трудових обов`язків відповідачем в період з 19 серпня 2017 року по 27 березня 2018 року здійснено приймання, доставку та передачу контрагентам різноманітної м`ясопродукції.

У зв`язку з чим у вказаний період складалися відповідні видаткові накладні про поставку м`ясопродукції та акти приймання-передачі продукції, якими при відвантаженні товару контрагентам встановилася нестача м`ясопродукції в тому чи іншому розмірі.

Внаслідок цього позивач вважає, що цивільну відповідальність по відшкодуванню заподіяної підприємству шкоди, слід покласти на відповідача, який здійснював її перевезення як водій на якого покладено додаткові обов`язки в порядку суміщення посади експедитора і несе повну матеріальну відповідальність.

Позивач зазначає, що відповідачем допущено недостачу понад норму природної втрати матеріальних цінностей (м`ясопродукції) у розмірі 60700,87 грн.

В цьому зв`язку з 20 серпня 2017 року по 31 березня 2018 року підприємством прийнято дев`яносто п`ять наказів про утримання із заробітної плати водія ОСОБА_2 на відшкодування завданої шкоди, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з ч.1 ст.130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

За наявності зазначених підстав та умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч.2 ст.130 КЗпП України умовами настання матеріальної відповідальності працівника є: 1) пряма дійсна шкода; 2) протиправна поведінка працівника; 3) вина в діях чи бездіяльності працівника; 4) прямий причинний зв`язок між протиправним і винним діянням працівника і шкодою, яка настала.

Таким чином, обов`язковою умовою притягнення працівника до матеріальної відповідальності, зокрема, і повної матеріальної відповідальності згідно зі ст. 134 КЗпП України, є встановлення вини особи, у взаємозв`язку із іншими умовами такої відповідальності, що передбачені ст.130 КЗпП України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Згідно зі ст.135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, а також типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, затвердженого постановою Державного комітету ради Міністрів СРСР по праці і соціальних питаннях, Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 28 грудня 1977 року №477/24, експедитори при перевезенні вантажів належать до посад або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.

У пункті 3 та 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» судам роз`яснено, що виходячи з вимог ст.15 ЦПК України суд у кожному випадку зобов`язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин, від яких згідно зі ст.ст.130, 135-3, 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з`ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати. Згідно зі ст.130 КЗпП України неодержані підприємством, установою, організацією прибутки не можуть включатися до шкоди, яка підлягає відшкодуванню працівником.

Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Обов`язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавцеві (ст.138 КЗпП України).

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, позивач зазначав, що дії відповідача спричинили нестачу ввірених йому матеріальних цінностей, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі продукції за період з 19 серпня 2017 року по 29 березня 2018 року.

Разом з тим, які саме винні, протиправні дії вчинив відповідач, що призвели до заподіяння шкоди, як обов`язкові умови покладення на працівника матеріальної відповідальності, в суді позивачем не доведено.

Не доведено в суді також і того, що керівництвом товариства після отримання актів приймання-передачі вживалися достатні заходи щодо встановлення причин виявленої недостачі, пояснення у відповідача з приводу складених на протязі року актів по факту нестачі продукції не відбиралися, службове розслідування фактів нестачі продукції не проводилося, обставини систематичної нестачі не з`ясовувалися.

Не доведено в суді й того, що товариство створило належні умови для забезпечення повного збереження ввірених працівнику матеріальних цінностей, як це передбачено п.2 договору про повну матеріальну відповідальність.

Доказів наявності протиправної поведінки відповідача, або його винних дій чи бездіяльності, що призвели до нестачі м`ясопродукції, а також причинного зв`язку між його винними діями чи бездіяльністю і шкодою, яка заподіяна, позивачем не наведено.

Таким чином з наявних у справі доказів, не можна дійти висновку, що винними протиправними діями відповідача підприємству заподіяно матеріальної шкоди і відповідач має нести цивільну відповідальність.

Відтак, належні, достатні і допустимі докази про обставини заподіяння шкоди, необхідні для покладання на особу матеріальної відповідальності за шкоду заподіяну працівником при виконанні трудових обов`язків суду не подано.

Таким чином суд вважає, що підстави для задоволення позову в судовому засіданні не доведено, а тому в цьому слід відмовити за недоведеністю.

Розподіляючи судові витрати, суд керується частиною першою, другою статті 141 ЦПК України та враховуючи відмову у позові, покладає судові витрати у виді судового збору, понесені позивачем, на останнього.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 258, 263-265, 273 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяну підприємству працівником - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Новоушицький районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 23 січня 2020 року.

Позивач: ТОВ «Комплекс Агромарс», місцезнаходження: м.Київ, вул.Пожарського, 3, код ЄДРПОУ 30160757.

Відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 .

Суддя О. І. Яцина