Ухвала суду № 87106199, 22.01.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

22.01.2020 Справа №607/1135/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2020 року

Справа № 607/1135/20

Провадження № 1кс/607/576/2020

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Черніцька І.М., при секретарі судового засідання Лехан О.М., за участю прокурора Тернопільської місцевої прокуратури Напастюка Ю.В., слідчого Харкавого Н.І., захисника-адвоката Войнарського Я.Й., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши клопотання слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області Харкавого Н.І., погоджене прокурором Тернопільської місцевої прокуратури Напастюк Ю.В. про застосування запобіжного заходу - тримання під вартою щодо підозрюваного:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернопіль, громадянина України, проживаючого в АДРЕСА_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_2 , безробітного, не одруженого, раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СУ ГУНП в Тернопільській області Харкавий Н.І., за погодженням з прокурором Тернопільської місцевої прокуратури Напастюк Ю.В., в рамках кримінального провадження №12018210010003245 від 02.11.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 .

В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що СУ ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені №12018210010003245 від 02 листопада 2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у листопаді 2018 року, точної дати досудовим слідством не встановлено, у ОСОБА_1 , виник злочинний умисел, направлений на отримання незаконних доходів на постійній основі, шляхом придбання, зберігання з метою збуту та збуту особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу (марихуани), психотропної речовини - амфетаміну, особливо небезпечної психотропної речовини - 25В-NBOMe, особливо небезпечної психотропної речовини - МДМА (3,4-метилендіоксиметамфітамін), психотропної речовини - метамфетаміну, психотропної речовини - PVP (1-фелін-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) у м. Тернополі особам, схильним до їх вживання.

Усвідомлюючи незаконність такої злочинної діяльності та небезпеку її викриття правоохоронними органами, ОСОБА_1 , бажаючи отримувати власну матеріальну вигоду, керуючись корисливим мотивом, вступив у злочинну змову з іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, щодо безконтактного збуту особливо небезпечного наркотичного засобу, психотропних речовин та особливо небезпечних психотропних речовин із використанням мережі Інтернет, месенджера «Telegram», псевдонімів у ньому («ОСОБА_4» - «t.me/ОСОБА_4» під ніком - «ОСОБА_5), «ОСОБА_6», «ОСОБА_7», сайт - «ІНФОРМАЦІЯ_2».

Безконтактний спосіб придбання, зберігання з метою збуту та збуту особливо небезпечного наркотичного засобу, психотропних речовин та особливо небезпечних психотропних речовин полягав у залишенні його в певному місці шляхом так званих «закладок», а обмін інформацією у виді текстових повідомлень та графічних файлів між учасниками групи, а також із замовником наркотичного засобу чи психотропної речовини, здійснювався за допомогою мережі Інтернет та месенджера «Telegram». Зокрема, особам, які виявили бажання придбати особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс (марихуану), психотропну речовину - амфетамін, особливо небезпечну психотропну речовину - 25В-NBOMe, особливо небезпечну психотропну речовину - МДМА (3,4-метилендіоксиметамфітамін), психотропну речовину - метамфетамін, психотропну речовину - PVP (1-фелін-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) у месенджері «Telegram» надсилались текстові повідомлення у яких містилась інформація про те, що для придбання наркотичного засобу чи психотропних речовин необхідно відправити грошові кошти на заздалегідь вказані номера системи прийому платежів «EasyPay». Після цього, споживачі наркотичних засобів та психотропних речовин оплативши вартість наркотичного засобу чи психотропної речовини, надсилали у месенджері «Telegram» користувачам під псевдонімом («ОСОБА_4» - «t.me/ОСОБА_4» під ніком - «ОСОБА_5), «ОСОБА_6», «ОСОБА_7» графічний файл, а саме фотографію чеку підтвердження зарахування грошових коштів на заздалегідь вказані номера системи прийому платежів «EasyPay», або pay(номер) зарахування грошових коштів який знаходився в чеку і після цього, споживачам наркотичного засобу чи психотропної речовини, від користувачів месенджеру «Telegram» під псевдонімами («ОСОБА_4» - «t.me/ОСОБА_4» під ніком - «ОСОБА_5), «ОСОБА_6», «ОСОБА_7» надсилалась інформація із місцем, де можна отримати особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс (марихуану), психотропну речовину - амфетамін, особливо небезпечну психотропну речовину - 25В-NBOMe, особливо небезпечну психотропну речовину - МДМА (3,4-метилендіоксиметамфітамін), психотропну речовину - метамфетамін, психотропну речовину - PVP (1-фелін-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) у вигляді «закладки», тобто вказувалась адреса та додавались фото з конкретним місцем «закладки». Дані «закладки» розміщались у паперовому згортку або в поліетиленовому пакеті із застібкою, магнітом та обмотувалась клейкою стрічкою.

Таким чином, протягом листопада 2018 року по теперішній час ОСОБА_1 спільно з іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, здійснювали збут особливо небезпечного наркотичного засобу, психотропних речовин, особливо небезпечних психотропних речовин особам схильним до їх вживання.

Надалі, 16 вересня 2019 року у ОСОБА_1 , під час розмови з ОСОБА_2 (анкетні дані змінено) виник злочинний умисел спрямований на незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , в порушення вимог ст.7 Закону України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори" від 15.02.1995 року, незаконно придбав за невстановлених досудовим розслідуванням обставин та часу, особливо небезпечний наркотичний засіб, «канабіс», обіг якого заборонено, який зберігав при собі з метою подальшого збуту.

Цього ж дня, 16 вересня 2019 року близько 17.55 год. ОСОБА_1 , перебуваючи, за адресою м. Тернопіль, вул. Куліша, 1 у під`їзді будинку, зберігаючи при собі незаконно придбаний особливо небезпечний наркотичний засіб, «канабіс», обіг якого заборонено, маса якого в перерахунку на суху речовину становить 1.81 грама, умисно, незаконно збув його ОСОБА_2 (анкетні дані змінено), за грошові кошти в сумі 50 гривень.

Крім цього, при невстановлених слідством обставинах місці та часу у ОСОБА_1 , виник злочинний умисел направлений на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини з метою її подальшого збуту.

За невстановлених досудовим розслідуванням обставин, в порушення вимог ст.7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», з метою виготовлення так званих «закладок», ОСОБА_1 незаконно придбав з метою збуту, у 2 поліетиленових пакетиках речовину білого кольору, що є психотропною речовиною, обіг якої обмежено - «амфетамін», яку почав незаконно зберігати по місцю свого проживання в АДРЕСА_1 .

20.01.2020 року в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 в приміщенні квартири в АДРЕСА_1 виявлено та вилучено 2 поліетиленові пакетики із порошкоподібною речовиною білого кольору, яка містить психотропну речовину, обіг якої обмежено - «амфетамін».

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, а саме у незаконному збуті особливо небезпечного наркотичного засобу, а також у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту психотропної речовини.

20 січня 2020 року ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

21 січня 2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, а саме у незаконному збуті особливо небезпечного наркотичного засобу, а також у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту психотропної речовини.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами у їх сукупності.

З врахуванням наведеного, посилаючись на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, існування ризиків, встановлених ст. 177 КПК України, слідчий просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою. терміном до 60 днів, із визначенням застави у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 630 600грн.

У судовому засіданні прокурор, слідчий клопотання підтримали з мотивів, у ньому наведених та просили його задовольнити. Прокурор зазначив, що підозра ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, належним чином обґрунтована, встановлено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а тому з врахуванням зазначених ризиків, лише винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

При цьому зазначив, що більш м`який запобіжний захід з врахуванням тяжкості покарання, особи підозрюваного, не зможе забезпечити його належної поведінки у даному провадженні.

Захисник зазначив, що прокурором не доведено наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, підозра не є обґрунтованою, та те, що більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_1 . Крім цього, просив врахувати, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання, реєстрації, у власності має нерухоме майно, а тому просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Підозрюваний ОСОБА_1 заперечив щодо клопотання слідчого та просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши клопотання, додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Нормами ч.1 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог п.4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч.1 ст. 194 КПК України).

На думку слідчого судді ОСОБА_1 обгрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та долученими до клопотання слідчим та прокурором доказами, а саме:

- протоколом про проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 16.09.2019.

- висновком експерта №2.1-709/19 від 30.09.2019.

- протокол допиту свідка ОСОБА_2 від 16.09.209 року;

- довідкою о/у УПН КП ГУНП в Тернопільській області по електронних гаманцях «EasyPay» із диском;

- протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії обстеження публічно недоступного місця, з метою виявлення і фіксації слідів вчинення тяжкого злочину, речей і документів, що мають значення для досудового розслідування, виготовлення їх копій чи зразків речей і документів від 07.06.2019;

- протоколом проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 від 20.01.2020 р.;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 20.01.2020р.;

- висновок експерта №2/1-53/20 від 21.01.2020;

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).

Сторона захисту жодними доказами не спростувала питання обґрунтованості підозри, враховуючи це, суд приходить до висновку, що наявна підозра у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 307 КК України не є вочевидь необґрунтованою.

Згідно з вимогами ст.198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Окрім наявної обґрунтованої підозри, слідчий суддя вважає, що у даному кримінальному провадженні існують ризики, наведені слідчим у клопотанні про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та доведені прокурором в судовому засіданні, а саме підозрюваний може: переховуватися від органу досудового слідства та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Розглядаючи питання наявності ризиків на які посилався прокурор у клопотанні застосування запобіжного заходу та позицію захисту щодо їх недоведеності суд приходить до наступного.

Встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Враховуючи вищенаведене та те, що ОСОБА_1 ніде не працює, офіційних доходів не отримує, що свідчить про відсутність сталих соціальних зв`язків, суд вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела, що існує ризик того, що підозрюваний ОСОБА_1 зможе переховуватись від суду.

Ризиком того, що ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні є те, що на даний час триває досудове розслідування, не встановлено всіх осіб причетних до злочину та обставин його вчинення.

Крім того, ОСОБА_1 окремі свідки візуально знайомі у зв`язку із чим, підозрюваний може впливати на вказаних учасників провадження, чинити відповідний тиск, шляхом погрози він може схиляти свідків до дачі неправдивих показів на свою користь, відмови від участі у кримінальному провадженні або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, що може негативно вплинути на хід досудового розслідування.

Окрім того, існує ризик, що ОСОБА_1 перебуваючи на волі, може продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки встановлено, що останній не має постійного місця роботи, не працює, доходів не отримує.

Вивченням особи ОСОБА_1 встановлено, що він раніше не притягувався до відповідальності, не одружений, на утримання осіб не має, ніде не працює, не має джерела доходів та стійких соціальних зв`язків у суспільстві, вчинив тяжкий злочин.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Летель проти Франції" від 26.06.1991р. зазначив, що "особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув"язнення, як виняткову міру запобіжного заходу протягом певного часу". Тобто, із зазначеного рішення Європейського суду вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув"язнення може бути застосоване.

Так, Європейський суд з прав людини підкреслює, що наявність підстав тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправданим за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи ("Лабіта проти Італії" №26772/95).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, характер вчиненого злочину, особу підозрюваного, стан його здоров`я, репутацію та міцність соціальних зв`язків, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні злочину, наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного, слідчий суддя вважає, що застосування до підозрюваного іншого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою не зможе попередити ризики, визначені у ст. 177 КПК України.

Таким чином, прихожу до висновку про доцільність обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки наявність декількох ризиків у сукупності, унеможливлює застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, тому що жоден із таких, не зможе запобігти вищезазначеним ризикам та забезпечення виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків.

У зв`язку із наведеним, клопотання слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області Харкавого Н.І., погоджене прокурором Тернопільської місцевої прокуратури Напастюк Ю.В. про застосування запобіжного заходу слід задовольнити, застосувавши до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Відтак, у клопотанні підозрюваного, захисника про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту слід відмовити, з підстав наведених вище.

Згідно з вимогами ч.3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з вимогами ч. 4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

В силу вимог ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, особу ОСОБА_1 , який ніде не працює, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, його вік, стан здоров`я, сімейний та майновий стан, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність визначення застави відповідно до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України

У випадку внесення застави, покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки: з`являтися за першою вимогою до слідчого, прокурора чи суду залежно від стадії кримінального провадження; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати до відповідних органів державної влади на зберігання закордонний паспорт та інші документи, що дають право на виїзд за кордон, утриматись від спілкування із іншими підозрюваними особами, свідками у провадженні.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у випадку не виконання покладених обов`язків внесена застава буде звернута в дохід держави.

Судом не встановлено, а прокурором не доведено наявність виключних випадків, при яких застава у визначених законом межах не здатна забезпечити виконання ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків, а тому у задоволенні клопотання щодо визначення застави у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 630 600грн. слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.29 Конституції України, ст.ст. 176-178, 183, 193, 194, 198, 205, 309 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання підозрюваного та його захисника про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту - відмовити.

Клопотання слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області Харкавого Н.І., погоджене прокурором Тернопільської місцевої прокуратури Напастюк Ю.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , негайно під варту із зали суду.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави у сумі 168 160 (сто шістдесят вісім тисяч сто шістдесят) грн. (80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) для внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Тернопільській області (Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Отримувач: ТУ ДСАУ у Тернопільській області; Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; номер рахунку (IBAN): НОМЕР_1 ; призначення платежу - застава за « ОСОБА_1 » у кримінальному провадженні №12018210010003245 за ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 січня 2020 року).

У випадку внесення застави, покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки: з`являтися за першою вимогою до слідчого, прокурора чи суду залежно від стадії кримінального провадження; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати до відповідних органів державної влади на зберігання закордонний паспорт та інші документи, що дають право на виїзд за кордон, утриматись від спілкування із іншими підозрюваними особами, свідками у провадженні.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у випадку не виконання покладених обов`язків внесена застава буде звернута в дохід держави.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області Харкавого Н.І.

Датою закінчення дії ухвали вважати 23 год. 59 хв. 19 березня 2020 року.

Копію ухвали вручити ОСОБА_1 негайно після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Слідчий суддя

Тернопільського міськрайонного суду

Тернопільської області І.М. Черніцька