Постанова № 87106173, 21.01.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н НЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.01.2020 Справа №607/25399/19

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Вийванко О.М.

при секретарі с/з Стрілковій М.С.

за участю

представника позивача Гонта М.С.

представника відповідача Дубової М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління муніципальної поліції Тернопільської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення зупинки, стоянки та паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) та закриття провадження у справі,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд із позовом до відповідача інспектора Управління муніципальної поліції Тернопільської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення зупинки, стоянки та паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) серії ТЕ № 000386 від 15 березня 2019 року та закриття провадження у справі.

Посилаючись на те, що при винесені постанови він не був присутній. Постанову серії ТЕ № 000386 від 15 березня 2019 року він не отримував. Про зазначену постанову він дізнався лише 21 жовтня 2019 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Постанова мотивована тим, що він 15.03.2019 року о 12 год. 10 хв. в м. Тернополі по вул. Листопадова, 1 він здійснив зупинку транспортного засобу в зоні дії знаку 3.34 «Зупинка заборонена», чим порушив п. 8.4 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Постанова містить дані про марку і модель приладу фото фіксації, однак не містить відомостей про його серійний номер. Доказів наявності сертифікату безпеки постанова не містить, відповідно зазначений в постанові прилад не може використовуватись для фіксації порушень правил дорожнього руху в режимі фотозйомки. Жодного розгляду справи з наданням йому будь яких доказів, що б підтверджували факт вчинення ним правопорушення йому не надавалось. В свою чергу, жодних доказів які б свідчили, про факт вчинення ним вказаного правопорушення не існує. Вищезазначені обставини вказують на відсутність об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, та вказують на те що працівник поліції діяв необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, не добросовісно, не розсудливо, без дотримання необхідного балансу між будь якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи. За таких умов в його діях немає складу правопорушення, у якому його визнано винним зазначеною постановою. Зазначені вище обставини, зважаючи на презумпцію невинуватості, вказують на відсутність складу адміністративного правопорушення, що виключає притягнення його до відповідальності. Наведені обставини, які відображенні в оскаржуваній постанові не відповідають дійсності, є надуманими та не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. А тому, вважає, що дана постанова неправомірна і така, що винесена з порушенням вимог чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню, а справа - закриттю.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні надала відзив на позов в якому позовні вимоги заперечує, мотивуючи тим, що позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності та просить в задоволені позовних вимог відмовити.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що як вбачається з оскаржуваної постанови, 15 березня 2019 року о 12 год. 10 хв. водій транспортного засобу марки ЗАЗ СНЕRY з державним номерним знаком НОМЕР_1 здійснив зупинку в зоні дії знаку 3.34 «Зупинка заборонена» по вулиці Листопадова, 1 порушено п. 8.4(в) Правил дорожнього руху України. По даному факту посадовою особою управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради Петриком В.Я. винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності серія ТЕ№000386. Місце розташування автомобіля позивача підтверджується даними географічних координат, які разом з нерухомими об`єктами, що відображені на фотоматеріалах підтверджують, що автомобіль позивача припаркований на вулиці Листопадовій, 1, а наявність знаку за адресою вул. Листопадова, 1 підтверджується фотоматеріалами та схемою організації дорожнього руху. Інспектором здійснено фотофіксацію в кількості три фото з різних протилежних ракурсів, з відображенням: дати і часу, місця розташування даного транспортного засобу до нерухомих об`єктів, геокординат, що повністю відповідає вимогам. Згідно ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. За адресою Майдан Волі, а також по вул. Йосипа Сліпого діють платні парковки, що в 30 метрах від місця вчинення даного правопорушення. Одночасно під лобовим склом, в порядку частини 3 статті 279-1 КУпАП, інспектор з паркування розмістив на лобовому склі повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності, що підтверджується фотоматеріалами. Рекомендоване поштове відправлення, адресоване позивачу повернулось з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Відповідач не погоджується з позицією позивача щодо винесення оскаржуваної постанови, а тому просить відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши стислий виклад позиції представника позивача та пояснення представника відповідача суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається із постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення зупинки, стоянки та паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису)серії ТЕ № 000386, громадянин ОСОБА_1 15 березня 2019 року о 12 год. 10 хв., автомобілем марки ЗАЗ СНЕRY 911QQ, номерний знак НОМЕР_2 в м. Тернополі по вул. Листопадова, 1, водій транспортного засобу здійснив зупинку в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено», чим порушив п. 8.4(в) ПДР України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 255 грн.

На підставі ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно ч. 2 ст. 41 ЗУ «Про дорожній рух» порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху.

Відповідно до п. 8.4(в) Правил дорожнього руху України, дорожні знаки поділяються на групи заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

Зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).

У відповідності до п. 15.1 ПДР України, затверджених постановою КМУ України № 1306 від 10.10.2001 р. зі змінами та доповненнями, зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.

Знак 3.34 «Зупинку заборонено». Забороняється зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).

Дорожній знак — стандартизований графічний малюнок, що встановлюється край дороги для повідомлення визначеної інформації учасникам дорожнього руху, один з засобів регулювання дорожнього руху.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух» контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Згідно із ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію"» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

За змістом пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, діяння, які є адміністративними правопорушеннями.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, а належними – якщо вони містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В порушення вимог ст. 77 КАС України відповідачем окрім оскарженої постанови не надано суду доказів якими б обґрунтовувалось рішення суб`єкта владних повноважень про порушення позивачем ПДР України, зокрема порушення ним вимог дорожньої розмітки. Натомість позивачем долучено відеозапис з місця розгляду адміністративної справи та який був оглянутий в судовому засіданні.

Відповідно до п. 8.1 Правил дорожнього руху України, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Згідно досліджених у судовому засіданні фотодоказів наданих представником відповідача до відзиву на позов вбачається, що автомобіль марки ЗАЗ СНЕRY з державним номерним знаком НОМЕР_1 здійснив зупинку в зоні дії знаку 3.34 «Зупинка заборонена» по вулиці Листопадова, 1 у м. Тернополі.

Суд відноситься критично до пояснень представника позивача про те, що позивачем не було порушено Правил дорожнього руху України, оскільки відповідно до п. 1.10 ПДР України зупинка - це припинення руху транспортного засобу, а як вбачається з досліджених фотокопій, автомобіль позивача припаркований в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено».

Відповідно до розділу 33 ПДР України зона дії знаку 3. 34 «Зупинку заборонено» - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть,- до кінця населеного пункту. Дія знаків не перетинається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки приорітету.

Дія даного знаку поширюється лише на той бік дороги, на якому вони встановлені.

У судовому засіданні з`ясовано, що позивач здійснив зупинку свого автомобіля безпосередньо в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено» по вулиці Листопадова, 1 у м. Тернополі.

Також даний факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення та обґрунтованості винесення постанови підтверджується доданими до матеріалів справи фотокопіями з яких чітко вбачається, що позивач здійснив зупинку в зоні дії забороняючого знаку.

У судовому засіданні представником позивача окрім своїх тверджень про невинуватість будь-яких доказів правомірності його дій суду не надано.

Відповідно до п. 1.3. ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а відповідно до п. 1.9. - особи, які порушують їх, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.3 (д) ПДР, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний, не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

Враховуючи зібрані по справі докази, відсутність доказів, які спростовують факт порушення п. 8.4(в) ПДР України позивачем, суд вважає рішення відповідача про винесення постанови відносно позивача правомірним, оскільки судом достовірно встановлений факт наявності в його діях порушення п. 8.4(в) ПДР України та правомірності притягнення його до адміністративної відповідальності з накладенням штрафу відповідно до санкції ч. 1 ст. 122 КУпАП України.

Таким чином враховуючи вищевикладене, суд не може прийняти до уваги заперечення представника позивача, оскільки ці твердження є непослідовні, суперечливі і не відповідають встановленим обставинам по справі, а тому аналізуючи наведені факти, приймаючи до уваги, те що дотримання правил дорожнього руху є невід`ємною частиною організації процесу дорожнього руху з метою створення безпеки для інших учасників дорожнього руху, суд приходить до переконання про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а згідно вимог ч. 5 ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Особи які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи докази на підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є обґрунтованим, правомірним та законним, а тому слід відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі ст. 55 Конституції України, ст. 9, 22, 122, 251, 258, 289, 293 КУпАП, та керуючись ст.ст. 9, 72-77, 242, 244-246, 257, 271, 286 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління муніципальної поліції Тернопільської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення зупинки, стоянки та паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), серії ТЕ № 000386 від 15 березня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Управління муніципальної поліції Тернопільської міської ради, ЄДРПОУ 34334305, місцезнаходження: вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль.

Рішення суду складено та підписано 21 січня 2020 року.

Головуючий суддяО. М. Вийванко