Рішення № 87104532, 22.01.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2020 року м. Київ № 826/8394/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до проГоловного управління ДПС у місті Києві визнання протиправними та скасування податкового повідомлення- рішення і податкової вимоги,О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №1538021-1305 від 26.04.2016р і податкової вимоги від 27.10.2016 №9391-17.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2017 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 05.10.2017, яке в подальшому неодноразово відкладалось з метою отримання додаткових доказів для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Ухвалою від 21.01.2020 здійснено процесуальне правонаступництво та замінено первісного відповідача на Головне управління ДПС у м. Києві.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись при цьому на доводи викладені в позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечує з підстав викладених у письмових запереченнях на позовну заяву.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції до 15.12.2017, а рішення ухвалене з урахуванням п. 10 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи-1, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 зареєстрований, як фізична особа - підприємець та є платником єдиного податку, за ставкою 5%, що підтверджується копією Свідоцтва платника єдиного податку Серія НОМЕР_2 від 18.05.2012р.

Видами господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 є зокрема, КВЕД 70.20.0. Здавання в оренду власного нерухомого майна.

Відповідно до Договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 25.06.2008р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко І.В. та зареєстрованого в реєстрі за №3500, ОСОБА_1 (Покупець) придбав у власність від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (Продавці) нежилі приміщення в літері «Б», №1 , №2 , №3 (групи приміщень НОМЕР_3), що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 74,10кв.м.

Право приватної власності позивача на вказані нежитлові приміщення підтверджується Реєстраційним посвідченням №014325 Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна від 18.07.2008р., копія якого міститься в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві 26.04.2016р. прийнято податкове повідомлення - рішення №1538021-1305, яким згідно з п.п. 54.3.3. статті 54, та п. 286.5 статті 286 ПК України позивачу нараховано земельний податок з фізичних осіб у розмірі 95 724,02 грн. за 2016 рік.

В подальшому на підставі вказаного ППР, контролюючим органом прийнято податкову вимогу №9391-17 від 27.10.2016 на загальну суму 95 715,35 грн за платежем «Земельний податок з фізичних осіб».

Не погоджуючись з правомірністю і обґрунтованістю оскаржуваних ППР і податкової вимоги, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 206 Земельного кодексу України (далі за текстом - ЗК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Частинами 1, 2 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно зі ст. 125, 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень Податкового кодексу України з урахуванням критеріїв, які визначені у розділі XIII такого Кодексу.

Згідно із ст. 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Статтею 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Пунктом 271.1 ст. 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (пункт 274.1 статті 274 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Пунктом 286.5 ст. 286 цього Кодексу встановлено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Крім того, п. 286.6 ст. 286 ПК України визначає, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Також відповідно до п. 287.8 ст. 287 ПК України, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Поряд з цим у ч. 1, 2 статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтею 289 ПК України встановлено, що для визначення розміру податку використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Аналіз зазначених норм права дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

При цьому, обов`язок зі сплати земельного податку виникає у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 07.07.2015 року №826/12388/13-а, від 24.11.2015 року № 826/14303/13-а та від 02.12.2015 року № 826/3130/15.

Перевіряючи правильність здійсненого відповідачем розрахунку спірної суми земельного податку суд встановив, що останній був визначений за наступною формулою:

435,56 кв.м. x 1091,47грн./кв.м. x 2,5 x 1,5 x 1,249 x 1,433 x 3 % = 95 724,02 грн., де контролюючим органом застосовано наступні показники:

- 435,56 м.кв. - площа земельної ділянки;

- 1091,47 - грошова оцінка в грн./кв.м. (відповідно до рішення Київської міської ради від 26.07.2007 року № 43/1877 «Про затвердження технічної документації нормативної грошової оцінки земель міста Києва». Рішення вводиться в дію з 1 липня 2015 року (згідно з рішенням Київської міської ради від 03.07.2014 року № 23/23);

- 2,5 - коефіцієнт на функціональне використання землі (наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 року № 489 із змінами та доповненнями);

- 1,5 - узагальнюючий локальний коефіцієнт (на підставі рішення від 03.07.2014 №23/23 Київської міської ради);

- 1,249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Держземагенства від 14.01.2015 року № 6-28-0.22-215/2-15;

- 1,433 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2016 року № 6-28- 0.22-201/2-16 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель»;

- 3% - ставка податку за земельну ділянку (згідно рішення Київської міської рад з урахуванням змін від 22.12.2016р. №791/1795).

З даного розрахунку неможливо встановити правильність визначення площі земельної ділянки (435,56 кв.м.), з якої проведено нарахування позивачу земельного податку в сумі 95 724,02грн., оскільки відсутні дані щодо площі всієї земельної ділянки, немає даних щодо площі приміщень, що не дає можливості суду перевірити дотримання відповідачем вимог п. 286.6 ст. 286, п. 287.8 ст. 287 ПК України та вірність розрахунку суми податкового зобов`язання.

Відповідачем інших документальних доказів на обґрунтування правильності проведення розрахунку суми земельної податку позивача до суду не подано.

Оскаржуване податкове повідомлення - рішення не містить посилання на правову підставу визначення податкового зобов`язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб».

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення від 26.04.2016р. №1538021-1305, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у розмірі 95724,02 грн., є протиправним та підлягає скасуванню, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині скасування податкової вимоги, підлягають задоволенню, як похідні, адже податкова вимога винесена на підставі ППР, яке визнано судом протиправним.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 957,24 грн. з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 26.04.2016р. №1538021-1305, складене Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

3. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 27.10.2016р. №9391-17, складену Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

4. Присудити з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 957,24 (дев`ятсот п`ятдесят сім грн 24 коп).

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 .

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДПС У М. КИЄВІ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 43141267, адреса: 04116, м.Київ, ВУЛИЦЯ ШОЛУДЕНКА, будинок 33/19).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович