Рішення № 87103943, 13.01.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2020 р. № 520/11716/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бабаєва А.І.

при секретарі судового засідання Муравської І.Ю.,

представника позивача Косун В.А.,

представника відповідача Саєнко Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

05.11.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 18.11.2016 року № 0004111304, від 14.03.2017 року № 0002661304, № 0002671304.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що податкові повідомлення-рішення Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 18.11.2016 року № 0004111304, від 14.03.2017 року № 0002661304, № 0002671304 прийнято, на думку позивача, без врахування приписів чинного законодавства.

Відповідач, Головне управління Державної податкової служби у Харківській області, надало до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

В судове засідання представник позивача прибув, позов підтримав та просив його задовольнити.

В судове засідання представник відповідача прибула, проти позову заперечувала та просила відмовити в його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що податковим органом винесено наказ №1184 від 20.09.2016 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 . Перевірку призначено розпочати 26.09.2016 року. Вказаний наказ отримано позивачем 26.09.2016 року, що підтверджується підписом позивача на наказі.

Фахівцями контролюючого органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства України за період з 01.01.2015 року по 31.03.2015 року.

За результатами перевірки контролюючим органом складено Акт № 3859/20-30-13-04/НОМЕР_1 від 07.10.2016 року.

Згідно висновків вказаного акту перевірки, перевіряючими встановлено порушення вимог податкового законодавства: пп. 164.2.17 д п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп.168.1.3 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, у результаті чого у 2015 році було занижено податок на доходи фізичних осіб у розмірі 119881,18 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0004111304 від 18.11.2016 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 149851,48 грн., з яких 119881,18 грн. за податковими зобов`язаннями, 29970,30 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0002671304 від 14.03.2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за результатами розгляду скарги ГУ ДФС у Харківській області за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 1522,47 грн., з яких 1217,97 грн. за податковими зобов`язаннями, 304,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0002661304 від 14.03.2017 року, яким позивачу нараховано штрафні санкції у розмірі 170,00 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування.

Не погодившись з такими рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Так, позивач зокрема посилався на те, що відповідачем було порушено порядок проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а саме не повідомлено позивача про таку перевірку в строк, визначений законодавством, який дає змогу платнику податку захистити себе під час проведення такої перевірки, тобто до її початку, а не безпосередньо в день її проведення.

З приводу вищевказаних посилань позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.61.1 ст.61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час винесення наказу про призначення перевірки) документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час винесення наказу про призначення перевірки) про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час винесення наказу про призначення перевірки) документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час винесення наказу про призначення перевірки) документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Згідно з п.42.4 статті 42 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час винесення наказу про призначення перевірки) з платниками податків, які подають звітність в електронній формі, листування з контролюючими органами може здійснюватися засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Аналізуючи положення норм п. 42.2 та 42.4 ст. 42 ПК України можна дійти висновку, що контролюючий орган має право надсилати кореспонденцію на адресу платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення, або особисто вручати платнику податків, або направляти в електронній формі.

Податковим органом винесено наказ №1184 від 20.09.2016 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 . Перевірку призначено розпочати 26.09.2016 року. Вказаний наказ отримано позивачем 26.09.2016 року, що підтверджується підписом позивача на наказі.

Як зазначено відповідачем, перевірку платника податків було розпочато після вручення контролюючим органом вказаного наказу позивачу.

При цьому, позивачем до суду доказів того, що контролюючий орган розпочав перевірку до вручення наказу.

Разом з цим, у суду відсутні підстави вважати, що перевірку платника податків було розпочато не після вручення контролюючим органом вказаного наказу позивачу.

Таким чином, позивач був належним чином повідомлений про призначення перевірки у спосіб передбачений Податковим кодексом України.

Відповідно до п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Отже, за приписами п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України обов`язок щодо надання контролюючому органу документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки, виникає у платника податків після початку перевірки.

За таких обставин, відповідачем не порушено право позивача на надання документів після початку перевірки, про призначення якої позивач був обізнаний 26.09.2016 року.

Так, наказом №1184 від 20.09.2016 року перевірку призначено провести у термін 5 робочих днів. Тобто, позивач не був позбавлений можливості надавити відповідні документи до податкового органу протягом 5 робочих днів.

Крім того, позивач, вважаючи, що відповідачем порушено процедуру перевірки, не був позбавлений можливості оскаржити наказ №1184 від 20.09.2016 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки або дії щодо проведення такої перевірки. Доказів скасування або визнання протиправним вказаного наказу чи дій щодо проведення перевірки позивачем до суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість вказаних посилань позивача.

Судом враховано висновки Другого апеляційного адміністративного суду викладені в постанові від 19.06.2019 року по справі №520/4686/19, якою скасовано ухвалу Харківського окружного адміністративного суду про відмову у відкритті провадження у справі від 15.05.2019 року по справі № 520/4686/19.

Також, суд звертає увагу на те, що предметом доказування у даній справі є правомірність (протиправність) податкових повідомлень-рішень Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 18.11.2016 року № 0004111304, від 14.03.2017 року № 0002661304, № 0002671304.

Позивач в обґрунтування протиправності вказаних рішень зокрема зазначив про порушення податковим органом процедури проведення перевірки, за висновками якої прийнято оскаржувані у даній справі рішення.

При цьому, позивачем у даній справі не оскаржується ані наказ №1184 від 20.09.2016 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ані дії контролюючого органу щодо проведення такої перевірки.

За таких обставин, предметом доказування у даній справі не може бути правомірність (протиправність) дій або рішення контролюючого органу щодо призначення та проведення перевірки.

Натомість, судом має бути встановлено чи правомірно податковим органом винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Так, підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок контролюючого органу про порушення податкового законодавства, зроблений на підставі відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ГУ ДФС України, про те, що позивач у 2015 році отримав дохід (додаткове благо) у вигляді суми боргу платника податків, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства.

14.05.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець) укладено іпотечний договір №2008/0508/45-031-2-1 (на купівлю житлової нерухомості), яким забезпечувалося належне виконання Іпотекодавцем вимог Іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору №2008/0508/45-031 від 14.05.2008 року, у тому числі щодо повернення кредиту у сумі 58600 доларів США, яка на дату укладання договорів дорівнювала 295930,00 гривень (офіційний курс НБУ за 1 долар США = 5,05 гривень).

5 червня 2012 року Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» повідомило позивача про відступлення прав вимоги за кредитним договором, договором іпотеки Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» з 25.05.2012 року.

Між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 02.02.2015 року укладено Додатковий договір № 1 до Кредитного договору № 2008/0508/45-031 від 14.05.2008 року, відповідно до умов якого сторони домовились здійснити прощення (анулювання) боргу на суму 9350,00 дол. США, з якої заборгованість за основним кредитним договором - 9350,00 дол. США, гривневий еквівалент якої становить 151075,59 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом - 0,00 дол. США.

Також, між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 17.02.2015 року укладено Додатковий договір № 2 до Кредитного договору № 2008/0508/45-031 від 14.05.2008 року, відповідно до умов якого сторони домовились здійснити прощення (анулювання) боргу на суму 457465,16 грн.

Так, згідно наявного в матеріалах справи звіту 1-ДФ, поданого ПАТ "Дельта банк" до контролюючому органу, ОСОБА_1 виплачено суму доходу у вигляді додаткового блага в розмірі 608540,94 грн., код та назва ознаки доходу: "126"-додаткове благо.

Матеріалами справи встановлено, що ПАТ «Дельта банк» надсилав повідомлення про анулювання частини боргу позивачу, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується представником позивача.

Також, зі змісту Додаткового договору № 1 від 02.02.2015 року до Кредитного договору № 2008/0508/45-031 від 14.05.2008 року та Додаткового договору № 2 від 17.02.2015 року до Кредитного договору № 2008/0508/45-031 від 14.05.2008 року судом встановлено, що ОСОБА_1 повідомлено про те, що Позичальник зобов`язаний самостійно сплатити податок з доходів, сума яких складає анульовану Кредитором суму боргу.

Вказані обставини також встановлені Другим апеляційним адміністративним судом у постанові від 27.11.2019 року по справі №820/4106/17, якою рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 року по справі № 820/4106/17 залишено без змін.

Так, суди аналізуючи законодавчі приписи та фактичні обставини справи, прийшли до висновку про доведеність податковим органом факту порушення вимог податкового законодавства та вважали, що анульована (прощена) позивачу по кредитному договору сума боргу є основною сумою заборгованості за кредитом (тілом кредиту), тобто, відповідно до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, є додатковим благом платника податку (позивача) та підлягає включенню до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу за 2015 рік.

Відповідно до ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, протиправності оскаржуваних у даній справі рішень судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення обґрунтовані та не підлягають скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (61057, Харківська обл., м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаєв А.І.

Повний текст рішення складено 23.01.2020 року.